Ухвала суду № 40546417, 17.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4076/14 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Міщук М.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: при секретарі Міщука М.С. Бєлової Л.В., Вівдиченко Т.Р. Коток А.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Центрелектромонтаж» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Центрелектромонтаж» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

28 березня 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Центрелектромонтаж» (далі Товариство або позивач) звернулось до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Міндоходів у м. Києві (далі ДПІ або відповідач), у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення №0000362201 від 07.02.2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі про скасування постанови Товариство посилається на те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення по справі невірно було застосовано норми матеріального права, оскільки жодною нормою закону не передбачено, що підставою для формування податкового кредиту є наявність підтвердження сплати постачальниками коштів до бюджету, подання податкової звітності чи то наявність певної кількості працівників чи наявність певних матеріальних ресурсів. Апелянт вважає, що єдиною підставою для формування податкового кредиту, передбаченої законом є наявність належним чином виписаної податкової накладної.

Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки, будучи належним чином повідомлені про час та місце судового засідання позивач та відповідач в судове засідання не з'явились, фіксування звукозаписувального засобу при розгляді справи не здійснювалось.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ проведено документальну позапланову документальну невиїзну перевірку позивача по взаємовідносинам із ТОВ «Компанія «Алексус ЛТД» за лютий 2012 року, ТОВ «Віннерком» за грудень 2011 року, ТОВ «Віп Соллюшенс» за серпень 2011 року, ПП «К» «Комплекси Контролю» за вересень 2011року.

За результатами перевірки складено акт № 97/26-53-22-01-21-32771740 від 28.01.2014 року (далі Акт перевірки), яким встановлено порушення підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на суму 474 193 грн.

На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000362201 від 07.02.2014 року, яким позивачу донараховано зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 498 697 грн., у тому числі за основним платежем на суму 474 193 грн. та штрафні санкції на суму 24 504 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено реальності характеру здійснення ним господарських операцій з контрагентами, а отримані послуги (товар) використані в межах господарської діяльності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до довідки АБ №691876 з ЄДРПОУ основними видами діяльності позивача є будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій, електромонтажні роботи та інші спеціалізовані будівельні роботи.

Як встановлено Актом перевірки, позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Компанія «Алексус ЛТД», ТОВ «Віннерком», ТОВ «Віп Соллюшенс» та ПП «К» «Комплекси Контролю».

На підтвердження господарських відносин позивачем надано до суду копії податкових накладних, видаткових накладних, рахунків-фактури, платіжних доручень та актів списання.

Зокрема господарські відносини між позивачем та зазначеними контрагентами підтверджуються таким документами:

- ТОВ «Компанія «Алексус-ЛТД» за рахунком-фактури №Ф-0000248 від 02.02.2012 року;

- ТОВ «Віннерком» за рахунком-фактури №СФ-0000456 від 12.12.2011 року;

- ТОВ «Віп Соллюшенс» за договором №0028/11 від 27.07.2011 року;

- ПП «К «Комплекси контролю» за рахунком-фактури №010408 від 04.08.2011 року.

Однак, судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем не надано суду копії всіх рахунків-фактур, на підставі яких позивачем сформовано дані податкового обліку за відповідний період, актів-приймання-передачі відповідного товару, його переміщення, тощо.

Разом з цим враховуючи, що товар, а саме - поставка спеціального обладнання (муфта кінцева, трансформатори, труби, комплект КВ 2001 з релейним захистом на базі реле MICOM з 20 комірок), є габаритним, а відтак потребує відповідного транспорту для його переміщення, позивачем не надано суду доказів щодо умов транспортування такого товару, наявність на нього відповідних сертифікатів якості.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що умовами договору поставки №0028/11 від 27.07.2011 року, укладеного між ТОВ «Центрелектромонтаж» (покупець) та ТОВ «Віп Соллюшенс» (постачальник) на суму 2 536 419 грн. 12 коп., не визначено найменування поставленого товару (специфікацій до договору також не надано).

При цьому, зазначеним договором передбачено перелік документів, які супроводжують відповідну поставку, зокрема: підписане та скріплене печаткою замовлення, рахунок-фактура, документи якості товару. Зазначені документи позивачем суду не надано.

В той же час, ДПІ на спростування реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та його контрагентами, посилається на акти зустрічних звірок інших податкових органів, на підставі яких відповідачем зроблено висновок, що податкові зобов'язання контрагентів є непідтвердженими, а відтак позивач з його контрагентами створювали «видимість» господарських операцій з метою ухилення від оподаткування.

Позивачем вказані доводи контролюючого органу не спростовано, доказів щодо наявності ділової мети, руху активів в процесі здійснення господарських операцій з названими вище контрагентами суду не надано.

Крім того, позивачем не надано обґрунтованих пояснень та документів щодо реалізації вказаного товару, а саме: кому придбаний товар установлювався, ким замовлявся, а також не надано доказів, де поставлений товар зберігався та якими силами розвантажувався.

У зв'язку із вищезазначеним колегія суддів вважає обґрунтованим рішення суду першої інстанції щодо законності винесеного ДПІ податкового повідомлення-рішення №0000362201 від 07.02.2014 року.

Отже доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зроблених у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Центрелектромонтаж» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді:

.

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.