Ухвала суду № 4066867, 19.05.2009, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2009 року

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Джабурія О.В.

суддів - Шляхтицького О.І.

- Крусяна А.В.

при секретарі - Петровій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області на постанову господарського суду Херсонської області від 11.03.2008 року по справі за адміністративним позовом РайонногоОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2007 року Районне ОСОБА_1 звернулося до суду з адміністративними позовами до Державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення покладають на платника податків обов ' язок щодо сплати податкового боргу без врахування строку давності, визначеного законом, після закінчення 1095 днів наступних за кінцевим строком пред ' явлення податкової декларації. Оскільки за вказаний період податковий орган не визначив суму податкового зобов ' язання, підприємство вважається вільним від такого зобов ' язання, а будь-які дії податкового органу з приводу примусового стягнення таких платежів є незаконними.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, мотивував тим, що штрафні санкції нараховані правомірно, за висновками актів перевірки від 09.10.2007 року та 19.10.2007 року. Відповідач зазначив, що при застосуванні штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов ' язань, ДПІ не визнала суми податкових зобов ' язань з податків, а нарахувало штраф у відповідності до п. 17.1.7 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов ' язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», термін застосування такого штрафу законодавчо не обмежений.

Постановою господарського суду Херсонської області від 11.03.2008 року об ' єднано в одне провадження справи №8/116-АП-08 та №8/118-АП-08, присвоєно провадженню №8/116-АП-08; позов задоволено частково; визнано нечинними податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області:

- НОМЕР_14 від 24.10.07 р. про застосування 37 660, 32 грн. штрафу з податку на додану вартість в частині застосування 14 847, 68 штрафу;

- НОМЕР_13від 17.10.07 р. про застосування 0,02 грн. штрафу за несвоєчасну сплату комунального податку;

- НОМЕР_12 про застосування 90, 12 грн. штрафу за несвоєчасну сплату комунального податку;

- НОМЕР_11 про застосування 5, 95 грн. штрафу за несвоєчасну сплату комунального податку;

- НОМЕР_10 про застосування 44, 90 грн. штрафу за несвоєчасну сплату комунального податку;

- НОМЕР_9 про застосування 51, 02 грн. штрафу за несвоєчасну сплату комунального податку;

- НОМЕР_8про застосування 17, 26 грн. штрафу за несвоєчасну сплату комунального податку;

- НОМЕР_8про застосування 86, 71 грн. штрафу за несвоєчасну сплату комунального податку;

- НОМЕР_7про застосування 103, 21 грн. штрафу за несвоєчасну сплату комунального податку;

- НОМЕР_6 про застосування 42, 23 грн. штрафу за несвоєчасну сплату комунального податку;

- НОМЕР_5 про застосування 216, 21 грн. штрафу за несвоєчасну сплату комунального податку;

- НОМЕР_4 про застосування 6, 14 грн. штрафу за несвоєчасну сплату збору за забруднення навколишнього природного середовища;

- НОМЕР_3 про застосування 12, 20 грн. штрафу за несвоєчасну сплату збору за забруднення навколишнього природного середовища в частині застосування 6, 53 грн. штрафу;

- НОМЕР_2 про застосування 2 017, 34 грн. штрафу за несвоєчасну сплату земельного податку в частині застосування 651, 28 штрафу;

- НОМЕР_1 про застосування 21, 93 грн. штрафу за несвоєчасну сплату збору за забруднення навколишнього природного середовища в частині застосування 15, 37 грн. штрафу;

Державна податкова інспекція у Скадовському районі Херсонської області подала апеляційну скаргу на вищезазначену постанову, в якій вказується, що судове рішення господарського суду Херсонської області від 11.03.2008 року винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що при проведенні невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати позивачем земельного податку та комунальних податків з юридичних осіб, збору за забруднення навколишнього природного середовища та плати за спеціальне використання водних ресурсів (акт від 09.10.07 № 460/15-01352824) за період з 2001-2007 рр. Державна податкова інспекція в Скадовському районі виявила несвоєчасність сплати узгоджених податкових зобов'язань із зазначених податків. За висновками акту перевірки ДПІ у Скадовському районі Херсонської області, складеного за участю головного бухгалтера ОСОБА_2 податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.10.07 про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату земельного податку, збору за забруднення навколишнього природного середовища, комунального податку. Позивач оскаржує не всі податкові повідомлення-рішення, які були прийняті за висновками перевірки, представник позивача пояснив дану обставину тим, що по деяким рішенням суми штрафних санкцій або є незначними, або вже сплачені. Предметом спору є наступні податкові повідомлення-рішення:

