Ухвала суду № 40619897, 07.07.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

07 липня 2014 року

справа № 2а-0870/7010/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Токмацької об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року у справі №2а-0870/7010/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврозапчасть» до Токмацької об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Єврозапчасть» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене Токмацькою об’єднаною державною податковою інспекцією Запорізької області Державної податкової служби №0000262300 від 11.08.2011 року. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що його вимога про скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі Акту перевірки №101/23/32890126 від 26.07.2011, ґрунтується на наявних первинних бухгалтерських документах, які підтверджують одержання позивачем товарів від ТОВ ВКФ “Плутон Трейд”. В акті перевірки відсутній, на думку позивача, достовірний обґрунтований аналіз фактичних взаємовідносин контрагентів, не надано аналіз подальшого продажу товарно-матеріальних цінностей, куплених у ТОВ ВКФ “Плутон Трейд”, і відображення їх у складі податкових зобов’язань позивачем. Якщо товарно-матеріальні цінності було куплено і у подальшому реалізовано ті ж самі цінності, то податки сплачені у повному обсязі та в наявності постійне ведення господарської діяльності. Крім того, розрахунки між позивачем та ТОВ ВКФ “Плутон Трейд” здійснювались безготівково, так як і продаж цих товарно-матеріальних цінностей у подальшому. Позивач вважає, що Акт перевірки №101/23/32890126 від 26.07.2011 містить у собі лише суб’єктивні припущення перевіряючих і не має підтверджених доказів порушень.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Токмацька об’єднана державна податкова інспекція Запорізької області Державної податкової служби звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Апелянт зазначає, що первинні документи, які були надані в ході перевірки, оформлені не належним чином, тобто не несуть юридичної сили та не можуть бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Крім того, судом першої інстанції не прийнято до уваги доводи відповідача щодо нереальності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

Сторони, належним чином повідомлені про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень, у судове засідання не прибули, відповідач у поданому до суду клопотанні, просив проводити апеляційний розгляд без участі його уповноваженого представника.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У відповідності до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Єврозапчасть» зареєстрований як юридична особа та взято 20.04.2004 року на податковий облік за №817 і перебуває на обліку у Токмацькій об’єднаній державній податковій інспекції Запорізької області Державної податкової служби. У період з 13.07.2011 року по 19.07.2011 року Державною податковою інспекцією у Василівському районі Запорізької області проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Єврозапчасть» з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ “ВКФ “Плутон Трейд” за період з 01.04.2011 по 30.04.2011, за результатами якої 26.07.2011 складено Акт №101/23/32890126. У висновках Акту перевірки встановлено порушення позивачем: 1) п.198.1, п.198.3, 198.6 ст.198, п.201.1 п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України ТОВ «Єврозапчасть» безпідставно включено до податкового кредиту суми ПДВ по операціям з ТОВ “ВКФ “Плутон Трейд” за квітень 2011 року, які не підтверджені всіма необхідними документами. Всього сума взаємовідносин по яким встановлено порушення ТОВ «Єврозапчасть» з ТОВ ВКФ “Плутон Трейд”, згідно наданої до ДПІ у Василівському районі розшифровки податкового зобов’язання та податкового кредиту за квітень 2011 року склала 709404 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 118234 грн. 00 коп. …”. На підставі Акту перевірки прийняття податкове повідомлення-рішення: №0000262300 від 11.08.2011, яким позивачу збільшено грошове зобов’язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 118235 грн. 00 коп. (з яких: 118234 грн. 00 коп. – основний платіж, 01 грн. 00 коп. – штрафна (фінансова) санкція).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.2 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до ст.4 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, є принцип превалювання сутності над формою – операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Як зазначено у ч.1 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”).

У п.1.2 “Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі – “Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”), зазначено, що записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Первинні документи – це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 “Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”).

Надані до суду докази, документи у сукупності підтверджують фактичне виконання ТОВ ВКФ “Плутон Трейд” своїх зобов’язань перед ТОВ «Єврозапчасть», реальне здійснення господарських операцій.

Як зазначено у п.2.4 “Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на день здійснення господарських операцій) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Як зазначено у п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач веде облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань. З документів, що містяться в матеріалах справи вбачається використання ТОВ «Єврозапчасть» товарів (робіт/послуг), отриманих від ТОВ ВКФ “Плутон Трейд”, у подальшій своїй господарській діяльності. Первинні документи, регістри бухгалтерського обліку та фінансової звітності, інші документи, пов’язані з обчисленням, сплатою податків і зборів підтверджують здійснення господарських операцій позивача з ТОВ ВКФ “Плутон Трейд”. Тобто, документально підтверджено формування ТОВ «Єврозапчасть» податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з ТОВ ВКФ “Плутон Трейд”.

Пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України зазначено, що податковий кредит – це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність – це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як зазначено у п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на день здійснення господарських операцій), не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є: а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку). У разі використання платниками для розрахунків із споживачами реєстраторів розрахункових операцій касовий чек повинен містити дані про загальну суму коштів, що підлягає сплаті покупцем з урахуванням податку, та суму цього податку, що сплачується у складі загальної суми. Порядок обчислення та накопичення електронними контрольно-касовими апаратами сум податку встановлює Кабінет Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні, виписані ТОВ ВКФ “Плутон Трейд” з урахуванням інших документів, обставин здійснених позивачем операцій надають право ТОВ «Єврозапчасть» на формування податкового кредиту.

Відповідачем не надано до суду доказів про те, що ТОВ ВКФ “Плутон Трейд” знятий з реєстрації як юридична особа або у нього анульоване Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість – на день виписки податкових накладних за операціями з постачання позивачу товарів, робіт/послуг. Тобто, відповідачем не спростовано, що ТОВ ВКФ “Плутон Трейд” могло виписувати податкові накладні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що відповідачем не доведено порушення ТОВ «Єврозапчасть» податкового законодавства України (п.198.1, п.198.3, 198.6 ст.198, п.201.1 п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України), як то зазначено в Акті перевірки №101/23/32890126 від 26.07.2011 року, а відтак зазначене свідчить про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення; доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції – без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Токмацької об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року у справі №2а-0870/7010/11 – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко