Постанова № 40696436, 30.07.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2014 р. Справа № 804/8502/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Неклеса О.М.,

при секретарі судового засідання Колесник І.О.,

за участю:

представника позивача Корнєва Є.О.,

представника відповідача Гребенюк О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Приватного багатопрофільного підприємства «Енерго-Імпекс» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне багатопрофільне підприємство «Енерго-Імпекс» (далі - ПБП «Інерго-Імпекс», позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Лівобережна ОДПІ, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної ОДПІ від 29.01.2014 року № 0000522203, яким на підставі акту перевірки № 678/22-03/13419447 від 25.09.2013 року збільшено суму грошового зобов'язання ПБП «Енерго-Імпекс» за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 93657, 03 грн., в тому числі за основним платежем на 62438, 02 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 31219, 01 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Лівобережною ОДПІ проведено позапланову невиїзну документальну перевірку, за результатами якої складено акт від 25.09.2013 року № 678/22-03/13419447. За висновками зазначеного акту перевірки відповідачем встановлено не реальність здійснення господарських відносин ПБП «Енерго-Імпекс» з ТОВ «Модуль Стандарт» за січень 2013 року, а саме, встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення зазначених господарських операцій; в порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) ПБП «Енерго-Імпекс» занижено податок на додану вартість у січні 2013 року на суму 62438, 02 грн. На підставі акту від 25.09.2013 року № 678/22-03/13419447 Лівобережною ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 29.01.2014 року № 0000522203, відповідно до якого податковим органом збільшено суму грошового зобов'язання ПБП «Енерго-Імпекс» за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 93657, 03 грн., в тому числі за основним платежем на 62438,02грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 31219, 01 грн. З зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач не погоджується, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Позивач зазначає, що перевірка була проведена відповідачем без належних правових підстав, оскільки запити до ПБП «Енерго-Імпекс», що передували проведенню цієї перевірки не відповідали вимогам ПК України та були складені з порушенням його вимог. З висновками акту перевірки позивач також не погоджується, оскільки вони сформовані без належної оцінки всіх первинних документів та з порушенням вимог діючого законодавства, а також, на підставі власного аналізу даних податкової звітності контрагента позивача - ТОВ «Модуль Стандарт», згідно яких ТОВ «Модуль Стандарт» має незначні основні фонди та незначну кількість працівників, тому відповідач дійшов висновку, що у ТОВ «Модуль Стандарт» відсутні необхідні умови для надання будівельно-монтажних послуг та те, що ПБП «Енерго-Імпекс» здійснило господарські операції з використанням підприємств з ознаками фіктивності. Позивач не погоджується з висновками відповідача, що договори, які укладені ПБП «Енерго-Імпекс» з ТОВ «Модуль Стандарт» є нереальними та нікчемними, бухгалтерська документація складена формально, а відомості, які в неї містяться - недостовірні. Однак, позивач з такими висновками податкової інспекції не погоджується і зазначає, що вони не відповідають положенням ПК України та іншим законам України, в той час як позивачем в повній мірі виконано приписи положень чинного законодавства, зокрема, всі первинні документи відповідають вимогам законодавства і підстав у податкового органу для обґрунтованих тверджень про те, що господарські операції з ТОВ «Модуль Стандарт» є нереальними, немає. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідачем 15.07.2014 року надані до суду заперечення проти позову, в яких зазначає, що при складані та направленні запитів, призначенні та проведенні позапланової документальної невиїзної перевірки, а також при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 29.01.2014 року № 0000522203, відповідач діяв на підставі, в межах та у спосіб передбачений законами України. Висновки акта від 25.09.2013 року № 678/22-03/13419447 щодо нереальності господарських операцій ПБП «Енерго-Імпекс» та ТОВ «Модуль Стандарт» підтверджуються дослідженими документами в процесі перевірки, угоди, укладені позивачем не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів та не спричиняють реального настання правових наслідків. Отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000522203 є обґрунтованим та законним, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають. Представник відповідача в судовому засідання підтримала заперечення проти позову та просила у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Дослідивши письмові докази по справі та заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ПБП «Енерго-Імпекс» зареєстровано Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 15.03.1996 року, місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 49127, м. Дніпропетровськ, Самарський район, вул. 20-річчя Перемоги, б.30. підприємство взято на податковий облік в органах державної податкової служби 25.03.1996 року, станом на дату проведення перевірки перебуває на обліку в Лівобережній ОДПІ м. Діпропетровська.

Лівобережною ОДПІ 12.08.2013 року до ПБП «Енерго-Імпекс» направлений запит № 3730/10/15-2 про надання інформації та її документального підтвердження щодо господарських відносин з ТОВ «Модуль Стандарт» за січень 2013 року.

ПБП «Енерго-Імпекс» листом від 12.09.2013 року відмовлено в наданні інформації та запропоновано Лівобережній ОДПІ уточнити підстави для надання запитаної інформації.

02.09.2013 року Лівобережною ОДПІ до ПБП «Енерго-Імпекс» направлено запит № 5481/10/15-2 про надання інформації та її документального підтвердження щодо господарських відносин з ТОВ «Модуль Стандарт» за січень 2013 року.

Листом від 16.09.2013 року ПБП «Енерго-Імпекс» відмовлено в наданні інформації та запропоновано Лівобережній ОДПІ уточнити підстави для надання запитаної інформації.

Лівобережною ОДПІ на підставі п. п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПБП «Енерго-Імпекс» від 16.09.2013 року № 329, в період з 17.09.2013 року по 18.09.2013 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ПБП «Енерго-Імпекс» під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Модуль Стандарт» за період січень 2013 року, за результатами якої и Лівобережною ОДПІ складено акт від 25.09.2013 року № 678/22-03/13419447.

Для проведення перевірки відповідачем було використано: договори будівельного підряду, реєстр отриманих податкових накладних, податкові накладні, акти приймання виконаних будівельних робіт, картки рахунків 631, 103, бази даних Лівобережної ОДПІ.

За висновками зазначеного акту перевірки відповідачем встановлено:

- не реальність здійснення господарських відносин ПБП «Енерго-Імпекс» з ТОВ «Модуль Стандарт» за січень 2013 року, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення зазначених господарських операцій;

- в порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України ПБП «Енерго-Імпекс» занижено податок на додану вартість у січні 2013 року на суму 62438, 02 грн.

На підставі акту перевірки від 25.09.2013 року № 678/22-03/13419447 Лівобережною ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 29.01.2014 року № 0000522203, відповідно до якого, податковим органом збільшено суму грошового зобов'язання ПБП «Енерго-Імпекс» за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 93657, 03 грн., в тому числі за основним платежем на 62438, 02 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 31219, 01 грн.

З зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач не погодився, вважає його протиправним та таким що підлягає скасуванню, тому звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що між ПБП «Енерго-Імпекс» (замовник) та ТОВ «Модуль Стандарт» (підрядник) укладені господарські договори будівельного підряду, а саме:

- договір від 02.01.2013 року № 5, за умовами якого підрядник зобов'язується виконати роботи по заміні ВЧ зв'язку ВРП-154 ТЕЦ-3 «під ключ»;

- договір від 08.01.2013 року № 8 про виконання підрядником поточного ремонту паркану на території автостоянки;

- від 22.11.2012 року № 279 про виконання підрядником робіт з благоустрою майданчика будівлі АБК.

Перед початком робіт за вказаними договорами сторонами були підписані акти надання будівельного майданчика (фронту робіт) та акти про фактичний початок робіт до кожного договору.

