Ухвала суду № 40590397, 17.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

17 червня 2014 рокусправа № 808/4298/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Чепурнова Д.В. Поплавського В.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Державної податкова інспекція у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 травня 2013 року у справі № 808/4298/13-а за позовом Приватного підприємства «АРТЕМІЯ» до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправним скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000052221 від 28.02.2013 про донарахування податкових зобов'язань по ПДВ по податку та на прибуток.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 травня 2013р. позов було задоволено. Визнано протиправними та скасовано прийняті Державною податковою інспекцією у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 28.02.2013 № 0000042221 та податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 28.02.2013 № 0000052221.

Постанова суду мотивована тим, що позивач по взаємовідносинам з контрагентом мав в наявності всі первинні документи. Згідно з отриманими первинними документами позивач мав законні підстави для формування витрат та включення певних сум до складу податкового кредиту.

Не погоджуючись з рішенням суду відповідачем була подана апеляційна скарга, в якій вказує на відсутність факту передачі товарів, посилається на порушене кримінальне провадження відносно директора відносно засновника і директора контрагента позивача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна

скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «АРТЕМІЯ» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Юкка-Трейд» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено Акт від 13.02.2013 №388/2221/32626366.

Перевіркою встановлю порушення пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2234 грн., у тому числі за II квартал 2011 року в сумі 2234 грн., за ІІ-Ш квартали 2011 року в сумі 2234грн., за II-IV квартали 2011 в сумі 2234 грн.; пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1943 грн., у тому числі за травень 2011 року в сумі 1117,00 грн., за червень 2011 року в сумі 826 грн.

До такого висновку перевіряючи прийшли з посиланням на акт перевірки іншої ДПІ контрагента позивача - ТОВ «Юкка-Трейд» який ґрунтується на встановлених фактів, які в цілому свідчать про безтоварність господарських операцій, відсутність виробничих фондів, трудових ресурсів, тощо, а також на порушене кримінальне провадження відносно засновника і директора контрагента позивача.

За результатами перевірки прийнято податкові повідомлення - рішення: від 28.02.2013 № 0000052221, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1944,00 грн., в тому числі за основним платежем на 1943,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 1,00 грн., від 28.02.2013 № 0000042221, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2234,00 грн., в тому числі за основним платежем на 2234,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 0,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, 24.05.2011 між позивачем та ТОВ "ЮККА-ТРЕЙД" укладено договір поставки металопродукції, відповідно до якого ТОВ "ЮККА-ТРЕЙД" в травні - червні 2011 року поставлено ПП "АРТЕМІЯ" 5 ХНМ поковка 110*220*750 на суму ПДВ 1 116 грн. 50 коп., згідно видаткової накладної №Ю250502 від 25.05.2011 і податкової накладеної №250502 від 25.05.2011 та на суму ПДВ 826 грн. 50 коп. згідно видаткової накладної №Ю-170603 від 17.06.2011 і податкової накладної №170602 від 17.06.2011, перелік яких наведений в додатку №3 до акту перевірки та які надані позивачем і містяться в матеріалах справи. Транспортування товару відповідно умов укладеного договору здійснено автомобільним транспортом силами та за рахунок постачальника ТОВ "ЮККА-ТРЕЙД" на склад покупця - ПП "АРТЕМІЯ". Отриманий товар оприбуткований ПП "АРТЕМІЯ" та використаний за його призначенням у власній господарській діяльності підприємства. За отриману металоконструкцію ПП "АРТЕМІЯ" розрахувалося з ТОВ "ЮККА - ТРЕЙД" у безготівковій формі в повному обсязі на загальну суму 6 699 грн., у т.ч. ПДВ 1 116 грн. 50 коп. згідно платіжного доручення №68 від 03.06.2011 та на загальну суму 4 959 грн., у т.ч. ПДВ 826 грн. 50 коп. згідно платіжного доручення №69 від 17.06.2011 (копії міститься в матеріалах справи).

Отже факт отримання позивачем товару підтверджується первинними документами.

Вирішуючи спір по справі судова колегія, зазначає наступне.

Відповідно до ст.185, ст. 188-189, ст.198, 201 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту Покупця.

Підпунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 даного кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст.198 ПКУ вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до приписів п.201.1, п.201.4., п.201.10, ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний виписати податкову накладну у двох екземплярах та надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені за законом певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

Відповідно до п.п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що наявність у позивача податкових накладних, видаткових накладних, актів виконаних робіт, рахунків-фактур, платіжних доручень на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів та послуг були включені до податкового кредиту, позивач цілком правомірно включив суми податку на додану вартість по отриманим товарам до складу податкового кредиту оскільки його право на податковий кредит підтверджується єдиним і належним, з точки зору діючого законодавства, доказами.

Відповідно до п.200.1-200.4 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті і перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг, а залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.

Висновками перевірки та судом першої інстанції не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням дослідження всіх доказів у справі, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що віднесення сум до валових витрат та до податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам позивача з контрагентам зроблено на підставі первинних документів та відповідно до норм чинного законодавства, а також виконання договорів підтверджено матеріалами справи.

Крім того, про відсутність вироку у кримінальній справі, на яку посилається відповідач на час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій, не заперечується відповідачем.

Отже, виходячи з вище викладеного, податковий орган не надав суду належних та допустимих доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача із цим контрагентом, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів, що зумовлює необґрунтованість висновку відповідача щодо встановлених порушень податкового законодавства.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку задовольняючи позовні вимоги, а доводи, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі, спростовуються дослідженими по справі доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду, тому колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкова інспекція у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: В.Ю. Поплавський