Постанова № 40696440, 13.08.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2014 р. Справа № 804/9393/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Неклеса О.М.,

при секретарі судового засідання Колесник І.О.,

за участю:

представника позивача Зуєвої Н.В.,

представника відповідача Мадалиць В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгтехніка» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгтехніка» (далі - ТОВ «Торгтехніка», позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі -ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська від 24.06.2014 року № 0002652202, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Торгтехніка» за платежем податок на додану вартість на 196500, 00 грн., в тому числі за основним платежем 131000, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 65500, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Торгтехніка» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Рапан» за період лютий 2014 року, за результатами якої складено акт від 04.06.2014 року № 1538/04-61-22-2/24615551. За висновками акту перевірки відповідачем встановлено, в порушення ст. 185, ст. 188, п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) позивачем завищено податковий кредит по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) від ПП «Рапан», що призвело до заниження податку на додану вартість всього на суму 131000, 00 грн. у лютому 2014 року. За наслідками вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.06.2014 року № 0002652202, з яким позивач не погоджується, вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню. З висновками акту перевірки позивач також не погоджується, оскільки вони сформовані без належної оцінки всіх наданих документів та з порушенням вимог діючого законодавства, а також, на підставі актів перевірки контрагента позивача ПП «Рапан», згідно яких визнано нікчемними правочини при придбанні та наступному продажу товарів (послуг) по ланцюгу реалізації, а тому по відношенню до ТОВ «Торгтехніка» відповідач також зробив висновок, що фактичної поставки товару ПП «Рапан» на адресу ТОВ «Торгтехніка» не було. До перевірки позивачем надано належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують факт реального виконання договору купівлі-продажу, тому висновки контролюючого органу про вчинення позивачем порушень податкового законодавства не є обґрунтованими та не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення. В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представником відповідача 04.08.2014 року до суду подані заперечення проти адміністративного позову, в яких відповідач зазначає, що не погоджується з позовними вимогами та просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Представник відповідача свою позицію обґрунтовує тим, що за результатами перевірки ТОВ «Торгтехніка» складено акт від 04.06.2014 року № 1538/04-61-22-2/24615551, в якому зафіксовано порушення вимог податкового законодавства, що призвело до заниження податку на додану вартість у лютому 2014 року на суму 131000, 00 грн. Як вказано представником відповідача, до перевірки надано товарно-транспортні накладні, в яких не зазначено всіх обов'язкових реквізитів; в ході перевірки контролюючим органом встановлено відсутність у підприємства - контрагента позивача необхідних умов для здійснення господарської діяльності в силу відсутності транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність можливостей для здійснення господарської діяльності. Представником відповідача зазначено, що висновки акту перевірки ТОВ «Торгтехніка» від 04.06.2014 року № 1538/04-61-22-2/24615551 є обґрунтованими, законними та підтверджуються відповідними доказами, а при прийнятті оскаржуваного повідомлення-рішення від 24.06.2014 року № 0002652202 відповідач діяв у відповідності, у межах та у спосіб, встановлені Конституцією та законами України. Представник відповідача в судових засіданнях просила суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Дослідивши письмові докази по справі та заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, сформованого 21.07.2014 року за № 19026753, ТОВ «Торгтехніка» (код ЄДРПОУ 24615551) зареєстроване 08.05.1997 року.

Згідно витягу з реєстру платників податків на додану вартість № 1404614500042, ТОВ «Торгтехніка» зареєстроване як платник податків ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська та є платником податку на додану вартість з 03.11.1997 року.

Судом встановлено, що ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська на підставі довідки №14 від 04.09.2013 року, відповідно до наказу від 21.02.2014 року №165 та з урахуванням матеріалів акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Рапан» (код ЄДРПОУ 25529701) з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами постачальниками/покупцями за період з 01.02.2014 року по 28.02.2014 року» від 29.05.2014 року № 169/221/255529701, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Торгтехніка» за період з 01.02.2014 року по 28.02.2014 року, за результатами якої складено акт від 04.06.2014 року № 1538/04-61-22-2/2461551.

При проведенні перевірки відповідачем використані наступні документи: податкові декларації з податку а додану вартість, додаток 35 розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем податкового органу, документи підприємства надані до перевірки (договори, податкові та видаткові накладні, інші первинні документи), акт ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Рапан» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами постачальниками/покупцями за період з 01.02.2014 року по 28.02.2014 року» від 29.05.2014 року № 169/221/255529701, на підставі яких відповідач дійшов висновку, що операції з поставки по ланцюгу ПП «Рапан» - ТОВ «Торгтехніка» не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу послуг та не спричиняють реального настання правових наслідків.

Перевіркою встановлено «нереальність» проведення господарських операцій між ПП «Рапан» та покупцем ТОВ «Торгтехніка» та юридичну дефектність первинних документів, у зв'язку з тим, що діяльність ТОВ «Торгтехніка» не є господарською діяльністю підприємства в розумінні п. 14.1.36 ПК України.

За висновками акту перевірки від 04.06.2014 року № 1538/04-61-22-2/24615551, відповідачем встановлено, що ТОВ «Торгтехніка» в порушення ст. 185, ст. 188, п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198 ПК України завищено податковий кредит по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) від ПП «Рапан», що призвело до заниження податку на додану вартість всього на суму 131000, 00 грн. у лютому 2014 року.

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивачем 13.06.2014 року подано до ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська заперечення вих. № 13/06/14/1, за результатами розгляду яких контролюючим органом сформовано відповідь від 20.06.2014 року № 12802/10/04-61-22-2 про залишення без змін висновків акту перевірки.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 24.06.2014 року № 0002652202, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Торгтехніка» за платежем податок на додану вартість на загальну суму 196500,00грн., в тому числі за основним платежем 131000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 65500, 00 грн., яке є предметом оскарження в даній справі.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що основний вид діяльності ТОВ «Торгтехніка» є неспеціалізована оптова торгівля, також товариство здійснює ліцензовані види економічної діяльності на які має відповідні ліцензії, а саме: ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, установлення та монтаж машин і устаткування, організація будівництва будівель, будівництво житлових і нежитлових будівель, монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування.

Для здійснення господарської діяльності, ТОВ «Торгтехніка» на підставі договору оренди нежитлових приміщень від 01.08.2013 року № 99 орендує складські приміщення у ТОВ «Дніпропетровський завод «Темп-92» та офісне приміщення на підставі договору оренди нежитлових приміщень від 01.06.2012 року № 137 у ТОВ «Дніпропетровський завод «Темп-50» за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Філософська, 84.

01.02.2014 року між ТОВ «Торгтехніка» (покупець) та ПП «Рапан» (продавець) було укладено договір № 01022014, за умовами якого продавець зобов'язується передати покупцю у власність, а покупець належним чином прийняти та оплатити товари згідно відвантажувальним документам попередньо погодженими за номенклатурою, обсягу та цінам поставки. Загальна сума договору відповідно до 2.1 договору складає 6000000, 00 грн. з ПДВ. Згідно п. 3.1. вказаного договору, поставка товару здійснюється транспортом і за рахунок покупця із складу продавця. Договір діє до повного виконання сторонами всіх зобов'язань.

На виконання умов договору ПП «Рапан» до ТОВ «Торгтехніка» поставлено товар (сандвіч панель СП 100 та СП60) на загальну суму 655000, 00 грн., сума ПДВ 131000, 00 грн., усього з ПДВ 786000, 00 грн.

Постачання товару до ТОВ «Торгтехніка» підтверджується первинними документами, копії яких долучені до матеріалів справи: рахунок на оплату від 28.02.2014 року № 512, видаткова накладна від 28.02.2014 року № 512, податкова накладна від 28.02.2014 року № 512, товарно-транспортна накладна від 28.02.2014 року № Р512., прибуткова накладна від 28.02.2014 р. № 568., виписка з банківського рахунку позивача.

Відповідно до умов договору від 01.02.2014 року № 01022014, перевезення товару за вказаною поставкою здійснювалось ТОВ «Торгтехніка» власним автотранспортом марки ГАРЗ ПБ 33023 платформа - С, номер НОМЕР_2, про що свідчить товарно-транспортна накладна від 28.02.2014 року № Р512, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, контрольний талон (ГБО) транспортного засобу, наказ від 24.05.2006 року № 40-к про прийняття ОСОБА_3 на роботу в ТОВ «Торгтехніка» водієм, посвідчення водія ОСОБА_3 НОМЕР_3. Придбаний позивачем товар був перевезений 28 лютого 2014 року із складу постачальника (м. Дніпропетровськ, вул. Фурманова, 6) до складу покупця (м. Дніпропетровськ, вул. Філософська, 84).

Відповідно до п. 4.2.1 договору від 01.02.2014 року № 01022014 ТОВ «Торгтехніка» здійснило розрахунок з ПП «Рапан» у повному обсязі 13.03.2014 року на суму 786000, 00 грн., про що свідчить виписка банку.

Придбаний ТОВ «Торгтехніка» товар, було відображено в бухгалтерському обліку, що підтверджується реєстром прибуткових документів за 28.02.2014 року, реєстром довіреностей за 28.02.2014 року, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 281 за лютий 2014 року, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 105 за лютий 2014 року.

Відповідно до п. п. 14.1.56 п.14.1 ст. 14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно до 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Підпунктом 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Фактичність виконання позивачем вищезазначеного договору та рух активів підтверджується наступними первинними документами: договором, рахунком, видатковою та прибутковою накладними, товарно-транспортною накладною, випискою банку, податковою накладною та іншими документами, долученими до адміністративної справи. Поряд з цим, на вимогу суду представником позивача надані додаткові документи, які підтверджують наявність у позивача відповідного устаткування, складських приміщень, власного автотранспорту для ведення його господарської діяльності та наявність відповідних робочих кадрів.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку щодо наявності фізичної, технічної можливості ТОВ «Торгтехніка» для здійснення господарської діяльності та її доцільності.

Відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 (далі - Правила № 363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Досліджуючи в судовому засіданні подану позивачем товарно-транспортну накладну, судом встановлено, що в ній зазначено: автомобіль перевізника, автопідприємство, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, пункт навантаження, пункт розвантаження, прізвище водія-експедитора, назву товару, загальну суму відпущеного товару із зазначенням прізвищ, скріплених їх підписами та печатками позивача з підприємствами-постачальниками.

З огляду на викладене, в суду відсутні підстави вважати, що подана товарно-транспортна накладна не підтверджуює фактичне транспортування та отримання товарно-матеріальних цінностей позивачем.

Судом також встановлено, що придбані у контрагента ПП «Рапан» матеріальні цінності були використані у власній господарській діяльності ТОВ «Торгтехніка», а саме: сандвіч-панелі придбані з метою будівництва та (або) ремонту холодильних камер, які знаходяться на промислових об'єктах, що відповідає зареєстрованим видам економічної діяльності (будівництво, ремонт промислових холодильних камер), яку здійснює позивач та має на ці види діяльності відповідні ліцензії.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено безтоварність господарських операцій ТОВ «Торгтехніка» по придбанню товару у ПП «Рапан».

Посилання податкового органу на акт перевірки контрагента позивача не доводять обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки від 04.06.2014 року № 1538/04-61-22-2/24616661, оскільки вони були складені за результатами акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Рапан» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами постачальниками/покупцями за період з 01.02.2014 року по 28.02.2014 року», що позбавило податковий орган можливості дослідити всі первинні документи, які зберігаються на підприємстві. Крім цього, акт перевірки ПП «Рапан» не спростовує дійсність укладеного ТОВ «Торгтехніка» та ПП «Рапан» правочину щодо поставки товарів та не може вважатись судом безспірним доказом порушення податкового законодавства з боку позивача. З аналізу норм права вбачається, що податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушення з боку першого. Дана позиція також відображена в рішенні Вищого адміністративного суду України від 13.12.2012 р. № К/9991/32048/12.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Необхідними умовами для висновку про нікчемність угоди згідно до ст. 207 ГК України та ст. 228 ЦК України є доведення факту наявності завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети укладення угоди сторонами, а також наявність вини у формі умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому в ст. 67 Конституції України та законах України про оподаткування.

Отже, суб'єктний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними належними засобами доказування.

Відповідачем не було додано жодних документів, які б підтверджували завищення податкового кредиту позивачем.

Щодо висновків акту перевірки з приводу порушення контрагентом позивача ч. 5 ст. 203 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочину, здійснених підприємством при придбані та продажу товарів (послуг), суд зазначає, що єдиним допустимим засобом доказування нереальності правочину, вчиненого між суб'єктами господарювання може бути лише судове рішення, яким встановлена недійсність такого правочину.

З огляду на встановлені обставини у справі та наведені норми законодавства, угода, яка укладена між ТОВ «Торгтехніка» та ПП «Рапан» оформлена належним чином; спірний правочин не визнаний судом недійсним і його недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності правочину; правочин з поставки товарів та купівлі - продажу виконаний сторонами.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п. п. 198. 2, 198. 3 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193. 1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються обов'язкові реквізити визначенні даною статтею. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів, послуг.

Пункт 198.6 ст. 198 ПК України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, правомірність формування платником податку податкового кредиту визначається фактичним проведенням операцій платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач формував свої витрати та податковий кредит у перевіряємому періоді на підставі первинних документів та податкової накладної, які відповідають встановленим для них вимогам, своєчасно та в межах проведених господарських операцій. Отже, у суду відсутні підстави вважати, що позивач склав свою податкову звітність з податку на додану вартість без відповідного підтвердження первинними документами.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством; фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як зазначено в ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідачем не спростовано факт належного оформлення первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит по операціях з придбання товарів у ПП «Рапан».

Задовольняючи адміністративний позов, суд виходить із того, що об'єктом оподаткування є певна операція між конкретними суб'єктами господарювання, яка має бути підтверджена необхідними первинними документами.

Підставою для отримання платником податків права на отримання податкових переваг є наявність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами, що в свою чергу в певній мірі свідчить про реальність таких операцій.

Отже, операції, що формують податковий кредит для цілей визначення оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку», документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Позивач мав в наявності всі первинні документи, що підтверджують обсяги задекларованих витрат. Угоди укладалися підприємством в межах господарської діяльності, згідно з установчими, реєстраційними та дозвільними документами. Згідно з отриманими податковими накладними позивач мав законні підстави для включення певних сум до складу податкового кредиту.

Суд доходить висновку, що наявними в матеріалах справи первинними документами спростовуються висновки ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська щодо не встановлення факту реального здійснення господарських операцій ПП «Рапан» за період з лютий 2014 року по ланцюгу постачання контрагенти-постачальники - ПП «Рапан» - контрагенти-покупці та встановлення відсутності об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг).

В судовому засіданні представником позивача доведено обґрунтованість віднесення до податкового кредиту суми 131000, 00 грн., яку не визнала податкова інспекція. Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів. Платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань.

Відповідно до ст. ст. 46-49 ПК України, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

З проведеного судом аналізу первинних документів, наявних в матеріалах справи, вбачається, що позивачем правомірно сформований податковий кредит у сумі 131000, 00 грн.

Відповідачем не доведено правомірності прийнятого рішення всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, в той час як докази, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, є законними, допустимими, обґрунтованими, такими, що відповідають дійсним обставинам справи.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд доходить висновку, що вимога позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська від 24.06.2014 року № 0002652202 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір сплачений згідно платіжного доручення від 04.07.2014 року № 736 у сумі 393, 00 грн. підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0002652202 від 24.06.2014 р. на загальну суму 196500, 00 грн., з яких 13100, 00 грн. - основний платіж, 65500, 00 грн. - штрафні санкції.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгтехніка» судовий збір у розмірі 393, 00 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 12.09.2014 р. (у зв'язку з перебуванням головуючого судді у відпустці).

Суддя О.М. Неклеса