Ухвала суду № 40618313, 16.09.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2014 р.Справа № 818/515/14

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.05.2014р. по справі № 818/515/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Юпітер 9 Агросервіс"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області , Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області

про визнання бездіяльності протиправною, скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Юпітер 9 Агросервіс", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області в якому, з урахуванням уточнень, просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0004761502/16716 від 12.11.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 891827, 50 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0001601502/19995 від 08.04.2014 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 2056849, 00 грн.;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2013 року в розмірі 6111934, 00 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2013 року в розмірі 6111934, 00 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 14.05.2014р. по справі № 818/515/14 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 08 квітня 2014 р. № 0001601502/19995 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 2056849,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Юпітер 9 Агросервіс" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2013 року в розмірі 6111934,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Юпітер 9 Агросервіс" судовий збір в розмірі 4872,00 грн. В задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 12 листопада 2013 р. № 0004761502/16716 та визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2013 року в сумі 6111934,00 грн. відмовлено.

Відповідач, Державна податкова інспекція у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області, не погодився з постановою суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а саме пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст.. 83, п.п. 198.3, 198.5, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що позивач не має права на формування податкового кредиту в квітні 2013 року за наслідками здійснення господарської операції купівлі-продажу сільськогосподарської техніки з ТОВ "Гофра України", оскільки сплачена у ціні товару сума податку на додану вартість не була включена постачальником до складу податкових зобов'язань, а також податкова накладна №2 від 16.04.2013 року заповнена з порушенням п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.05.2014р. по справі № 818/515/14 в частині задоволення позову та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що 07.10.2013 року Державною податковою інспекцією у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ "Юпітер 9 Агросервіс" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень, червень 2013 року, про що було складено акт від 25.10.2013 року № 1458/18-19-15-02/38137023 (т.1, а.с. 13-52).

Під час перевірки ДПІ у м. Сумах дійшла наступних висновків: 1) про відсутність порушень при відображенні у декларації за червень 2013 року від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 2842071,00 грн. та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку в сумі 6111934,00 грн.; 2) про порушення позивачем п.п. 200.4, 200.5, 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми бюджетного відшкодування за березень 2013 року в розмірі 10208499, 00 грн.; 3) про порушення п.п. 198.2,198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за квітень 2013 року в розмірі 9000000, 00 грн. та заниження суми податку на додану вартість в розмірі 713462, 00 грн.

На підставі вищезазначеного акту відповідачем 12 листопада 2013 р. були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0004761502/16716 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 891827,50 грн., з яких: 713462,00 грн. основний платіж, 178365,50 грн. штрафні (фінансові) санкції (т.1, а.с.98); № 0004/771502/16719 про збільшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2013 р. в розмірі 10208499, 00 грн. (т. 1, а.с. 100); № 0004781502/16720 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2013 р. в розмірі 11140516, 00 грн. (т.1, а.с.101).

Не погоджуючись з указаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач в адміністративному порядку оскаржив їх. За результатами розгляду повторної скарги, Міністерством доходів і зборів України 27 березня 2014 р. було прийнято рішення № 5428/6/99-99-10-01-15 (т.1, а.с.231-236) згідно якого висновок перевірки про заниження позивачем бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за березень 2013 р. на суму 10208499, 00 грн., а також висновок перевірки про завищення бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за квітень 2013 р. на суму 10208499, 00 грн. є помилковими. В зв'язку з цим, Міністерством доходів і зборів України у вищевказаній частині податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах від 12.11.2013 р. № 0004761502/16716, № 0004/771502/16719 та № 0004781502/16720 були скасовані, а в іншій частині - залишені без змін.

Враховуючи зазначене рішення Міністерства доходів і зборів України, ДПІ у м. Сумах 08 квітня 2014 року було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001601502/19995 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, за квітень 2013 року в розмірі 2056849,00 грн., з яких: 1645479,00 грн. сума завищення бюджетного відшкодування, 411370,00 грн. штрафні (фінансові) санкції (т. 2, а.с. 4).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області №0001601502/19995 від 08.04.2014 р. прийнято з порушенням норм чинного законодавста, а також з того, що позивачем було дотримано вимоги ст. 200 Податкового кодексу України для отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

На виконання п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Зокрема, платник податку не може нести відповідальність за недекларування контрагентом податкових зобов'язань і не подання обов'язкових звітів про свою господарську діяльність, а також за інші порушення законодавства.

Колегія суддів зазначає, що підставою зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість позивачу є висновок податкового органу в акті перевірки, що позивач не має права на віднесення до податкового кредиту за квітень 2013 року сум податку на додану вартість, сплаченого за наслідками здійснення господарської операції купівлі-продажу сільськогосподарської техніки з ТОВ "Гофра України", оскільки постачальник не відобразив вказану господарську операцію у складі податкових зобов'язань, а також податкова накладна, видана ТОВ "Гофра України", не відповідає вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, зокрема в ній відсутнє заповнення колонки 4 "Код товару згідно УТК ЗЕД" (для акцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). Також, про відсутність права позивача на податковий кредит по господарській операції з ТОВ "Гофра України", на думку податкового органу, свідчить і податкова інформація ДПІ у Печерському районі м. Києва, згідно якої останнє за місцезнаходженням відсутнє, об'єкти оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям за період з 01.04.2013 р. по 30.04.2013 р. в розумінні п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України відсутні.

