Рішення № 40706458, 05.09.2014, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/9289/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2014 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого: Івашковича І.І.

при секретарі: Струтинська Н.Ю.

з участю представників: ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_5 про визнання іпотечного договору недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до суду із даним позовом, посилаючись на те, що 17 червня 2003 року вона та ОСОБА_3 набули право спільної власності на квартиру за адресою АДРЕСА_2, що встановлено рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 24.03.2014 року.

17 липня 2003 року квартира подарована ОСОБА_4 Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 05.06.2014 року, що набрало законної сили 16.06.2014 року, договір дарування квартири визнано недійсним.

ОСОБА_4 на підставі договору №213/23-2007 від 03.08.2007 року передано в іпотеку квартир, для забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_5 за кредитним договором №35/22-07.

Договір про іпотечний кредит від 03.08.2007 року укладено між ОСОБА_5 та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на суму 70 000 дол.США, що на день укладення договору складало 353 500 грн.

Передане ОСОБА_4 в іпотеку майно на забезпечення вимог за договором про іпотечний кредит №35/22-07 від 03.08.2007 року належить позивачу на правах спільної власності з ОСОБА_3

ОСОБА_3 не надавала згоди та не передавала у власність майно ОСОБА_4, жодним чином не уповноважувала останню на укладення іпотечного договору з банком чи з іншими третіми особами.

З огляду на це правочин, укладений між ОСОБА_4 та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», слід визнати недійсним.

Факт передачі в іпотеку майна, власником якого є ОСОБА_3, порушує її законні права, створює перешкоди у праві розпорядження, а також володіння і користування майном в майбутньому.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та пункту 2 частини 1 ст. 3, ст. 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та Законом. Враховуючи, що згідно зі статтею 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України, то інші нормативно-правові акти, які обмежують права власника і не мають ознак закону, не підлягають застосуванню.

Згідно ст. 5 Закону України «Про іпотеку» визначено, за наявності яких умов майно може бути предметом іпотеки. Зокрема, нерухоме майно повинно належати іпотекодавцю на праві власності.

Так, за змістом ч.ч. 1,3 ст 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

У відповідності до ч.1 ст 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Відповідно до ч. 2 ст 583 ЦК України заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Майно не могло і не може бути переданим в іпотеку вже з тих підстав, що відповідно до ч.3 ст 5 Закону України «Про іпотеку» частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі та реєстрації на неї права власності як на окремий об'єкт нерухомості.

Відповідно до ч. 1 ст 114 ЦПК України позови, що виникають з приводу захисту права власності та інших речових прав на нерухоме майно, пред'являються за місцем знаходження майна або основної його частини (виключна підсудність).

Відповідно до положень ст. ст. 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Посилаючись на вказане, просить іпотечний договір №213/23-2007, разом із змінами та доповненнями, укладений 03.08.2007 року між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» » (код 35326253, Київська обл., м. Бровари, бульвар Незалежності, буд. 14) та ОСОБА_4 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_2) - визнати недійсним з моменту його укладення.

Іпотеку на підставі іпотечного договору №213/23-2007, разом із змінами та доповненнями, укладений 03.08.2007 року між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» » (код 35326253, Київська обл., м. Бровари, бульвар Незалежності, буд. 14) та ОСОБА_4 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_2) - визнати припиненою.

У судовому засіданні позовні вимоги підтримано.

Представник відповідача ОСОБА_4 просить відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що на момент укладення договору про іпотечний кредит ОСОБА_4 володіла переданим в іпотеку майном на праві власності і мала право на укладення такого правочину.

Представник ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в судове засідання не з'явився.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи суд констатує наступне.

Згідно іпотечного договору №213/213-2007 від 03.08.2007 року, укладеного між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_4, предметом іпотечного договору є квартира АДРЕСА_2, загальною площею 62,70 кв.м. та земельна ділянка площею 0,0237 га, розташована за тією ж адресою.

Договір укладено для забезпечення вимог іпотекодержателя, що випливають з договору про іпотечний кредит.№35/22-07 від 03.08.2007 року, укладеного між іпотеко держателем та ОСОБА_5, за умовами якого боржник зобов'язаний в порядку, передбаченому договором про іпотечний кредит, повернути банку до 02.08.2007 року кредит у розмірі 70 000 дол. США.

