Ухвала суду № 40646528, 23.09.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/1571/13-ц Головуючий у І інстанції Коцюрба М.П.Провадження № 22-ц/780/4821/14 Доповідач у 2 інстанції БілоконьКатегорія 1 23.09.2014

УХВАЛА

Іменем України

18 вересня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі :

головуючого судді - Білоконь О.В.,

суддів: Савченка С.І., Даценко Л.М.,

при секретарі Токар Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_3 про визнання договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки удаваними в частині покупця і ціни, визнання покупцем за договорами купівлі-продажу, визнання права приватної власності на житловий будинок та земельну ділянку,-

встановила :

Позивач звернулась до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що вона за свої гроші у сумі 210 000 доларів США, на підставі договорів купівлі-продажу від 2 червня 2006 року купила у ОСОБА_3 житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку біля нього, стороною у яких був формально зазначений її брат - відповідач ОСОБА_1, який фактично не мав ні коштів, ні потреби на придбання житла.

Оскільки фактично стороною у договорах є вона, в частині покупця та ціни продажу спірних договорів відповідно до ст. 235 ЦК України просила визнати правочини удаваними, визнати її покупцем за цими договорами та визнати за позивачем право власності на спірне майно.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 вересня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано договір від 2 червня 2006 року купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, посвідчений 2 червня 2006 року ОСОБА_4, державним нотаріусом Вишневої державної нотаріальної контори Київської області, зареєстрований в реєстрі за № 1-1555, удаваним в частині покупця та суми продажу з моменту його укладення.

Визнано договір від 2 червня 2006 року купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1196 га, кадастровий № 3222485801:01:002:0032, яка розташована в АДРЕСА_1, цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, посвідчений 2 червня 2006 року ОСОБА_4, державним нотаріусом Вишневої державної нотаріальної контори Київської області, зареєстрований в реєстрі за № 1-1558, удаваним в частині покупця та суми продажу з моменту його укладення.

Визнано ОСОБА_2 покупцем за суму еквівалентну 116970 доларів США, що дорівнює 934 941 грн. 21 коп., за договором від 2 червня 2006 року купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, посвідченим 2 червня 2006 року ОСОБА_4, державним нотаріусом Вишневої державної нотаріальної контори Київської області, зареєстрованим в реєстрі за № 1-155.

Визнано ОСОБА_2 покупцем за суму еквівалентну 93030 доларів США, що дорівнює 743 588 грн. 79 коп., за договором купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1196 га, кадастровий № 3222485801:01:002:0032, яка розташована в АДРЕСА_1, цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, посвідченим 2 червня 2006 року ОСОБА_4, державним нотаріусом Вишневої державної нотаріальної контори Київської області, зареєстрованим в реєстрі за № 1-1558.

Визнано ОСОБА_2 власником житлового будинку АДРЕСА_1.

Визнано ОСОБА_2 власником земельної ділянки площею 0,1196 га, кадастровий № 3222485801:01:002:0032, яка розташована в АДРЕСА_1, цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 3441 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з положень ст. 203, 235 ЦК України та дійшов висновку, що оспорювані правочини фактично були спрямовані на набуття за особисті кошти позивачки права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та права власності на земельну ділянку, яка розташована за вказаною адресою.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

За положеннями ст. 203 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За своєю суттю та загальним правилом договір купівлі-продажу передбачає для однієї сторони право отримання предмету купівлі-продажу у власність та зобов'язання сплатити його покупну ціну, а для другої сторони право на отримання ціни та обов'язок передати предмет договору наступному власнику. Крім того, покупець може домовитись з іншою особою про придбання власності за її рахунок з наступним відшкодуванням цій особі витрат.

Отже, за звичаями ділового обороту презумується, що предмет договору належить продавцю та переходить у власність покупця, якщо інше не передбачено домовленістю сторін, та покупець має сплатити ціну за власний рахунок, якщо інше не передбачено домовленістю сторін договору або покупцем та іншою особою.

Разом із тим, відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

При цьому, удаваним може бути не весь правочин, але лише в частині когось з його учасників, якщо буде встановлено що інший учасник за змістом договору домовлявся про істотні умови договору, про її ціну, сплатив за власні кошти її покупну ціну, придбав майно для себе та наступні дії сторін свідчать про прийняття виконання договору іншою стороною.

Судом першої інстанції встановлено, що 2 червня 2006 року було укладено: договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 по ціні 233 377 грн.; договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1196 га, яка розташована в АДРЕСА_1 по ціні 185415 грн. 88 коп. Покупцем у зазначених договорах вказано ОСОБА_5, а продавцем - ОСОБА_3 (а.с. 13,14).

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 просила визнати удаваними вказані правочини в порядку ст. 235 ЦК України в частині покупця, в яких формально був зазначений її брат ОСОБА_1 та ціни продажу, яка була занижена.

Врахувавши відповідні пояснення та розписку від 8 червня 2006 року продавця ОСОБА_3 про отримання нею 210000 доларів США від ОСОБА_2 за куплені будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1 (а.с.15), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_2 2 червня 2006 року оплатила ОСОБА_3 загальну вартість будинку АДРЕСА_1, господарських будівель і споруд та земельної ділянки, розташованої за вказаною адресою, в сумі еквівалентній 210 000 доларів.

Зазначену суму коштів ОСОБА_2 мала у наявності, оскільки в результаті продажу спадкового майна за договорами купівлі-продажу, укладеними нею 1 червня 2006 року, вона отримала грошові кошти у розмірі 687 067 грн. 78 коп. та згідно з розпискою від 1 червня 2006 року про отримала від ОСОБА_6 в позику 80 000 доларам США.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, саме ОСОБА_2 займалась пошуком в 2006 році житла у передмісті м. Києва, домовлялась з продавцем про всі істотні умови договору, зокрема щодо ціни продажу, придбавала житло для свого проживання та проживання її сім»ї.

Про зазначене свідчать ті обставини, що після укладення оспорюваних договорів з 2006 року позивач, її чоловік та дочка постійно проживають в будинку АДРЕСА_1, його утримують, впорядковують земельну ділянку за особисті кошти та трудової участі позивача та її сім»ї, оплачують комунальні послуги та земельний податок.

Таким чином, з урахуванням зазначених обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог та визнання оспорюваних договорів купівлі-продажу будинку та земельної ділянки відповідно до вимог ст. 235 ЦК України удаваними в частині покупця та ціни, оскільки реальне волевиявлення позивача ОСОБА_2 та продавця ОСОБА_3 було спрямоване на виникнення у позивача права власності як такого, що придбане за рахунок коштів позивача та з того, що фактичним покупцем спірного майна є позивач.

Доводи апеляційної скарги про те, що саме ОСОБА_2 був фактичним покупцем спірного майна є необґрунтованими, оскільки спростовуються показаннями та розпискою продавця ОСОБА_3 про отримання нею грошових коштів у сумі 210 тисяч доларів США не від ОСОБА_1, а від позивача від ОСОБА_2, яка займалась пошуком домоволодіння для проживання своєї сім»ї, і оговорювала з нею усі істотні умови договорів купівлі-продажу і в подальшому саме вона виконала усі обов»язки покупця, прийнявши та оплативши спірне майно. Відповідач не навів жодного доказу на заперечення вказаного.

Не ґрунтується на матеріалах справи і твердження апелянта про пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки позивач з моменту придбання проживала у спірному будинку і до серпня 2011 року відповідач ОСОБА_5 жодних прав на буди нок не заявляв, відповідно, позивач саме і з цього часу дізнався про порушення свого права і звернувся до суд в межах трьохрічного строку позовної давності, не пропустивши його.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону, а апеляційна скарга їх не спростовує.

Враховуючи все зазначене, колегія суддів, дійшла висновку, що рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і підстав для його скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 вересня 2013 року відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді