Ухвала суду № 40591604, 04.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2014 року м. Київ К/9991/76620/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.04.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2011

у справі № 2а-9506/10/1570

за позовом Державного підприємства «Морська аварійно-рятувальна служба»

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Морська аварійно-рятувальна служба» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01.04.2011 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2011 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.04.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку державного підприємства «Морська аварійно-рятувальна служба» з питань достовірності декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України та знаходяться за її межами за період з 01.07.2008 року по 01.04.2010, за результатами якої складено акт від 08.09.2010 № 10441/22-2/01125643/28.

Перевіркою встановлено порушення ст.1 Закону України №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті».

На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000592220/0 на загальну суму 343821,98 грн.

Судами встановлено, що що державним підприємством «Морська аварійно-рятувальна служба»був укладений договір тайм чартеру з фрахтувальником компанією TSAVLIRIS SALVAGE (INTERNATIONAL) LTD.

Відповідно до вказаного договору ДП «МАРС» були надані фрахтувальнику послуги та виставлені рахунки: № 07.0050 LEOPARD від 30.11.2007 року на суму 84750,00 дол. США та № 07.0053 LEOPARD від 28.12.2007 року на суму 46471,25 дол. США.

Зважаючи на зазначене фіскальний орган дійшов висновку, що відповідно до Закону України «Про порядок здіснення розрахунків в іноземній валюті»контрольний термін одержання валютної виручки є відповідно 28.05.2008 року та 25.06.2008.

У зв'язку з ненадходженням зазначених у рахунках сум валютної виручки у встановлений законодавством строк, до ДП «МАРС» і були застосовані штрафні (фінансові) санкції у вигляді пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3% суми несвоєчасно отриманої виручки в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості.

Судами вірно зазначено, що застосовані до позивача фінансові санкції відповідно до статті 238 Господарського кодексу України є адміністративно-господарськими санкціями. Згідно зі статтею 250 цього Кодексу адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Колегія суддів зазначає, що пеня за порушення позивачем порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті була нарахована ДПІ у Приморському районі м. Одеси за період з 28.05.2008 року по 04.12.2008 року та з 25.06.2008 року по 04.12.2008 року, поза межами річного терміну з дня порушення, у зв'язку з чим такі фінансові санкції є неправомірними.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.04.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2011 у справі № 2а-9506/10/1570 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси відхилити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.04.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2011 у справі № 2а-9506/10/1570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко