Постанова № 40619772, 25.09.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2014 р. Справа № 804/7459/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича при секретаріЛісна А.М. за участю: представника позивача представника відповідача Дмитренко О.О., Ткаченко Н.В. Жаворонков С.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів форми «В1» від 08.05.2014 року № 0000215103 та форми «В4» від 08.05.2014 року № 0000225103.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач дійшов до безпідставного висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ у січні 2014 року на суму 692 363,40 грн. за операціями постачання відходів та брухту чорних та кольорових металів, оскільки відповідно до пункту 22 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України до 01.01.2015 року від оподаткування ПДВ звільнені операції з постачання, в т.ч. операції з імпорту відходів та брухту чорних та кольорових металів, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 року № 15. Також позивач вважає, що вірно сформував податковий кредит з ПДВ у січні 2014 року на суму 42 456,03 грн. за вантажно-митною декларацією від 31.12.2013 року № 110050004/2013/202281, оскільки позивач відобразив факт придбання товарів за вказаною ВМД саме у січні 2014 року, а не у грудні 2013 року. Також позивач вважає, що податковий орган повинен був збільшити податковий кредит позивача за період грудень 2013 року та заявлене бюджетне відшкодування за січень 2014 року на суму 42 456,03 грн. за вказаною операцією. Позивач вважає правильним формування податкового кредиту за січень 2014 року на суму 15 831,00 грн. за господарськими операціями з ТОВ «Фітнес Трейдінг» та ТОВ «Прогресор», оскільки право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податків оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Позивач також звернув увагу суду на той факт, що сума ПДВ у розмірі 234 969,13 грн. сформована на підставі податкової накладної ПАТ «ДТЕК «Дніпрообленерго» № 214 від 11.09.2013 року на загальну суму ПДВ 960 775,86 грн. Позивач відобразив суму ПДВ згідно податкової накладної ПАТ «ДТЕК «Дніпрообленерго» № 214 від 11.09.2013 року у податковому періоді: вересень 2013 року. Податковий кодекс України не забороняє платнику податків включення до податкового кредиту лише частини суми ПДВ за податковою накладною, а іншу частину суми ПДВ за тією ж податковою накладною до іншого податкового кредиту, але в межах 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Щодо суми 709 847,40 грн. позивач вказує на те, що не порушував порядок заповнення податкової декларації з ПДВ за січень 2014 року, оскільки оскаржує у судовому порядку податкове повідомлення - рішення форми «В4» від 26.03.2014 року № 0000155103, яке винесено на підставі Акту перевірки від 07.03.2014 року № 8/28-01-51-03/00191000. До моменту набрання рішенням суду законної сили, вказане податкове повідомлення - рішення є неузгодженим, а тому позивач вправі його не відображати у податковій звітності.

Ухвалою суду від 29.05.2014 року відкрито провадження у справі.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, вказуючи на те, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийнято ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач вказує на те, що позивачем занижено податкові зобов'язання з ПДВ у січні 2014 року на суму 692 363,40 грн. за операціями постачання відходів та брухту чорних та кольорових металів, оскільки у постанову Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 року № 15, яка визначає перелік відходів та брухту чорних та кольорових металів, постачання в т.ч. і імпорт яких звільняється від оподаткування ПДВ, внесено відповідні зміни стосовно дати «01.01.2015 року» лише 18.02.2014 року. Таким чином, існував період у часі з 01.01.2014 року по 18.02.2014 року протягом якого був відсутній перелік відходів та брухту чорних та кольорових металів, постачання в т.ч. і імпорт яких звільняється від оподаткування ПДВ. Також відповідач наголосив на тому, що позивач не у тому податковому періоді сформував податковий кредит з ПДВ у сумі 42 456,03 грн. за вантажно-митною декларацією від 31.12.2013 року № 110050004/2013/202281, оскільки у разі здійснення платником податку операцій із ввезення товарів, необоротних активів суми ПДВ, зазначені у ВМД та сплачені платником, включаються до складу податкового кредиту лише у періоді виникнення права на таке включення, за умови призначення таких товарів для використання в оподатковуваних операціях. Отже, позивач повинен був відобразити суму ПДВ у розмірі 42 456,03 грн. у періоді грудень 2013 року, а не у періоді січень 2014 року. Позивач неправомірно сформував податковий кредит за січень 2014 року на суму 15 831,00 грн. за господарськими операціями з ТОВ «Фітнес Трейдінг» та ТОВ «Прогресор», оскільки відсутній зв'язок між фактом придбання товарів (шведська стінка та розробка робочого проекту, монтаж, наладка та введення в експлуатацію з підключенням до пульту центрального спостереження, системи АПС у приміщенні палацу спорту) і господарською діяльністю платника податку (добування залізних руд). Відповідач також наголосив на тому, що сума ПДВ у розмірі 234 969,13 грн. сформована на підставі податкової накладної ПАТ «ДТЕК «Дніпрообленерго» № 214 від 11.09.2013 року на загальну суму ПДВ 960 775,86 грн. Податковий кодекс України не дозволяє платнику податків включення до податкового кредиту лише частини суми ПДВ за податковою накладною, а іншу частину суми ПДВ за тією ж податковою накладною до іншого податкового кредиту. Щодо суми 709 847,40 грн., то відповідач зазначає про те, що позивачем порушено порядок заповнення податкової звітності за січень 2014 року з ПДВ, а саме: позивачем у порушення п.6 розділу 5 Порядку заповнення податкової декларації не відобразив у рядку 21.3 суму 709 847,40 грн. згідно податкового повідомлення - рішення форми «В4» від 26.03.2014 року № 0000155103.

Суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази наявні у матерілах справи встановив наступне.

З 20.03.2014 року по 22.04.2014 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2014 року.

За наслідками перевірки позивачем складено акт від 22.04.2014 року № 12/28-01-51-03/00191000, у якому вказано про те, що позивачем занизив суму податкового зобов'язання з ПДВ за січень 2014 року на суму 692 363,40 грн. та завищив суму податкового кредиту за січень 2014 року на суму 293 256,16 грн., в також завищив заявлену суму бюджетного відшкодування за січень 2014 року на суму податку 709 847,40 грн.

Висновку акту перевірки обґрунтовані наступним.

Позивачем занижено податкові зобов'язання з ПДВ у січні 2014 року на суму 692 363,40 грн. за операціями постачання відходів та брухту чорних та кольорових металів, оскільки у постанову Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 року № 15, яка визначає перелік відходів та брухту чорних та кольорових металів, постачання в т.ч. і імпорт яких звільняється від оподаткування ПДВ, внесено відповідні зміни стосовно дати «01.01.2015 року» лише 18.02.2014 року. Таким чином, існував період у часі з 01.01.2014 року по 18.02.2014 року протягом якого був відсутній перелік відходів та брухту чорних та кольорових металів, постачання в т.ч. і імпорт яких звільняється від оподаткування ПДВ. Позивач не у тому податковому періоді сформував податковий кредит з ПДВ у сумі 42 456,03 грн. за вантажно-митною декларацією від 31.12.2013 року № 110050004/2013/202281, оскільки у разі здійснення платником податку операцій із ввезення товарів, необоротних активів суми ПДВ, зазначені у ВМД та сплачені платником, включаються до складу податкового кредиту лише у періоді виникнення права на таке включення, за умови призначення таких товарів для використання в оподатковуваних операціях. Отже, позивач повинен був відобразити суму ПДВ у розмірі 42 456,03 грн. у періоді грудень 2013 року, а не у періоді січень 2014 року. Позивач неправомірно сформував податковий кредит за січень 2014 року на суму 15 831,00 грн. за господарськими операціями з ТОВ «Фітнес Трейдінг» та ТОВ «Прогресор», оскільки відсутній зв'язкок між фактом придбання товарів (шведська стінка та розробка робочого проекту, монтаж, наладка та введення в експлуатацію з підключенням до пульту центрального спостереження, системи АПС у приміщенні палацу спорту) і господарською діяльністю платника податку (добування залізних руд). Сума ПДВ у розмірі 234 969,13 грн. сформована на підставі податкової накладної ПАТ «ДТЕК «Дніпрообленерго» № 214 від 11.09.2013 року на загальну суму ПДВ 960 775,86 грн. Податковий кодекс України не дозволяє платнику податків включення до податкового кредиту лише частини суми ПДВ за податковою накладною, а іншу частину суми ПДВ за тією ж податковою накладною до іншого податкового кредиту. Щодо суми 709 847,40 грн., то відповідач зазначає про те, що позивачем порушено порядок заповнення податкової звітності за січень 2014 року з ПДВ, а саме: позивачем у порушення п.6 розділу 5 Порядку заповнення податкової декларації не відобразив у рядку 21.3 суму 709 847,40 грн. згідно податкового повідомлення - рішення форми «В4» від 26.03.2014 року № 0000155103.

За наслідками акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення форми «В1» від 08.05.2014 року № 0000215103, яким визначено суму завищеного бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 709 847,40 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 354 923,70 грн. та форми «В4» від 08.05.2014 року № 0000225103, яким визначено суму завищення від'ємного значення ПДВ у розмірі 985 619,56 грн.

Щодо заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ у січні 2014 року на суму 692 363,40 грн., то суд зазначає наступне.

З акту перевірки та пояснень сторін судом встановлено, що позивач протягом січня 2014 року здійснював операції постачання відходів та брухту чорних та кольорових металів, отриманих в результаті власного виробництва наступним суб'єктам господарювання: ПАТ «Криворізький завод гірничого обладнання», ПАТ «Марганець кий рудоремонтний завод», ТОВ «Технолом», ТОВ «Валкос Групп», ТОВ «Діола», ТОВ «Трі-Ленд» за ставкою ПДВ - 0.

Відповідно до пункту 23 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів та деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з УКТ ЗЕД (крім брикетів та гранул товарної підкатегорії УКТ ЗЕД 4401 30 90 00), а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД. Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Операції з вивезення в митному режимі експорту товарів, зазначених у цьому пункті, звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Таким чином, операції з постачання відходів та брухту чорних і кольорових металів звільняються від оподаткування ПДВ за наявності їх Переліку, який повинен затверджуватись Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми закону Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову від 12.01.11 року № 15 «Про затвердження переліку відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких, зокрема операції з імпорту, тимчасово, до 1 січня 2014 року, звільняються від обкладення податком на додану вартість».

Законом України від 19.12.13 № 713-VII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставок окремих податків", між іншим, в абзаці першому пункту 23 цифри та слова "1 січня 2014 року" було змінено цифрами та словами "1 січня 2015 року", а після слів та цифр "(крім брикетів та гранул товарної під категорії УКТ ЗЕД 4401 30 90 00)" доповнено словами та цифрами "а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД".

При цьому даний пункт, як і раніше, передбачав, що перелік таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, дію пункту 23 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, в частині звільнення операцій з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів та деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з УКТ ЗЕД (крім брикетів та гранул товарної підкатегорії УКТ ЗЕД 4401 30 90 00), а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД, було продовжено до 01.01.15, законом № 713, що набрав чинності 01.01.14.

Проте постанова Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року №15, якою був затверджений перелік відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких звільняються від оподаткування ПДВ, діяла до 01 січня 2014 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.02.14 року № 43 було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.11 року № 15, а саме: у назві та пункті 1 постанови цифри і слово "1 січня 2014" замінити цифрами і словом "1 січня 2015".

Зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.11 № 15 було внесено постановою Кабінету Міністрів України від 05.02.14 № 43, яка набрала чинності 18.02.14.

У відповідності до мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року по справі № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, суд приходить до висновку, що в період з 01.01.14 року по 18.02.14 року перелік відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких, зокрема операції з імпорту, звільняються від обкладення податком на додану вартість був відсутній, а постанова Кабінету Міністрів України від 05.02.14 № 43, яка набрала чинності 18.02.14, не має зворотної дії у часі.

Таким чином, позивач допустив заниження податкових зобов'язань з ПДВ за січень 2014 року у сумі 692 363,40 грн.

Щодо тверджень відповідача про те, що позивач не у тому податковому періоді сформував податковий кредит з ПДВ у сумі 42 456,03 грн. за вантажно-митною декларацією від 31.12.2013 року № 110050004/2013/202281, то суд зазначає наступне.

Позивач включив до податкового кредиту січня 2014 року податковий кредит у сумі 42 456,03 грн. згідно вантажно-митної декларації від 31.12.2013 року № 110050004/2013/202281.

Судом під час розгляду справи встановлено, що відповідачем не оспорюється товарність господарської операції та її реальність.

Відповідно до п. 187.8 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передач і таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу.

Крім цього, п. 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 ПКУ).

Суд зазначає, що пункт 198.2 ст. 198 ПК України передбачає виникнення права, а не обов'язку, на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Отже, позивач вправі скористатися правом на формування податкового кредиту у періоді, коли були сплачені податкові зобов'язання, але скористався цим правом місяцем пізніше, що відповідає нормам Податкового кодексу України, якими не обмежується право платника податків використати право на податковий кредит з податку на додану вартість, сформований на підставі вантажних митних декларацій, будь-яким періодом.

Одночасно суд зазначає, що п.50.1 ст. 50 ПК України встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

За вказаних обставин позивач самостійно виправив помилку допущену ним у податковій декларації з ПДВ за грудень 2013 року подавши до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за січень 2014 року із зазначенням суми податкового кредиту у сумі 42 456,03 грн. згідно вантажно-митної декларації від 31.12.2013 року № 110050004/2013/202281.

Таким чином, позивач правовірно включив до складу податкового кредиту з ПДВ за січень 2014 року суму 42 456,03 грн. згідно вантажно-митної декларації від 31.12.2013 року № 110050004/2013/202281.

Щодо формування завищення суми податкового кредиту з ПДВ у розмірі 234 969,13 грн. на підставі податкової накладної ПАТ «ДТЕК «Дніпрообленерго» № 214 від 11.09.2013 року, то суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач отримав від ПАТ «ДТЕК «Дніпрообленерго» у вересні 2013 року податкову накладну № 214 від 11.09.2013 року, на загальну суму 5 764 655,16 грн., в т.ч. і ПДВ 960 775,86 грн.

Вказана податкова накладна оформлена у відповідності до норм ПК України та зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені строки, що безпосередньо відображено у акті перевірки та підтверджується відповідачем у письмових поясненнях.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач включив суму податкового кредиту з ПДВ у розмірі 960 775,86 грн. за податковою накладною ПАТ «ДТЕК «Дніпрообленерго» № 214 від 11.09.2013 року до податкового періоду: вересень 2013 року.

Потім уточнюючим розрахунком поданим у січні 2014 року позивач виключив суму податкового кредиту з ПДВ у сумі 234 969,13 грн. за податковою накладною ПАТ «ДТЕК «Дніпрообленерго» № 214 від 11.09.2013 року з податкового періоду вересень 2013 року та одночасно її включив до складу податкового кредиту вересня 2013 року.

Загальна сума податкового кредиту з ПДВ відображена позивачем у податкових деклараціях з ПДВ не перевищує суму ПДВ, яка вказана у податковій накладній ПАТ «ДТЕК «Дніпрообленерго» № 214 від 11.09.2013 року, а саме: 960 775,86 грн.

Судом під час розгляду справи встановлено, що відповідачем не оспорюється товарність господарської операції та її реальність.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Податковий кодекс України не забороняє платнику податків включення до податкового кредиту відповідного податкового періоду лише частини суми ПДВ за податковою накладною, а іншу частину податкового кредиту ПДВ за тією ж податковою накладною до іншого податкового періоду, але в межах 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Одночасно суд зазначає, що п.50.1 ст. 50 ПК України встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

За таких обставин позивач правомірно сформував податковий кредит з ПДВ у розмірі 234 969,13 грн. на підставі податкової накладної ПАТ «ДТЕК «Дніпрообленерго» № 214 від 11.09.2013 року у січні 2014 року.

Щодо формування податкового кредиту за січень 2014 року на суму 15 831,00 грн. за господарськими операціями з ТОВ «Фітнес Трейдінг» та ТОВ «Прогресор», то суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Фітнес Трейдінг» укладено договір поставки від 16.10.2013 року № 2013/п/ОМТС/1224, у відповідності до умов якого ТОВ «Фітнес Трейдинг» поставило позивачу «шведські стінки» у кількості 3 штуки, а позивач прийняв цей товар та оплатив його.

Факт поставки товару підтверджується видатковою накладною № 20 від 17.01.2014 року та податковою накладною від 20.11.2013 року № 46 на загальну суму 7 986,00 грн. в т.ч. і ПДВ 1 331,00 грн.

Сума ПДВ у розмірі 1331,00 грн. включена позивачем до податкового кредиту за січень 2014 року.

Судом встановлено, що відповідачем не оспорюється товарність операції та її реальність.

Також судом встановлено, що шведські стінки встановлено позивачем у спорткомплексу, який перебуває на балансі позивача, що підтверджується актом від травня 2014 року, що складений працівниками позивача.

У відповідності до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини.

1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

2. Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку, зокрема у разі подальшого продажу придбаного товару нижче за ціну придбання; придбання товарів (послуг) у посередниківза наявності прямих контактів з їх виробниками; придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо. Судам слід ураховувати, що для підтвердження права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

Судом на підставі витягу з ЄДРПОУ станом на 29.05.2014 року, який знаходиться у матеріалах справи, встановлено, що видами діяльності позивача є, зокрема, загальна медична практика.

Судом під час розгляду справи встановлено, що позивач у відповідності до плану приватизації державного майна орендного підприємства Південний гірничо-збагачувальний комбінат від 24.11.1994 року має на балансі об'єкти соціально-побутового призначення, а саме: спорткомплекс та профілакторій, які позивач повинен використовувати за профілем роботи.

У відповідності до частини 2 статті 24 Закону України «Про приватизацію державного майна» у разі неможливості утримання за рахунок коштів місцевого бюджету об'єктів соціально-побутового призначення, створених за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) підприємства, що приватизується, а також за наявності згоди акціонерного товариства, створеного у процесі приватизації та корпоратизації на базі вказаного підприємства, зазначені об'єкти можуть передаватися у порядку, що встановлюється Фондом державного майна України у безстрокове безоплатне користування такому товариству за умови їх цільового використання та належного утримання і без права продажу.

За вказаних обставин судом встановлено зв'язкок між фактом придбання товарів позивачем у ТОВ «Фітнес Трейдинг» і господарською діяльністю платника податку, оскільки товар придбаний у ТОВ «Фітнес Трейдинг» був використаний для належного утримання майна, що перебуває на балансі позивача згідно частини 2 статті 24 Закону України «Про приватизацію державного майна» та плану приватизації

Отже, позивач правомірно сформував податковий кредит у розмірі 1331,00 грн. у січні 2014 року на податковою накладною ТОВ «Фітнес Трейдинг» від 20.11.2013 року № 46.

Також судом встановлено, що позивач придбав у ТОВ «Прогрессор» роботи з розробки робочого проекту, монтажу, наладці та вводу до експлуатації з підключенням до пульту централізованого нагляду, системи АПС в приміщенні палацу спорту (інв. 3000919).

Судом встановлено, що позивач здійснив попередню оплату робіт ТОВ «Прогрессор» на суму 87 000,00 грн. в т.ч. і ПДВ 14 500,00 грн.

ТОВ «Прогрессор» виписало позивачу податкову накладну від 29.01.2014 року № 54 на суму попередньої оплати 87 000,00 грн. в т.ч. і ПДВ 14 500,00 грн.

Сума ПДВ у розмірі 14 500,00 грн. включена позивачем до податкового кредиту за січень 2014 року.

Судом встановлено, що відповідачем не оспорюється товарність операції та її реальність

Згідно п.201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Судом також під час розгляду справи встановлено, що на балансі позивача знаходиться палац спорту (інв. 3000919).

Судом під час розгляду справи встановлено, що позивач у відповідності до плану приватизації державного майна орендного підприємства Південний гірничо-збагачувальний комбінат від 24.11.1994 року має на балансі об'єкти соціально-побутового призначення, а саме: спорткомплекс.

У відповідності до частини 2 статті 24 Закону України «Про приватизацію державного майна» у разі неможливості утримання за рахунок коштів місцевого бюджету об'єктів соціально-побутового призначення, створених за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) підприємства, що приватизується, а також за наявності згоди акціонерного товариства, створеного у процесі приватизації та корпоратизації на базі вказаного підприємства, зазначені об'єкти можуть передаватися у порядку, що встановлюється Фондом державного майна України у безстрокове безоплатне користування такому товариству за умови їх цільового використання та належного утримання і без права продажу.

Згідно ч.4 ст.319 ЦК України власність зобов'язує.

Таким чином, власник (балансоутримувач) повинен забезпечувати належний рівень експлуатації та безпеки своєї власності.

Судом на підставі витягу з ЄДРПОУ станом на 29.05.2014 року, який знаходиться у матеріалах справи, встановлено, що видами діяльності позивача є, зокрема: будівництво житлових і нежитлових будівель

За вказаних обставин судом встановлено зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Отже, позивач правомірно сформував податковий кредит у сумі 14 500,00 грн. у січні 2014 року згідно податкової накладної від 29.01.2014 року № 54 ТОВ «Прогрессор».

Щодо завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 709 847,40 грн. у січні 2014 року, то суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач подав до відповідача податкову декларацію з ПДВ за січень 2014 року.

У даній декларації позивач не відобразив зі знаком мінус суму зменшення залишку від'ємного значення з ПДВ у розмірі 709 847,40 грн. на підставі податкового повідомлення - рішення форми «В4» від 26.03.2014 року № 0000155103, яке винесено на підставі Акту перевірки від 07.03.2014 року № 8/28-01-51-03/00191000.

Судом також встановлено, що позивач оскаржив у судовому порядку податкове повідомлення - рішення форми «В4» від 26.03.2014 року № 0000155103.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2014 року по справі № 804/5003/14 частково скасовано податкове повідомлення - рішення форми «В4» від 26.03.2014 року № 0000155103 у сумі 700 668,80 грн.

Однак вказане рішення суду не набрало законної сили, оскільки оскаржено до суду апеляційної інстанції, що підтверджується копією ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2014 року про відкриття апеляційного провадження, що знаходиться у матеріалах справи.

У відповідності до п.п.6 п.4 розділу 3 «Розрахунок за звітній період» порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, який затверджено наказом Міндоходів України від 13.11.2013 року № 678, (чинного на час складання податкової звітності) рядок 21.3 передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної контролюючим органом.

У відповідності до п.56.18 ст. 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно пунктів 4.4. та 4.5 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 року № 1236, у разі звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення за умови надходження до органу державної податкової служби ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків не пізніше настання граничного строку сплати, зазначеного в податковому повідомленні-рішенні, структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення-рішення, у день отримання ухвали вносить відповідні дані до реєстру податкових повідомлень-рішень.

При цьому сума грошового зобов'язання в той самий день виводиться з реєстру податкових повідомлень-рішень та обліковується в окремому реєстрі до дня набрання рішенням суду законної сили.

Після прийняття судом рішення по суті, яке набрало законної сили, структурний підрозділ, який склав податкове повідомлення-рішення, що оскаржувалося, в день отримання відповідного рішення органом державної податкової служби вносить інформацію про таке рішення до зазначеного в попередньому абзаці окремого реєстру та підшиває копію рішення до матеріалів перевірки або безпосередньо до справи платника податків.

Аналогічні дії здійснюються у разі оскарження платником податків рішення суду в апеляційному порядку (за умови прийняття апеляційної скарги апеляційним адміністративним судом до провадження).

У разі надходження до органу державної податкової служби ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків після закінчення граничного строку сплати сума грошового зобов'язання, нарахована в картці особового рахунка платника податків, підлягає виведенню з неї до окремого реєстру, де вона міститься, до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження та/або судового оскарження та набрання судовим рішенням законної сили суми узгодженого грошового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість в автоматичному режимі переносяться з реєстру податкових повідомлень-рішень (окремого реєстру, передбаченого пунктом 4.4 цього розділу) до автоматизованої інформаційної облікової системи органів державної податкової служби.

Отже, у разі коли за результатами перевірки податковим органом встановлено перевищення задекларованого платником податку залишку від'ємного значення податкової декларації з ПДВ і виписано податкове повідомлення - рішення за формою «В4» та якщо платником податків здійснювалось оскарження такого повідомлення - рішення, яке після закінчення процедури адміністративного та/або судового оскарження залишено без змін, а скарга без задоволення, то сума завищеного залишку від'ємного значення із знаком підлягає відображенню по картці особового рахунку платника податку протягом 10 календарних днів та по рядку 21.3 податкової декларації з ПДВ звітного періоду, в якому закінчено процедуру оскарження.

Враховуючи те, що податкове повідомлення - рішення форми «В4» від 26.03.2014 року № 0000155103 оскаржено позивачем у судовому порядку, приймаючи до уваги те, що останнє не узгодженим, то позивач правовірно не відобразив суму, яка вказана у даному податковому повідомленні рішенні у податковій звітності з ПДВ за січень 2014 року.

На підставі викладеного вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню податкове повідомлення рішення форми «В1» від 08.05.2014 року № 0000215103.

Податкове повідомлення рішення форми «В4» від 08.05.2014 року № 0000225103 є частково протиправним та підлягає скасуванню в частині суми 293 256,16 грн.; в іншій частині оскаржуване податкове повідомлення - рішення винесено правомірно.

Відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України у разі якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійсненні позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Судом під час розгляду справи встановлено, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Сума судового збору, яка підлягає доплаті позивачем становить: 1896,30 грн. (4872грн. (сума судового збору, яку належало сплатити) х 1 003 103,56 грн. (сума задоволених позовних вимог) : 2 050 390,66 грн. (сума заявлених позовних вимог) - 487,20 грн. (сума сплаченого судового збору).

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення форми «В1» від 08.05.2014 року № 0000215103.

Визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення форми «В4» від 08.05.2014 року № 0000225103 в частині суми 293 256,16 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» судовий збір у розмірі 1896,30 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 25 вересня 2014 року

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 25.09.2014 року Суддя З оригіналом згідно Помічник судді С.В. Златін С.В. Златін Р.Ю. Ричка