Ухвала суду № 40546399, 11.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-12377/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

11 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Міщука М.С.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київбудсервіс" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Київбудсервіс" звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000462205 від 24 липня 2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2012 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду заяви, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення заяви, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити розгляд заяви за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Київбудсервіс» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів при взаємовідносинах з ТОВ «Мертенс»за період 01 липня 2011 року по 31 липня 2011 року.

За наслідками перевірки відповідачем складено Акт від 10 липня 2012 року №393/22-5/32205972.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 149.1 ст. 149 Податкового кодексу України та ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 218 Цивільного кодексу України, в результаті чого ТОВ "Київбудсервіс" занижено суму податку на прибуток підприємства, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету всього на суму 123 732, 00 грн., в тому числі: ІІІ квартал 2011 року у сумі 123 732,0 грн.

На підставі встановлених порушень, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000462205 від 24 липня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання на суму 123 732,00грн.

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.п. 14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

В силу п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Київбудсервіс» (Замовник) та ТОВ «Мертенс» (Підрядник) укладено договір №12011 від 06 травня 2011 року, предметом якого є виконання робіт власними силами та залученими силами і засобами роботи на об'єкті добудова дитячого дошкільного закладу за адресою: проспект Героїв Сталінграду, 20-Б згідно кошторисної документації, вимог замовника та в межах коштів, виділених на фінансування робіт, що пропонуються до виконання.

Судом встановлено, що виконання ТОВ «Мертенс» договору №12011 від 06 травня 2011 року підтверджується довідкою про вартість виконання будівельних робіт (форма КБ-3) за липень 2011 та актом №3 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2011 (форма КБ-2в).

Так, ТОВ «Мертенс» виписано ТОВ «Київбудсервіс» податкові накладні №614 від 17 липня 2011 року та №615 від 20 липня 2011 року, у зв'язку з чим у позивача виник податковий кредит, який задекларовано в податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств.

Матеріали справи свідчать, що прийняті від ТОВ «Мертенс» роботи передано позивачем безпосередньо замовнику - Департаменту господарського забезпечення Служби Безпеки України, що підтверджується договором №19/2-57 від 08 червня 2011 року та актами приймання виконаних робіт (КБ-2в) за червень-жовтень місяці 2011 року, а також податковими накладними та банківськими виписками.

Крім того, в матеріалах справи містяться ліцензії, видані Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, які підтверджують право ТОВ «Київбудсервіс» та ТОВ «Мертенс» на здійснення господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури у період, що перевірявся.

На підтвердження здійснення оплати за договором №12011 від 06 травня 2011 року з ТОВ «Мертенс» позивачем надано виписки з банку.

Так, підставою для заниження Товариству з обмеженою відповідальністю "Київбудсервіс" податкового кредиту з податку на прибуток підприємств є Акт Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 15 лютого 2012 року №676/23-6/37102322 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Мертенс», у зв'язку з чим відповідач дійшов висновку про те, що вищевказані правочини не створюють юридичних наслідків.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано доказів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання правочину між позивачем та ТОВ «Мертенс».

Також, Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про безпідставність доводів відповідача щодо недійсності та нікчемності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Мертенс».

Таким чином, колегія суддів зазначає, що висновок відповідача про заниження позивачем суми податку на прибуток підприємства, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету у сумі 123 732, 00 грн. не підтверджений документально, а тому нарахована податковим органом сума збільшеного грошового зобов'язання є неправомірною.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Київбудсервіс", оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби є протиправним.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Натомість, Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби, як суб'єкт владних повноважень, не довела правомірність своїх дій.

Водночас, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2012року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.

Повний текст ухвали виготовлено 15.09.2014 року.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.