Ухвала суду № 40561154, 16.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12648/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

16 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

при секретарі - Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Видубичі» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Видубичі» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Приватне акціонерне товариства «Видубичі» (далі - позивач або ПрАТ «Видубичі») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києва (далі - відповідач або податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 20.02.2013 року № 0000091530 та №0000101530.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 жовтня 2013 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, вважаючи, що вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства, без будь-якого дослідження доказів та обставин справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанова суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та як свідчать матеріали справи, 07.02.2013 року за результатами документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ПрАТ «Видубичі» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за жовтень 2012 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС (правонаступником є ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві) складено акт №192/1-15-30-04012129 (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем ст.192, п. 198.3 ст. 198 ПК України та, як наслідок, завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за жовтень 2012 року на загальну суму у розмірі 358758 грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 106938 грн.

20.02.2013 року на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0000091530, яким у зв'язку з порушенням ст.192, п. 198.3 ст.198 ПК України, позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2012 року у розмірі 358758 грн.;

- № 0000101530, яким у зв'язку з порушенням ст.192, п. 198.3 ст.198 ПК України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 106938 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 26734,50 грн.

З аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем ст.192, п. 198.3 ст.198 ПК України та, як наслідок, завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за жовтень 2012 року на загальну суму у розмірі 358758 грн. та заниження податку на додану вартість з липня по жовтень 2012 року на загальну суму у розмірі 106938 грн. стало безпідставне формування податкового кредиту на загальну суму у розмірі 465696 грн. за червень 2012 року та проведення в подальшому невірного коригування податкового кредиту внаслідок:

- нарахування сум ПДВ на вартість послуг, по яким не доведено призначення для їх використання у господарській діяльності позивача;

- неможливості встановити факт виконання послуг, перевірити правильність визначення та оприбуткування підприємством суми витрат на придбання послуг та основних фондів;

- ненадання позивачем документів/актів введення в експлуатацію, ОСВ по рах. 10, що свідчать про наявність на балансі будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул.Інженерна, 1-а.

Крім того, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Чепмен Тейлор Україна Лімітед» укладено договір від 05.06.2012 року № 31 про виконання генерального підряду архітектурно-проектних послуг, відповідно до якого позивач має намір здійснити проектування та будівництво торговельно-розважального центру по вул. Інженерній, 1-а в м.Києві.

22.06.2012 року позивач в якості авансового платежу за архітектурно-проектні роботи за вказаним договором перерахував ТОВ «Чепмен Тейлор Україна Лімітед» суму у розмірі 2794178 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по рахунку з відповідною відміткою банку, у зв'язку з чим останнє виписало позивачу податкову накладну від 22.06.2012 року № 37 на зазначену суму.

Водночас суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача дійшов висновку, що нарахування сум ПДВ на вартість послуг, по яким не доведено призначення для їх використання у господарській діяльності позивача та, що відповідач прийняв спірні податкові повідомлення-рішення від 20.02.2013 №0000091530 та №0000101530 в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи та здійснивши аналіз чинного законодавства, погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Водночас, судом встановлено, що позивачем не надано жодних доказів того, що ТОВ «Чепмен Тейлор Україна Лімітед» вчинено будь-які дії на виконання умов зазначеного договору від 05.06.2012 року № 31. Зокрема не надано актів введення в експлуатацію, що свідчать про наявність на балансі позивача будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Інженерна, 1-а.

Позивач обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу посилається на те, що зазначені документи не є первинними і не можуть бути визнані обов'язковими. Водночас колегія суддів відзначає, що позивачем не надано жодних інших документів, які б підтверджували реальність виконання умов вказаного вище договору, що в свою чергу виключає реальність господарських операцій за цим договором.

За таких обставин, колегія суддів погоджується про неможливість встановлення факту виконання таких послуг, неможливість перевірки правильності визначення та оприбуткування підприємством суми витрат на придбання послуг та основних фондів.

Погоджується також колегія суддів із судом першої інстанції, що така господарська діяльність без наявності на те поважної розумної економічної або іншої причини (ділової мети) підтверджує намір платника зменшити отримані доходи з метою несплати податків та отримати додаткову «вигоду» у вигляді зниження податкового навантаження.

Фактичне не отримання товару (послуги), відсутність поважної розумної економічної або іншої причини здійснення таких операцій позбавляють платника податку права на податковий кредит за наслідками цих операцій навіть у випадку наявності належним чином оформлених податкових накладних та інших первинно-бухгалтерських документів. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого адміністративного суду України від 20.02.2013 у справах № К/9991/59642/12 та № К/9991/59709/12.

З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

За таких обставин, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Видубичі» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 18.09.2014 року.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.