Рішення № 40582995, 20.08.2014, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження №22-ц/791/2398/14 Головуючий в І інстанції Охтень А.А.

Категорія 25 Доповідач Капітан І.А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2014 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Херсонської області у складі:

Головуючого: Капітан І.А.,

Суддів: Колісниченка А.Г.

Вадзінського П.О.,

при секретарі: Грицак А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 10 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Провідна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

В травні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, ПрАТ Страхова компанія «Провідна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що 19.02.2014 року з вини ОСОБА_3 сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої автомобіль позивача отримав механічні пошкодження, чим йому заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 58 338,31 грн. згідно експертного автотоварознавчого висновку, моральну шкоду в розмірі 1690,00 грн., а також матеріальну шкоду, пов'язану з витратами на лікування в розмірі 802,38 грн. та проведенням експертного дослідження в розмірі 1 500,00 грн.

Відповідальність ОСОБА_3 була застрахована в ПрАТ СК «Провідна», у зв'язку з чим, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ПрАТ СК «Провідна» суму, яка була оцінена нею в розмірі 36 401,61 грн., стягнути з ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 21 936,70 грн., витрати на лікування в розмірі 802,38 грн., вартість проведення експертного дослідження 1 500,00 грн., моральну шкоду в розмірі 1 690,00 грн., а також судові витрати по оплаті судового збору з ПрАТ СК «Провідна» та ОСОБА_3 солідарно 364,02 грн., і з ОСОБА_3 - 259,27 грн.

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 10 липня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ СК «Провідна» на користь ОСОБА_2 матеріальні збитки у розмірі 36401,61 грн. та судові витрати на оплату судового збору у розмірі 364,02 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 1000 грн. та судові витрати на оплату судового збору у розмірі 243,60 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 на його користь матеріальних збитків в розмірі 21936,70 грн. та вартості проведеного експертного дослідження в розмірі 1500 грн., а всього 23436,70 грн. змінити, задовольнивши вказані позовні вимоги в повному обсязі. В іншій частині рішення залишити без змін.

В письмових запереченнях ПрАТ «СК «Провідна» доводи апеляційної скарги визнала частково, вважає, що з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню франшиза, а в решті рішення має бути залишено без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 19.03.2014 року о 09.15 год. на автодорозі Гола Пристань - Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом «ВАЗ21061», д.н. НОМЕР_2 в умовах недостатньої видимості, не врахував дорожню обстановку, під час виконання маневру обгону не переконався, що смуга зустрічного руху, на яку він виїжджав, вільна, в результаті чого сталося зіткнення з автомобілем «ВАЗ-21124» д.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Голопристанського районного суду Херсонської області від 14.03.2014 року встановлено, що ОСОБА_3 своїми діями порушив п.п.2.3 (б), 14.2 (в) ПДР, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, за якою на нього покладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на шість місяців. /а.с.93/.

Згідно договору про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного 04.10.2013 року між ОСОБА_3 та ПрАТ СК «Провідна», автомобіль відповідача - «ВАЗ21061», д.н. НОМЕР_2 був застрахований. Договір діє до 07.10.2014 року.

Відповідно до умов страхування страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю становить 100 000 грн., за шкоду заподіяну майну - 50 000 грн. /а.с.73/.

20.02.2014 року ОСОБА_3 звернувся із повідомленням про настання події. /а.с.74/.

21.02.2014 року із завою про виплату страхового відшкодування звернувся ОСОБА_2, в якій зазначив, що погоджується із калькуляцією, розміром та способом визначення страхового відшкодування, складеного за розрахунком спеціалістом Страховика. /а.с.78/.

27.02.2014 року спеціалістом Страховика складено звіт №83/02-14 про оцінку вартості збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу, відповідно до висновку якого розмір спричинених позивачу збитків складає 36 901,61 грн. /а.с.82/.

25.04.2014 року за заявою ОСОБА_2 складено висновок №1395 експертного автотоварозначвого дослідження для визнання розміру матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «ВАЗ-21124» д.н. НОМЕР_1, згідно якого сума матеріального збитку складає 58338,31 грн. /а.с.27/.

Законність рішення суду в частині стягнення з ПрАТ СК «Провідна» на користь ОСОБА_2 матеріальних збитків у розмірі 36 401,61 грн., а також стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 1 000 грн., як такі, що не оскаржувалися, в апеляційному порядку відповідно до ст. 303 ЦПК України не перевірялася.

Згідно ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-ІV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи.

Статтею 34 цього Закону передбачені дії страховика та МТСБУ після отримання інформації про ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати). Так, протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про ДТП страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині необґрунтованості вимог позивача про стягнення з ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 21936,70 грн. (різниця між сумою матеріального збитку, встановленого висновком №1395 та сумою, встановленою звітом №83/02-14, зробленим за замовленням ПрАТ СК «Провідна»), оскільки ПрАТ СК «Провідна» у відповідності до вимог закону визначила вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля позивача, про що складено звіт.

Згідно до п. 36.7. ст. 36 Закону №1961-ІV рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку.

Позивач не оскаржував оцінку, проведену на замовлення страховика ПрАТ СК «Провідна», хоча йому роз'яснювалось право заявити клопотання про призначення експертизи у випадку непогодження зі звітом, зробленим страховою компанією.

Також є безпідставними вимоги про відшкодування потерпілому витрат на проведення експертного дослідження, які у відповідності до п. 34.3 Закону №1961-ІV відшкодовуються тільки в разі, якщо представник страховика не з'явився протягом 10 днів з дня отримання повідомлення про ДТП для визначення розміру збитків.

Суд з достатньою повнотою з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, яким дав належну оцінку та постановив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 колегією суддів до уваги не приймаються з наступних підстав.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» висновок експерта може бути доказом у справі лише в тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами. У разі коли висновок експертизи наданий стороною як додаток до позовної заяви, тобто проведений відповідною експертною установою за її клопотанням чи клопотанням її представника, то такий висновок може розцінюватися лише як письмовий доказ, який підлягає дослідженню в судовому засіданні та відповідній оцінці.

Відповідно до ч. 6 ст. 146 ЦПК України висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Висновок №1395 від 25 квітня 2014 року /а.с. 15-40/ не є належним підтвердженням розміру матеріальної шкоди, яка з урахуванням визначеної суми страхового відшкодування, а також - ліміту відповідальності страхової компанії має бути стягнена саме з ОСОБА_3, клопотань про призначення відповідної судової експертизи позивач в суді не заявляв, а зі Звітом №83/02-14 /а.с.82-94/ ОСОБА_2 погодився і його не оспорював.

Проте колегія суддів вважає, що відповідно до п.36.6 ст. 36 Закону №1961-ІV, ст.1194 ЦК України з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню частина збитку, що не була відшкодована страховиком по майну, у вигляді франшизи в розмірі 500 грн. згідно п.4,5 Договору страхування та Звіту №83/02-14 /а.с. 73,82-94/.

Керуючись ст.ст.303,307,309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 10 липня 2014 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 500,00 грн. франшизи за договором страхування.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий

Судді