Рішення № 40646677, 19.09.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/1372/14 Головуючий у І інстанції Телепенько А.Д.Провадження № 22-ц/780/4766/14 Доповідач у 2 інстанції БілоконьКатегорія 18 19.09.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

18 вересня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Білоконь О.В.,

суддів: Даценко Л.М., Савченка С.І.,

при секретарі Токар Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2014 року за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ,-

встановила:

У лютому 2014 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулись до суду з вказаним позовом, посилаючись на таке.

12 липня 2006 року між ним та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за яким остання отримала кредит у розмірі 9000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік.

Позивач виконав свої зобов'язання. Відповідач зобов'язання по кредитному договору не виконала, не повернула кошти та нараховані відсотки, тому сума заборгованості станом на 31 грудня 2013 року становила 36738 грн. 37 коп.

Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в сумі 36738 грн. 37 коп., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 8966, 33 грн. та заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 27772,04 грн. та судові витрати по справі.

Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2014 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 12 липня 2006 року у розмірі 36738 грн. 37 коп. та судові витрати у розмірі 367 грн. 38 коп.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове про відмову в позові, посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності та порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при його ухваленні, оскільки судом ухвалено заочне рішення за відсутності належного її повідомлення про слухання справи, крім того, не застосовано наслідки спливу строку позовної давності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції таких вимог не дотримано.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 252 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право у примусовому порядку через суд.

У разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу (постанова Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року № 6-116цс1З).

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).

Оскільки рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, то заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України суд першої інстанції зобов'язаний з'ясувати всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема вирішити питання про те, чи є фактичні дані, які пов'язані із пропуском строку позовної давності, чи заявлено про це стороною у справі та чи є такі причини пропуску самостійною підставою відмови у позові (за відсутності обставин, які свідчать про їх поважність, та за обґрунтованості позовних вимог).

Апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у цій частині з огляду на те, чи розглянуто судом першої інстанції питання щодо строків звернення до суду, якщо вони пропущені, та чи розглянуто клопотання сторін у справі із цього питання. При цьому до повноважень суду апеляційної інстанції входить перевірка обставин щодо належного повідомлення сторін про дату і час судового засідання, оскільки проведення заочного розгляду справи у суді першої інстанції позбавляє сторону на звернення із клопотанням про застосування строків позовної давності.

Судом першої інстанції встановлено, що 12 липня 2006 року між ПАТ «КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за яким остання отримала кредит у розмірі 9000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік.

Свої зобов'язання щодо сплати суми отриманого кредиту відповідач не виконує, тому станом на 31 грудня 2013 року заборгованість становила 36738 грн. 37 коп., в тому числі заборгованість за кредитом 8966 грн. 33 коп.; заборгованість за процентами за користування кредитом 27772 грн. 04 коп.

Відповідно до п. п.5.5 кредитного договору, позичальник зобов'язується щомісячно сплачувати заборгованість за кредитним лімітом, відсоткам за користування ним, а також сплачувати комісії.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 31.12.2013 року останній платіж був здійснений відповідачем ОСОБА_1 29 грудня 2008 року (а.с.7).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції не звернув уваги, що що останній платіж по вказаному кредитному договору відповідач здійснила 29 грудня 2008 року, отже, перебіг строку позовної давності почався з січня 2009 року, а позовом до суду банк звернувся 27 лютого 2014 року, тобто з пропуском передбаченого ст. 257 ЦК України строку позовної давності, про що відповідач 11 червня 2014 року в заяві про перегляд заочного рішення, подав письмову заяву (а.с.3, 41-44).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про застосування наслідків пропуску позовної давності.

Ухвалюючи заочне рішення у справі, суд першої інстанції посилався на обставини, передбачені ч. 4 ст. 169, ч. 1 ст. 224 ЦПК України, та зазначав, що відповідач повторно до суду не з'явилася, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Разом з тим, належних у розумінні ст. 74 ЦПК України документів, які свідчили б про те, що відповідач був належним чином своєчасно повідомлений про судовий розгляд справи, у матеріалах справи немає.

Зокрема, судову повістку про судове засідання на 23 квітня 20014 року відповідач отримала через 20 днів після судового розгляду - 13 травня 2014 року, що підтверджується зворотним поштовим повідомленням; копія позовної заяви із доданими до неї матеріалами та судовою повісткою на 1 квітня 2014 року позивач взагалі не отримала, про що свідчить поштовий конверт зі штампом про його невручення та повернення до суду за закінченням строку зберігання ( а.с.22,37).

Таким чином, заочний розгляд справи проведено із порушенням вимог процесуального закону.

В заяві про перегляд заочного рішення відповідач вказував на ці порушення, що позбавили його можливості з»явитись у судове засідання та наводив докази щодо пропуску позивачем строку позовної давності, що має істотне значення для правильного вирішення справи (а.с.41-44), однак суд першої інстанції в порушення вимог ст. 232 ЦПК України не скасував заочне рішення, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, а також невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів , -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2014 року скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення.

Відмовити в задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 183 грн. 69 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді