Ухвала суду № 40735620, 19.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 червня 2014 року

справа № 811/2828/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого судді: Коршуна А.О. (доповідач)

суддів: Панченко О.М. Чередниченко В.Є.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду

від 28.11.2013р. у справі №811/2828/13-а

за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Формула-Трейд»

до:

про:

Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

02.09.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Формула-Трейд» (далі – ТОВ «ТД «Формула-Трейд») звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі – Кіровоградська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень / а.с. 3-8 том 1/.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.09.2013р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №811/2828/13-а та справу призначено до судового розгляду / а.с. 1 том 1/.

Позивач, посилаючись у позовній заяві з урахуванням уточненого позову /а.с. 60-65 том 1/ на те, що в результаті проведеної позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «ТД «Формула-Трейд» з питань правильності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та валових доходів і валових витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємства по взаємовідносинах з ПП «Агроексімцентр», ПП «Злагода М», ПП «Агроленд-КР», ПП «Транс-ВМ», ПП «Трансзерагро», ПП «Корел-Плюс», ПП «Інбудтраст» за період 01.01.2009 р. по 31.10.2009 р. та з 01.01.2010 р. по 31.03.2010 р., за результатами якої складено акт №54/22-4/33254313 від 10.04.2013 р., податковим органом було зроблено висновок про те, що господарські договори укладені позивачем з вищезазначеними контрагентами суперечать вимогам ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215,216,228 ЦК України в частині недодержання вимог цих статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а тому є нікчемними, ці договори, на думку відповідача, були укладені з метою заниження об’єкту оподаткування та з метою несплати податків, зазначені порушення призвели до заниження позивачем протягом перевіряємого періоду податку на прибуток на загальну суму 363349 грн., та заниження податку на додану вартість (далі – ПДВ) протягом перевіряємого періоду на загальну суму 290678 грн., що було відображено у акті перевірки, та за результатами перевірки податковим органом (відповідачем у справі) 26.04.2013р. було прийнято податкові повідомлення-рішення: - №0000522240, яким збільшено суму грошового зобов’язання позивача з ПДВ на загальну суму 269283грн.; - №0000532240, яким збільшено суму грошового зобов’язання позивача з податку на прибуток на загальну суму 133205грн., позивач вважає висновки податкового органу у акті перевірки та прийняті за результатами перевірки рішення безпідставним та необґрунтованим з огляду на те, що контрагенти позивача – ПП «Агроексімцентр», ПП «Злагода М», ПП «Агроленд-КР», ПП «Транс-ВМ», ПП «Трансзерагро», ПП «Корел-Плюс», ПП «Інбудтраст», на момент укладення господарських договорів та виконання сторонами за договорами своїх зобов’язань були зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ, придбані позивачем товари (послуги) у цих контрагентів були використані ним у подальшому у власній господарській діяльності, у позивача наявні усі первинні документи, які підтверджують факт виконання позивачем та його контрагентами своїх зобов’язань за договорами, що свідчить про те, що ці угоди були укладені свідомо з метою настання певних наслідків, і саме на підставі цих належних первинних документів у відповідних звітних періодах позивачем формувалась податкова звітність та було визначено розмір валових витрат підприємства та сформовано податковий кредит, тому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Кіровоградської №0000930224 та №0000532240 від 26.04.2013р..

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.11.2013р. у справі №811/2828/13-а адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ №0000522240 від 26.04.2013р. в частині основного платежу – 212516 грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) - 53129,50 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ №0000532240 від 26.04.2013р. в частині основного платежу - 105589 грн., штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) – 26397 грн., у задоволенні інших позовних вимог відмовлено. (суддя Момот Г.М. ) / а.с. 78-82 том 4/.

Відповідач, не погодившись з постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.11.2013р. у даній справі, подав апеляційну скаргу / а.с. 84-85 том 4/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з’ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, тому просив суд скасувати постанову суду першої інстанції від 28.11.2013р. та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.

Представники осіб, які беруть участь у розгляді даної справи, у судове засідання не з’явились. Позивач та відповідач про день, годину та місце розгляду даної справи апеляційним судом повідомлені належним чином / а.с. 91-93 том 4/, про поважність причин не явки свого представника у судове засідання, або про можливість розгляду справи у відсутність свого представника, суд у встановленому законом порядку не повідомили. За таких обставин колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу у відсутність представників осіб, які беруть участь у розгляді даної справи, за наявними в матеріалах справи доказами.

Перевіривши у судовому засіданні доводи апеляційної скарги, матеріали даної адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ТОВ «ТД «Формула-Трейд», код ЄДРПОУ 33254313, зареєстровано як юридична особа 03.12.2004р. виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради, та як платник податків, у тому числі ПДВ, підприємство перебуває на податковому обліку в Кіровоградській ОДПІ / а.с. 1-13 том 2/.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що відповідачем у період з 28.03.2013р. по 03.04.2013р. було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «ТД «Формула-Трейд» з питань правильності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та валових доходів і валових витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємства по взаємовідносинах з ПП «Агроексімцентр», ПП «Злагода М», ПП «Агроленд-КР», ПП «Транс-ВМ», ПП «Трансзерагро», ПП «Корел-Плюс», ПП «Інбудтраст» за період 01.01.2009р. по 31.10.2009р. та з 01.01.2010р. по 31.03.2010р., за результатами якої складено акт №54/22-4/33254313 від 10.04.2013 р.. (далі – акт перевірки).

Як вбачається з наданої суду ксерокопії акту перевірки / а.с. 11-45 том 1/ податковим органом було зроблено висновок про те, що протягом перевіряємого періоду позивач здійснював придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг у ПП «Агроексімцентр», ПП «Злагода М», ПП «Агроленд-КР», ПП «Транс-ВМ», ПП «Трансзерагро», ПП «Корел-Плюс», ПП «Інбудтраст», якими було порушено вимоги ст. ст. 203, 215,216,228 ЦК України в частині нікчемності правочинів укладених з позивачем, оскільки вони не були спрямовані на настання правових наслідків, що обумовлені ними, господарські операції, відображені у податковій звітності щодо реалізації та придбання товарів (послуг) у ПП «Агроексімцентр», ПП «Злагода М», ПП «Агроленд-КР», ПП «Транс-ВМ», ПП «Трансзерагро», ПП «Корел-Плюс», ПП «Інбудтраст», не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, яке необхідне для здійснення таких господарських операції, а тому, внаслідок порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства, ним безпідставно завищено валові витрати підприємства, ці порушення на думку податкового органу призвели до заниження позивачем протягом перевіряємого періоду податку на прибуток на загальну суму 363349 грн., та заниження ПДВ протягом перевіряємого періоду на загальну суму 290678 грн..

За результатами перевірки на підставі акту акт №54/22-4/33254313 від 10.04.2013р., податковим органом 26.04.2013р. було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000522240, яким збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ на суму 269 283 грн., у тому числі : основний платіж - 215426грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 53857грн. / а.с. 9 том 1/;

- №0000532240, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток на суму 133205грн., у тому числі: основний платіж - 106564грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) / а.с. 10 том 1/.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у справі протягом перевіряємого періоду дійсно мав господарські взаємовідносини щодо реалізації та придбання товарів (послуг) у ПП «Агроексімцентр», ПП «Злагода М», ПП «Агроленд-КР», ПП «Транс-ВМ», ПП «Трансзерагро», ПП «Корел-Плюс», ПП «Інбудтраст», на підставі укладених між ними господарських договорів, щодо придбання товарів та послуг, контрагенти позивача за цими договорами під час укладення договорів з позивачем у даній справі, та під час виконання сторонами своїх зобов’язань за цими договорами був у встановлений чинним законодавством спосіб зареєстровані у якості юридичних осіб та зареєстровані платниками ПДВ, при цьому позивачем під час проведення перевірки було надано податковому органу первинні документи за правочинами з ПП «Агроексімцентр», ПП «Агроленд-КР», ПП «Транс-ВМ», ПП «Трансзерагро», ПП «Інбудтраст», які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов’язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, та які свідчать про фактичне виконання сторонами своїх зобов’язань за цими договорами, та подальше використання отриманих позивачем за цими договорами товарів та послуг у власній господарській діяльності, і які, у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», є підставою для здійснення бухгалтерського обліку та фінансової звітності, і на підставі яких у відповідні звітні періоди позивачем формувались валові витрати підприємства та визначались податкові зобов’язання та податковий кредит / а.с. 79-242 том 1, а.с. 14-68 том 2, а.с. 25-229 том 3, а.с. 1-49,69-7173-74 том 4/, при цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначати, що посилання податкового органу під час проведення перевірки та під час розгляду даної справи судом на відсутність товарно-транспортних накладних щодо транспортування товарів від контрагентів позивачу, як на підстави обґрунтованості прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, оскільки відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не є спростування реальності спірних господарських операцій адже товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню роботи з перевезення вантажів для обліку транспортної роботи, а позивач здійснював операції з придбання товару та не виступав у якості замовника за договором перевезення.

Щодо господарських взаємовідносин з ПП «Злагода» та ПП «Корел Плюс», за якими відповідно до детальних розрахунків до податкових повідомлень-рішень та з огляду на зміст декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2010 року, податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень, червень, липень 2009 р. з уточнюючими розрахунками і реєстрів отриманих податкових накладних за відповідні періоди, позивачем віднесено до складу валових витрат за І квартал 2010 р. по взаємовідносинами з ПП «Злагода М» - 3900 грн., до складу податкового кредиту за взаємовідносинами з ПП «Корел Плюс» - за квітень 2009 р. - 667 грн. , за червень 2009 р. – 2010,00 грн., за взаємовідносинами з ПП «Злагода М» - 233 грн. за взаємовідносинами з ПП «Злагода М» /а.с.110-122, 134-146, 147-160 том 1, а.с.79, 80 том 2/, то колегія суддів вважає, що з урахуванням положень пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , які встановлювали порядок формування валових витрат та податкового кредиту, податковим органом зроблено обґрунтований висновок про безпідставність віднесення позивачем цих сум до складу валових витрат та податкового кредиту, оскільки позивачем не було надано до суду первинних документів за взаємовідносинами з ПП «Злагода М» та ПП «Корел Плюс» на підтвердження правомірності формування вказаних валових витрат та податкового кредиту.

Щодо визнання податковим органом правочинів позивача з ПП «Агроексімцентр», ПП «Агроленд-КР», ПП «Транс-ВМ», ПП «Трансзерагро», ПП «Інбудтраст» протягом перевіряємого періоду фіктивними та нікчемними, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити.

Аналіз положень ч. 1 ст. 204 ЦК України дає можливість визначити, що головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, яка встановлена законом, і правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Приймаючи до уваги положення ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та ст. 20 Податкового кодексу України, які визначають функції податкових органів та основні засади їх діяльності, обсяг прав та обов’язків податкових органом, можливо зробити висновок про те, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства та надання роз’яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків і жодною нормою чинного законодавства не передбачено право органу державної податкової служби, яким є відповідач у справі, самостійно, в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, які вказані платником податків в податкових деклараціях.

