Ухвала суду № 40593475, 10.09.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/3846/14-ц 10.09.2014 10.09.2014 10.09.2014

Провадження №22-ц/784/2040/14

Головуючий у суді 1 інстанції Гаврасієнко В.О.

Категорія 27 Суддя-доповідач апеляційного суду Леванчук О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

10 вересня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Леванчука О.М.,

суддів: Галущенка О.І., Ямкової О.О.,

при секретарі судового засідання Богуславській О.М.,

за участю:

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 травня 2014 року за позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», ОСОБА_3, треті особи орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради, приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_6, про визнання договору іпотеки недійсним,

В С Т А Н О В И Л А :

15 квітня 2014 року ОСОБА_5 звернулася з позовом до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_3 про визнання договору іпотеки недійсним.

Позивач зазначала, що на забезпечення кредитного зобов'язання ОСОБА_3, 6 вересня 2006 року між нею та акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - Банк), правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», був укладений договір іпотеки, предметом якої визначено належний їй житловий будинок АДРЕСА_1.

Вважає вказаний договір іпотеки недійсним, оскільки був відсутній попередній дозвіл органу опіки та піклування на укладення даної угоди, що порушує житлові права дітей, які на момент укладення угоди були зареєстровані і проживали в будинку.

Посилаючись на викладене, просила позов задоволити.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 травня 2014 року позов задоволено. Визнано недійсним договір іпотеки від 6 вересня 2006 року, укладений між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 2566.

В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «Укрсоцбанк», посилаючись на недоведеність обставин справи, які суд вважав встановленими та порушення норм матеріального і процесуального права, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, обговоривши доводи апеляційної скарги, з'ясувавши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Підставою недійсності правочину, згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) наступних вимог, зазначених в ст. 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним тощо.

Виходячи з положень ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. При цьому, неприпустимими є зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Чинне законодавство, зокрема ст. 177 СК України та ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства», забороняє батькам або особам, які їх замінюють, без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 6 вересня 2006 року між Банком та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 640/518-К518, за умовами якого позичальник отримав в кредит 69 300 доларів США під 13% річних у строк до вересня 2021 року.

На забезпечення вказаного кредитного зобов'язання між Банком та ОСОБА_5 були укладені договір поруки № 640/518-П518 та договір іпотеки, предметом якої був належний іпотекодавцю житловий будинок АДРЕСА_1.

Виходячи зі змісту п. 1.6 спірного договору іпотеки, іпотекодавець гарантував іпотекодержателю, що на предмет іпотеки не існує прав та вимог інших осіб, в тому числі тих, що незареєстровані в установленому законом порядку.

Ці ж обставини ОСОБА_5 гарантувала і письмовою заявою нотаріусу.

Крім того, при укладенні договору іпотеки нотаріусу була надана довідка ЖЕД № 9 ЖКП «Заводське-2» № 5388 від 31 серпня 2006 року, згідно зі змістом якої в житловому будинку АДРЕСА_1 проживала сім'я з чотирьох осіб: ОСОБА_3, його діти ОСОБА_7, 1980 року народження, ОСОБА_8, 1981 року народження, та власник будинку ОСОБА_5

Водночас, згідно з довідкою форма 3 № 66 від 11 лютого 2014 року, виданої ТОВ «Николаевдомсервис», у вказаному житловому будинку з 25 квітня 1991 року був зареєстрований син позивача ОСОБА_9, 1989 року народження, який на момент укладення спірного договору був неповнолітнім.

Ці обставини підтверджуються також оглянутою та дослідженою апеляційним судом при апеляційному розгляді домовою книгою на житловий будинок АДРЕСА_1.

Однак, при укладенні договору іпотеки ОСОБА_5 не одержувала дозвіл органу опіки та піклування на укладення спірного договору іпотеки, що підтверджується як повідомленням служби у справах дітей адміністрації Заводського району виконавчого комітету Миколаївської міської ради, так і письмовими поясненнями третьої особи - приватного нотаріуса ОСОБА_6, яка посвідчувала спірний договір іпотеки.

За такого, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи, встановив права та обов'язки сторін та дійшов вірного висновку про те, що при укладенні спірного договору іпотеки були допущені суттєві порушення норм чинного законодавства, яке вимагає обов'язкового погодження органом опіки та піклування угод з розпорядження нерухомим майном з метою захисту прав неповнолітніх на таке майно. У зв'язку з чим, обґрунтовано ухвалив рішення про задоволення позову щодо визнання недійсним договору іпотеки, укладеного без згоди органу опіки та піклування.

З огляду на це, посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Безпідставними є і твердження апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не дослідив факт проживання дітей в житловому будинку, що є предметом іпотеки.

Не спростовують висновків суду першої інстанції і доводи апеляційної скарги про те, що дозвіл органу опіки та піклування для укладення спірного договору, на думку апелянта, не був потрібен, оскільки довідка про склад сім'ї іпотекодавця не містила відомостей про реєстрацію неповнолітніх в житловому будинку на момент укладення спірного договору, а іпотекодавець особистою заявою гарантувала відсутність прав та вимог інших осіб.

Не обґрунтованими є і посилання в апеляційній скарзі на безпідставне не застосування судом першої інстанції позовної давності.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду підстав для скасування оскаржуваного рішення не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» відхилити.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 травня 2014року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий Судді