Ухвала суду № 40649778, 25.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-4652/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Баранов Д.О. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

25 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Ганечко О.М.,

суддів Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.09.2011 року у справі за адміністративним позовом Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач Субєкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.09.2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та за невідповідності висновків суду обставинам, які мають значення для справи, також просить винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2012 року апеляційну скаргу залишено без руху, в зв'язку з несплатою судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012 року апеляційну скаргу повернуто апелянту.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.06.2014 року скасовано ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012 року, та направлено справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, з 13.07.2010 року по 09.08.2010 року відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання СПДФО ОСОБА_2 вимог законодавства України при здійсненні підприємницької діяльності за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010року, за результатами якої було складено Акт №503/17-40/НОМЕР_1 від 12.08.2010 року, яким встановлено, що позивачем порушено вимоги ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», у зв'язку з отриманням виручки від реалізації послуг, що перевищує обсяг виручки, який встановлений законодавством; п.4, ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», п.п.«в» п.19.1, ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», у зв'язку з неподанням декларацій, та неперехуванням податку з доходів фізичних осіб; п.п.7.3.1 п.7.3. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", у зв'язку із заниженням податкових зобов'язань по податку на додану вартість в сумі 11942 грн.

На підставі акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001871740/0 від 26.08.2010 року, яким визначено зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 12878,81 грн., та податкове повідомлення-рішення №0001851740/0 від 26.08.2010 року, яким визначено зобов'язання з ПДВ в сумі 11942 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 6481 грн.

Позивачем було оскаржено зазначені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до ДПІ у Святошинському районі м. Києва, в результаті чого скаргу було залишено без задоволення, а за результатами її розгляду прийнято податкові повідомлення-рішення №0001871740/1 від 01.10.2010 року та №0001851740/1 від 01.10.2010 року, та зобов'язання залишились попередніми.

Позивач оскаржив податкові повідомлення рішення до ДПА у м. Києві, рішенням ДПА м. Києва №1184/Д/25-114 від 08.12.2010 року скаргу задоволено частково, вищевказані податкові повідомлення-рішення скасовано в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510 грн., а в іншій частині залишено без змін.

На підставі рішення ДПА у м. Києві про результати розгляду повторної скарги, ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 22.12.2010 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0006071740/0, яким визначено зобов'язання по ПДВ в сумі 11942 грн., та 5971 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001871740/2.

Під час проведення документальної перевірки встановлено, що ОСОБА_2, як суб'єкт підприємницької діяльності в період, з 01.04.2007 року по 31.12.2007 року, та в період з 01.07.2009 року по 31.12.2009 року здійснював господарську діяльність з оптової торгівлі, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування.

За період з 01.01.2008 року по 31.06.2009 року ОСОБА_2 перебував на загальній системі оподаткування. Відповідно до поданої звітності та наданих до перевірки документів, діяльність за вказаний період не здійснював, та доходів не отримував.

За період з 01.01.2010 року по 31.03.2010 року позивач здійснював господарську діяльність з оптової торгівлі на загальній системі оподаткування.

Відповідно до ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», який був чинний на час вказаних правовідносин, спрощена система оподаткування обліку та звітності поширюється на фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.

Також, згідно п.4 ст.1 Указу, виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Як встановлено перевіркою, позивач перебуваючи на спрощеній системі оподаткування за IV кв. 2007 року перевищив обсяг виручки, встановлений Указом на 210743,51 грн., оскільки отримав виручку від реалізації товарів в розмірі 710743,51 грн.; перебуваючи на спрощеній системі оподаткування за IV кв. 2009р. платник перевищив обсяг виручки, встановлений Указом на 165802,06 грн., оскільки отримав виручку від реалізації товарів в розмірі 665802,06 грн.

Статтею 5 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" передбачено, що в разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Оскільки перевищення суми виручки позивачем сталося у IV кварталі 2007 та 2009 років, то наступним за цим періодом (кварталом) є І квартал наступного року, що розпочинається з 1 січня 2008 року та 2010 року відповідно. Саме з цієї дати позивач втратив право на сплату єдиного податку та був зобов'язаний сплачувати податки в загальному порядку.

Таким чином, змінюючи систему податкового обліку та звітності, слід ураховувати розмір коштів, які фактично отримані платником податків або надійшли на його рахунок, проте при переході на загальну систему оподаткування, позивачем не було включено перевищеної суми виручки встановленого Указом обсягу до сукупного доходу при визначенні податкових зобов'язань.

Крім цього, у відповідності до пп. 4.2.8 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів з фізичних осіб», до загального місячного оподатковуваного доходу включається оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів попередніх періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований податковим органом, згідно з Законом.

Відповідно до пп.16.3.3 п.16.3 ст.16 Закону, фізична особа, відповідальна, згідно з вимогами цього Закону, за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету.

У відповідності до пп.«а» п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит.

Перевіркою було встановлено, що в порушення зазначених норм Закону, СПДФО ОСОБА_2 не подав декларацію за 2007, 2009 роки, та не задекларував доходи за 2007 рік в розмірі 210743,51 грн., та за 2009 рік в розмірі 165802,06 грн.

Також вірно зазначено судом першої інстанції, згідно ст.13 чинного на той час Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом, і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків.

В порушення пп.16.3.3, п.п.16.3.6 п.16.3. ст.16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» позивач не перерахував податок з доходів фізичних осіб з доходу, що отриманий ним у зв'язку з перевищенням обсягу виручки при застосуванні спрощеної системи оподаткування.

Крім цього, згідно п.п. 3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України „Про податок на додану вартість", об'єктом оподаткування були операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Відповідно до п.2.3.1 ст.2 зазначеного Закону, особа, підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Згідно з п. 9.3 ст. 9 Закону, особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання). Відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 в термін до 01.01.2010 року не надав реєстраційну заяву, та не зареєструвався платником податку на додану вартість, також не подавав декларацій по податку на додану вартість.

Перевіркою було встановлено, що за І кв. 2010 року було отримано валовий дохід в розмірі 59713,27 грн., та, в порушення наведених вище норм, занижено суму податку на додану вартість, що підлягала сплаті до бюджету на загальну суму 11942 грн.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з висновками, яких дійшов суд першої інстанції, щодо запровадження спрощеної системи оподаткування поряд із діючою загальною системою оподаткування було спрямоване, насамперед, на введення пільгового режиму оподаткування для тих суб'єктів господарювання, які до цього часу перебували на загальній системі оподаткування, у разі відповідності діяльності цих суб'єктів критеріям (умовам), встановленим ст.1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", а тому оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування, чого, в порушення діючого на той час законодавства, не було зроблено ОСОБА_2

Позивачем належним чином не було обґрунтовано, та не наведено достатні та конкретні докази відносно того, що дії відповідача під час проведення перевірки, та винесення податкових повідомлень-рішень вчинені всупереч чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва, згідно вимог ст.71 КАС України, обгрунтувано суду правомірність своїх дій, якими не порушено прав позивача, та, які вчинені згідно вимог закону.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки містять посилання, які не відповідають обставинам справи. Норми законодавства, на які посилається ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, є загальними, та не містять конкретних вказівок, які б доводили неправомірність дій відповідача.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясовних обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції, погоджується з його висновками, та зазначає, що оскаржувана постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.09.2011 року є законною, та прийнята у відповідності до норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вирішила, згідно ст.200 КАС України, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм закону.

Крім того, колегія суддів зазначає, що позивачем не повністю сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі, встановленому ст.4 Закону України «Про судовий збір». Оскільки позивач звернувся з позовом до адміністративного суду про скасування податкових повідомлень-рішень, відповідно позов містить вимоги майнового характеру. А тому, ОСОБА_2 зобов'язаний сплатити 50% ставки, обчисленої, виходячи з оспорюваної суми, що становить 2436 грн. Враховуючи, що, згідно квитанції №31-3963 від 22.11.2012 року, позивачем було сплачено 16 грн.09 коп. судового збору, він зобов'язаний доплатити на користь держави 2419 грн. 91 коп., шляхом примусового стягнення на користь держави.

Керуючись ст.ст. 41, 94, 98, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.09.2011 року - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 2419 (дві тисячі чотириста дев'ятнадцять) грн. 91 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Ганечко О.М.

Судді: Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.