Із доданої до матеріалів справи копії свідоцтва про шлюб вбачається, що після державної реєстрації шлюбу 26.09.2009 року прізвище ОСОБА_5 - ОСОБА_5.

Згідно п.1.3 Договору квартира, як предмет іпотеки, належить майновому поручителю на праві власності, що підтверджується договором дарування квартири, посвідченого 17.07.2003 року Першою Ужгородською державною нотаріальною конторою за реєстраційним номером 3-2653, зареєстрованого 15.08.2003 року КП «Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода».

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 24.03.2014 року по справі №308/553/14-ц визнано право спільної часткової власності ОСОБА_3 на ? частку квартири по АДРЕСА_2 на день укладення договору купівлі-продажу, а саме 17.06.2003 року.

Згідно рішення Ужгородського міськрайонного суду від 05.06.2014 року по справі №308/5394/14 - ц договір дарування квартири АДРЕСА_2, укладений 17.07.2003 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений державним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Ластівка А.В., зареєстрований в реєстрі за №3-2653, - визнано недійсним.

Констатовано судом, що відповідно до приписів ст. ст. 53,243 ЦК УРСР 1963 року, які застосовано до спірних правовідносин, договір дарування, що визнаний недійсним, вважається недійсним з моменту його укладення.

Відповідно, при укладенні договору іпотеки від 03.08.2007 року ОСОБА_4 передано в іпотеку майно, яке не могло бути відчужене заставодавцем та на яке не могло бути звернено стягнення.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. При цьому, відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно п.1 ст 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Вирішуючи спір про визнання іпотечного договору недійсним, суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони, тощо.

Загальні підстави визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, встановлені ст. ст. 215,216 ЦК України.

Так, відповідно до частин 1 та 3 ст 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, інши актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особи, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема, річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем, на яке може бути звернене стягнення.

Іпотека, в силу ст. 575 ЦК України, є окремим видом застави нерухомого майна. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом, який регулює відносини у сфері застави нерухомого майна - іпотеки.

Статтею 5 Закону України «Про іпотеку» визначено, що предметом іпотеки може бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за умови, зокрема, що нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення.

Як зазначено вище, рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 05.06.2014 року по справі №308/5394/14-ц, яке в установленому порядку набрало законної сили, визнано недійсним договір дарування, укладений 17.07.2003 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який по суті слугував підтвердженням права іпотекодавця ОСОБА_4 передати в іпотеку квартиру АДРЕСА_2.

За загальним правилом, відповідно до ч.1 ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Отже, судовим рішенням, яке за правилами ст. 61 ЦПК України має преюдиційне значення при вирішенні даного спору, підтверджено неправомірність набуття ОСОБА_4 право власності на квартиру по АДРЕСА_2.

Відтак, на момент укладення договору іпотеки ОСОБА_4 не мала права власності на квартиру, а отже не мала повноважень передавати квартиру в іпотеку.

Враховуючи, що в іпотеку передано майно всупереч приписам ст.. 5 Закону України «Про іпотеку», позовні вимоги слід задовольнити.

Керуючись ст.ст.10,11,61,214,215 ЦПК України, ст.ст. 203,215,236,321,575,576,583 ЦК України, ст.5 Закону України «Про іпотеку», суд,-

РІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Іпотечний договір №213/23-2007 разом із змінами та доповненнями, укладений 03.08.2007 року між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (код 35326253, Київська обл.. м. Бровари, Бульвар Незалежності,14) та ОСОБА_4 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_2) - визнати недійсним.

Іпотеку на підставі іпотечного договору №213/23-2007, разом із змінами та доповненнями, укладений 03.08.2007 року між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» » (код 35326253, Київська обл., м. Бровари, бульвар Незалежності, буд. 14) та ОСОБА_4 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_2) - визнати припиненою.

Стягнути солідарно із ОСОБА_4, ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на користь ОСОБА_3 243,60 грн. судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Івашкович І.І.