Ухвала суду № 40581722, 09.09.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2014 року Справа № 3956/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Попка Я.С., Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судового засідання Корнієнко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські торговельні мережі» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14.03.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські торговельні мережі» до Луцької об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські торгівельні мережі" (далі - ТзОВ "Українські торгівельні мережі") звернулося з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Луцька ОДП1) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 жовтня 2013 року №0008922202.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що актом документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ "Українські торгівельні мережі", проведеної Луцькою ОДПІ, було встановлено порушення товариством статті 185, пункту 186.1 статті 186, пунктів!98.1, 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ), що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 50787,00 грн. Такі висновки відповідачем були зроблені у результаті встановлення, що операції із придбання товарів і послуг у Приватного підприємства "Техстандартпроект" (далі - ПП "Техстандартпроект") не вчинялися фактично, а лише задокументовані на папері.

За результатами вказаної перевірки було прийняте податкове повідомлення-рішення від 25 жовтня 2013 року №0008922202. Зазначене рішення позивач оскаржував в адміністративному порядку, однак це не призвело до його скасування, а тому позивач просить його скасувати в судовому порядку.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 14.03.2014 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські торгівельні мережі" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 жовтня 2013 року №0008922202 відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції ТзОВ "Українські торгівельні мережі" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Луцької міської ради 25 квітня 2006 року, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України (а.с.120). Позивач з 19 травня 2006 року є платником ПДВ на підставі свідоцтва № 02613103 про реєстрацію платника ПДВ.

В період з 24 по ЗО вересня 2013 року згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ "Українські торгівельні мережі" з окремих питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з січня 2011 по грудень 2011 року. Актом перевірки від 09 жовтня 2013 року №949/22.1/34310279 (далі - акт перевірки) встановлено порушення статті 185, пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200 ПК України, внаслідок чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 50.787,00 грн.

На підставі акта перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 25 жовтня 2013 року №0008922202 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на в тому числі 50 787,00 грн. за основним платежем та 24075,00 грн. штрафних санкцій згідно з розрахунком.

За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення рішенням Міністерства доходів і зборів України від 30 грудня 2013 року №18736/6/99- 99-10-01-15 рішення Луцької ОДПІ залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Позивач по справі просив позов задовольнити оскільки вважає, що господарські операції між ТзОВ "Українські торгівельні мережі" та ПП "Техстандартпроект" фактично були здійснені, і спричинили реальні зміни майнового стану сторін і були спрямовані на реальне настання правових наслідків - товари і послуги придбані з метою їх використання в господарській діяльності. Реальність операцій підтверджується первинними документами, наданими для перевірки. Крім того, за поставлені послуги (товари) була здійснена оплата постачальнику. Господарські операції відображені в бухгалтерському і податковому обліку і ПДВ правомірно віднесено до податкового кредиту на підставі податкових накладних. Постачальник-контрагент володіє податковою правосуб'єктністю; одним із основних видів його діяльності є посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту.

На думку ТзОВ "Українські торгівельні мережі" відсутність товарно-транспортних накладних не може свідчити про порушення ТзОВ "Українські торгівельні мережі" податкового законодавства щодо визначення об'єкта оподаткування. Відповідач довільно тлумачить норми законодавства і надав неправильну оцінку правочинам позивача із ПП "Техстандартпроект". Крім того, з огляду на реальний характер операцій можливі порушення контрагентом ТзОВ "Українські торгівельні мережі" податкового законодавства не можуть мати негативних наслідків для іншого добросовісного платника податків при формуванні податкового кредиту з ПДВ.

У письмовому запереченні проти адміністративного позову відповідач його вимог не визнав і. в обгрунтування заперечень Луцька ОДПІ зазначила, що під час проведення позапланової, перевірки ТзОВ "Українські торгівельні мережі" з окремих питань дотримання податкового та іншого законодавства за 2011 рік встановлено, що товариство укладало договори підряду на виконання рекламних послуг (рекламне оформлення магазину) та договори постачання товару з контрагентом - ПП "Техстандартпроект". Під час перевірки використано копії первинних документів (видаткових і податкових накладних, актів виконаних робіт). Встановлено, що витрати не брали участі при визначенні податку на прибуток, але визначена у податкових накладних сума ПДВ включена до податкового кредиту відповідних періодів.

Відповідач вважає, що задокументовані операції не мали реального характеру, а тому такі первинні документи не можуть бути підставою для податкового обліку. Товарно-транспортні накладні або подорожні листи для підтвердження фізичного переміщення товару для перевірки надано не було, як і сертифікати відповідності на товар. Разом з тим, на підставі акта позапланової перевірки контрагента позивача - ПП "Техстандартпроект" - встановлено, що фінансово-господарські операції позивача із ним спрямовані на отримання першим податкової вигоди у вигляді мінімізації сплати ПДВ. У ПП "Техстандартпроект" відсутні необхідні умови для здійснення фінансово- господарської діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, транспортних засобів у період, що перевірявся. ПП "Техстандартпроект" є суб'єктом, що не здійснює господарську діяльність, а від його імені невстановлені особи шляхом видачі фіктивних документів надають реально діючим суб'єктам господарювання незаконні послуги, пов'язані із документальним завищенням податкового кредиту та валових витрат. В актах виконаних робіт відсутнє детальне визначення переліку наданих послуг, їх конкретний зв'язок із специфікою діяльності позивача. Факти здійснення незаконної фіктивної діяльності ПП "Техстандартпроект" встановлено органами досудового слідства і судом і у зв'язку з цим відповідач вважає, що його висновки про виявлені порушення відповідають дійсності та зроблені правомірно відповідно до чинного законодавства, а тому в задоволенні позову просив відмовити.

Враховуючи те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте Луцькою ОДПІ як суб'єктом владних повноважень, то при вирішенні даного спору воно перевірялось судом на відповідність вимогам частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України).

Згідно із ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що Луцька ОДПІ виконала свій обов'язок з доведення правомірності податкового повідомлення-рішення від 25 жовтня 2013 року №0008922202 оскільки порядок розрахунку .суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, визначений статтею 200 ПК України: така сума визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (підпункт 200.2 статті 200 ПК України).

Тобто, податковий кредит бере участь при визначенні суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Іншими словами, в розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податковою перевіркою позивача встановлено декларування податкового кредиту у 2011 році на загальну суму 50787,00 грн., в тому числі за червень на 2640,00 гри., липень на 3164,00 грн., серпень на 4181,00 грн., вересень на 19185.00 грн., жовтень на 9525,00 грн., листопад на 8016,00 грн., грудень на 4076,00 грн.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Судом встановлено, що на підтвердження задекларованого податкового кредиту позивач надав для перевірки копії первинних документів (їх оригінали вилучено на підставі протоколу виїмки від 15 серпня 2012 року): видаткових накладних, актів виконаних робіт, податкових накладних, перелік яких наведено в акті перевірки на а.с.11- 12. Суду, крім того, також надано копії договорів поставки та підряду між позивачем та ПП "Техстандартпроект".

Як вбачається із встановлених податковим органом обставин, податковий кредит у сумі 2640,40 грн. позивач сформував за рахунок операцій постачання товарів за податковою накладною від 14 червня 2011 року № 15 на суму 15842,40 грн., в тому числі ПДВ 2640.40 грн. З матеріалів справи слідує, що зазначена податкова накладна виписана відповідно до разового договору поставки товару, специфікація якого наведена у пункті 1.1 договору від 14 червня 2011 року № 140601; постачальником Г1Г1 "Техстандартпроект" виписано видаткову накладну № Т-140602.

Аналогічний за змістом договір від 02 серпня 2011 року № 020803 надано суду і щодо поставки товару на загальну суму 25084,00 грн. (також для рекламного і торгового оформлення точок продажу). Постачальник ПП "Техстандартпроект" виписав позивачу-покупцю податкову накладну від 02 серпня 2011 року №4 (на суму 12084,00 грн., ПДВ становить 2014,00 грн.), видаткову накладну від 02 серпня 2011 року № Т- 020805, податкову накладну від 17 серпня 2011 року № 26 на суму 13000,00 грн., ПДВ 2166,67 грн. Сума ПДВ, визначена податковими накладними, увійшла до складу податкового кредиту позивача.

З акта перевірки також слідує, що за податковими накладними від 25 липня 2011 року № 28, № 29 ПДВ у сумі 2614,00 грн. та 550,00 грн. відповідно включено до податкового кредиту (а.с.12, 164). З податкової накладної від 25 липня 2011 року № 29 вбачається, що предметом поставки є монтаж рекламних матеріалів; предмет поставки за податковою накладною від 25 липня 2011 року № 28 не встановлений (копія такої накладної суду надана не була). Договір про таку поставку, загальна сума якої у липні становить 19184.00 грн., та видаткові накладні (акти виконаних робіт) в матеріалах справи відсутні. Не були вони надані і для перевірки, хоча, як вбачається з протоколу виїмки від 15 серпня 2012 року такі документи не вилучалися.

Право на формування податкового кредиту у жовтні 2011 року загальною сумою

9525,0 грн. позивач обґрунтовує такими первинними документами: договором підряду від 14 жовтня 2011 року № 141002 про рекламне оформлення магазинів та ремонт вивіски магазину на суму 5868,00 грн. з ПДВ. актами від 14 жовтня 2011 року № Т-141001 виконаних робіт з рекламного оформлення на суму 2940,00 грн. (ПДВ 490,00 грн.) та № Т- 141004 на суму 2928,00 грн. (ПДВ 488,00 грн.), податковими накладними від 14 жовтня 2011 року № 24 та № 27, актом від 28 жовтня 2011 року № Т-281001 виконаних робіт з рекламного оформлення магазину в м. Новояворівськ на суму 3108,00грн. (ПДВ 518,00 грн.), податковою накладною від 28 жовтня 2011 року № 41; податковою накладною від

27 жовтня 2011 року № 42 на суму 3186,00 грн. (ПДВ 531,00 грн.), актом виконаних робіт від 28 жовтня 2011 року № Т-281002 з рекламного оформлення магазину в м. Хмельницький, візуалізації (а.с.32-47). Письмові договори постачання про виконання підрядних робіт 28 жовтня 2011 року не укладалися.

Згідно наданої копії договору постачання від 14 жовтня 2011 року № 141001 /П- 148/11 (а.с.74-78) про поставку товару за трьома специфікаціями на суму 12348,00 грн. (ГІДВ 2058,00 грн.), 8160,00 грн. (ПДВ 1360,00 грн.), 3150,00 грн. (ПДВ 525,00 грн.), видаткових накладних № Т-141001, № Т-141003, №Т-141004 на вказану суму, податкових накладних № 23, № 25, №26 (а.с.79-84); видаткових накладних від 28 жовтня 2011 року №Т-281003 на суму 6432,00 грн. (ПДВ 1072,00 грн.), № Т-281004 на суму 3098,40 грн. (ПДВ 516,40 грн.), №Т-281005 на суму 8706,00 грн. (ПДВ 1451,00 грн.), № Т-281006 на суму 3098,40 грн. (ПДВ 516,40 грн.), податкових накладних від 28 жовтня 2011 року № 37, № 38, №39, № 40. Письмові договори на поставку 28 жовтня 2011 року товарів не укладалися.

Загальна сума податкового кредиту за листопад 2011 року становить 8016,00 грн., зокрема, відповідно до договору постачання від 21 листопада 2011 року № 211101, специфікації товару, передбачалася поставка товару ГІГІ "Техстандартпроект" на користь позивача на суму 15800,0 грн. (ПДВ 2633,40 грн.), 12308,40 грн. (ПДВ 2051,40 грн.) та 11018,40 грн. (ПДВ 1836,40 грн.) - а.с.93-97. Постачальник виписав видаткові і податкові накладні: від 21 листопада 2011 року № Т-211102 та № 28 відповідно, від 22 листопада 2011 року № Т-221101 та № 31 відповідно, № Т-221103 та № 33 відповідно.

У грудні 2011 року відповідно до договору поставки товарів від 05 грудня 2011 року за найменуванням, визначеним у специфікації № 1 та № 2 на суму 6842,00 грн. (ПДВ 1140,33 грн.) та 14510,40 грн. (ПДВ 2418,40 грн.), ПП "Техстандартпроект" виписано видаткові і податкові накладні від 05 грудня 2011 року № Т-051201. № Т-00191201, № 9.

№ 22 відповідно 19 грудня 2011 року задокументовано виконання на користь позивача робіт з рекламного оформлення магазину в м. Тернопіль на підставі договору підряду від 19 грудня 2011 року № 191201, акту виконаних робіт від 19 грудня 2011 року № Т-00191201 на суму 3108,00 грн., ПДВ 518,00 грн. Про вказану операцію виписано податкову накладну від 19 грудня 2011 року № 23.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено способу передачі товару (в наявних договорах поставки спосіб і порядок передачі товару, місце передачі не визначено). Наявність складів, магазинів чи інших виробничих або торгових точок ПП "Техстандартпроект" за його місцезнаходженням податковим органом не встановлено, але при цьому суд погоджується, що товарно-транспортні накладні, подорожні листи не є первинним документами для податкового обліку (формування податкового кредиту) з операцій товарів і послуг. Однак з огляду на спірний характер поставок товарів такі документи могли б спростувати висновки податкового органу про безтоварний характер поставок та підтвердити усні пояснення представників позивача в судовому засіданні про поставку товару засобами ПП "Техстандартпроект", але такі документи у позивача відсутні.

Будь-яких інших доказів фізичного переміщення товарів, вказаних у видаткових і податкових накладних від постачальника до покупця (місця постачання, порядку і способу доставки тощо) суду не надано, як і доказів використання їх в господарській діяльності позивача (наявність облаїнтованих у позивача магазинів не свідчить про необхідність отримання послуг з рекламного оформлення саме у період, вказаний в актах виконаних робіт, та саме ПП "Техстандартпроект", як і товарів, перерахованих у накладних).

Не надано суду доказів оплати робіт і послуг. В свою чергу, сам по собі факт перерахування коштів не є безумовним доказом того, що господарські операції відбулися у тому обсязі та за тією вартістю, що задокументована. Отже, безпосереднє здійснення у певний період господарських операцій ПП "Техстандартпроект" на користь позивача не підтверджується жодними іншими документами.

Позивач не обгрунтував економічної доцільності та розумної мети укладення договорів підряду та поставки із ПП "Техстандартпроект" (вибір такого підрядника, віддаленого до об'єкту рекламних послуг) та необхідності їх проведення.

Верховний Суд України у постанові від 27 березня 2012 року (справа № 21- 737во10) зазначив, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Враховуючи наведені обставини в сукупності, колегія суду вважає, що. оскільки фактичне здійснення господарських операцій позивача із вказаним контрагентом не встановлено, то наявні у нього податкові накладні не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку, що свідчить про неправомірне формування позивачем податкового кредиту та обгрунтованість висновків відповідача. При цьому суд вважає, що відсутність вироку суду, яким встановлена фіктивна діяльність ПП "Техстандартпроект", не є обов'язковою для висновків.про безтоварний характер окремо визначених поставок. Разом з тим, отримання інформації про можливу протиправну підприємницьку діяльність ПП "Техстандартпроект" стала підставою для перевірки податковим органом господарських операцій з ТзОВ "Українські торгівельні мережі" на предмет підтвердження формування податкового кредиту за правилами ПК України, безумовне дотримання яких з боку позивача не знайшло підтвердження.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і.процесуального права.

На підставі наведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ч. З ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські торговельні мережі» залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14.03.2014 року по справі № 803/307/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Р.П. Сеник

Я.С. Попко

Р.Б. Хобор

Повний текст виготовлено 15.09.2014 р.