Ухвала суду № 40591605, 11.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2014 року м. Київ К/9991/36874/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06.03.2012

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.05.2012

у справі № 2а/0270/131/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницька промислова група»

до Державної податкової інспекції у м. Вінниці

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінницька промислова група» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Вінницька промислова група») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Вінниці) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.09.2011 №0008641600.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 06.03.2012, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.05.2012, позовні вимоги задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у м. Вінниці проведено камеральну перевірку поданої податкової звітності з податку на додану вартість за липень 2011 року ТОВ «Вінницька промислова группа», за результатами якої складено акт від 02.09.2011 №980/15-212/31041602.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми від 27.09.2011 №0008641600, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість (далі по тексту - ПДВ) за липень 2011 року в сумі 118973,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 29743,00 грн.

Підставою для визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок включення позивачем до складу податкового кредиту податкову накладну від 31.07.2011 №32 на загальну суму 713835,00 грн., у т.ч. сума ПДВ - 118972,50 грн., отриману від ТОВ «Вінницька аграрно-промислова група», яка не зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних за липень поточного року. У зв'язку з цим, на думку податкового органу, збільшується сума, що за результатами звітного (податкового) періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету на 118973,00 грн.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивач самостійно виявив помилки при складанні Реєстру отриманих та виданих податкових накладних за липень 2011 року та 01.09.2011 подав до ДПІ у м. Вінниці уточнений Реєстр отриманих та виданих податкових накладних за липень 2011 року, в якому зокрема уточнено, що в електронну форму реєстру включена помилково податкова накладна №32 від 31.07.2011 на загальну суму 713835,00 грн., у т.ч. сума ПДВ - 118972,50 грн. На зазначену суму, в дійсності сформовані дві податкові накладні, а саме: №32 від 31.07.2011 на загальну суму 504000,00 грн., у т.ч. сума ПДВ - 84000,00 грн. та №35 від 31.07.2011 на загальну суму 209835,00 грн., у т.ч. сума ПДВ - 34972,50 грн.

Проте, податковим органом не було враховано уточненого Реєстру отриманих та виданих податкових накладних за липень 2011 року.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. У відповідності до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Тобто Податковим кодексом України чітко встановлено випадки не врахування в податковому кредиті суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що підтверджені податковими накладними, а саме: 1) невідповідність форми та змісту податкової накладної вимогам ст. 201 Податкового кодексу України; 2) складення податкової накладної особою, що не зареєстрована, як платник податку на додану вартість; 3) відсутність реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (за умови необхідності такої реєстрації).

З матеріалів справи вбачається, що податкова накладна від 31.07.2011 №32 на загальну суму 713835,00 грн., у т.ч. сума ПДВ - 118972,50 грн., в електронну форму реєстру включена помилково. На зазначену суму сформовані податкові накладні, отримані від ТОВ «Вінницька аграрно-промислова група», а саме №32 від 31.07.2011 на загальну суму 504000,00 грн., у т.ч. сума ПДВ - 84000,00 грн. та №35 від 31.07.2011 на загальну суму 209835,00 грн., у т.ч. сума ПДВ - 34972,50 грн.

Помилка щодо включення до реєстру податкових накладних податкової накладної №32 від 31.07.2011 на загальну суму 713835,00 грн. в тому числі ПДВ 118972,50 грн. була самостійно виявлена позивачем, про що ДПІ у м. Вінниці було повідомлено листом №90 від 01.09.2011, який отримано відповідачем 01.09.2011, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції. Крім того, до вказаного листа позивачем було додано реєстр податкових накладних за липень 2011 року з виправленою помилкою.

З огляду на те, що сума податку на додану вартість у податкових накладних №32 від 31.07.2011 та №35 від 31.07.2011 не перевищує суму 100000,00 грн., то відповідно вказані податкові накладні не підлягали обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, тому суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що позивачем правомірно включено податкові накладні до складу податкового кредиту.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06.03.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.05.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. ФедоровЗ оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова