Ухвала суду № 40619947, 15.07.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

15 липня 2014 рокусправа № 2а-0870/10945/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжя Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року у справі №2а-0870/10945/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжя Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Запоріжжя від 03.08.2011 № 0001200808. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що діючим законодавством не передбачено обов'язку враховувати у податковій звітності суми зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визначеного лише актом перевірки, оскільки акт перевірки - не є актами індивідуальної правової дії, які породжують права та обов'язки та носять обов'язкових характер для платника податків.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м.Запоріжжя Міжрегіонального Головного управління Міндоходів звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги факт того, що позивачем не обґрунтовано наявність реальних економічних або інших підстав для укладення угод купівлі-продажу за цінами нижчими, від виробничої собівартості, а відтак спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним.

У судовому засіданні сторони доводи, викладені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї підтримали в повному обсязі.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, у період з 05.07.2011 року по 18.07.2011 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Запоріжжя Міжрегіонального Головного управління Міндоходів проведено документальну позапланову невиїзну перевірку податкової звітності Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року, у зв'язку з врахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року. За наслідками проведеної перевірки складено Акт №171/08-08/00194122 від 18.07.2011 року. Висновками акту перевірки встановлено, що позивачем порушено п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: підприємством безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати на виготовлення продукції, яка в подальшому реалізовувалась покупцям за цінами, нижчими її повної собівартості, що для цілей оподаткування відповідно до вказаного Закону не може бути визнано як господарська діяльність в сумі - 120 873 916 грн. Відповідно до пункту 6.1. ст. 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та згідно наданої позивачем декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року, підприємство задекларувало збитки за підсумками 1 кварталу 2011 року у розмірі 787 682 075 грн. (рядок 08 "об'єкт оподаткування"), зазначило у складі валових витрат відповідно у рядку 04.9 декларації з податку на прибуток підприємства від'ємне значення об'єкта оподаткування 2010 року у розмірі 716 399 213 грн. (у тому числі від'ємне значення об'єкта оподаткування 2008 року у розмірі 155 912 523 грн.) із врахуванням норм встановлених пунктом 22.4 статті 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". На підставі Акту перевірки №171/08-08/00194122 від 18.07.2011 податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення № 0001200808 від 03.08.2011 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток 1 квартал 2011 року у розмірі 120 873 916 грн. (у тому числі сума завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток 120 873 916 грн., штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 1 грн.).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", під господарською діяльністю розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що під валовими витратами виробництва та обігу розуміють суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які є придбаними (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включено суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено судом першої інстанції, в акті перевірки не наведено переліку витрат, які включено позивачем до складу валових витрат з порушенням норм чинного законодавства, тобто витрат, які не належать до пов`язаних з веденням господарської діяльності. Крім того, в Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств"не встановлено додаткових обмежень щодо включення витрат підприємства до складу валових.

В акті перевірки №171/08-08/00194122 від 18.07.2011 зазначено, що з 02.03.2009 по 30.04.2009 (продовження з 31.03.2009 по 13.04.2009) проводилась планова виїзна документальна перевірка ВАТ "ЗАлК" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 по 31.12.2008, валютного іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 31.12.2008 (акт №59/08-08/00194122 від 21.04.2009), за результатами якої відповідач, аналізуючи положення Закону України №334/94-ВР від 28.12.1994 (п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5), робить висновок про те, що ВАТ "ЗАлК" у III та IV кварталах 2008 року завищено валові витрати, а саме безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати на виготовлення продукції, яка в подальшому реалізовувалась покупцям за цінами, нижчими її повної собівартості, що для цілей оподаткування, відповідно до вказаного Закону, не може бути визнано як господарська діяльність, в сумі 120 873 916 грн., оскільки така операція не відповідає основному принципу господарської діяльності, тобто не призводить до отримання прибутку. Так, в ході перевірки встановлено, що за період з вересня по грудень 2008 року ВАТ "ЗАлК" здійснювало реалізацію продукції власного виробництва за цінами нижче повної собівартості, а саме: загальна сума витрат, пов'язаних з виробленням готової продукції, яка реалізована у вересні та 4 кварталі 2008 року складає 594 030 674,6 грн., а загальна сума доходу від реалізації відповідно 473 156 758,15 грн. Таким чином, сума перевищення фактично понесених витрат виготовлення продукції над ціною реалізації без ПДВ складає 120 873 916 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що положення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"в редакції чинній, на час виникнення спірних правовідносин, не ставлять в залежність право платника податків на формування валових витрат від наявності чи відсутності прибутку по окремим господарським операціям, оскільки вказане не може свідчити про відсутність можливості отримання доходу з усієї господарської діяльності. Крім того, економічна вигода від здійснення господарської операції може полягати у необхідності мінімізації збитків підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у звітний період здійснював реалізацію продукції власного виробництва по ціні, нижче її собівартості. Ціна (вартість) товарно-матеріальних запасів, що складала собівартість, віднесена до складу валових витрат, згідно з п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валовий дохід визначається виходячи із рівня вірних цін на товари, або не нижче, ніж рівень звичайних цін, що діють на дату продажу, у випадках, передбачених нормами вказаного Закону.

У Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначення терміну "звичайна ціна" згадується перш за все, як ціна продажу, встановлена сторонами договору. Вона повинна відповідати рівню справедливих ринкових ідентичних товарів, що склалися на ринку. Інші варіанти визначення звичайних цін, передбачені Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", також орієнтовані на ціни, які можуть фігурувати у взаєминах покупця і продавця. Крім того, в Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" відсутня норма про те, що звичайна ціна має дорівнювати або перевищувати собівартість.

Ціна на продукцію ПАТ "ЗАлК" встановлюється суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, не регулюється державою. Відповідачем за результатами податкової перевірки не визначений рівень звичайних цін на товари, що виготовлені позивачем, які продаються, відповідно, не встановлений факт продажу позивачем товарів нижче за "звичайну ціну", що вбачається з акту перевірки.

Враховуючи вищевикладене, висновок відповідача про те, що обов'язковою умовою віднесення вартості придбаних матеріальних ресурсів та послуг до складу валових витрат є їх використання у власній господарській діяльності, а тому лише різниця між їх собівартістю та ціною реалізації не може бути віднесена до складу валових витрат, є помилковим та таким, що не відповідає положенням Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким встановлено, що обов'язковою умовою для віднесення вартості придбаних товарно-матеріальних запасів та послуг, що складають собівартість, до складу валових витрат є саме їх (товарно-матеріальних запасів та послуг, що складають собівартість) використання у власній господарській діяльності, а не їх ціни (вартості). Подальше коригування валових витрат у таких випадках не передбачено нормами Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" та жодним іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжя Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року у справі №2а-0870/10945/11 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко