Постанова № 40619746, 25.09.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2014 р. Справа № 804/11388/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича при секретаріЛісна А.М. за участю: представника позивача представника відповідача Міхайлов О.В. Лісниченко К.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКОНДА" до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

01.08.2014 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 15.08.2014 року, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 24.07.2014 року № 0001712201 на суму 2 250 609,00 грн., від 24.07.2014 року № 0001702201 на суму 1 058 199,00 грн. та від 25.07.2014 року № 0001842201 на суму 12 971,46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно дійшов висновку про нереальність господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_5, оскільки факт виконання договорів підтверджується видатковими, податковими накладними, накладними-вимогами на відпуск (списання) отриманих товарно-матеріальних цінностей. Відсутність товарно-транспортних накладних пояснюється тим, що складські приміщення позивача та ФОП ОСОБА_5 знаходяться на відстані ста метрів одне від одного на одній складській території, а тому перевезення товару від ФОП ОСОБА_5 до позивача відбувалося навантажувачами позивача. Позивач зазначає, що порушення ФОП ОСОБА_5 податкової дисципліни та не знаходження останнього за юридичною адреспю не є підставою для відмови у праві на податковий кредит. Окрім того, позивач зазначає, що взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Також позивач наголосив на тому, що відповідач безпідставно застосував штраф згідно Указу Президента України від 12.06.1995 року № 436 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм х регулювання обігу готівки», оскільки у касових ордерах, які оформляються на загальну суму проведених підприємством касових операцій (видача готівки за видатковими відомостями, електронними платіжними засобами, здавання готівки до банку, отримання готівки від банку за чеком та оприбуткування її у касі тощо), реквізит «Одержав» або «Прийнято від» не заповнюється.

Ухвалою суду від 04.08.2014 року відкрито провадження у справі.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначаючи про нереальність правочину укладеного позивачем з ФОП ОСОБА_5, з наступних причин:

- правочини укладені ФОП ОСОБА_5 визнані недійсними податковим органом;

- позивачем не надано податковому органу товарно-транспортні накладні на підтвердження руху товару від ФОП ОСОБА_5 до позивача;

- відповідачем встановлено перевищення встановленого ліміту готівки у касі позивача за рахунок відсутності підпису отримувача готівкових коштів у видаткових касових ордерах на загальну суму 6485,73 грн., а саме: до каси позивача прийнято видатковий касовий ордер від 26.04.2013 року не підтверджений підписом одержувача готівки у сумі 6500,00 грн. (залишок готівки на кінець дня 25.04.2013 року становить 2,73 грн.).

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.

З 10.06.2014 року по 08.07.2014 року відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2013 року.

За наслідками вищевказаної перевірки складно Акт № 856/22-01/32974441 від 11.07.2014 року.

У вищевказаному акті відповідачем зроблено висновок про не спрямованість правочину позивача з ФОП ОСОБА_5 на настання правових наслідків.

Висновок відповідача щодо нікчемності правочину обґрунтовується наступним:

- правочини укладені ФОП ОСОБА_5 визнані недійсними податковим органом;

- позивачем не надано податковому органу товарно-транспортні накладні на підтвердження руху товару від ФОП ОСОБА_5 до позивача.

Також відповідачем у акті перевірки зроблено висновок про перевищення встановленого ліміту готівки у касі позивача за рахунок відсутності підпису отримувача готівкових коштів у видаткових касових ордерах на загальну суму 6485,73 грн., а саме: до каси позивача прийнято видатковий касовий ордер від 26.04.2013 року не підтверджений підписом одержувача готівки у сумі 6500,00 грн. (залишок готівки на кінець дня 25.04.2013 року становить 2,73 грн.)

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем прийнято та направлено позивачу податкові повідомлення - рішення від 24.07.2014 року № 0001712201, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 500 406,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 750 203,00 грн., від 24.07.2014 року № 0001702201, яким збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на суму 705 466,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 352 733,00 грн. та від 25.07.2014 року № 0001842201, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 12 971,46 грн.

Суд не погоджується з висновками відповідача зробленим у Акті № 856/22-01/32974441 від 11.07.2014 року щодо не спрямованості правочину, який укладено позивачем з ФОП ОСОБА_5 на настання правових наслідків, у зв'язку з наступним.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну , повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3. встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

5. встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, у якому зазначено з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції.

Також у вищевказаному листі Вищого адміністративного суду України зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) право чинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінуватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Таким чином, судом відхиляються доводи відповідача про те, що правочин укладений позивачем з ФОП ОСОБА_5 є нікчемним через те, що за ланцюгом між попередніми контрагентами ФОП ОСОБА_5 правочини визнані податковим органом нікчемними, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, відповідач не надав суду беззаперечних доказів того, що не виконання контрагентами ФОП ОСОБА_5 своїх договірних зобов'язань, мало наслідком безтоварність операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_5

Суд також зазначає, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит порушення податкової дисципліни, вчинене ФОП ОСОБА_5 (аналогічну позицію займає Верховний Суд України у постанові від 13.01.2009 року, номер судового рішення в ЄДРСР - 3060678) та не знаходження ФОП ОСОБА_5 за юридичною адресою.

Отже, судом підлягає дослідженню факт реальності господарської операції між позивачем та ФОП ОСОБА_5.

Судом встановлено, що між позивачем та ФОП ОСОБА_5 укладено договір поставки, у відповідності до умов якого ФОП ОСОБА_5 зобов'язувався поставити склопакети, а позивач зобов'язувався їх оплатити.

Факт поставки ФОП ОСОБА_5 позивачу товару підтверджується видатковими накладними, прибутковими ордерами, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Судом під час розгляду справи встановлено, що вказані документи відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_5 виписав позивачу податкові накладні, копії яких знаходяться у матеріалах справи, та які оформлено у відповідності до норм Податкового кодексу України.

Позивач розрахувався ФОП ОСОБА_5 у повному обсязі за надані послуги, що відображено у акті перевірки та підтверджується копіями платіжних доручень, що знаходяться у матеріалах справи.

У відповідності до відомостей з офіційного сайту Міністерства доходів і зборів України свідоцтво платника ПДВ ФОП ОСОБА_5 видано 01.08.2001 року.

Тобто станом на день здійснення господарських операцій з позивачем ФОП ОСОБА_5 був платником ПДВ та вправі був виписувати податкові накладні.

Судом на підставі спеціального витягу з ЄДРПОУ встановлено, що ФОП ОСОБА_5 зареєстрований як фізична особа - підприємець 03.09.1997 року.

Тобто на момент здійснення з позивачем господарських операцій ФОП ОСОБА_5 був суб'єктом господарювання.

У матеріалах справи відсутні товарно-транспортні накладні, оскільки останні не складалися на перевезення товару від ФОП ОСОБА_5 до позивача, оскільки складські приміщення позивача та ФОП ОСОБА_5 знаходяться на одній складській території на відстані ста метрів одне від одного, що підтверджується копіями договорів оренди № 1 від 03.05.2012 року складу за адресою: АДРЕСА_1 та № 01/01-12 від 03.01.2012 року складу за адресою: АДРЕСА_2, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Перевезення товару від ФОП ОСОБА_5 до позивача здійснювалось навантажувачами позивача, що підтверджується копіями подорожніх листів, які знаходяться у матеріалах справи.

Факт наявності у позивача навантажувачів підтверджується копією технічного паспорту та копією заяви позивача до Державної інспекції сільського господарства у Дніпропетровській області про видачу дублікату технічного паспорту, які знаходяться у матеріалах справи.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Згідно листа Міністерства доходів і зборів України від 19.09.2013 № 11569/6/99-99-22-01-03-15/1128 «основаниями для формирования налогового кредита является наличие надлежащим образом оформленной налоговой накладной, таможенной декларации, заявления с жалобой на поставщика, поданного в соответствии с пунктом 201.10 статьи 201 Кодекса, бухгалтерской справки, составленной в соответствии с пунктом 198.5 статьи 198 Кодекса, или других документов, предусмотренных пунктом 201.11 статьи 201 Кодекса. Товарно-транспортная накладная не содержится в перечне документов, определяющих право на формирование налогового кредита».

На підставі викладеного судом відхиляються твердження відповідача про те, що неналежним чином оформлена товарно-транспортна накладна може свідчити про неправомірність формування платником податків податкового кредиту та витрат, оскільки судом під час розгляду справи встановлено рух активів від ФОП ОСОБА_5 до позивача.

У зв'язку з викладеним оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 24.07.2014 року № 0001712201 на суму 2 250 609,00 грн., від 24.07.2014 року № 0001702201 на суму 1 058 199,00 грн. є протиправним та такими, що підлягають скасуванню.

Стосовно податкового повідомлення - рішення від 25.07.2014 року № 0001842201 на суму 12 971,46 грн., то суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що у видатковому касовому ордері від 25.04.2013 року на суму 6500,00 грн. в якості одержувача грошових коштів вказано ПАТ «ОТП «Банк».

ПАТ «ОТП «Банк» на отримання грошових коштів у розмірі 6500,00 грн. видало квитанцію № 53 від 25.04.2013 року.

Згідно пункту 3.7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке затверджено постановою Правдіння Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, приймання одержаної з банку готівки в касу та видача готівки з каси для здавання її до банку оформляються відповідними касовими ордерами (прибутковим або видатковим) з відображенням такої касової операції в касовій книзі. Документом, що свідчить про здавання виручки до банку, є відповідна квитанція до прибуткового документа банку на внесення готівки, засвідчена підписами відповідальних осіб банку та відбитком печатки (штампа) банку. Документом, що свідчить про здавання виручки до банку через інкасаторів, є копія супровідної відомості до сумки з готівковою виручкою (готівкою), засвідчена підписом та відбитком печатки інкасатора-збирача.

У відповідності до п.3.10 вказаного вище Положення у касових ордерах, які оформляються на загальну суму проведених підприємством касових операцій (видача готівки за видатковими відомостями, електронними платіжними засобами, здавання готівки до банку, отримання готівки з банку за чеком та оприбуткування її в касі тощо), реквізит "Одержав" або "Прийнято від" не заповнюється.

Пунктом 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке затверджено постановою Правдіння Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, встановлено, що у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору.

Таким чином, реквізит «Одержав» заповнюється лише у разі видачі фізичним особам готівки за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю; у разі ж здавання готівки до банку, отримання готівки з банку за чеком та оприбуткування її в касі реквізит «Одержав» та/або «Прийнято від» не заповнюється, підпис одержувача грошових коштів не ставиться.

Оскільки судом встановлено, що позивач за видатковим касовим ордером від 25.04.2013 року на суму 6500,00 грн. здавав готівку до банку, то у видаткому касовому ордері правомірно не міститься підпис одержувача грошових коштів тому, що факт отримання грошових коштів банківською установою підтверджується квитанцією № 53 від 25.04.2013 року.

За вказаних обставин податкове повідомлення - рішення від 25.07.2014 року № 0001842201 є протипрвним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 50, 70, 71, 72, 86, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 24.07.2014 року № 0001712201 на суму 2 250 609,00 грн., від 24.07.2014 року № 0001702201 на суму 1 058 199,00 грн. та від 25.07.2014 року № 0001842201 на суму 12 971,46 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віконда» судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 25 вересня 2014 року

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 25.09.2014 року Суддя З оригіналом згідно Помічник судді С.В. Златін С.В. Златін Р.Ю. Ричка