Виконання робіт за вказаними договорами підтверджують надані позивачем до суду документи: локальний кошторис № 2-1-1 щодо благоустрою майданчика, локальний кошторис № 2-2-1 щодо утеплення та облаштування адміністративно-побутової будівлі автостоянки, локальний кошторис № 2-2-2 щодо облаштування підлоги адміністративно-побутової будівлі автостоянки, узгодження договірної ціни до договору № 279, додаткова угода № 1 від 30.09.2013 року до договору будівельного підряду № 279, узгодження договірної ціни щодо будівництва паркану за договором № 8, локальний кошторис № 2-1-1, відомість ресурсів до локального кошторису № 2-1-1, додаткова угода № 1 від 30.09.2013 року до договору № 8, специфікація до договору № 5, додаткова угода № 1 від 30.09.2013 року до договору № 5, довідки про вартість виконаних робіт за договором № 5, акти № 1-4 за січень 2013 року до договору № 5, довідка про вартість виконаних будівельних робіт за січень 2013 року, акти приймання виконаних будівельних робіт за договором № 5, відомість ресурсів за договором № 5, податкові накладні.

Відповідно до умов договору № 279 було проведено ремонт в приміщенні будівлі АБК, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. 20-річчя Перемоги, 30-К (територія автостоянки) у січі 2013 року виконано робіт на суму 50977, 07 грн., в т.ч. ПДВ 20%. Розрахунки за договором здійснені за допомогою простого векселя (копія акту прийому-передачі векселя додана до матеріалів справи).

На виконання умов договору № 5 було здійснено заміну ВЧ зв'язку і ВРП-154 ТЕЦ-3 «під ключ», вартість робіт склала 205000, 00 грн., в т.ч. ПДВ 20%. Розрахунки за договором здійснені за допомогою простого векселя (копія акту прийому-передачі векселя додана до матеріалів справи).

Відповідно до умов договору № 8 було здійснено поточний ремонт паркану на території автостоянки - у січні 2013 року виконано робіт на суму 118651, 06 грн., в т.ч. ПДВ 20%. Розрахунки за договором здійснені за допомогою простого векселя (копія акту прийому-передачі векселя додана до матеріалів справи).

Здійснення розрахунків за січень 2013 року між ПБП «Енерго-Імпекс» та ТОВ «Модуль-Стандарт» за укладеними договорами підтверджено також відповідачем, про що викладено в акті перевірки.

Відповідно до пп. 14.1.56 п.14.1 ст. 14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно до 14.1.27 п.14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Підпунктом 139.1.9. п. 139.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Фактичність виконання позивачем вищезазначених договорів та рух активів підтверджується наступними первинними документами: договорами, додатковими угодами до них, локальними кошторисами, узгодження договірної ціни, специфікаціями, довідками про вартість виконаних робіт, відомостями ресурсів за договором, актами прийому-передачі векселів, податковими накладними та іншими документами, копії яких долучені до матеріалів адміністративної справи.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку щодо наявності фізичної, технічної можливості ПБП «Енерго-Імпекс» для здійснення господарської діяльності та її доцільності.

Судом також встановлено, що придбані у контрагентів матеріальні цінності були використані у власній господарській діяльності ПБП «Енерго-Імпекс», що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Крім того, до матеріалів справи позивачем додано копію постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.12.2013 року по справі № 804/16872/13-а за позовом ТОВ «Модуль Стандарт» до ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, яким задоволені позовні вимоги та визнані протиправними дії податкового органу щодо коригування показників податкової звітності, зокрема податкового кредиту та зобов'язань ТОВ «Модуль Стандарт» в АС «Податковий блок» на підставі акта перевірки від 27.11.2013 року № 589/04-67-22-02/36906679 та зобов'язано ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська відновити показники податкової звітності за період з 01.01.2013 року по 30.06.2013 року. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2014 року постанова суду першої інстанції по справі № 804/16872/13-а залишена без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено безтоварність господарських операцій ПБП «Енерго-Імпекс» та ТОВ «Модуль Стандарт».

Висновки відповідача, які зроблені податковим органом на підставі податкової звітності ТОВ «Модуль Стандарт» та в ході аналізу інформаційних баз контролюючого органу не спростовують дійсність укладених ПБП «Енерго-Імпекс» з ТОВ «Модуль Стандарт» правочинів будівельного підряду та не можуть вважатись судом безспірним доказом порушення податкового законодавства з боку позивача.

Щодо висновків акту перевірки вчинення позивачем правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених підприємств при придбані та продажу товарів (послуг), суд зазначає, що єдиним допустимим засобом доказування нереальності правочину, вчиненого між суб'єктами господарювання може бути лише судове рішення, яким встановлена недійсність такого правочину.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Необхідними умовами для висновку про нікчемність угоди згідно до ст. 207 ГК України та ст. 228 ЦК України є доведення факту наявності завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети укладення угоди сторонами, а також наявність вини у формі умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому в ст. 67 Конституції України та законах України про оподаткування.

Отже, суб'єктний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними належними засобами доказування.

Відповідачем не було додано жодних документів, які б підтверджували завищення податкового кредиту позивачем.

З огляду на встановлені обставини у справі та наведені норми законодавства, угоди, які укладені між ПБП «Енерго-Імпекс» та ТОВ «Модуль Стандарт», оформлені належним чином; спірні правочини не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності правочину; правочини з поставки товарів та купівлі - продажу виконані сторонами.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п. п. 198. 2, 198. 3 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193. 1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються обов'язкові реквізити визначенні даною статтею. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів, послуг.

Пункт 198.6 ст. 198 ПК України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, правомірність формування платником податку податкового кредиту визначається фактичним проведенням операцій платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач формував свої витрати та податковий кредит у перевіряємому періоді на підставі первинних документів та податкових накладних, які відповідають встановленим для них вимогам, своєчасно та в межах проведених господарських операцій. Отже, у суду відсутні підстави вважати, що позивач склав свою податкову звітність з податку на додану вартість без відповідного підтвердження первинними документами.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством; фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як зазначено в ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідачем не спростовано факт належного оформлення первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Модуль Стандарт».

Задовольняючи адміністративний позов, суд виходить із того, що об'єктом оподаткування є певна операція між конкретними суб'єктами господарювання, яка має бути підтверджена необхідними первинними документами.

Підставою для отримання платником податків права на отримання податкових переваг є наявність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами, що в свою чергу в певній мірі свідчить про реальність таких операцій.

Отже, операції, що формують податковий кредит для цілей визначення оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд доходить висновку, що наявними в матеріалах справи первинними документами спростовуються висновки Лівобережної ОДПІ щодо нереальності господарських відносин та відсутності об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ПБП «Енерго-Імпекс» операцій по ланцюгу з контрагентом ТОВ «Модуль Стандарт».

В судовому засіданні представником позивача доведено обґрунтованість віднесення до податкового кредиту суми 62438, 02 грн., яку не визнала податкова інспекція. Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів. Платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань.

Відповідно до ст. ст. 46-49 ПК України, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Якщо контрагенти позивача в подальшому не дотримувались у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для нарахування позивачу додаткових платежів у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених сум до витрат і має всі необхідні для цього документальні підтвердження.

З проведеного судом аналізу первинних документів, наявних в матеріалах справи, вбачається, що позивачем правомірно сформований податковий кредит у сумі 62438, 02 грн. за січень 2013 року.

Відповідачем не доведено правомірності прийнятого рішення всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, в той час як докази, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, є законними, допустимими, обґрунтованими, такими, що відповідають дійсним обставинам справи.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд доходить висновку, що вимога позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.01.2014 року № 0000522203 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір сплачений згідно квитанції № 107 від 23.06.2014 р. у розмірі 187,31 грн. підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати видане Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцію м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення № 0000522203 від 29.01.2014 року, відповідно до якого з Приватного багатопрофільного підприємства «Енерго-Імпекс» підлягає стягненню сума грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 93657, 03 грн., в тому числі за основним платежем - 62438, 02 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 31219, 01 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного багатопрофільного підприємства «Енерго-Імпекс» судовий збір у розмірі 187, 31 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 05.08.2014 р.

Суддя О.М. Неклеса