Ухвала суду № 40685084, 23.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" вересня 2014 р. м. Київ К/800/55828/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

за участю секретаря: Горголь І.С.

представників:

позивача: Бакуліна О.Ю., Якубенко О.В.

відповідача: Васійчука С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013 року

у справі № 2а-1289/10/2470

за позовом Публічного акціонерного товариства «Дністровська ГАЕС»

до Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Дністровська ГАЕС» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Дністровська ГАЕС») звернулось з позовом до Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту - відповідач, ОДПІ) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 16.05.2013 року в задоволенні позовних вимог ПАТ «Дністровська ГАЕС» відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013 року скасовано постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 16.05.2013 року. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 27.02.2010 року №0000572300/2, №0000562300/2, №0000112300/2. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У запереченнях на касаційну скаргу ПАТ «Дністровська ГАЕС», посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ОДПІ залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Дністровська ГАЕС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.06.2009 року, за результатами якої складено акт від 13.11.2009 року №575/23-013/30149623.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено ч. 5 пп. 7.4.1 пп. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ч. 6 п. 5.6 розділу 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, ПАТ «Дністровська ГАЕС» - занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за лютий 2009 року на загальну суму 22006128 грн. внаслідок не відображення в декларації з метою оподаткування продажу за звичайною ціною, але не нижче ціни їх придбання незавершеного будівництва Дністровської ГАЕС, основних засобів та запасів ТМЦ по яких в попередніх податкових періодах виник податковий кредит з ПДВ, пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», шляхом включення ПАТ «Дністровська ГАЕС» до складу податкового кредиту 83736 грн. та п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», занижено суму податку на прибуток на 35169 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.03.2010 року №0000572300/2, яким ПАТ «Дністровська ГАЕС» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 22089864 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 11044782 грн., №0000562300/2, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 35169 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 12140,8 грн. та №0000112300/2 про застосування штрафних санкцій у розмірі 11038721 грн.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову ПАТ «Дністровська ГАЕС» щодо визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, виходив з того, що позовні вимоги є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ «Дністровська ГАЕС» виходив з того, що висновки податкового органу є необґрунтованими.

Колегія суду не може погодитись з такими висновками судів, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Частиною 5 ст. 11 КАС України передбачено, що суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Як вбачається з матеріалів справи, в лютому 2009 року відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 року № 1595-р «Про передачу державного майна на баланс ВАТ «Укргідроенерго», Наказу Міністерства палива та енергетики України від 21.01.2009 року № 22 та акта приймання-передачі від 27.01.2009 року (затверджено 02.02.2008р.), ВАТ «Дністровська ГАЕС» безоплатно передало на баланс ВАТ «Укргідроенерго» незавершене будівництво Дністровської ГАЕС, основних засобів та запасів ТМЦ за балансовою залишковою вартістю на загальну суму 1089821303 грн.

Для фінансування будівництва залучались кошти резервно-інвестиційного фонду Міністерства енергетики України, цільової надбавки до діючих тарифів на електроенергію, виробленої Дністровською ГЕС-2 та власних коштів Дністровської ГАЕС.

В період будівництва Дністровської ГАЕС до лютого 2009 року ВАТ «Дністровська ГАЕС» в окремих попередніх податкових періодах в податковому обліку формувало податковий кредит по податку на додану вартість по операціях з придбання проектно-вишукувальних, будівельно-монтажних робіт, будівельних матеріалів та обладнання, вартість яких віднесена на збільшення вартості об'єкта незавершеного будівництва ГАЕС.

З матеріалів справи вбачається довідка Рахункової палати України від 25.06.2011 року №04-10/17 зустрічної перевірки щодо виконання постанови КМУ від 10.12.2008 №1595-р стосовно передачі державного майна з балансу ВАТ «Дністровська ГАЕС» на баланс ВАТ «Укргідроенерго» (далі - Довідка РПУ). З Довідки РПУ вбачається, що згідно наказу Мінпаливенерго від 30.09.08 № 488 «Про упорядкування обліку державного майна, що набуте за рахунок державних коштів та перебуває на балансі ВАТ «Дністровська ГАЕС» було затверджено станом на 31.07.2008 року перелік державного майна ВАТ «Дністровська ГАЕС», набутого за рахунок державних коштів, що знаходиться на балансі товариства, загальною кількістю 93 інвентарні об'єкти.

Інформація стосовно 4-х об'єктів (житловий будинок №196, житловий будинок 19в, піонертабір та готель) загальною вартістю 9494,9 тис. грн. є спільно-частковою власністю ВАТ «Дністровської ГАЕС» та інших акціонерів та не входить до переліку державного майна.

Проте, судами попередніх інстанцій при вирішенні даної справи не було з'ясовано за рахунок яких саме коштів (інвестиційної надбавки в якості забезпечення державного фінансування чи за рахунок коштів підприємства) здійснювалось будівництво спірних об'єктів, та які з них, відповідно, передані на баланс ВАТ «Укргідроенерго», а які залишились на балансі позивача, та, відповідно не встановлено обґрунтованості формування ПАТ «Дністровська ГАЕС» податкового кредиту з ПДВ.

Отже, колегія суду приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій не розглянули належним чином докази, що містяться в матеріалах справи, не надали належну оцінку обставинам справи, порушили та невірно застосували норми матеріального права, та, як наслідок, прийняли незаконні рішення.

Викладене свідчить про порушення судами вимог статті 159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Касаційна ж інстанція згідно з ч. 2 ст. 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція на підставі ст. 227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, порушень норм процесуального права, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення спору по суті.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до вищевикладеного, касаційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області задовольнити частково.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013 року та постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 16.05.2013 року - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов