Ухвала суду № 40575619, 19.08.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 серпня 2014 рокусправа № 804/5261/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Лащенко Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2013 року у справі №804/5261/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екком"LTD до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екком"LTD (далі позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області) (далі відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

- №0000562202 від 28 березня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 739 063,00 грн. за основним платежем;

- №0000582202 від 28 березня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 306 855,75 грн., з яких 253 348,00грн.- за основним платежем та 53 507,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2013 року у справі №804/5261/13-а адміністративний позов було задоволено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2013 року, в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги апеляційної скарги відповідач обґрунтовує неповним з'ясуванням судом обставин справи та невірним застосуванням норм матеріального права до спірних правовідносин. Зазначає, що проведеною перевіркою встановлено, що господарські операції позивача з контрагентами не мали реального характеру, укладені правочини є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

У судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, наполягав на її задоволенні.

Позивач надав суду письмові заперечення на апеляційну скаргу відповідача, в яких зазначив, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального права, і підстави для його скасування відсутні.

В судовому засіданні представники позивача заперечували проти доводів апеляційної скарги відповідача, просили відмовити у задоволенні скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Так, матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами податкового органу проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмежено відповідальністю "Екком"LTD з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 11.03.2013р № 1512/222/19436711. В акті відображені виявлені порушення, зокрема:

- п.п. 138.1.1 п. 138.1,п.138.2 ст. 138, п.п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого підлягає донарахуванню податок на прибуток підприємств в сумі 739063,00грн., в т.ч. за 2 кв. 2011р. на 99482 грн.; за 3 кв. на 288684 грн.; за 4кв 2011р. на 350897грн.;

- п.198.6, п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого підлягає донарахуванню податок на додану вартість на загальну суму 253348грн., в т.ч. за червень 2011р. на суму 39321грн., за серпень 2011р. на суму 39009грн., за вересень 2011р. на суму 36324грн., за жовтень 2011р. на суму 66997грн., за листопад 2011р. на суму 33000грн., за грудень 2011р. на суму 38697грн.;

- ч. 5 ст.203, ч.1, 2 ст.ст. 215, 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Екком ЛТД» при придбанні сировини у ПП «С-Груп» та продажу товарів, що включають собівартість цієї сировини покупцям ТОВ «Іст-Форт» у 2010р., ТОВ «Укрвибухтехнологія» у 2011-2012р. за період 01.07.2010-31.12.2012р.;

- відсутність об'єктів оподаткування згідно ст.3, 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст.135, 185 Податкового кодексу України по правочинах, здійснених ТОВ «Екком ЛТД» при придбанні сировини у ПП «С-Груп» та продажу товарів, що включають собівартості цієї сировини покупцям ТОВ «Іст-Форт» у 2010р., ТОВ «Укрвибухтехнологія» у 2011-2012р. за період 01.07.2010-31.12.2012р..

28.03.2013р. на підставі акту перевірки відповідачем були прийняті два податкові повідомлення-рішення форми «Р» : №0000562202, №0000582202, за якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток приватних підприємств на суму 739063 грн.00 коп. та збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в розмірі 253348,00 грн. нараховано штрафні санкції у розмірі 53507,75грн. (а.с.81-82 том 1).

Визнання протиправними та скасування зазначених податкових повідомлень- рішень відповідача і було предметом позову позивача.

Задовольняючи позовні вимоги, та скасовуючи оскаржені рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, виходив з наступного.

Як встановив суд, між ТОВ «Екком» LTD та ПП «С-Груп» були укладені договори поставки № 100104-1Д від 04.01.2010р., №110104 від 04.01.2011р., № 120104-1Д від 04.01.2012р., за якими постачальник - ПП «С-Груп» зобов'язувався поставити замовнику - ТОВ «Екком» LTD у строки, встановлені договором товар у кількості, асортименті та по цінах і стандартам, а замовник (позивач) зобов'язувався прийняти і оплатити товар.(а.с. 83-84 том 1, а.с. 40-41, 55-56, 116-117 том 10).

Із наданих позивачем первинних документів вбачається, що ТОВ «Екком» LTD придбавав за вказаними договорами у ПП «С-Груп» продукцію, а саме: неонол АФ 9-12, моноетаноламін, олію соняшникову (а.с.85-89 том 1, а.с. 1-226 том 8, а.с. 42-54, 57-250 том 10).

Факт реальності здійснення господарської операції за вищевказаними договорами підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: копіями вищевказаних договорів та додатками до них, копіями видаткових та податкових накладних, копіями товарно-транспортних накладних, копіями журналів проводок за спірний період, де зазначено про оплату позивачем за придбаний товар.

Крім того, позивач мав господарські взаємовідносини із ПП «Украгро-Трейд». Так, за договором купівлі-продажу від 06.09.2011р. продавець - ПП «Украгро-Трейд» передає у власність покупцю - ТОВ «Екком» LTD товар (олію соняшникову), а покупець зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах договору.(а.с. 90 том 1).

Факт реальності здійснення господарської операції за вказаним договором підтверджено наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, а саме: копією договору, копіями видаткових та податкових накладних, копіями товарно-транспортних накладних, копією здачі-прийняття робіт (надання послуг), реєстром документів за 2012р..

Також у перевіряємий період позивачем було укладено з ТОВ «Ерфольгія» договір поставки № 24/06 від 24.06.2011р., відповідно до якого постачальник - ТОВ «Ерфольгія» зобов'язувався поставити і передати у власність покупцю - ТОВ «Екком» LTD товар (олія соняшникова нерафінована 1-й сорт), а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити товар, в порядку та на умовах, визначених даним договором.(а.с. 97-98 том 1).

Факт реальності здійснення господарської операції за вищевказаним договором підтверджується наданими суду первинними бухгалтерськими документами, а саме: копією вищевказаного договору, копіями видаткових та податкових накладних, копіями товарно-транспортних накладних та іншими первинними бухгалтерськими документами, що наявні в матеріалах справи.

01.09.2011р. між позивачем та ТОВ «Укрвибухтехнологія» було укладено договір №01-09-11, за умовами якого позивач як постачальник зобов'язувався виготовити та поставити ТОВ «Укрвибухтехнологія» емульгатор «Україніт» ТУ 19436711-002-96 Изм.№1 автотранспортом на умовах СРТ Комплекс по приготуванню окислювача «Інгулецький» для Криворізького філіалу ЗАО «Промвзрыв» м. Кривий Ріг, Інкотермс - 2000.(а.с. 242-249 том 2).

Факт реальності здійснення господарської операції за цим договором підтверджено бухгалтерськими первинними документами, а саме: копією договору та додатковою угодою, копіями видаткових накладних, копіями довіреностей на отримання товару, копіями товарно-транспортних накладних.(а.с. 4-47 том 3). Факт перевезення товару підтверджено договором № 030111 від 03.01.2011р., укладеним з ПП «Фірма Одисей», що підтверджується актами здачі-прийняття робіт, які наявні у справі.

З ПП «Фірма Одисей» позивач мав договірні відносини щодо послуг з транспортування товарів. За умовами договорів від 04.01.2010р. № 04-01-10, від 03.01.2011р. № 03-01-11, їх предметом є здійснення перевезень вантажів по території України. Замовник (позивач) зобов'язувався оплачувати транспортні послуги, відповідно до п. 2 даного договору (а.с. 190-191 том 1). Факт реальності наданих послуг за цими договорами підтверджується: актами здачі-приймання виконаних робіт, копіями товарно-транспортних накладних, копіями журналів проводок за спірний період про оплату позивачем наданих послуг (а.с.192-211 том 1).

Всі первинні бухгалтерські документи щодо вищевказаних правовідносин були надані податковій інспекції до перевірки та досліджені, що знайшло відображення в акті перевірки.

Однак, незважаючи на наявність первинних бухгалтерських документів, акт перевірки від 11.03.2013р. містить також висновки про те, що походження, відвантаження, транспортування та отримання товарів з вищенаведеними контрагентами у спірний період Товариством з обмеженою відповідальністю «Екком» LTD у ході проведення перевірки документально не підтверджено, а надані до перевірки первинні документи мають юридичну дефектність у зв'язку з нереальністю здійснення господарських операцій та порушенням позивачем ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів.

Суд першої інстанції, спростовуючи такі висновки відповідача, цілком обґрунтовано зазначив, що відповідачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження фактів недотримання сторонами (позивачем та його контрагентами) в момент укладення правочинів вимог, встановлених ч.1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України, що може бути підставою для визнання правочинів недійсними.

Колегія суддів звертає увагу, що господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, а визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст. 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У акті перевірки відсутні будь-які посилання на дефекти форми, змісту або походження первинних і розрахункових документів, які, в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного станом на 2010р.), Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. за № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Отже, первинні документи позивача відповідають вище переліченим вимогам, містять всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) і як наслідок - є такими, що підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Позивач виконав вимоги чинного законодавства України і правомірно, на підставі даних бухгалтерського обліку (первинних бухгалтерських документів), відобразив у даних податкового обліку операції із контрагентами.

В той же час, будь-яка неправомірна діяльність контрагентів не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Посадові особи відповідача зробили висновок про незаконність віднесення позивачем витрат з виконання договорів до податкового кредиту на підставі актів перевірки підприємств-контрагентів, та проігнорували факт наявності у позивача первинної документації, що підтверджує його податковий кредит.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або, якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 3 ст. 215 ЦК України закріплено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідач, приймаючи оскаржені податкові повідомлення - рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція не підтверджена належними доказами чи рішенням суду про визнання їх такими.

Порушення постачальником товару правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та валових витрат.

Позивачем доведено, що укладені з контрагентами правочини мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними. Сторонами господарських відносин були дотримані вимоги чинного законодавства України при їх здійсненні, що в свою чергу підтверджує правомірне формування податкового кредиту по вказаних вище господарським операціям.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, а тому заявлені позивачем вимоги про їх скасування підлягали задоволенню.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі відповідача, не дають колегії суддів підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржену постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2013 року у справі № 804/5261/13-а - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено 26.08.2014р..

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак