Ухвала суду № 40550122, 15.09.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2014 року Справа № 50973/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.

суддів Онишкевича Т.В., Сапіги В.П

за участю секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції на даний час головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 червня 2011 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Волиньобленерго» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції на даний час головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Волиньобленерго» (надалі - ПАТ «Волиньобленерго» або позивач ) звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції на даний час головного управління Міндоходів у Волинській області (надалі - ГУ Міндоходів або апелянт) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 22.12.2010 року № 0002282301/0, №0002292301/0.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з 27.08.2010 року по 25.11.2010 року було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року, за результатами якої складено акт № 9138/23-2/00131512 від 09.12.2010 року, що на думку позивача є необґрунтованим та не відповідає дійсним обставинам. Позивачем оскаржені вищенаведені податкові повідомлення-рішення, проте за результатами розгляду скарг до вищих інстанцій податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги - без задоволення.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 10 червня 2011 року позовні вимоги задоволено. Суд виходив із того, що має місце супровід та обслуговування програмного забезпечення у придатному для використання стані та одержання первісно визначеного розміру майбутніх економічних вигод від його використання, а не у вдосконаленні цих нематеріальних активів і підвищення їх можливостей та строку використання, які сприятимуть збільшення первісно очікуваних майбутніх економічних вигод.

Щодо ПДВ, то надання позивачем уточнюючих розрахунків щодо збільшення податкового кредиту здійснене відповідно до норм законодавства, так як не приймаються до уваги посилання відповідача на відсутність податкової звітності ФОП ОСОБА_1 та ТзОВ «ОВ Енергомаш-Інвест», оскільки податкова відповідальність настає щодо них, а не їх контрагентів.

Також не підтверджено аргументовано недійсність придбання запасних частин позивача у ПП «Україна-спецагро», тому правомірно включено до складу податкового кредиту ПДВ.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, сторона відповідача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Покликання маються на те, що перевіркою зроблено висновок, що програмне забезпечення є нематеріальним активом і відповідно, витрати пов'язані з його розробкою та послуги по обслуговуванню не належать до валових витрат, а повинні збільшувати балансову вартість основних фондів четвертої групи.

Крім того, ВАТ «Волиньобленерго» включило до податкового кредиту ПДВ по податкових накладних, виписаних ФОП ОСОБА_1 та ТзОВ «ОВ Енергомаш-Інвест», які по операціях з позивачем не задекларували відповідні суми податкових зобов'язань.

Також, згідно інформації Кіровоградської ОДПІ, правочини по взаємовідносинах між ПП «Україна-спецагро» та контрагентами визнано нікчемними.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, що відповідно до податкових повідомлень-рішень № 0002282301/0 та 000229301/0 позивачем порушено вимоги підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме ПАТ «Волиньобленерго» неправомірно включено до валових витрат витрати, пов'язані з придбанням нематеріальних активів, а саме послуг по обслуговуванню програмного забезпечення, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2009 рік та півріччя 2010 року на загальну суму 319000 грн. 00 коп.

Із матеріалів справи вбачається, що 24.02.2009 року між ТзОВ «Софт Формат» (Виконавець) та позивачем (Замовник) укладено договір № 19/09-43 на супровід програмного забезпечення (т.2, а.с.16-18). Відповідно до даного Договору Замовник оплачує, а Виконавець надає послуги по супроводу програмного забезпечення (далі - ПЗ). Роботи по супроводу програмного забезпечення включають: 1) інформаційне обслуговування: консультування Замовника по питаннях роботи з ПЗ; надання консультативної допомоги в усуненні помилок, що виникли внаслідок некоректної експлуатації ПЗ; 2) технічну підтримку: щоквартальна діагностика функціональності ПЗ та правильності експлуатації ПЗ Замовником; регламентні роботи по підтримці функціональності ПЗ; внесення змін, коректив та доповнень до ПЗ, які необхідні Замовнику в рамках технологічних та нормативних вимог.

Із договорів № 19/09-43 від 24.02.2009 року та №19/09-390 від 28.12.2009 року, укладених між позивачем та ТзОВ «Софт Формат», вбачається, що супровід та обслуговування програмні забезпечення полягало у підтриманні програмних продуктів у придатному для використанні стані та одержання первісно визначеного розміру майбутніх економічних вигод від використання, а не у вдосконаленні цих нематеріальних активів і підвищення їх можливостей та строку використання, які сприятимуть збільшенню первісно очікуваних майбутніх економічних вигод.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який визначав порядок формування валових витрат на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Наведені законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що однією з визначальних умов виникнення у платника права на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є їх господарський характер, тобто спрямованість витрат на отримання позитивного економічного ефекту. Таким чином, позивачем правомірно включено до складу валових витрат витрати, пов'язані з придбанням послуг по обслуговуванню програмного забезпечення.

Що стосується включення до податкового кредиту податкових накладних виписаних ФОП ОСОБА_1 та ТзОВ «ОВ Енергомаш-Інвест» то слід зазначити, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Отже, Законом України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку (покупця) належно оформленої податкової накладної.

На підтвердження правомірності включення позивачем до складу податкового кредиту за квітень 2009 року податок на додану вартість в розмірі 693 грн. 00 коп. по податкових накладних, виписаних ПП «Україна-спецагро» слід зазначити, що відповідно до підпункті 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, оскільки факт продажу товару підтверджується відповідними бухгалтерськими документами, то підстави для визнання правочинів, укладених між позивачем та ПП «Україна-спецагро» нікчемними відсутні. Крім того, відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували, що господарські операції між позивачем та ПП «Україна-спецагро» суперечать чинному законодавству чи моральним засадам суспільства, чи порушують публічний порядок.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції цілком об'єктивного дійшов висновку про дотримання позивачем умов формування валових витрат та правомірно задовольнив позов, скасувавши оспорювані податкові повідомлення-рішення, оскільки чинним податковим законодавством не передбачено тотожності придбаного та реалізованого позивачем активу як критерію відображення витрат на його придбання у складі валових витрат платника, відтак комп'ютерне обслуговування відноситься до валових витрат. Крім того, реальність поставок між позивачем ПП «Україна-спецагро», ФОП ОСОБА_1 та ТзОВ «ОВ Енергомаш-Інвест» підтверджується наявними у справі первинними документами.

Вказана позиція не суперечить практиці касаційного суду, що мається в матеріалах справи.

З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції на даний час головного управління Міндоходів у Волинській області залишити без задоволення, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 червня 2011 року по справі № 2а-0370/1251/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

Судді Т.В.Онишкевич

В.П. Сапіга

Повний текст виготовлено 19.09.2014 року