Ухвала суду № 40639241, 22.09.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2014 р. Справа № 876/12070/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Обрізка І.М., Сеника Р.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.09.2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області - Соловія Володимира Володимировича, Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька марка" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Державного реєстратора Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області - Соловія Володимира Володимировича, Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області про визнання протиправним, скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та обтяжень №4069521 від 18.07.2013 року та зобов'язання здійснити державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на нежитлове приміщення НОМЕР_1 площею 85,6 кв.м., що розташоване по АДРЕСА_1

В обґрунтування позову покликається на те, що подавши 07.06.2013 року в Реєстраційну службу Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області вичерпний перелік необхідних документів для проведення державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення НОМЕР_1 на першому поверсі по АДРЕСА_1, загальною площею 85,6 кв.м., проте отримав відмовив з тих підстав, що відповідач взяв до уваги лист ТОВ "Галицька марка", в якому містилися застереження щодо реєстрації права власності на вказане нежитлового приміщення.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.09.2013 рокув задоволенні позову відмовлено, оскільки суд не погодився з доводами позивача.

Позивач - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою на зазначене рішення суду та просить скасувати дану постанову та винести нову про задоволення позовних вимог.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням позовних вимог, зокрема, в основному зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що чинним законодавством не передбачено, що реєстратор повинен перевіряти наявність права власності у заявника та відсутності спору на майно.

Також, відповідачем не надано суду жодного доказу, які б підтверджували, що подані документи реєстратору не відповідають вимогам, встановленим Законом №1952.

Враховуючи те, що цю справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, а усі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України апеляційний розгляд проведено у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що необхідно відмовити в задоволенні апеляційної скарги, з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Правові та організаційні засади реалізації державної політики у сфері гарантії держави щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно визначаються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-ІV від 01.07.2004 р., Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011року № 703

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України № 1952-ІV від 01.07.2004 р.», систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав).

Приписами п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України № 1952-ІV від 01.07.2004 р. передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

За пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України № 1952-ІV від 1 липня 2004 року у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Відповідно до пункту 12 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011року № 703, під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Дана норма кореспондується з ч.2 ст.9 Закону України № 1952-ІV від 1 липня 2004 року

В справі встановлено, що 07.06.2013 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №4443 до Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області.

Вказана заява зареєстрована у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.06.2013 року за реєстраційним номером 1491905. До заяви позивачем долучено: технічний паспорт від 03.06.2013 року, інвентаризаційна справа №30-06/13; акт здавання-приймання завершених будівництвом нежитлових приміщень від 23.01.2013 року б/н, виданий ТОВ «Галицька марка»; копію декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 29.12.2012 року № ІФ 14312522258, виданої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області; копію витягу із рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про присвоєння поштових адрес від 21.05.2013 року №263; витяг із переліку інвесторів, які брали участь в інвестуванні та фінансуванні об'єкта будівництва б/н від 23.01.2013 року, виданий ТОВ «Галицька марка»; договір купівлі-продажу нерухомого майна (нежитлового приміщення), яке буде створене в майбутньому б/н від 04.02.2008 року, укладений між ТОВ «Галицька марка» та ОСОБА_1 Вищенаведені обставини додаткового підтверджуються карткою прийому заяви №2952770 від 07.06.2013 року

Також встановлено, що до звернення позивача із відповідною заявою, а саме - 03.06.2013 року до Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області надійшов лист - заява ТОВ «Галицька марка» від 30.05.2013 року №3 в якому останнє застерігало відповідача, без повідомлення Товариства, утриматися від вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо конкретно визначеного майна, у зв'язку із зміною керівництва та певними зловживаннями зі сторони попереднього директора.

Зважаючи на це повідомлення Державним реєстратором 18.06.2013 року винесено рішення №3264086 про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та направлено на адресу третьої особи лист від 18.06.2013 року №03.2-512 «Про надання інформації».

25.06.2013 року до Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області надійшла відповідь від Товариства щодо запитуваної інформації, згідно з якою зазначалося, що договір купівлі-продажу майна, яке буде створено в майбутньому від 04.02.2008 року не укладався, а гроші за майно на рахунки Товариства не надходили.

Тому Державним реєстратором винесено рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №4069521 від 18.07.2013 року з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України № 1952-IV від 01.07.2004 року, а саме, у зв'язку із тим, що подані документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

На спростування твердження апелянта необхідно вказати, що на момент звернення позивача із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у Реєстраційної служби було наявне застереження від третьої особи - фактичного замовника будівництва та «Продавця» за договором купівлі-продажу нерухомого майна (нежитлового приміщення), яке буле створено у майбутньому і у відповідача виникли обґрунтовані сумніви щодо підтвердження наявності факту виконання умов правочину. А з огляду на те, що 25.06.2013 року Реєстраційну службу повідомлено про те, що вказаний договір купівлі-продажу не укладався, а гроші за майно на рахунки Товариства не надходили у Державного реєстратора були вагомі підстави для відмови у державній реєстрації права власності на підставі вимог п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України № 1952-IV від 01.07.2004 року

ОСОБА_1 документально не підтвердив факт виконання умов договору купівлі-продажу нерухомого майна (нежитлового приміщення), яке буде створене в майбутньому б/н від 04.02.2008 року в частині проведення оплати до 01.12.2008 року за нежитлове приміщення у зв'язку із відсутністю у нього платіжних документів на загальну вартість 86000 грн. і сторона позивача не представила їх в суді першої та апеляційної інстанції.

Щодо сумнівів Держаного реєстратора, то такі небули безпідставними, оскільки в дійсності договір купівлі-продажу нерухомого майна (нежитлового приміщення), яке буде створене в майбутньому б/н від 04.02.2008 року; акт здавання-приймання завершених будівництвом нежитлових приміщень від 23.01.2013 року б/н; витяг із переліку інвесторів, які брали участь в інвестуванні та фінансуванні об'єкта будівництва б/н від 23.01.2013 року - підписані та скріплені печаткою від імені третьої особи колишнім директором ТОВ «Галицька марка» - ОСОБА_3. щодо дій якого порушено кримінальне провадження.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень надав суду достатні та беззаперечні докази в обгрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та довів правомірність прийнятого рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ст. 160, ст.197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.09.2013 року у справі №809/2331/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: І.М. Обрізко

Р.П. Сеник