Ухвала суду № 40562043, 11.06.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №488/3092/13-к 11.06.2014 11.06.2014 11.06.2014

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2014 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

Маркової Т.О., Гребенюк В.І., Рудяка А.В.,

за участю секретаря: Лі І.К.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за №12013160050001397, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 18.03.2014 року відносно

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Берислав Херсонської області, українця, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого по АДРЕСА_2

- обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ст.125 ч.2 КК України.

Учасники судового провадження.

прокурор: Гавенко В.В.,

обвинувачений: ОСОБА_4,

потерпіла: ОСОБА_5,

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_4 просить скасувати вирок через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту судового розгляду, а також невідповідність висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам кримінального провадження та закрити його за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ст.125 ч.2 КК України.

Провадження №11-кп/784/303/14 Головуючий суду 1 інстанції: ОСОБА_20 Категорія: ст.125 ч.2 КК України Доповідач апеляційної інстанції: Рудяк А.В.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

ОСОБА_4 засуджений за ст.125 ч.2 КК України до штрафу в розмірі 850 грн. Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_5 у відшкодування майнової шкоди - 2517 грн. 69 коп. на користь Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області за лікування потерпілої в Жовтневій ЦРЛ в розмірі - 2213 грн. 06 коп.

Узагальненні доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_4

В апеляційній скарзі апелянт вважає безпідставними висновки суду про його винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ст.125 ч.2 КК України, через їх невідповідність фактичним обставинам справи і просить кримінальне провадження закрити за відсутністю складу інкримінованого злочину, посилаючись на відсутність доказів його вини.

Водночас, за її змістом визнає фактичні обставини події інкримінованого правопорушення, зокрема, час, місце, сам факт та причини виникнення конфліктної ситуації між ним і потерпілою та інші обставини, але заперечує лише факт умисного нанесення їм тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_5

Крім того, вказує, що судом взагалі не встановлене і не досліджене місце вчинення злочину, зазначає про розбіжності у встановленні часу інкримінованих подій.

Вважає неправдивими показання потерпілої ОСОБА_5, посилаючись на деякі неточності та розбіжності з іншими документами, наявними в провадженні (стосовно часу виклику міліції і реєстрації виклику в документах, часу приїзду оперативно-слідчої групи на місце події, часу звернення потерпілої в лікарню та інші).

Стверджує, що мотивом для його обмови потерпілою стало інше кримінальне провадження в якому його дочка є потерпілою, а син потерпілої ОСОБА_5 - підозрюваним (обвинуваченим).

Не погоджується з посиланням суду на показання свідка ОСОБА_7, оскільки вважає, що вони є суперечливими, а викладення їх у вироку не відповідає їх змісту в судовому засіданні.

Вважає суперечливим висновок суду, яким він відкинув показання свідків захисту (його колишньої дружини - ОСОБА_8, сина - ОСОБА_9, дочки - ОСОБА_10 і зятя - ОСОБА_11), пославшись їх на родинні стосунки з ним, а показання свідків з боку обвинувачення, які також є його родичами (ОСОБА_12, якій є його братом і чоловіком потерпілої ОСОБА_5 та їх сина ОСОБА_13.) і самої потерпілої ОСОБА_5 - поклав в обґрунтування обвинувального вироку.

Просить про дослідження в апеляційному суді протоколів допиту потерпілої ОСОБА_5, свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та двох їх сусідів (прізвища яких не називає), добутих під час досудового розслідування.

Зазначає, що суд безпідставно відмовив йому в задоволенні клопотання про допит його батька ОСОБА_14 - єдиного свідка, якій знаходився поруч під час його розмови з потерпілою у вечорі 25.04.2013 року і міг би спростувати обвинувачення і показати про те, що він не бив потерпілу. Разом з тим, заперечує проти його допиту в апеляційному суді, посилаючись на його вік і стан здоров'я.

Вважає безпідставним висновок судово-медичної експертизи (акт №230 від 19.06.2013 року), якім в потерпілої ОСОБА_5 встановлена наявність забоїв, саден м'яких тканин голови, струс головного мозку, оскільки відповідно до медичної карти стаціонарного хворого (ОСОБА_5) №4254/461, під час її госпіталізації у Жовтневу ЦРЛ м. Миколаєва в неї не зафіксовані тілесні ушкодження на обличчі.

Крім того, вважає неможливим утворення виявлених тілесних ушкоджень потерпілої від одного удару в ліву скроню, про який зазначає потерпіла.

Стверджує про фальсифікацію фотознімків обличчя потерпілої з зображеними тілесними ушкодженнями (які нібито зроблені свідком ОСОБА_7 одразу після конфлікту), оскільки вони долучені до справи лише через місяць після конфлікту і не мають дати зйомки та інших ознак об'єктивності зображених тілесних ушкоджень потерпілої.

Вважає, що невірно вирішений цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 до нього, через неналежне дослідження судом обставин лікування потерпілої та наданих нею доказів на підтвердження цього позову.

Крім того, вважає, що вирок ухвалений незаконним складом суду, оскільки не були відведені суддя і прокурор ОСОБА_19 за наявності для цього підстав. Стверджує, що обставини заінтересованості судді ОСОБА_20 і прокурора ОСОБА_19 у результатах провадження, які є підставами для відводу стали йому відомі лише після ухвалення вироку суду.

Мотивує тим, що прокурор ОСОБА_19, будучи процесуальним керівником і державним обвинувачем у даному провадженні, допомогла сфальсифікувати обставини справи на користь потерпілої. Зазначає, що його рідний брат - ОСОБА_12, якій є чоловіком потерпілої, працював тривалий час у райкомі комсомолу і органах виконавчої влади Корабельного району м. Миколаєва і по роботі був знайомий з прокурором прокуратури цього району ОСОБА_15 Крім того, вказує, що прокурор ОСОБА_19 є матір'ю судді Корабельного районного суду м. Миколаєва - ОСОБА_19, якій працює в одній приймальні з головуючою в справі ОСОБА_20 До того ж, стверджує, що раніше суддя ОСОБА_20 тривалий час працювала в органах прокуратури разом з прокурором ОСОБА_19

Крім того, вважає необґрунтованим рішення суду щодо призначення йому покарання в виді штрафу, оскільки не врахований його вік та матеріальне становище.

Узагальнений виклад позицій інших учасників судового провадження.

Потерпіла ОСОБА_5 в запереченнях на апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а вирок без зміни.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

25.04.2013 близько 17 години ОСОБА_4 прийшов за місцем мешкання свого батька ОСОБА_14 за адресою: АДРЕСА_3разом з яким проживають його рідний брат ОСОБА_12 та дружина останнього - потерпіла ОСОБА_5 На ґрунті довготривалих неприязних відносин між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 виникла сварка, в ході якої ОСОБА_4 почав оскорбляти ОСОБА_5 та членів її сім'ї. У той момент, коли ОСОБА_5 намагалася зателефонувати своєму чоловіку, маючи намір покликати його на допомогу, ОСОБА_4 підійшов до ОСОБА_5, схватив її за руку, чим завдав останній фізичного болю і вихопив у неї мобільний телефон, який кинув на землю та розбив. Після чого, з метою спричинення тілесних ушкоджень, ОСОБА_4 умисно наніс потерпілій удар кулаком в ліву скроню, пошкрябав при цьому ліву частину обличчя. Після чого, ОСОБА_4 покинув місце правопорушення.

Після отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_5 була госпіталізована в нейротравматологичне відділення Жовтневої ЦРЛ. В результаті нанесення зазначеного удару обвинуваченим ОСОБА_5 були завдані тілесні ушкодження у вигляді забиття, садна м'яких тканин голови, струсу головного мозку, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_4 на підтримку апеляційної скарги, заперечення потерпілої ОСОБА_5, яка просила відмовити в її задоволенні, думку прокурора Гавенка В.В., який вважав вирок законним та обґрунтованим і просив залишити його без зміни, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_4 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Дослідженим доказам суд першої інстанції дав належну оцінку та обґрунтовано дійшов до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ст.125 ч.2 КК України і вірно кваліфікував його дії як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я потерпілої ОСОБА_5

Твердження апелянта про невідповідність висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам справи з посиланням на відсутність в матеріалах провадження доказів його вини є безпідставними, оскільки вони суперечить дослідженим судом доказам.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 в судовому в цілому підтвердив фактичні обставини інкримінованого злочину в частині часу, місця та самого факту конфліктної ситуації між ним і потерпілою, а також наявності і походження неприязних відносини між ними, чим спростував свої твердження про не встановлення судом місця і часу вчинення злочину. При цьому, заперечуючи лише факт умисного нанесення їм тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_5, обвинувачений ОСОБА_4 показав, що між ним та родиною його брата з 23.04.2013 року виникли неприязні відносини, підґрунтям яких стали шахрайські дії його племінника ОСОБА_16 25.04.2013 року з метою провідати свого батька -ОСОБА_14, якій проживає разом з братом і дружиною останнього - потерпілою ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_3. Приблизно о 17 год. він зайшов на територію домоволодіння. В цей час біля колонки знаходилася потерпіла, яка побачивши його направилась йому на зустріч та в той час, коли він знаходився на доріжці, що йде через город, потерпіла наблизилася до нього та стала на його адресу висловлюватися нецензурною лайкою та розмахувати руками. З метою запобігання конфлікту між ними став його батько - ОСОБА_14, але ОСОБА_5, продовжуючи конфлікт кинула в нього щось похоже на дерев'яну палку, від удару якої він нахилився. Під час цих подій прийшов його син - ОСОБА_9 і вони разом покинули територію вказаного домоволодіння.

Проте, як вбачається з звукозапису судового засідання потерпіла ОСОБА_5 в суді пояснила, що близько 17 годин 25.04.2013 року на території домоволодіння за АДРЕСА_3 (в якому проживає разом з своїм чоловіком ОСОБА_12 і свекром ОСОБА_9.) брат чоловіка - ОСОБА_4 на ґрунті неприязних стосунків умисно застосував до неї насильство та спричинив їй легкі тілесні ушкодження, від яких вона лікувалась стаціонарно.

При цьому, стверджувала, що 25.04.2013 року вона прала біля водяного крану (на відстані 1 метру від доріжки, яка їде через город), а поруч знаходився її свекор, в цей час до них зайшов обвинувачений ОСОБА_4 і одразу почав словесний конфлікт. В зв'язку з цим вона одразу вирішила зателефонувати своєму чоловікові з мобільного. Поте, обвинувачений схопив її за руку, вихопив мобільний телефон та, кинувши його об землю, наніс їй удар кулаком в ліву скроню, подряпавши пальцями своєї долоні її щоку. Вона забігла в приміщення кухні, зателефонувала своєму чоловікові і розповіла про зазначені події, а ОСОБА_4 пішов. Невдовзі прийшла сусідка ОСОБА_7, приїхав її чоловік - ОСОБА_12 і син - ОСОБА_13, які побачили її закривавлене обличчя. ОСОБА_7 її сфотографувала. В подальшому з'явився син обвинуваченого ОСОБА_9, який також побачив її вигляд. Приблизно о 18 годині за викликом приїхали працівники міліції і опитали всіх. Близько 19.30 вона поїхала в Жовтневу центральну району лікарню, в якої з 25 квітня по 17 травня 2013 року вона лікувалася стаціонарно в нейротравматологічному відділенні.

Деякі неточності та розбіжності в показаннях потерпілої ОСОБА_5 з іншими документами, наявними в матеріалах провадження (стосовно часу виклику міліції і реєстрації виклику в документах, часу приїзду оперативно-слідчої групи на місце події, часу звернення потерпілої в лікарню та інші), про які зазначає апелянт, не є істотними і не змінюють суті показань потерпілої про вчинення ОСОБА_4 злочину за описаних у вироку обставин, оскільки узгоджуються з показаннями свідків з боку обвинувачення та іншими доказами, дослідженими в суді.

Так, з показань в суді свідка ОСОБА_7 - сусідки потерпілої, вбачається, що після 16 години одного з днів в 20-х числах квітня 2013 року, працюючи біля сітки, яка поділяє її город з городом її сусідки ОСОБА_5, почула сварку між нею та ОСОБА_4, що відбувалася в городі сусідки на відстані біля 2х метрів. Почувши сварку, вона стала слідкувати за подіями та побачила, як ОСОБА_4 наніс удар рукою по щоці потерплій. Побачивши це вона пішла до будинку. Коли вона через деякій час зайшла до потерпілій, то побачила на її лівій щоці крововиливи. Потерпіла розповіла, що ОСОБА_4 розбив їй лице. Присутній при цьому, свекор потерпілої ОСОБА_14 розповів їй, що через дітей потерпілої та обвинуваченого сталася сварка, в ході якої він їх рознімав. На прохання потерпілої зробила фотознімки, які згодом передала останньої. Згодом приїхали чоловік і син потерпілої, а за годину - міліція. Крім того, свідок ОСОБА_7 пояснила, що ні під час конфлікту, ні після нього вона не бачила на території домоволодіння сина обвинуваченого - ОСОБА_9

Такі показання свідка ОСОБА_7 (єдиного безпосереднього очевидця подій, якій не є родичем обвинуваченого і потерпілої) узгоджуються, крім показань потерпілої ОСОБА_5, з показаннями інших свідків та іншими доказами, дослідженими в суді і спростовують твердження апелянта про відсутність доказів щодо завдавання ним умисно тілесних ушкоджень потерпілій за наведених у вироку обставин.

Саме тому суд першої інстанції обґрунтовано визнав їх достовірними і послідовними та разом з показаннями потерпілої ОСОБА_5 поклав в обґрунтування обвинувального вироку, а показання свідків захисту ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11, які є родичами обвинуваченого - мотивовано відкинув.

Твердження апелянта про невідповідність показань свідка ОСОБА_7 їх викладенню у вироку спростовується змістом наявного в матеріалах провадження звукозапису судового засідання.

З показань в суді свідка ОСОБА_12 (чоловіка потерпілої) вбачається, що після 17 години 25.04.2013 року, йому зателефонувала дружина, повідомивши, що її побив його брат. Приїхавши до дому, він побачив на подвірні сусідку ОСОБА_7 і дружину, в якої була закривавлена щока, та викликав міліцію. Згодом приїхали працівники міліції, яки опитали всіх присутніх та він з дружиною поїхав в лікарню.

Аналогічні показання дав в суді свідок ОСОБА_13.(син потерпілої ОСОБА_5), якій показав, що у вечорі 25.04.2013 року приїхавши за викликом своєї матері ОСОБА_5 за місцем її проживання за адресою АДРЕСА_3 з її слів йому стало відомо, що брат його батька - ОСОБА_4 на грунті неприязних відносин побив її та спричинив тілесні ушкодження в зв'язку з чим вона лікувалася стаціонарно.

Як вбачається з показань свідка ОСОБА_17 - слідчої Корабельного РВ ММУ УМВС України в Миколаївської області - після 17 години 25.04.2013 року при виїзді на виклик за фактом побиття ОСОБА_5 до домоволодіння за адресою АДРЕСА_3, вона побачила потерпілу ОСОБА_5, ліва щока якої була закривавлена. Вона прийняла заяву і пояснення у потерпілої, а також пояснення свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_14, близько 18 годин. Цього ж вечора побачила потерпілу в прийомному відділенні Жовтневої ЦРЛ. Вищевказана заява потерпілої була згодом зареєстрована в Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення Корабельного РВ ММУ УМВС України в Миколаївської області за №1880 та передана разом з поясненнями свідків до чергової частини райвідділу міліції.

Таки показання свідка ОСОБА_17 узгоджуються з дослідженим в суді протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 25.04.2013 року, з якого вбачається, що о 17 год. 45 хв. вказаної дати вона прийняла усну заяву від ОСОБА_5 про те, що біля 17 години того ж дня за адресою АДРЕСА_3 ОСОБА_4 під час сварки спричинив їй тілесні ушкодження в області обличчя.

З досліджених в суді висновків судово-медичної експертизи (акт №230 від 19.06.2013 року) вбачається, що в потерпілої ОСОБА_5 встановлені забої, садна м'яких тканин голови, струс головного мозку, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

В судовому засіданні експерт ОСОБА_18, підтвердив, що на підставі наданих йому медичних документів (медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_5) він прийшов до висновку про те, що зазначені в експертному висновку тілесні ушкодження могли утворитися за обставин, які повідомила потерпіла ОСОБА_5, тобто при нанесенні удару кулаком в область лівої скроні, при якому під час розгортання пальців руки, була подряпана і її щока.

За такого є безпідставними твердження апелянта про безпідставність зазначеного висновку СМЕ через неможливість утворення зазначених в ньому тілесних ушкоджень потерпілої від нанесення їй обвинуваченим одного удару.

Крім того, експерт підтвердив, що основним діагнозом потерпілої ОСОБА_5, якій був первинно встановлений при її госпіталізації та в подальшому підтверджений разом з забоями і ссаднами, був струс головного мозку, що знайшло відображення у виписному епікризі. Саме за цим діагнозом визначалася тяжкість тілесних ушкоджень потерпілої ОСОБА_5

Зазначені обставини підтверджуються даними дослідженої в суді медичної карти стаціонарного хворого №4254/461 (ОСОБА_5) (а.п.135-142).

Крім того, експерт вказав, що відсутність посилання в медичній карті стаціонарного хворого №4254/461 на тілесні ушкодження на обличчі потерпілої ОСОБА_5 під час її госпіталізації не спростовує самого факту їх наявності.

За таких обставин твердження апелянта в цій частині є безпідставним.

Є безпідставними і твердження апелянта про його обмову потерпілою ОСОБА_5 з посиланням на наявність іншого кримінального провадження (в якому його дочка є потерпілою, а син потерпілої ОСОБА_5 - обвинуваченим), оскільки зазначені обставини безпосередньо не пов'язані з інкримінованим ОСОБА_4 злочином і на кваліфікацію вчиненого не впливають.

Всі викладені вище докази спростовують доводи апелянта про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи через відсутність доказів його винуватості в інкримінованому злочині.

Апеляційний суд з огляду на вимоги ч.3 ст.404 КПК України позбавлений можливості дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції (допитати свідка ОСОБА_14, про допит якого заявляв клопотання обвинувачений ОСОБА_4 під час розгляду в суді першої інстанції), оскільки сам обвинувачений ОСОБА_4 в своїй апеляційній скарзі заперечує проти цього, посилаючись на вік і стан здоров'я вказаного свідка.

З таких самих підстав апеляційний суд не може оцінити і твердження апелянта щодо так званої ним фальсифікації фотознімків обличчя потерпілої (зроблених свідком ОСОБА_7 одразу після конфлікту), оскільки суд першої інстанції не поклав їх в обґрунтування вироку, а обвинувачений в своїй апеляційній скарзі не ставить питання про їх дослідження.

Не заявляв клопотання обвинувачений ОСОБА_4 про дослідження вищезазначених доказів і в апеляційному суді, як не просив і про повторне дослідження інших обставин, встановлених під час кримінального провадження.

Є безпідставним і вимоги апелянта про дослідження в апеляційному суді протоколів допиту потерпілої ОСОБА_5, свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та двох їх сусідів, оскільки потерпіла і названі свідки допитані судом першої інстанції і суд керуючись принципом безпосереднього дослідження доказів дав оцінку саме тим доказам, які добуті в суді. Що стосується двох сусідів зазначених свідків (прізвища яких апелянт не називає), то суд не може їх встановити і допитати з огляду на принцип змагальності сторін та свободу в подані ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості).

Оскільки апелянтом не наведено обставин, які б очевидно викликали сумнів у неупередженості головуючої-судді ОСОБА_20 та прокурора ОСОБА_19, є необґрунтованим його твердження про розгляд справи незаконним складом суду.

Крім того, з звукозапису судового засідання вбачається, що головуюча суддя після оголошення складу суду в порядку ст.344 КПК України роз'яснила всім учасникам судового провадження право відводу та з'ясовувала чи заявляють вони кому-небудь відвід. В подальшому, при заміні під час судового розгляду прокурорів, таке право повторно роз'яснювалось учасникам судового провадження. Однак, обвинувачений ОСОБА_4, висловивши свою довіру складу суду та прокурору, жодного разу таким правом не скористався.

Рішення суду про задоволення цивільного позову потерпілої ОСОБА_5 в частині відшкодування з обвинуваченого ОСОБА_4 витрат на її лікування є вірним і обґрунтованим, оскільки ухвалено на підставі докладно досліджених матеріалів провадження (медичних карт стаціонарного та амбулаторного хворого, товарних і фіскальних чеків, датованих періодом лікування потерпілої). За такого є безпідставним твердження апелянта стосовно його незгоди з вироком суду в цій частині.

Що стосується покарання обвинуваченому ОСОБА_4, то воно призначено у відповідності з вимогами ст.65 КК України з урахуванням вчинення ним злочину невеликої тяжкості, даних про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання і роботи, одружений, працює, його віку та наявності хронічних захворювань.

Тобто судом враховані всі обставини, на які посилається апелянт.

З огляду на вказане, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_4 найм'якішого покарання у виді штрафу та призначив його у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.2 ст.125 КК України, а тому відсутні підстави для подальшого його пом'якшення.

За таких обставин, призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_4 є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, що спростовує твердження апелянта в цій частині.

Порушень, які б могли потягти скасування чи зміну вироку, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419, 424, 426, 532 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 18.03.2014 року відносно ОСОБА_4 - без зміни.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Маркова Т.О. Гребенюк В.І. Рудяк А.В.