Ухвала суду № 40581615, 17.09.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2014 року Справа № 876/2701/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Іщук Л.П.

суддів Дяковича В.П., Онишкевича Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Саламахи О.І.,

представника апелянта Мельника С.І.,

представника позивача Супрунюка С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року у справі за позовом Приватного підприємства «Продвест» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Приватне підприємство «Продвест» (далі - ПП «Продвест») звернулось до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0006152204 від 17.07.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Вважає податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, а зроблені в акті перевірки висновки про безтоварність операцій та відсутність господарських відносин із ТзОВ «Саноіл Торг» безпідставними, оскільки позивач підтвердив здійснення операцій за укладеним із зазначеним контрагентом договором відповідними документами.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 06.02.2014 року позов задоволений. Визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 17.07.2013 року № 0006152204.

Відповідач оскаржив постанову суду першої інстанції. Вважає, що оскаржувана постанова винесена без належного з'ясування фактичних обставин справи і з порушенням норм матеріального права і просить постанову суду скасувати і винести нову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі зазначає, що у позивача відсутні документи, які підтверджують факт передачі та транспортування товару, документи складського обліку, тобто документи, які підтверджують фінансово-господарські взаємовідносини з ТзОВ «Саноіл Торг».

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що з 19.04.2013 року по 17.05.2013 року службовими особами Луцької ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Продвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 01.04.2013 року, по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТзОВ «Саноіл Торг», за результатами якої складений акт від 23.05.2013 року № 2878/22.4/33755280, яким встановлені порушення ст.ст. 198, 138 Податкового кодексу України.

31.05.2013 року позивачем були подані заперечення на акт від 23.05.2013 року № 2878/22.4/33755280.

З 06.06.2013 року по 19.06.2013 року на підставі направлень, виданих Луцькою ОДПІ, від 05.06.2013 року № 001767, від 19.06.2013 року № 002126 та згідно із п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Продвест» з питань заперечення до акту позапланової виїзної документальної перевірки від 23.05.2013 року № 2878/22.4/33755280.

За результатами перевірки складений акт від 05.07.2013 року № 3/22.4/33755280, яким встановлено порушення п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме заниження ПП «Продвест» податку на додану вартість за січень 2012 року на 200002,83 грн.

17.07.2013 року Луцькою ОДПІ винесене податкове повідомлення-рішення № 0006152204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 300004,50 грн., у тому числі:

- за основним платежем 200003 грн.,

- за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 100001,50 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що факт господарських відносин між позивачем та ТзОВ «Саноіл Торг» підтверджується наданими суду належним чином оформленими первинними документами, а податковим органом не доведено, що господарські операції між позивачем та постачальниками не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом. 138.2. Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до пп. 139.9 ст. 139 Податкового кодексу України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із наведених норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до етапі 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами, (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу III цього Кодексу.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати - ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно з договором купівлі-продажу від 09.11.2011 року № 09-11-11 ПП «Продвест» придбало у ТзОВ «Саноіл Торг» товар - українську нерафіновану соняшникову олію на суму 1200017,00 грн. Факт придбання товару підтверджується податковою накладною від 03.01.2012 року № 1 та видатковою накладною від 03.01.2012 року № РН-0000003, актом приймання-передачі товару від 03.01.2012 року № 1.

Оплата за придбаний товар підтверджується платіжними дорученнями від 01.11.2012 року № 2477 на суму 16443,71грн., від 12.03.2012 року № 1135 на суму 76167,00 грн., від 05.03.2012 року № 1103 на суму 75000,00 грн., від 26.01.2012 року № 24 на суму 1032406,29 грн.

Згідно умов вищевказаного договору та специфікації № 1 до нього місце приймання-передачі товару - термінал ТзОВ «Евері», м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117.

Згідно договору комісії від 09.10.2011 року № 09110 та додатку до договору № 1 від 03.01.2012 року, укладених між ПП «Продвест» (комітент) та ТзОВ «Югекотоп» (комісіонер), останній зобов'язувався від свого імені та за рахунок комітента за обумовлену винагороду здійснити одну чи декілька зовнішньоекономічних угод по реалізації української соняшникової нерафінованої олії.

На виконання договору комісії ТзОВ «Югекотоп» (продавець) уклало із іноземним контрагентом - Company «OREXIM LIMITED» (покупець) контракт від 19.12.2011 року № 0249/11, відповідно до умов якого покупець купив 5000 тон української нерафінованої соняшникової олії врожаю 2011 року, про що складено звіт комісіонера від 07.02.2012 року. Експортна поставка товару підтверджується вантажно-митною декларацією від 17.01.2012 року № 504000018/2012/000170, а також іншими супроводжуючими експорт документами (санітарні сертифікати, сертифікат якості, радіаційного контролю тощо).

Посилання податкового органу на безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентами у зв'язку відсутністю документів, що підтверджують транспортування, зберігання товарів, спростовуються зібраними у матеріалах справи доказами, видатковими та податковими накладними, актами приймання-передачі товару. Ці документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити, як того вимагає чинне законодавство України.

Згідно з нормами п.9.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити і бути підписані посадовою особою, відповідальною за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, позивач правомірно відніс до податкового кредиту за січень 2012 року суми податку на додану вартість, що ним реально сплачені в ціні придбаного у ТзОВ «Саноіл Торг».

Доводи апелянта щодо неможливості проведення операцій із ТзОВ «Саноіл Торг», зроблені ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на підставі актів документальних невиїзних позапланових перевірок ТзОВ «Саноіл Торг» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток і податку на додану вартість за період з 01.01.2012р. по 31.10.2012р. (акт від 04.04.2013р. № 895/22-20/37269136) та за період з 01.01.2012р. по 28.02.2013р. (акт від 26.04.2013р. № 1266/22-20/37269136), в яких не підтверджено задекларовані товариством показники декларацій з податку на додану вартість як по податкових зобов'язаннях, так і по податковому кредиту, правомірно не взяті до уваги судом першої інстанції, оскільки на час здійснення господарських операцій з позивачем це товариство було належним чином зареєстрованою юридичною особою, а позивач довів, що дії щодо виконання укладених договорів вчинені.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.05.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2013 року, заборонено ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС використовувати інформацію відображену в акті документальної позапланової невиїної перевірки від 04.04.2013 року № 895/22-20/37269136 щодо фактичної реалізації та постачання товарів ТзОВ «Саноіл Торг» по взаємовідносинах з субєктами господарювання, завищення податкових зобовязань ТзОВ «Саноіл Торг» з ПДВ за період з 01.01.2012 року по 31.10.2012 року на загальну суму 11527216,00 та завищення податкового кредиту ТзОВ «Саноіл Торг» з ПДВ за з 01.01.2012 року по 31.10.2012 року на загальну суму 11527216,00 грн., у тому числі, розміщувати інформацію у базах даних відповідача (АС «Аудит», АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та інших).

Крім того, відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями, а також не встановлена відповідальність однієї юридичної особи за порушення законодавства і недотримання вимог інших підзаконних актів другою юридичною особою.

Аналогічна позиція викладена в постанові Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 01.06.2010 року у справі №21-573во10, згідно з якою, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що встановлені під час розгляду справи обставини, які підтверджені належними доказами, спростовують висновки Луцької ОДПІ, констатовані в акті перевірки від 05.07.2013 року № 3/22.4/33755280, а тому податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 17.07.2013 року № 0006152204 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 300004,50 грн., у тому числі за основним платежем 200003 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 100001,50 грн., винесене на підставі зазначеного акту перевірки, підлягає скасуванню як протиправне.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про протиправність збільшення податковим органом позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

ухвалив :

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року у справі № 803/56/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий Л.П. Іщук

Судді В.П. Дякович

Т.В. Онишкевич

Ухвала складена в повному обсязі 18.09.2014 року