Постанова № 40575661, 28.08.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 серпня 2014 рокусправа № 1170/2а-4251/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Олександрійського міськрайонного центру зайнятості в Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року у справі №1170/2а-4251/12 за адміністративним позовом Олександрійського міськрайонного центру зайнятості в Кіровоградській області до ОСОБА_1, третя особа: Олександрійська об'єднана державна податкова інспекція Кіровоградської області Державної податкової служби про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року у справі №1170/2а-4251/12 у задоволенні позовних вимог Олександрійського міськрайонного центру зайнятості в Кіровоградській області (далі позивач) про стягнення з ОСОБА_1 (далі відповідач) 4803,32грн. відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, позивач просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач апеляційну скаргу не визнала, просила залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Представники позивача та третьої особи у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду скарги були повідомлені належним чином.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Позивач - Олександрійський міськрайонний центр зайнятості в Кіровоградській області звернувся до суду з позовною вимогою про стягнення з відповідача ОСОБА_1 незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 4 803,32 грн..

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що позивач не мала умислу на незаконне отримання допомоги по безробіттю. Так, лише у 2011р. за позовом податкової інспекції постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.12.2011р. було припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, хоча остання вважала, що така діяльність припинена з моменту подачі відповідної заяви до податкового органу, тобто у 2003р.. За спірний період відповідач не мала прибутку від підприємницької діяльності.

Судова колегія не погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, за періоди з 24.05.2011р. по 07.06.2011р., з 19.10.2011 по 30.09.2012 ОСОБА_1 було отримано допомогу по безробіттю у сумі 4 803,32 грн. (а.с. 9-10).

За кожен період відповідачем власноруч було написано заяви, в яких вона просила до вирішення питання працевлаштування надати їй статус безробітньої з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» та повідомлялось, що вона не є підприємцем, трудовою діяльністю не займається та пенсію не отримує (а.с. 12,18).

В ході звірки даних з Єдиного державного реєстру позивачем виявлено, що відповідач з січня 2001 року перебуває на обліку як суб'єкт підприємницької діяльності. У зв'язку з чим вона не мала право на встановлення статуту безробітної та на виплату допомоги.

Так, відповідно до довідки Олександрійської ОДПІ (а.с. 57), ОСОБА_1 24.01.2001р. була взята на податковий облік як суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа.

Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності проведена 23.12.2011р. на підставі судового рішення (а.с. 14, 48-49).

За інформацією державного реєстратора Виконавчого комітету Олександрійської міської ради (а.с.80) звернень до органу реєстрації стосовно змін відомостей або прийняття власного рішення про припинення підприємницької діяльності від ФОП ОСОБА_1 не надходило. В грудні 2011р. на адресу відповідача реєстратором направлялося повідомлення щодо необхідності виконати рішення суду про припинення підприємницької діяльності та надання необхідних документів (а.с. 82). Таке повідомлення направлялося за адресою, визначеною самою ОСОБА_1, про зміну своєї адреси відповідач не повідомляла.

Частиною першою статті 18 Закону України від 1 березня 1991 року № 803-XII "Про зайнятість населення" встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Видами соціальних послуг за цим Законом є:

- професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, у тому числі в навчальних закладах державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах, організаціях.

- пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних; фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, тощо.

Безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію.

У разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу. Реєстрація громадян провадиться при пред'явленні паспорта і трудової книжки, а в разі потреби - військового квитка, документа про освіту або документів, які їх замінюють.

Особи, визнані у встановленому порядку безробітними, мають право на одержання допомоги по безробіттю.

Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Згідно з підпунктом "б" пункту 3 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення", до зайнятого населення і відповідно такого, що не можуть бути визнані безробітними, належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.

Частиною 2 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" закріплено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг, а відповідно до пункту 3 цієї статті Закону сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Крім того, відповідно до пункту 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року № 307, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

Відповідно до частини третьої статті 36 Закону України від 2 березня 2000 року № 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Враховуючи те, що відповідач при зверненні до центру зайнятості відносилася до категорії громадян, які самостійно забезпечують себе роботою і тому не мала права на отримання статусу безробітного, вимоги про стягнення з останньої суми виплаченого забезпечення 4803,32грн. підлягали задоволенню.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності умислу з боку відповідача по невиконанню своїх обов'язків та зловживання ними, не доведення позивачем отримання прибутку відповідачем від підприємницької діяльності у спірний період. Так, сам факт наявності у відповідача свідоцтва про реєстрацію СПД, яким вона могла скористатися, та не доведення про це до відома позивача, вже є зловживанням з боку відповідача своїми правами на реєстрацію в якості безробітного та отримання допомоги.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а отже підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст.ст.202,205,207 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Олександрійського міськрайонного центру зайнятості в Кіровоградській області - задовольнити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року у справі № 1170/2а-4251/12 - скасувати та прийняти нову постанову.

Позовні вимоги Олександрійського міськрайонного центру зайнятості в Кіровоградській області - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Олександрійського міськрайонного центру зайнятості в Кіровоградській області (ЄДРПОУ 23095859, р/р 37171303901014 в Олександрійському УДКСУ) незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 4 803,32 ( чотири тисячі вісімсот три гривні 32 коп.).

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 09.09.2014р..

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак