Постанова № 40748606, 26.08.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2014 року Житомир справа № 806/1998/14

категорія 6.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шимоновича Р.М.,

за участі секретаря Коваля О.В.,

за участі представника позивача Гриценка Д.В.,

за участі представника третьої особи Хижняк Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Творчо-виробничийцентр "Олеся" до реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції Житомирської області, державного реєстратора реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції Житомирської області Затилюк Маріанни Юріївни, третя особа: Житомирська міська рада про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

Приватне підприємство "Творчо-виробничий центр "Олеся" звернулось до суду з адміністративним позовом, у якому просить:

1) визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції Житомирської області Затилюк Маріанни Юріївни № 12519754 від 17 квітня 2014 р. про відмову позивачу у проведенні державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, що розташований за адресою: м. Житомир, вул. Київська, 6.

2) зобов'язати реєстраційну службу Житомирського міського управління юстиції Житомирської області здійснити державну реєстрацію права власності за позивачем на об'єкт незавершеного будівництва, що розташований за адресою: м. Житомир, вул. Київська, 6.

В обґрунтування позову зазначив, що державним реєстратором безпідставно відмовлено в державній реєстрації права власності Товариства на об'єкт незавершеного будівництва, що розташований за адресою: м. Житомир, вул. Київська, 6, незважаючи на те, що позивачем виконані всі вимоги Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", дотримання яких є необхідним для здійснення державної реєстрації.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача - реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції Житомирської області та державний реєстратор реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції Житомирської області Затилюк Маріанна Юріївна в судове засідання не прибули, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином. У попередніх засіданнях представник реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції Житомирської області проти позову заперечив та просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснив, що державним реєстратором правомірно прийнято рішення про відмову приватному підприємству "Творчо-виробничий центр "Олеся" у державній реєстрації права власності.

Представник третьої особи заперечила проти позову та просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на слідуюче.

Як свідчать матеріали справи, 11 квітня 2014 р. позивач, через свого представника звернувся до реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції Житомирської області із заявою про реєстрацію прав власності на об'єкт незавершеного будівництва, що розташований за адресою: м. Житомир, вул. Київська, 6.

Державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції Житомирської області Затилюк М.Ю. прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 17 квітня 2014р. № 12519754 на квартиру об'єкт незавершеного будівництва, що розташований за адресою: м. Житомир, вул. Київська, 6 на підставі статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пунктів 20 та 28 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. № 868, у зв'язку з невідповідністю поданих документів вимогам чинного законодавства, а саме: державний акт на право користування земельною ділянкою серії Б № 022692 від 26 лютого 1993 р. відповідно до пункту 6 перехідних положень Земельного кодексу України - не переоформлений у встановленому порядку. Таким чином, державний реєстратор дійшов висновку про те, що документи, подані для проведення державної реєстрації прав не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують (а.с. 6)

Перевіряючи спірне рішення на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна визначає Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 2 якого, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Положеннями статті 6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав).

Відповідно до пунктів 1, 7 Положення про Державну реєстраційну службу України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 р. №401/2011, Державна реєстраційна служба України (Укрдержреєстр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України та входить до системи органів виконавчої влади. Укрдержреєстр є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сферах державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади міста Києва, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності. Укрдержреєстр здійснює свої повноваження безпосередньо та через структурні підрозділи головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, а також районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру.

Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав

Частиною 1 статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" визначено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно із частиною 3 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначена Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. N 868.

Пунктом 20 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що за результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації. У разі проведення державної реєстрації прав на житловий будинок, будівлю або споруду одночасно з державною реєстрацією прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, державний реєстратор приймає одне рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації щодо таких об'єктів.

Згідно із пунктом 28 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Пунктом 37 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено перелік документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, а саме: 1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат; 2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 4) видані нотаріусом свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікати; 5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до закону; 6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дублікат; 7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно чи його дублікат, видані до 1 січня 2013 р. органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією; 8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 9) державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку або державний акт на право постійного користування землею; 10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 12) заповіт, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 13) закон, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Відповідно до пунктів 81-83 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державна реєстрація права власності на об'єкт незавершеного будівництва проводиться у порядку, встановленому для державної реєстрації прав щодо нерухомого майна, право власності на яке заявлено вперше, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. У разі проведення державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва заінтересованою особою є особа, яка здійснює його будівництво.

Для проведення державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва заявник також подає: документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку; документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт; технічний паспорт на об'єкт незавершеного будівництва.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, у державній реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва позивачу було відмовлено із посиланням на пункт 4 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Зокрема, державний реєстратор, зазначив, що позивач до реєстрації подав документ, який не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме: державний акт на право користування земельною ділянкою серії Б № 022692 від 26 лютого 1993 р. відповідно до пункту 6 перехідних положень Земельного кодексу України - не переоформлений у встановленому порядку.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Так, пунктом 6 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них. При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду строк оренди визначається селянським (фермерським) господарством відповідно до закону. При цьому розмір орендної плати за земельні ділянки не повинен перевищувати розміру земельного податку.

Однак, відповідачем при прийнятті спірного рішення не враховано, що положення пункту 6 Розділу X щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 року N 5-рп/2005.

Відповідно до статті 69 Закону України "Про Конституційний Суд України", рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Таким чином, висновки відповідача про невідповідність державного акту на право користування земельною ділянкою серії Б № 022692 від 26 лютого 1993 р. вимогам чинного законодавства є безпідставними, і відмова у державній реєстрації з цієї підстави не відповідає дійсним обставинам справи і є необґрунтованою.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що рішення державного реєстратора реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції Житомирської області Затилюк Маріанни Юріївни № 12519754 від 17 квітня 2014 р. про відмову позивачу у проведенні державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, що розташований за адресою: м. Житомир, вул. Київська, 6 прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд не приймає до уваги твердження представника третьої особи про те, що господарським судом Житомирської області порушено провадження у справі за позовом Житомирської міської ради до приватного підприємства "Творчо-виробничий центр "Олеся" про припинення права користування земельною ділянкою, оскільки дані обставини були відсутні на момент прийняття відповідачем спірного рішення і не спростовують протиправність оскаржуваного рішення.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про зобов'язання реєстраційну службу Житомирського міського управління юстиції Житомирської області здійснити державну реєстрацію права власності за позивачем на об'єкт незавершеного будівництва, що розташований за адресою: м. Житомир, вул. Київська, 6, з огляду на слідуюче.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність встановленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Отже, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Відтак, вказана вимога суперечить повноваженням адміністративного суду.

Однак, скасувавши рішення суб'єкта владних повноважень про відмову у державній реєстрації права власності, для повного захисту прав позивача, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог, та покласти на відповідача обов'язок повторно, з урахуванням висновків суду, розглянути заяву уповноваженої особи приватного підприємства "Творчо-виробничий центр "Олеся" Мельничука Андрія Олексійовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 11.04.2014 16:50:35 за реєстраційним номером 6232890.

На підставі вищевикладеного адміністративний позов приватного підприємства "Творчо-виробничий центр "Олеся" слід задовольнити частково.

Керуючись статтями 86, 94, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції Житомирської області Затилюк Маріанни Юріївни № 12519754 від 17 квітня 2014 р. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Зобов'язати реєстраційну службу Житомирського міського управління юстиції Житомирської області повторно розглянути заяву уповноваженої особи приватного підприємства "Творчо-виробничийцентр "Олеся" Мельничука Андрія Олексійовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 11.04.2014 16:50:35 за реєстраційним номером 6232890.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Творчо-виробничийцентр "Олеся" 36,54 грн. сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Р.М.Шимонович

Повний текст постанови виготовлено: 02 вересня 2014 р.