Постанова № 40684082, 29.09.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29 вересня 2014 року 08:45 № 2а-4002/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Саніна Б.В. при секретарі судового засідання Дмитрієвій В.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Приватного підприємства "Будспецпроект"

до

Державної податкової інспекції у Деснянському районі

Головного управління Міндоходів у м. Києві

про

визнання дії протиправними, скасування податкового

повідомлення-рішення №000032305 від 05.03.2012р.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Будспецпроект» (надалі – позивач/ПП «Будспецпроект») до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі – відповідач/ДПІ у Деснянському районі м. Києва), в якому просить суд:

1. Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000322305 від 05.03.2012 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.03.2012 р. №2а-4002/12/2670 було відкрите провадження та призначено справу до судового розгляду.

Однак, у зв’язку із припиненням повноважень судді Окружного адміністративного суду м. Києва Пащенка К.С. у провадженні якого перебувала адміністративна справа №2а-4002/12/2670, останню було передано на повторний автоматичний розподіл.

Так, 28.07.2014 р. через відділ документального обігу та контролю суду до судді Окружного адміністративного суду м. Києва Саніна Б.В. надійшли матеріали адміністративної справи №2а-4002/12/2670.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.07.2014 р. адміністративну справу №2а-4002/12/2670 було прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

Так, під час розгляду адміністративної справи, відповідно до положень ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) було допущено процесуальне правонаступництво та ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС було замінено на її правонаступника Державну податкову інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

В судове засідання представник позивача не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений, через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, та просив суд розглянути справу на підставі наявних в ній документів.

В судове засідання представник відповідача не з’явився, про дату, час та місце був належним чином повідомлений, заяв щодо перенесення розгляду справи або слухання справи за його відсутності до суду не подавав, про причини неявки суду не повідомляв.

Зважаючи на неявку в судове засідання сторін та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, на підставі ст.3 та ч.6 ст.128 КАС України, суд дійшов висновку про можливість перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, дослідивши письмові пояснення позивача та заперечення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.05.2009 р. ПП «Будспецпроект» зареєстровано в Деснянській районній у м. Києві державній адміністрації та взято на податковий облік в ДПІ у Деснянському районі м. Києва за №4714.

Згідно з реєстраційними даними, видами господарської діяльності ПП «Будспецпроект» визначено: оптову торгівлю будівельними матеріалами; будівництво доріг, аеродромів та улаштування поверхні спортивних споруд; монтаж металевих конструкцій; водопровідні, каналізаційні та протипожежні роботи; оптову торгівлю будівельними матеріалами та інші види оптової торгівлі.

Так, з метою проведення перевірки своєчасності відображення в обліку та звітності операцій з питань правових відносин позивача з контрагентом ПП «ТД «Трейд-Сервіс» (змінено назву з ПП «Міжнародна Агропромислова виставка-ярмарок «Агро») відповідачем було надіслано на адресу позивача запити №4213/10/23-518 від 17.06.2011 р. та №5842/10/23-518 від 06.09.2011 р. про надання інформації та її документального підтвердження.

Листами від 18.07.2011 р. №8663/10 та від 15.09.2011 р. №10998/10 позивачем було надано ДПІ у Деснянському районі м. Києва копії первинних документів на підтвердження взаємовідносин з ПП «ТД «Трейд-Сервіс», проте такі документи були надані не в повному обсязі.

Так, на підставі наказу ДПІ у Деснянському районі м. Києва щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки №389 від 09.02.2012 р. та повідомлення №11/23-5 від 09.02.2012 р. ДПІ у Деснянському районі м. Києва, у період з 10.02.2012 р. по 16.02.2012 р., згідно пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 та ст.79 Податкового кодексу України (надалі-ПК України) була проведена документальна невиїзна перевірка ПП «Будспецпроект» (код ЄДРПОУ 32306496) з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «ТД «Трейд Сервіс» (код ЄДРПОУ 34191967) за період з 01.04.2011 р. по 31.07.2011 р.

За результатами вказаної перевірки відповідачем був складений Акт №729/23-5/32306496 від 23.02.2012 р. «Про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Будспецпроект» (код ЄДРПОУ 32306496) з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «ТД «Трейд Сервіс» (код ЄДРПОУ 34191967) за період з 01.04.2011 р. по 31.07.2011 р.» (надалі-Акт №729/23-5/32306496), у якому зазначено про допущені позивачем порушення.

Так, за результатами проведеної перевірки, ДПІ у Деснянському районі м. Києва дійшла висновку про порушення позивачем п.198.6 ст.198, п.201.1, 201.6 ст.201 ПК України в результаті чого ПП «Будспецпроект» занижено податкове зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 422 165,00 грн., в т.ч.: за квітень 2011 р. на загальну суму 539 364,00 грн., за травень 2011 р. на загальну суму 794 599,00 грн., за червень 2011 р. на загальну суму 536 044,00 грн. та за липень 2011 р. на загальну суму 552 158,00 грн.

На підставі Акту №729/23-5/32306496 відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000322305 від 05.03.2012 р., яким позивачу нараховано суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 2 560 206,00 грн., в тому числі за основним платежем – 2 422 165,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями – 138 041,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що на думку позивача порушує його законні права та інтереси, ПП «Будспецпроект» звернулося до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України (надалі – ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Будспецпроект» (Покупець) та ПП «Міжнародна Агропромислова виставка-ярмарок «Агро» (Продавець), були укладені наступні договори поставки, а саме:

- №А04012 від 04.01.2012 р. (надалі-Договір №А04012) згідно якого, Продавець зобов’язується передати у власність Покупцеві будівельні матеріали та товари, асортимент та кількість якого визначається видатковими накладними та/або рахунками-фактури, а Покупець зобов’язується прийняти товар та оплатити його (п.1.1 Договору №А04012);

- №А-05011 від 05.01.2011 р. (надалі-Договір №А-05011) згідно якого, Продавець зобов’язується передати у власність Покупцеві обладнання, асортимент та кількість якого визначається видатковими накладними та/або рахунками-фактури, а Покупець зобов’язується прийняти товар та оплатити його (п.1.1 Договору №А-05011);

- №А04013 від 04.01.2011 р. (надалі-Договір №А04013) згідно якого, Продавець зобов’язується передати у власність Покупцеві електротовари, асортимент та кількість якого визначається видатковими накладними та/або рахунками-фактури, а Покупець зобов’язується прийняти товар та оплатити його (п.1.1 Договору №А04013);

- №А-25041 від 25.04.2011 р. (надалі-Договір №А-25041) згідно якого, Продавець зобов’язується передати у власність Покупцеві запчастини, асортимент та кількість якого визначається видатковими накладними та/або рахунками-фактури, а Покупець зобов’язується прийняти товар та оплатити його (п.1.1 Договору №А-25041);

- №А-16081 від 16.08.2010 р. (надалі-Договір №А-16081) згідно якого, Продавець зобов’язується передати у власність Покупцеві пили стрічкові, асортимент та кількість якого визначається видатковими накладними та/або рахунками-фактури, а Покупець зобов’язується прийняти товар та оплатити його (п.1.1 Договору №А-16081);

- №А-30081 від 30.08.2010 р. (надалі-№А-30081) згідно якого, Продавець зобов’язується передати у власність Покупцеві паливо-мастильні матеріали та тару, асортимент та кількість якого визначається видатковими накладними та/або рахунками-фактури, а Покупець зобов’язується прийняти товар та оплатити його (п.1.1 Договору №А-30081).

Так, на виконання умов укладених договорів поставки, зокрема п.2.1 в якому зазначено, що оплата за товар здійснюється згідно видаткових накладних та/або рахунків-фактури, позивачем було надано до суду видаткові накладні.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях та реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Так, позивачем було надано до суду, податкові накладні, які були виписані позивачу ПП «Міжнародна Агропромислова виставка-ярмарок «Агро» за поставлений товар у перевіряємий період відповідно до укладених договорів поставки, суми ПДВ яких ПП «Будспецпроект» було включено до податкового кредиту у період з 01.04.2011 р. по 31.07.2011 р. на загальну суму - 5 362 929,00 грн., в т.ч.: за квітень 2011 р. в сумі 615 913,00 грн., за травень 2011 р. в сумі 1 391 379,00 грн., за червень 2011 р. в сумі 627 446,00 грн., за липень 2011 р. в сумі 2 728 191,00 грн.

В той же час, позивачем було надано до суду платіжні доручення, як доказ проведення оплати за укладеними договорами поставки із ПП «Міжнародна Агропромислова виставка-ярмарок «Агро» у період з 01.04.2011 р. по 31.07.2011 р.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України (надалі-ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В той же час, як встановлено судом під час розгляду адміністративної справи, між ПП «Будспецпроект» (Замовник) та ПП «Міжнародна Агропромислова виставка-ярмарок «Агро» (Виконавець) окрім договорів поставки, було укладено договір про надання послуг №А270601від 27.06.2011 р. (надалі-Договір №А270601), згідно якого Виконавець зобов’язується надати послуги по зварюванню стрічкових пил, а Замовник в свою чергу, зобов’язується прийняти і оплатити надані послуги.

Так, на підтвердження виконання умов договору про надання послуг №А270601, ПП «Будспецпроект» було надано до суду акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), зокрема:

- №ОУ-0000008 від 01.07.2011 р. про надання послуг по розбивці стрічкових пил в бухтах на пили в петлях зі зваркою на загальну суму 6 073,65 грн.;

- №ОУ-0000009 від 06.07.2011 р. про надання послуг по зварюванні поліетиленових труб на загальну суму 4 629,80 грн.

Крім того, позивачем було надано до суду податкові накладні, які надані останньому ПП «Міжнародна Агропромислова виставка-ярмарок «Агро» за укладеним договором, зокрема: №2 від 01.07.2011 р. на суму 7 288,38 грн.; №18 від 06.07.2014 р. на загальну суму 5 555,76 грн.

В той же час, інших документів, що підтверджують реальність господарських операцій за Договором №А270601, укладеного з ПП «Міжнародна Агропромислова виставка-ярмарок «Агро» позивачем до суду не надано.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з р.V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Водночас, преамбулою Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі-Закон №996) зазначено, що цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Згідно ст.1 Закону №996 (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 2 Закону №996 цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. В свою чергу, бухгалтерський облік – процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень (ст.1 Закону №966).

Згідно до ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа форми; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, п.1.1 р.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р. (надалі – Положення №88) (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) передбачено, що дане Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об’єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи – це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п.2.2 р.2 Положення №88).

Виходячи з вищевикладеного можна зробити висновок, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Головною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Отже, суд звертає увагу, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов’язковою, але не виключною обставиною для формування податкового кредиту.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов’язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Про відсутність реального характеру господарських операцій можуть свідчити такі обставини: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов’язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетного відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

З огляду на вищевказане податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Як встановлено судом під час розгляду адміністративної справи, між позивачем та його контрагентом ПП «Міжнародна Агропромислова виставка-ярмарок «Агро» (змінено в подальшому назву на ПП «ТД «Трейд-Сервіс») були укладені договори поставки №А04012, №А-05011, №А04013, №А-25041, №А-16081, №А-30081 відповідно до яких ПП «Міжнародна Агропромислова виставка-ярмарок «Агро» здійснювало позивачу поставку товарів, асортимент та кількість яких визначається видатковими накладними або/та рахунками фактури.

Згідно п.3.1 вищезазначених договорів поставки, поставка товару здійснюється за попередньою заявкою Покупця на умовах самовивозу.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідних заявок щодо поставки товару, позивачем до суду не надано. В той же час, не надано й доказів наявності у позивача власного чи орендованого автотранспорту, для здійснення самовивозу такого товару.

В той же час, суд звертає увагу, що права, обов’язки і відповідальність власників автомобільного транспорту – Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів – Замовників визначають Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 р. (надалі - Правила №363).

Так, п.11.1 р.11 Правил №363 визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

В п.11.4 та п.11.5 р.11 Правил №363 визначено, що оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

В п.11.6, п.11.7 та п.11.8 р.11 Правил №363 передбачено, що після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної).

В п.11.6 р.11 Правил №363 передбачено, що час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до п.8.25 і п.8.26 цих Правил, зокрема:

ь час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється з моменту, коли водій подав подорожній лист в пункті вантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження.

ь вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на навантажений або вивантажений вантаж.

Поряд із цим, у п.186.1 ст.186 ПК України зазначено, що місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у пп. «б» і «в» цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Однак, на підтвердження факту реального перевезення позивачем поставлених ПП «Міжнародна Агропромислова виставка-ярмарок «Агро» товарів, відповідно до укладених договорів поставки, встановлені Правилами №363 документи, такі як: товарно-транспортні накладні, позивачем до суду також надано не було.

В той же час, суд не приймає до уваги в якості належних доказів проведення оплати за укладеними договорами поставки, надані позивачем рахунки-фактури, адже такі рахунки-фактури стосуються лише договору №А-04012, інших рахунків-фактури або банківських виписок, які б підтверджували факт здійснення оплати за іншими договорами поставки укладеними з ПП «Міжнародна Агропромислова виставка-ярмарок «Агро» позивачем до суду надано не було.

Крім того, суд критично ставиться до позиції позивача, щодо реального виконання умов Договору про надання послуг №А270601 укладеного з ПП «Міжнародна Агропромислова виставка-ярмарок «Агро» у перевіряємий період.

Так, п.1.1 Договору №А270601 визначено, що Виконавець зобов’язується надати послуги по зварюванню стрічкових пил, а Замовник, зобов’язується прийняти та оплатити надані послуги.

При цьому, п.1.2 Договору №А270601 визначено, що надання послуг не визначених цим розділом, здійснюється на підставі додаткових угод, що є невід’ємними частинами цього Договору.

В той же час, п.3.2 Договору №А270601 визначено, що за фактом надання послуг Виконавець складає Акт прийому-передачі наданих послуг.

Однак, як вбачається з наявних в матеріалах справи актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000008 та №ОУ-0000009, за укладеним договором №А270601 ПП «Міжнародна Агропромислова виставка-ярмарок «Агро» фактично виконало роботи по розбивці стрічкових пил в бухтах на пили в петлях зі зваркою, а також роботи по зварюванні поліетеленових труб, при цьому додаткових угод на виконання даних робіт позивачем до суду не надано. Таким чином, доказів надання послуг саме по зварюванню стрічкових пил, передбачених Договором №А270601 позивачем до суду не надано.

Крім того, суд також вважає за необхідне звернути увагу, що доказів оплати вартості наданих послуг за Договором №А270601, позивачем до суду не надано.

Жодних інших документів, які б підтверджували реальність виконання умов даного договору ПП «Будспецпроект» до суду також не надано.

Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача, що не спростовано позивачем, щодо відсутності факту передачі товарів та надання послуг ПП «Міжнародна Агропромислова виставка-ярмарок «Агро» до ПП «Будспецпроект» відповідно до укладених договорів.

Поряд із цим, як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 р. №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об’єкта податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з’ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарської операції та установлення зв’язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Натомість, в межах даного спору судом не встановлено реальність здійснення господарських операцій між ПП «Будспецпроект» та його контрагентом, не встановлено мету їх використання в своїй господарській діяльності, не надано жодних пояснень щодо відсутності обов’язкових належних чином складених первинних документів, які б посвідчували відповідні господарські відносини позивача із ПП «Міжнародна Агропромислова виставка-ярмарок «Агро».

Наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з постачання товарів та надання послуг фактично не мали реального характеру, завдання та їх виконання оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними з ПП «Міжнародна Агропромислова виставка-ярмарок «Агро» договорами поставки та договором про надання послуг у період з 01.04.2011 р. по 31.07.2011 р., таким чином суд приходить до висновку, що ПП «Будспецпроект» безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум податку на додану вартість згідно податкових накладних виписаних ПП «Міжнародна Агропромислова виставка-ярмарок «Агро», а тому не вбачається підстав для задоволення позовних вимог та як наслідок скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі ГУ м. Києва від 05.03.2012 р. №0000322305.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частиною 1 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача. Відповідно до положень ст.94 КАС України, судовий збір на користь позивача не відшкодовується.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Будспецпроект» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін