Ухвала суду № 40563698, 22.09.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

22 вересня 2014 року Справа № 910/11903/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М.- головуючого Коваленка В.М. (доповідач у справі), Погребняка В.Я.,розглянувши матеріали касаційної скаргиарбітражного керуючого Самофалова Валентина Вікторовича, м. Київ на постанову та ухвалу від 09.09.2014 р. Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2014 р. господарського суду м. Києвау справі№ 910/11903/14 господарського суду м. Києваза заявою товариства з обмеженою відповідальністю "КиївАгроНафтоТрейд", м. Київдо боржникатовариства з обмеженою відповідальністю "Лоджистік Сервіс", м. Київпровизнання банкрутомрозпорядник майна арбітражний керуючий Кудляк Є.В.

В С Т А Н О В И В :

Подана арбітражним керуючим Самофаловим В.В. касаційна скарга (без номеру, без дати) не може бути прийнята до розгляду Вищим господарським судом України, оскільки не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, арбітражний керуючий Самофалов В.В. оскаржує в касаційному порядку постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 р., що була винесена за результатами здійснення перегляду в апеляційному порядку ухвали господарського суду м. Києва від 07.07.2014 р. про порушення провадження у справі про банкрутство, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, введення процедури розпорядження майном та призначення розпорядника майна, але лише в частині відмови арбітражному керуючому Самофалову В.В. в призначенні розпорядником майна боржника, тобто в частині вирішення питання щодо призначення розпорядника майна боржника (про що свідчать і наведені в скарзі обґрунтування, і визначені в прохальній частині скарги вимоги).

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 11113 ГПК України ухвали місцевого та апеляційного господарського суду можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених частиною першою статті 106 цього Кодексу.

В свою чергу нормами п. 10 ч. 1 ст. 106 вказаного кодексу передбачено, що окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Норми ж Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначають спеціальний порядок оскарження судових рішень місцевого суду в апеляційному порядку та в касаційному.

Так, згідно норм ч. 3 ст. 8 вказаного закону, якими врегульовані питання щодо касаційного оскарження судових рішень у справі про банкрутство, на відміну від апеляційного порядку, коли предметом оскарження можуть бути усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство (ч. 2 ст. 8 цього закону), у касаційному порядку можуть бути оскаржені постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду таких судових рішень: ухвали про порушення справи про банкрутство, ухвали про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про звільнення (усунення, припинення повноважень) арбітражного керуючого, ухвали про перехід до наступної судової процедури, ухвали про затвердження плану санації, ухвали про припинення провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

В інших випадках (при оскарженні інших судових рішень, прийнятих у справі про банкрутство, але не передбачених нормами ч. 3 ст. 8 Закону про банкрутство) касаційне оскарження таких судових рішень в касаційному порядку та здійснення відповідного касаційного провадження не допускається.

Цей висновок відповідає роз'ясненню, наведеному в п. 7 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 № 01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212- VІ)", відповідно до ч. 2 якого (пункту) наведений перелік судових рішень, що підлягають оскарженню, є вичерпним, і тому подання апеляційних або касаційних скарг на інші судові рішення, прийняті у справі про банкрутство, тягне за собою наслідки у вигляді відмови в прийнятті відповідної апеляційної або касаційної скарги.

Таким чином, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, що прийнята за результатами перегляду ухвали місцевого суду про порушення провадження у справі про банкрутство, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, введення процедури розпорядження майном та призначення розпорядника майна, саме в частині оскарження судового рішення щодо вирішення питання про призначення розпорядника майна не підлягають оскарженню до суду касаційної інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України суд відмовляє у прийнятті позовної заяви (у даному випадку - касаційної скарги), якщо вона не підлягає розгляду в господарських судах України.

Поряд з викладеним, суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника на те, що порядок призначення арбітражного керуючого (розпорядника майна) у справі про банкрутство врегульований нормами ст. 114 Закону про банкрутство, відповідно до яких, зокрема кандидатура арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) для виконання повноважень розпорядника майна визначається судом самостійно із застосуванням автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Відповідно до ж до п. 1.5 Положення Про автоматизовану систему з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство, затвердженого Постановою пленуму Вищого господарського суду України 16.01.2013 року № 1 відбір кандидатів арбітражних керуючих для їх призначення господарським судом у справах про банкрутство здійснюється автоматизованою системою з додержанням принципів черговості, вірогідності, рівної кількості справ про банкрутство, з урахуванням навантаження кожного арбітражного керуючого та коефіцієнту складності справ тощо.

З огляду на зазначене у прийнятті касаційної скарги арбітражного керуючого Самофалова В.В. на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 р. та ухвалу господарського суду м. Києва від 07.07.2014 р. в частині вирішення питання щодо призначення розпорядника майна боржника (відхилення однієї із кандидатур арбітражних керуючих тощо) слід відмовити.

Дійшовши викладеного висновку, судовий збір за подання касаційної скарги підлягає поверненню заявнику.

Керуючись ст. 129 Конституції України, нормами ст.ст. 4, 7 Закону України "Про судовий збір", ч. 3 ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та п. 1 ч. 1 ст. 62, ст.ст. 86, 107, 106, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити арбітражному керуючому Самофалову Валентину Вікторовичу в прийнятті касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 р. та ухвалу господарського суду м. Києва від 07.07.2014 р. в частині призначення розпорядника майна боржника у справі № 910/11903/14.

2. Касаційну скаргу арбітражного керуючого Самофалова Валентина Вікторовича повернути заявнику.

3. Повернути арбітражному керуючому Самофалову Валентину Вікторовичу з Державного бюджету України судовий збір в сумі 609 грн (шістсот дев'ять гривень) 00 коп., сплачений за квитанцією № ПН1124 від 10.09.2014 р.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

В.Я. Погребняк