Ухвала суду № 40618312, 16.09.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2014 р.Справа № 816/2329/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2014р. по справі № 816/2329/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кремінь Нафта"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавської області

про визнання протиправним та скасування податковго повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Кремінь Нафта", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавської області про скасування податкового повідомлення - рішення №0001802202/1201 від 30.05.2014 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2014р. по справі № 816/2329/14 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 0001802202/1201 від 30 травня 2014 року.

Відповідач, Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавської області, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, та зазначає, що позивач не мав права відносити суму сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту, оскільки не підтверджується реальність здійснення господарських операції між позивачем та його котрагентом. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2014р. по справі № 816/2329/14 та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що 16.05.2014 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавської області було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Кремінь Нафта" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з МПП "Підприємство Тера" за період жовтень 2013 року, про що було складено акт від 16.05.2014 року № 1402/16-03-22-02-12/37667061 (т.1, а.с.13-28).

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог п.п. 201.1, 201.6 ст. 201, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем було занижено податок на додану вартість у сумі 182386,00 грн, в тому числі жовтень 2013 року - 182386,00 грн.

На підставі вищезазначеного акту відповідачем 30.05.2014 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001802202/1201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів в розмірі 227982,50 грн., в тому числі за основним платежем 182386 грн. та за штрафними санкціями 45596,50 грн. (т.1, а.с.29).

Позивач, не погодившись із зазначеним рішенням, звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обгрунтованості та протиправності податкового повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 0001802202/1201 від 30 травня 2014 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.198.4. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Колегія суддів зазначає, що підставою зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість відповідачем є висновок в акті перевірки про безтоварність угод позивача із МПП "Підприємство Тера".

З матеріалів справи встановлено, що 24.01.2013 року між ТОВ "Кремінь Нафта" (покупець) та МПП "Підприємство Тера" (постачальник) укладено договір поставки нафтопродуктів (далі-товар) №КИ0600/89 (т.1, а.с.31-35). Згідно п.1.1 договору постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти в кількості, асортименті, по цінам, в терміни, відповідно до умов Договору і Додатків до нього, що є невід'ємною частиною договору. Пунктом 3.1 Договору передбачено що якість товару повинна відповідати технічним умовам (ТУ) і державним стандартам (ДСТ), що діють на території України, і підтверджуватись паспортом (сертифікатом) якості заводу - виробника товару. Згідно п. 3.4 Договору загальна кількість товару за договором становить суму кількості поставленого протягом терміну дії даного договору товару, згідно додатків. Пунктом 4.1 Договору встановлено, що ціна товару, що поставляється, узгоджується сторонами для кожної партії товару окремо в додатку до договору.

Реальність господарської операції між позивачем та МПП "Підприємство Тера" підтверджують наявні в матеріалах справи первинні документи: додаток №1 від 23.04.2013 року до договору поставки нафтопродуктів №КИ0600/89 від 24.01.2013 року (т.1, а.с.36), додаток №2 від 27.05.2013 року до договору поставки нафтопродуктів №КИ0600/89 від 24.01.2013 року (т.1, а.с. 38), додаток №3 від 21.06.2013 року до договору поставки нафтопродуктів №КИ0600/89 від 24.01.2013 року (т.1, а.с. 37); видаткові накладні №Т-00040 від 11.10.2013 року (т.1, а.с.45), №Т-00043 від 17.10.2013 року (т.1, а.с.52), №Т00049 від 25.10.2013 року (т.1, а.с.58); рахунок-фактури №Т-00000040 від 11.10.2013 року (т.1, а.с.46), №Т-00000043 від 17.10.2013 року (т.1, а.с.53), №Т-00000050 від 25.10.2013 року (т.1, а.с.59); паспорт якості №4 від 11.06.2013 року (т.1, а.с.49), сертифікат відповідності за №UA1.174.0143806-13 (т.1, а.с.50), паспорт якості №17 від 27.09.2013 року (т.1, а.с.56), паспорт якості №19 від 15.10.2013 року (т.1, а.с.62), податкові накладні №3 від 11.10.2013 року, №6 від 17.10.2013 року, №12 від 25.10.2013 року (т.1а.с.39-41), виписані МПП "Підприємство Тера" для документального оформлення господарських операцій з придбання ТОВ "Кремінь Нафта" нафтопродуктів.

На підтвердження перевезення товару надані копії товарно - транспортних накладних (за формою №1-ТТН - для перевезення нафтопродуктів), а саме від 11.10.2013 року, від 17.10.2013 року та від 25.10.2013 року (т.1, а.с.47,48,54,55,60,61).

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводилися в безготівковій формі, про що в матеріалах справи наявні платіжні доручення №3767 від 11.10.2013 року, №3844 від 17.10.2013 року, №3961 від 25.10.2013 року, №3960 від 25.10.2013 року. (т.1, а.с.42-43).

Оприбуткування на підприємстві позивача придбаного у МПП "Підприємство Тера" підтверджується долученими до матеріалів справи прибутковими ордерами №0199 від 11.10.2013 року (т.1, а.с.44), №0201 від 17.10.2013 року (т.1, а.с.51), №0206 від 25.10.2013 року (т.1, а.с.57).

Як свідчать матеріали справи, отримані від МПП "Підприємство Тера" нафтопродукти були використані позивачем у господарській діяльності, а саме для подальшої реалізації через власні АЗС, що було відображено в бухгалтерському обліку та у власній господарській діяльності (т.1, а.с.102-250, т.2, а.с.1-62).

Зазначені документи оформлені належним чином, стосовно чого не заперечував відповідач в акті перевірки. Під час дослідження зазначених документів судом не встановлено порушень щодо їх оформлення, крім того, належне оформлення податкових накладних і витратних документів, на підставі яких сформовано спірні суми, не заперечувалось і самим податковим органом.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що надані позивачем докази підтверджують реальність господарських операцій.

Крім того, зі змісту акту перевірки позивача від 16.05.2014 року № 1402/16-03-22-02-12/37667061 вбачається, що мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень прийшов до висновків, викладених в акті, є акт Кременчуцької ОДПІ №545/16-03-22-02-12/25154046 від 25.02.2014 року "Про результати невиїзної позапланової перевірки МПП "Підприємство Тера" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Трейд Комодіті" за період з 01.10.2013 року по 31.10.2013 року" (т.1, а.с.79-84) та на акт Дніпродзержинської ОДПІ №168/13/04-03/30536344 від 24.01.2014 року документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Трейд Коммодіті" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з ТОВ "Люксвен", МПП "Підприємство Тера" та ТОВ "Атан-Крим" їх здійснення та повноти відображення в обліку за жовтень 2013 року.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивачем належним чином було підтверджено правомірність віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість наданими до перевірки належно оформленими податковими накладними та іншими документами, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами господарських операцій, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків податкового органу про необхідність донарахування податку на додану вартість позивачу за перевіряемий період, а тому суд першої інстанції правильно скасував податкове повідомлення - рішення № 0001802202/1201 від 30 травня 2014 року.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності свого рішення.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи та всупереч вимогам податкового законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2014р. по справі № 816/2329/14 суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2014р. по справі № 816/2329/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Шевцова Н.В. Повний текст ухвали виготовлений 22.09.2014 р.