З матеріалів справи встановлено, що 10.04.2013 року між ТОВ "Юпітер 9 Агросервіс" (покупець) та ТОВ "Гофра України" (продавець) укладено договір куплі-продажу сільськогосподарської техніки №2013-04-10-01, згідно якого ТОВ "Гофра України" зобов'язувалось продати позивачу сільськогосподарську техніку на загальну суму 9872874,01 грн., в т.ч. ПДВ 1645479,00 грн. (т. 1, а.с. 165-174). Факт передачі сільськогосподарської техніки ТОВ "Юпітер 9 Агросервіс" підтверджується актом приймання-передачі №1 від 15.04.2013 р., видатковою накладною №ЛНА-000001 від 15.04.2013 р. (т.1, а.с.175-176).

Переміщення сільськогосподарської техніки, яка на момент продажу знаходилась в Середино-Будському районі Сумської області, про що свідчать вантажно-митні декларації (т. 1, а.с. 203-213), від продавця до покупця не здійснювалось, оскільки в подальшому вказана сільськогосподарська техніка згідно договору купівлі-продажу № 2013-04-11 від 11.04.2013 р. (т.1, а.с. 214-230) була реалізована позивачем ТОВ "Обрій", яке знаходиться в Середино-Будському районі Сумської області.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводилися в безготівковій формі, про що в матеріалах справи наявне платіжне доручення №285 від 26.06.2013 року (т.2, а.с.51).

В зв'язку з ненаданням ТОВ "Гофра України" під час передачі сільськогосподарської техніки податкової накладної (т.2, а.с. 50), ТОВ "Юпітер 9 Агросервіс", у відповідності до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, додало до податкової декларації за квітень 2013 року заяву із скаргою на постачальника (т. 1, а.с. 146), на підставі якої включило 1645479,00 грн. до податкового кредиту (т. 1, а.с. 144). 07 червня 2013 року позивачем від ТОВ "Гофра України" була отримана податкова накладна № 2 від 16.04.2013 р. на суму ПДВ 1645479,00 грн. (т. 2, а.с. 49).

Під час дослідження зазначених документів судом не встановлено порушень щодо їх оформлення. Відтак, в силу приписів Податкового кодексу України, позивач мав право на формування податкового кредиту у відповідному звітному періоді.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що надані позивачем докази підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах.

Довод апеляційної скарги, що податкова накладна № 2 від 16.04.2013 р. не відповідає вимогам ст. 201 Податкового кодексу України, що позбавляє позивача права на податковий кредит, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки податковий кредит позивачем був сформований у відповідності до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, на підставі заяви про відмову постачальника видати податкову накладну, а також податкова накладна була зареєстрована ТОВ "Гофра України" в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчить квитанція № 1 (т. 2, а.с. 74). В разі невідповідності податкової накладної вимогам ст. 201 Податкового кодексу України, податковим органом ТОВ "Гофра України" була б надіслана квитанція про неприйняття цієї податкової накладної із зазначенням причин.

Стосовно бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2013 року в розмірі 6111934,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до п.п. 200.7, 200.8, 200.10, 200.11, 200.12, 200.13 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем до ДПІ у м. Сумах було подано декларацію з податку на додану вартість за червень 2013 року, в якій визначена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 6111934,00 грн. Одночасно з декларацією, була подана і заява про повернення суми бюджетного відшкодування у вказаному розмірі (т. 1, а.с. 155-164).

Отримавши згадану декларацію, ДПІ у м. Сумах була проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень, червень 2013 року. За результатами перевірки, 31.07.2013 р. податковим органом було складено акт № 86/15.02-22/38137023 (т. 1, а.с. 53-86), згідно висновків якого не встановлено порушень при відображенні у декларації за червень 2013 року суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку в розмірі 6111934,00 грн. Також, не були встановлені зазначені порушення і згідно висновків акту перевірки № 1458/18-19-15-02/38137023 від 25.10.2013 р. (т. 1 а.с. 13-52).

Таким чином, враховуючи висновки податкового органу про відсутність порушень ТОВ "Юпітер 9 Агросервіс" при відображенні у декларації за червень 2013 року суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку в розмірі 6111934,00 грн., а також беручи до уваги дотримання позивачем вимог ст. 200 Податкового кодексу України для отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, колегія суддів погоджується з висновком судуд першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2013 року в розмірі 6111934,00 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивачем належним чином було підтверджено правомірність віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість наданими до перевірки належно оформленої податкової накладної та іншими документами, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами господарської операції, а тому колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо зменшення розміру бюджетного відшкодування податку на додану вартість позивачу у перевіреному періоді, а тому суд першої інстанції правильно скасував податкове повідомлення - рішення від 08 квітня 2014 р. № 0001601502/19995.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності свого рішення.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи та всупереч вимогам чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Сумського окружного адміністративного суду від 14.05.2014р. по справі № 818/515/14 суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.05.2014р. по справі № 818/515/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Шевцова Н.В. Повний текст ухвали виготовлений 22.09.2014 р.