НОМЕР_13про застосування 0 грн. 02 коп. штрафу ( 50%) за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання з комунального податку;

НОМЕР_12 про застосування 90 грн. 12 коп. штрафу (50%) за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання з комунального податку;

НОМЕР_11 про застосування 5 грн. 95 коп. штрафу (50 %) за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання з комунального податку;

НОМЕР_10 про застосування 44 грн. 90 коп. штрафу (50%) за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання з комунального податку;

НОМЕР_9 про застосування 51 грн. 02 коп. штрафу (50 %) за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання з комунального податку;

НОМЕР_8про застосування 86 грн. 71 коп. штрафу (50 %) за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання з комунального податку;

НОМЕР_7про застування 103 грн. 21 коп. штрафу (50 %) за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання з комунального податку;

НОМЕР_6 про застосування 42 грн. 23 коп. штрафу (50 %) за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання з комунального податку;

НОМЕР_5 про застосування 216 грн. 21 коп. штрафу (50%) за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання з комунального податку;

НОМЕР_4 про застосування 6 грн. 14 коп. штрафу (20%) за несвоєчасну сплату збору за забруднення навколишнього природного середовища;

НОМЕР_3 про застосування 12 грн. 20 коп. штрафу (10%) за несвоєчасну сплату збору за забруднення навколишнього природного середовища;

НОМЕР_2 про застосування 2017 грн. 34 коп. штрафу (50 %) за несвоєчасну сплату земельного податку;

НОМЕР_1 про застосування 21 грн. 93 коп. штрафу (50 %)за несвоєчасну сплату збору за забруднення навколишнього природного середовища.

При проведенні невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати позивачем податку на додану вартість (акт від 19.10.07 № 477/15/01352824) за період з 30.09.02 по 30.03.04 Державна податкова інспекція в Скадовському районі виявила несвоєчасність сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 75 320 грн. 64 коп. За висновками перевірки ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішенняНОМЕР_14 про застосування 37660 грн. 32 коп. штрафу (50 %), яке також оскаржується позивачем.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Виходячи з положень зазначених вище законів, Кодексу та з контексту Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Вирішуючи справу суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до абзацу другого пункту 1 статті 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державна податкова адміністрація України виконує безпосередньо, а також організовує роботу державних податкових інспекцій, пов'язану із здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). Основним спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, є Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Прийняття податкових декларацій (розрахунків) є обов'язком контролюючого органу (пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону № 2181 - III). Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію.

Відповідно до вимог п.1.2 ст.1 Закону № 2181 податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Узгоджені платником податків суми податкового зобов'язання відображаються в картках особових рахунків платників податків. А у випадку їх несвоєчасної сплати такі суми податкового зобов'язання набувають статусу податкового боргу. Податковим боргом (недоїмкою) згідно вимог п.1.3 ст.1 Закону № 21810-ІІІ є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання. Таким чином, законодавець включає штрафні санкції до складу податкового зобов'язання.

Пунктом 1.5 ст. 1 Закону N 2181 визначено поняття штрафної санкції (штрафу), а саме - це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

В актах перевірки та додатках до актів наведені конкретні підстави застосування штрафних санкцій, терміни та суми несвоєчасно сплачених платежів, реквізити податкових декларацій, кількість днів затримки, розмір ставки штрафу.

Колегією суддів встановлено, що позивач не заперечує фактів, викладених в актах перевірок - щодо сплати податкових боргів несвоєчасно, не спростовує терміни прострочення але вважає, що податкова інспекція повинна була своєчасно застосовувати штрафні санкції, оскільки про факт прострочення їй було відомо в момент погашення платежів.

У разі якщо платник податків не сплачує самостійно визначену суму податкового зобов'язання у терміни, визначені статтею 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», така сума визнається сумою боргу, а платник податків несе відповідальність у вигляді застосування штрафу відповідно до загального терміну затримки згідно з вимогами пп. 17.1.7. п.17.1. статті 17 та нарахування пені згідно з вимогами пп.16.1.2. п.16.1. статті 16 зазначеного Закону від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.

Згідно вимогам пп. 17.1.7. п.17.1. статті 17 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 10% такої суми;

при затримці від 31 до 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 20% такої суми;

при затримці понад 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 50% такої суми.

Специфіка штрафної санкції, передбаченої вимогами підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону N 2181 полягає в тому, що вона застосовується у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом та нараховується органом державної податкової служби за наявності факту погашення податкового боргу. Механізм застосування штрафних санкцій визначено Інструкцією про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, п. 12 якої передбачено, що факти порушень податкового та іншого законодавства посадова особа органу ДПС оформляє актом документальної перевірки, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів та вказуються конкретні їх пункти і статті. В даному випадку складались акти перевірок за участю керівника та головного бухгалтера підприємства.

Законом N 2181 встановлено, що органами державної податкової служби податковий борг може бути стягнуто лише протягом 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання (пункт 15.2 статті 15). Згідно з вимогами п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до вимог п. 17.3 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Отже, при визначенні відповідачем штрафних санкцій згідно з вимогами п.п. 17.1.7 п. 17.1. ст.17 Закону № 2181 повинні застосовуватись норми Закону № 2181, якими регламентовано порядок нарахування податкових зобов'язань податковими органами, в тому числі норми, які стосуються терміну нарахування зобов'язань.

Інструкція про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 № 276, регламентує порядок обліку виникнення податкових зобов'язань та платежів. За обліком органів державної податкової служби в наявності можуть бути суми податкового боргу, які носять штучний характер, оскільки строк давності такого боргу становить більше 1095 днів, але стягнути їх податковий орган не має можливості. Це саме стосується і застосування штрафних санкцій. Тому перевіряти платника податків щодо сплати ним податків та зборів податків органи мають право не більше 1095 днів до граничного строку подання податкової декларації за податком, що перевіряється.

Зі змісту складеного відповідачем акту перевірки, відповідно до якого видано оскаржувані податкові повідомлення-рішення, випливає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення покладають на платника податків обов'язок щодо сплати штрафних санкцій (які є складовою частиною податкового боргу) без врахування строку давності, визначеного законом, після закінчення 1095 днів з моменту погашення податкових боргів. При цьому податковий орган не приймає до уваги вимоги положень Закону № 2181 про те, якщо протягом зазначеного строку (1095 днів) податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання.

Доводи апелянта про те, що він має повноваження застосовувати штрафні санкції без обмеження будь-яким строком давності, судова колегія вважав необґрунтованими з огляду на вищевикладене. Термін давності, який передбачений ст. 15 Закону 2181, встановлений для того, щоб дисциплінувати не тільки податкові органи своєчасно стягувати податки та застосовувати санкції, а й платників податків, наприклад, при поданні заяви на повернення надміру сплачених податків або на їх відшкодування. Встановлення терміну давності необхідно також для того, що за сплином часу утруднюється надання та обґрунтування доказами існування тих або інших фактів. ДПІ неправомірно вважає, що має які-небудь привілеї перед платником податків щодо застосування приписів ст. 15 Закону України № 2181. До того ж податкова інспекція не пояснила причини пропуску строку для застосування штрафних санкцій.

Враховуючи вищенаведене судова колегія вважає неправомірними дії посадових осіб ДПІ у Скадовському районі Херсонської області щодо застосування у жовтні 2007 року штрафних санкцій за порушення позивачем граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації або за днем її фактичного подання. Що стосується скасування податкових повідомлень-рішень , якими штрафні санкції застосовані в межах строку (ІНФОРМАЦІЯ_1), суд визнає їх нечинними тільки частково з урахуванням 1095 днів з дня погашення податкового боргу.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судові витрати відшкодовуються позивачу в розмірі 50 % сплаченого судового збору, або 23 грн. 80 коп.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова господарського суду Херсонської області від 11.03.2008 року підлягає скасуванню, оскільки вона цілком відповідає чинному законодавству.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Херсонської області від 11.03.2008 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 22.05.2009 року.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: