Ухвала суду № 40581725, 09.09.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2014 року Справа № 2978/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Попка Я.С., Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судового засідання Корнієнко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі ГУ Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.02.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд-С» до Державної податкової інспекції у Жовківському районі ГУ Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Бренд-С», звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №0001502210, прийнятого 27.09.2013 р. відповідачем, Державною податковою інспекцією у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Позовні вимоги мотивує безпідставністю прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки у позивача є в наявності всі підтверджуючі документи пов'язані із здійсненням господарської діяльності по купівлі товару, тому вимог чинного законодавства позивач не порушував.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.02.2014 року було задоволено у позові.

Постанову суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції, оскільки дане рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та таке, що неповно відображає обставини, які мають істотне значення для даної справи.

Просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.02.2014 року та відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що державною податковою інспекцією у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області з 12.08.2013 р. по 09.09.2013 р. проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Бренд-С" (код ЄДРПОУ 33622074) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, про що 16.09.2013 року складено акт №38/2210/33622074.

На підставі складеного за результатами перевірки акта, відповідачем 27.09.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001502210 про збільшення позивачеві грошового зобов'язання за платежем податок прибуток в сумі 750994,50 грн. (основний платіж 500633 грн., штрафна санкція - 250331,50 грн.)

Підставою прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення є викладений у акті перевірки висновок відповідача (т.1 а.с.50) про те, що позивачем в порушення п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із внесеними змінами та доповненнями) безпідставно віднесено до складу витрат, що формують собівартість реалізованих товарів за перевірений період суму в розмірі 2384109 грн., у тому числі: за 4 квартал 2012 року - 2384109 грн., що призвело до заниження податку на прибуток сумі 500 663 грн., в тому числі в 4 кварталі 2012 року - 500 663 грн., по терміну сплати 20.02.2013 в сумі 500 663 грн.

Вказані порушення полягають у тому, що позивачем безпідставно віднесено до складу витрат, що формують собівартість реалізованих товарів за перевіряємий період суму в розмірі 2384109 грн., так як підприємством на момент здійснення перевірки не підтверджено відповідними первинними документами факт перевезення товару, його прийняття за кількістю та якістю тощо

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено укладення позивачем (Дистриб'ютор) з Дочірнім підприємством "Кондитерська корпорація "Рошен" (Постачальник) договору купівлі-продажу №53 від 14.03.2011р.

Відповідно до п.1.1 вказаного договору Постачальник зобов'язався продавати Дистриб'ютору (позивачеві) продукцію за цінами, встановленими Постачальником у гривнях згідно діючої Специфікації - асортиментом продукції (Додаток №1), який є невід'ємною частиною даного Договору та на підставі замовлення Дистриб'ютора, а Дистриб'ютор (позивач) зобов'язався своєчасно здійснювати оплату за продукцію на умовах даного договору.

У відповідності до умов укладеного договору позивач отримав від Дочірнього підприємства "Кондитерська корпорація "Рошен" кондитерські вироби на суму 2384109 (без ПДВ) згідно накладних №823662 від 21.12.2012р., №807228 від 19.10.2012р., №810237 від 31.10.2012р., №814449 від 16.11.2012р., №817377 від 27.11.2012р., №818069 від 29.11.2012р. (т.1 а.с.52-75).

Товар отримував керівник позивача згідно довіреностей (т.1 а.с.121-123), видача яких підтверджується наданими на вимогу суду першої інстанції копіями з журналу реєстрації виданих довіреностей (т.2 а.с.244-245).

Оплата товару проведена позивачем у безготівковому порядку згідно долучених до справи копій платіжних доручень (т.1 а.с.114-120).

Також у судовому засіданні першої інстанції було досліджено витребувані у позивача оригінали товарно-транспортних накладних, копії яких судом долучено до матеріалів справи (т.2 а.с.246-250 т.3 а.с.1-11), які підтверджують факт транспортування придбаної позивачем кондитерської продукції від Дочірнього підприємства "Кондитерська корпорація "Рошен" позивачеві.

Придбані у Дочірнього підприємства "Кондитерська корпорація "Рошен" кондитерські вироби використані позивачем у власній господарській діяльності шляхом подальшого гуртово-роздрібного продажу, що підтверджується наданим позивачем на вимогу суду електронним реєстром виданих податкових накладних (т.1 а.с.126-250, т.2 а.с.1-236).

Відмовляючи у позовних вимогах у справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п.14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р., обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Крім того, Наказом ДПА України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання» від 29.03.2003 р. №143, передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Також у листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008р. №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьоюстатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За своїм змістом наведені норми Податкового кодексу України передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі, а для підтвердження включення витрат до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

З урахуванням вищенаведеного та встановлених фактичних обставин справи, твердження відповідача щодо недоведеності придбання позивачем кондитерських виробів у Дочірнього підприємства "Кондитерська корпорація "Рошен", якщо їх отримання, транспортування та витрати на придбання підтверджені первинними документами, у матеріалах справи є докази використання їх у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку, договір позивача не визнаний у встановленому законом порядку недійсними і немає інших відомостей, які б свідчили про завищення позивачем в цьому випадку своїх валових витрат, є безпідставним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Державною податковою інспекцією у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області з 12.08.2013 р. по 09.09.2013 р. проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Бренд-С" (код ЄДРПОУ 33622074) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, про що 16.09.2013 року складено акт №38/2210/33622074

Підставою прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення є викладений у акті перевірки висновок відповідача (т.1 а.с.50) про те, що позивачем в порушення п.44.1, п.44.3 ст.44, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із внесеними змінами та доповненнями) безпідставно віднесено до складу витрат, що формують собівартість реалізованих товарів за перевірений період суму в розмірі 2384109 грн., у тому числі: за 4 квартал 2012 року - 2384109 грн., що призвело до заниження податку на прибуток сумі 500 663 грн., в тому числі в 4 кварталі 2012 року - 500 663 грн., по терміну сплати 20.02.2013 в сумі 500 663 грн.

Згідно з п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до ст. 20.1.1 ПК України відповідачу надано право запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків)

Згідно п.75.1 ст.75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Документальною перевіркою згідно із п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до положень Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року, акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно із п.5.2 Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Згідно із п.6.2 Порядку, виявлені порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, відображаються у гривнях у розрізі податків та зборів з розбивкою за роками та податковими періодами у межах періоду, що перевіряється. Виявлені порушення валютного законодавства відображаються у розрізі зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

З матеріалів справи встановлено укладення позивачем (Дистриб'ютор) з Дочірнім підприємством "Кондитерська корпорація "Рошен" (Постачальник) договору купівлі-продажу №53 від 14.03.2011р.

Згідно з п.1.1 вказаного договору Постачальник зобов'язався продавати Дистриб'ютору (позивачеві) продукцію за цінами, встановленими Постачальником у гривнях згідно діючої Специфікації - асортиментом продукції (Додаток №1), який є невід'ємною частиною даного Договору та на підставі замовлення Дистриб'ютора, а Дистриб'ютор (позивач) зобов'язався своєчасно здійснювати оплату за продукцію на умовах даного договору.

Дослідивши витребувані у позивача оригінали товарно-транспортних накладних, копії яких судом першої інстанції було долучено до матеріалів справи (т.2 а.с.246-250 т.3 а.с.1-11), які підтверджують факт транспортування придбаної позивачем кондитерської продукції від Дочірнього підприємства "Кондитерська корпорація "Рошен" позивачеві.

Придбані у Дочірнього підприємства "Кондитерська корпорація "Рошен" кондитерські вироби використані позивачем у власній господарській діяльності шляхом подальшого гуртово-роздрібного продажу, що підтверджується наданим позивачем на вимогу суду електронним реєстром виданих податкових накладних (т.1 а.с.126-250, т.2 а.с.1-236).

Відповідно до п.14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За своїм змістом наведені норми Податкового кодексу України передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі, а для підтвердження включення витрат до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Згідно із встановленими фактичними обставинами у справі, твердження відповідача щодо недоведеності придбання позивачем кондитерських виробів у Дочірнього підприємства "Кондитерська корпорація "Рошен", якщо їх отримання, транспортування та витрати на придбання підтверджені первинними документами, у матеріалах справи є докази використання їх у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку, договір позивача не визнаний у встановленому законом порядку недійсними і немає інших відомостей, які б свідчили про завищення позивачем в цьому випадку своїх валових витрат, є безпідставними.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані відповідно до ст. 19 Конституції Українидіяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 122 КАС України, судовий розгляд адміністративної справи здійснюється в судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі, після закінчення підготовчого провадження. Особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі ГУ Міндоходів у Львівській області без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.02.2014 року по справі № 813/9570/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Р.П. Сеник

Судді : Я.С. Попко

Р.Б. Хобор

Повний текст виготовлено 15.09.2014 р.