Враховуючи положення ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 228 ЦК України, які пов’язують недійсність господарського зобов’язання з наявністю наступних обставин: невідповідність його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави та суспільства, укладення правочину учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності) та порушення публічного порядку, у разі якщо правочин був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, та положення ст. 234 ЦК України відповідно до якої правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків є фіктивним, і фіктивний правочин визнається недійсним судом, і відповідачем у справі під час розгляду даної адміністративної справи в порушення вимог ст. 71 КАС України, не було надано суду будь-яких належних письмових доказів – судових рішень щодо визнання недійсними угод, які протягом перевіряємого періоду були укладені між позивачем та його контрагентом, як і не було надано суду доказів стосовно того, що ці угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Аналіз норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, дає можливість зазначити, що жодним нормативно-правових актом України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов’язання іншої юридичної особи, яка є його контрагентом у тих чи інших господарських зобов’язаннях, при цьому це стосується і податкових зобов’язань, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому при придбанні товару покупець зобов’язаний сплатити вартість товару продавцю, до складу якої входить податок на додану вартість, а продавець зобов’язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету у відповідному звітному періоду, і у разі невиконання продавцем товару цього обов’язку саме на нього за це покладається відповідальність, і на продавця товару, який є платником податку, нормами чинного законодавства не покладено обов’язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення ними господарської діяльності та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) у даному випадку , що свідчить про те, що несплата продавцем товару податку до додану вартість до бюджету в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем товару і не може бути підставою для позбавлення платника податку (покупця товару) на відшкодування податку на додану вартість, у разі якщо такий платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має усі визначені чинним законодавством документи на підтвердження розміру податкового кредиту.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ в Закарпатській області про визнання недійним податкового повідомлення-рішення (реєстраційний номер в ЄДРСР – 14222198), яке відповідно до ст.. 244-2 КАС України є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України, які зобов’язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного суду України.

Так, у вищезазначеній постанові Верховний суд України зазначив, що у разі коли контрагент не виконав свого зобов’язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що така правова позиція, щодо розв’язання спірних правовідносин, які виникли між сторонами у даній адміністративній справі, узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який під час розгляду справи «БУЛВЕС» АД проти Болгарії ( заява №3991/03) у рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідки невиконання постачальником його зобов’язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, та сплачувати пеню, оскільки такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З огляду на вищенаведені обставини, які були встановлені судом під час розгляду справи та приймаючи до уваги положення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», колегія суддів вважає, що позивач у справі мав усі визначені чинним законодавством підстави для визначення податкових зобов’язань та формування податкового кредиту з урахуванням сум податку на додану вартість, який ним було сплачено протягом перевіряємого періоду у вартості отриманих від його контрагентів ПП «Агроексімцентр», ПП «Агроленд-КР», ПП «Транс-ВМ», ПП «Трансзерагро», ПП «Інбудтраст» товарів та послуг, та віднесення витрат по цим господарським операціям до складу валових витрат підприємства, а ПДВ сплачений у вартості товарів та послуг отриманих від цих контрагентів до складу податкового кредиту у відповідні звітні періоду, оскільки у позивача у справі були наявні усі необхідні первинні документи, які засвідчують наявність певних юридичних фактів щодо фактичного здійснення господарських операцій, які у свою чергу надають право позивачу на формування податкового кредиту певного звітного періоду з урахуванням сум ПДВ сплаченого у вартості товарів та послуг, які позивачем було отримано від його контрагентів, що свідчить про те, що обрані відповідачем підстави для визначення позивачу грошових зобов’язань з ПДВ та з податку на прибуток не відповідають вимогам податкового законодавства , яке регулювало спірні правовідносини на момент їх виникнення, і висновок податкового органу про заниження позивачем протягом перевіряємого періоду податкових зобов’язань з податку на прибуток на загальну суму 10564 грн. та ПДВ на загальну суму 269283 грн. по операціям з ПП «Агроексімцентр», ПП «Агроленд-КР», ПП «Транс-ВМ», ПП «Трансзерагро», ПП «Інбудтраст» є безпідставним, а тому суд першої інстанції зробив правильний висновок про неправомірність дій відповідача щодо прийняття податкових повідомлень-рішень №0000522240 від 26.04.2013р. в частині основного платежу – 212516 грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) - 53129,50 грн.; №0000532240 від 26.04.2013р. в частині основного платежу - 105589 грн., штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) – 26397 грн., та постановив правильне рішення про задоволення заявлених позивачем у справі позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача в частині цих сум..

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, не було встановлено, тому постанову суду першої інстанції від 28.11.2013р. у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі відповідача, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки ним доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.11.2013р. у справі №811/2828/13-а – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено – 03.09.2014р.

Головуючий: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко