Ухвала суду № 40649784, 25.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1954/14 Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

25 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі:

секретар с/з Печенюк Р.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Управління Держземагенства у місті Ірпені Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Держземагенства у місті Ірпені Київської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовом про визнання дій щодо відмови у наданні висновку про наявні обмеження на використання земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та проведення її державної реєстрації протиправними та зобов'язання надати такий висновок та провести державну реєстрацію вищевказаної земельної ділянки.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії управління Державного земельного агентства у м.Ірпені Київської області та зобов'язано управління Державного земельного агентства у м.Ірпені Київської області надати ОСОБА_3 висновок про наявні обмеження на використання земельної ділянки площею 0,0325 га, кадастровий номер 3210900000:01:109:0090 згідно технічної документації із землеустрою, що посвідчує право на земельну ділянку.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить, зазначаючи на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Сторони в судове засідання не з'явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін. Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є користувачем земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0325 га, яка знаходиться у окремому користуванні. Вказаній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3210900000:01:109:0090.

19.12.2013 року позивач звернувся до управління Держземагентсства у м.Ірпені Київської області із заявою про затвердження висновку про наявні обмеження на земельну ділянку, яка перебуває у її користуванні.

Листом від 31.12.2013 року №01-05/391 відповідач надав позивача роз'яснення, в якому зазначив, що для реєстрації земельної ділянки їй необхідно надати документи, згідно із п.110 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 р. №1051. У зв'язку із невідповідністю поданої заяви чинному законодавству у реєстрації права власності на земельну ділянку було відмовлено.

В січні 2014 року позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про реєстрацію права власності на належну їй на праві користування земельну ділянку.

Листом від 16.01.2014 року №А-3888/0-152/6-14 надана відповідь, в якій роз'яснено порядок проведення державної реєстрації земельних ділянок, зокрема, вказано, що здійснення державної реєстрації земельної ділянки регулюється ст.ст.24-26 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та пунктами 107-115 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 р. №1051. Звернуто увагу, що державна реєстрація земельних ділянок проводиться відповідним державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Для державної реєстрації подаються заява, оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки та документація із землеустрою для формування земельної ділянки у формі електронного документа; документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації земельної ділянки.

22.01.2014 року позивач втретє звернувся до управління Держземагентства у м.Ірпені Київської області із заявою про надання висновку про наявні обмеження на земельну ділянку, яка перебуває у її користуванні.

Листом відповідача від 04.02.2014 року за №01-01/141 позивачу відмовлено з підстав відсутності окремої адреси земельної ділянки .

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що відмова управління Держземагентства у м. Ірпені у наданні висновку про наявні обмеження земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні позивача є протиправною і в цій частині вимоги позивачки підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції та звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 ЗК України.

Відповідно до ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 № 858-IV, документація із землеустрою - це затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.

Статтею 25 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 № 858-IV визначено склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою, зокрема до технічної документації належить проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно статті 56 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 року № 858-IV, технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку включає: пояснювальну записку; технічне завдання на складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку; копії заяв фізичних або клопотання юридичних осіб; матеріали польових геодезичних робіт і план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки; рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, у тому числі на умовах оренди; акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання; акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності; кадастровий план земельної ділянки; перелік обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути.

За таких підстав, необхідно включення до технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, висновків про наявні обмеження на використання земельної ділянки.

Відповідно до статей 20, 118 та 123 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 1861 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1861 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта, подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.

Відповідно до частини 1 статті 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Порядок володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, передбачений статтею 88 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до ч.1 ст. 88 Земельного кодексу України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Згідно ч.4 ст. 89 ЗК України співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивачу виділена частка земельної ділянки у розмірі 0,0325 га у відокремлене користування згідно рішення Ірпінського міського суду Київської області від 20.07.2012 року. Земельній ділянці присвоєний кадастровий номер 3210900000:01:109:0090.

Аналіз положень Земельного кодексу України, які регулюють питання передачі земельної ділянки громадянам у власність у межах норм безоплатної приватизації, свідчить про те, що чинним законодавством не передбачено будь-яких вимог щодо наявності у земельної ділянки окремої адреси як умови передачі земельної ділянки у власність в межах того чи іншого населеного пункту. Земельна ділянка ідентифікується не за адресою, а за кадастровим номером.

При прийнятті рішення щодо безоплатної передачі у власність або надання у користування земельної ділянки для цілей, не пов'язаних з реконструкцією або обслуговуванням будинків або будівель, зазначається лише її місце розташування.

Отже, дії Управління Державного земельного агентства у м.Ірпені Київської області щодо відмови у надані висновку про наявні обмеження на використанні земельної ділянки з підстав викладених у листі 04.02.2014 року за №01-01/141 є протиправними.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують .

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Держземагенства у місті Ірпені Київської області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 26.09.2014 р.

.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.