Ухвала суду № 40742715, 24.09.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/5002/13-ц Головуючий у І інстанції Петришин Н.М.Провадження № 22-ц/780/4326/14 Доповідач у 2 інстанції ПриходькоКатегорія 21 24.09.2014

УХВАЛА

Іменем України

24 вересня 2014 року колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого: Приходька К.П.,

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

при секретарі: Петленко І.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 червня 2014 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя в натурі,-

встановила:

у червні 2013 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Мотивував його тим, що з 1968 року по 19 квітня 2013 року перебувала у шлюбі із відповідачем.

В 1974 році сторони за спільні кошти побудували житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1.

У 2000 року відповідач приватизував земельну ділянку загальною площею 0,392га., в тому числі для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд - 0,25га.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 05.03.2013 року за ОСОБА_2 визнано право власності на 1\2 частку вищезазначеного житлового будинку. Зазначене рішення в цій частині залишене без змін рішенням Апеляційного суду Київської області від 17.04.2013 року.

Після уточнення позовних вимог, посилаючись на те, що сторони добровільно не можуть вирішити спір щодо поділу будинку та земельної ділянки, позивач просить поділити в натурі житловий будинок, виділивши сторонам по 1\2 частці житлового будинку та господарських споруд та визнати за позивачем право власності на 1\2 частку земельної ділянки, на якій розташоване домоволодіння.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 09.04.2014 року позовні вимоги в частині розподілу в натурі земельної ділянки залишені без розгляду.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 червня 2014 року позов задовольнити частково.

Поділено в натурі житловий будинок з відповідними надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, виділивши у власність ОСОБА_2: приміщення 1-1 (коридор) - 6,9кв.м., приміщення 1-2 (кухня) - 14,6кв.м., приміщення 1-3 (житлова) - 13,5кв.м., приміщення 1-4 (житлова) - 11,0 кв.м., приміщення 1-5 (котельня) - 5,0кв.м., приміщення 1-6 (санвузол) - 4,7кв.м., приміщення 1-7 (кухня) - 6,8кв.м, сарай «Б», погріб «В», сарай «Г», літня кухня «Д», вбиральня «Е», всього вартістю 282 520 грн., що складає 47/100 часток домоволодіння.

У порядку поділу житлового будинку з відповідними надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, виділити у власність ОСОБА_1: приміщення 2-1 (котельня) - 5,8кв.м., приміщення 2-2 (кухня) - 16,1кв.м., приміщення 2-3 (санвузол) - 1,5кв.м., приміщення 2-4 (санвузол) - 3,3кв.м., приміщення 2-5 (житлова) - 16,5кв.м., приміщення 2-6 (коридор) - 8,4кв.м., приміщення 2-7 (житлова) - 24,4кв.м., приміщення 2-І (веранда) - 16,0кв.м., погріб «Ж», всього вартістю 323 722 грн., що складає 53100 часток домоволодіння.

Колодязь «К» та огорожа «N» залишені у спільному користуванні співвласників ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 20 601 (двадцять тисяч шістсот одна ) грн. грошової компенсації за збільшену на 3/100 частку в будинку.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 47/100 часток земельної ділянки площею 0,25га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що рішення необґрунтоване та незаконне.

Просив скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 червня 2014 року у частині, в якій позов було задоволено та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 27 липня 1968 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_1. Шлюб розірвано 19 квітня 2013 року.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 05.03.2013 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, та визнано за останньою право власності на 1\2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 та право власності на 1\2 частку земельної ділянки 0,25га., що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 17 квітня 2013 року рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 05.03.2013 року в частині позовних вимог про визнання за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку - скасоване, в решті рішення суду залишено без змін.

З копії інвентаризаційної справи на житловий будинок АДРЕСА_1, виготовленої 09 листопада 2012 року на ім»я ОСОБА_1, вбачається, що житловий будинок складається з дох квартир з окремими входами.

У спірному будинку зареєстровані ОСОБА_1 (відповідача), ОСОБА_2 (позивач), ОСОБА_4 (син), ОСОБА_5 (невістка), ОСОБА_6 (онук), однак позивач ОСОБА_2 не проживає у будинку близько 2-х років.

Відповідно до ч.1 ст.364 ЦПК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

У відповідності до роз»яснень Пленуму Верховного Суду України викладених в постанові №7 від 04 жовтня 1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок» в спорах про поділ будинку в натурі учасниками спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною у зв»язку з цим стосовно до ст.119 ЦК ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.

Згідно висновку експерта №С-463 від 07 березня 2014 року за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи дійсна вартість домоволодіння АДРЕСА_1 становить 606 242 грн., крім того, експертом запропоновано два варіанти розподілу домоволодіння.

Експертиза проводилась за матеріалами інвентаризаційної справи на спірний будинок, оскільки відповідачем експерту не надано можливість доступу для огляду об'єкта дослідження.

Суд вірно встановив, що більш доцільним є перший варіант розподілу будинку НОМЕР_1, запропонований у вищезазначеному висновку №С-463, згідно якого ОСОБА_2 виділяються: приміщення 1-1 (коридор) - 6,9 кв.м., приміщення 1-2 (кухня) - 14,6 кв.м., приміщення 1-3 (житлова) - 13, 5 кв.м., приміщення 1-4 (житлова) - 11,0 кв.м., приміщення 1-5 (котельня) - 5,0 кв.м., приміщення 1-6 (санвузол) - 4,7 кв.м., приміщення 1-7 (кухня) - 6,8 кв.м, сарай «Б», погріб «В», сарай «Г», літня кухня «Д», вбиральня «Е».

Іншому співвласнику ОСОБА_1 виділяються: приміщення 2-1 (котельня) - 5,8 кв.м., приміщення 2-2 (кухня) - 16,1 кв.м., приміщення 2-3 (санвузол) - 1,5 кв.м., приміщення 2-4 (санвузол) - 3,3 кв.м., приміщення 2-5 (житлова) - 16,5 кв.м., приміщення 2-6 (коридор) - 8,4 кв.м., приміщення 2-7 (житлова) - 24,4 кв.м., приміщення 2-І (веранда) - 16,0 кв.м., погріб «Ж». Колодязь «К» та огорожа «N» залишаються у спільному користуванні співвласників. При цьому, частки сторін у домоволодінні становлять: 47/100 та 53/100 відповідно.

Даний варіант є найбільш прийнятним, оскільки такий поділ максимально наближений до ідеальних часток сторін у праві власності на будинок та ґрунтується на законі, сторонам не потрібно виконувати роботи з переобладнання, оскільки будинок складається з двох відокремлених квартир №1 та №2.

Так як частку ОСОБА_1 у праві власності на будинок збільшено в грошовому виразі на 20 601 грн., то з нього необхідно стягнути дану суму на користь позивача ОСОБА_2

Частина 4 ст.120 ЗК України передбачає, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Згідно з роз»ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16 квітня 2004 року (зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України №2 від 19 березня 2010 року) «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» Відповідно до положень статей 81,116 ЗК зокрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право  у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120 ЗК, 377 ЦК.

Із Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV- КВ №016054, виданого 23 червня 2000 року, вбачається, що ОСОБА_1 на підставі рішення Гоголівської сільської ради Броварського району Київської області від 25 лютого 2000 року №66 передано у приватну власність земельну ділянку на території АДРЕСА_1, для ведення особистого підсобного господарства - 0,142га., та для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель - 0,250га.

З огляду на викладене, вбачається, що спірна земельна ділянка одержана відповідачем у власність шляхом приватизації, тому є його особистою приватною власністю.

Разом з тим, враховуючи ті обставини, що спірний будинок з надвірними будівлями, які знаходяться на вищевказаній земельній ділянці, визнані спільною сумісною власністю, тому виходячи з положень ст.120 ЗК України та встановлених обставин справи, судом правильно встановлено,що до позивача переходить право власності на 47/100 часток земельної ділянки.

Доводи апелянта в апеляційній скарзі про порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, на переконання колегії суддів апеляційної інстанції, не знайшли свого підтвердження і повністю спростовуються дослідженими належними та допустимими доказами по справі.

За таких обставин, колегія судів, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку задовольнивши позов частково.

Оскільки рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення суду без змін.

Керуючись: ст.ст.303,307,308,313-315,317,319 ЦПК України колегія суддів, -

ухвалила :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді