Ухвала суду № 40545213, 03.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" вересня 2014 р. м.Київ К/800/51308/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Заяць В.С.,

Маслій В.І.,

секретар судового засідання - Загородня М.О.,

за участю представників:

позивача - Дядюра Н.О.,

відповідача - Сосюк Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 року у справі за позовом Малого підприємства «Фірма ПТК» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про визнання незаконними та скасування рішень відповідача, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року Мале підприємство «Фірма ПТК» звернулося до суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, в якому просило визнати незаконними та скасувати припис від 20 березня 2013 року №С-2003/9 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, постанови від 04 квітня 2013 року №3-0404/1, №3-0404/2 про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про відсутність у його діях складу правопорушення, необґрунтованість оскаржуваного припису та постанов.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 року, визнано протиправним та скасовано припис Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області від 20 березня 2013 року №С-2003/9 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, складений стосовно Малого підприємства «Фірма ПТК» у формі товариства з обмеженою відповідальністю; визнано протиправними та скасовано постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області від 04 квітня 2013 року №3-0404/1 та №3-0404/2 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, прийняті стосовно Малого підприємства «Фірма ПТК» у формі товариства з обмеженою відповідальністю.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить рішення першої та апеляційної інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У касаційній скарзі відповідач зазначає про незаконність розташування та експлуатації позивачем в будівлі виробничо-промислової адміністративно-побутової бази лінії з виробництва литих алюмінієвих дисків без введення у зв'язку із проведеною реконструкцією об'єкта в експлуатацію у встановленому законом порядку.

Позивач - Мале підприємство «Фірма ПТК» у формі товариства з обмеженою відповідальністю проти задоволення касаційної скарги заперечує.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі договору оренди земельної ділянки від 26 вересня 2008 року, укладеного між Малим підприємством «Фірма ПТК» у формі товариства з обмеженою відповідальністю та Клавдієво-Тарасівською селищною радою укладено договір оренди земельної ділянки, позивач користується земельною ділянкою несільськогосподарського призначення під виробничою базою, що знаходиться на території Клавдієво-Тарасівської селищної ради у межах населеного пункту селища Клавдієве на вулиці Гагаріна, 67 у Бородянському районі Київської області.

Відповідно до п.п.3, 4, 15, 16 вказаного договору оренди на земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомого майна: виробнича база; об'єкт нерухомого майна є власністю позивача на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, виданого 25 квітня 2003 року за реєстровим №1296 та зареєстрованого 30 червня 2003 року у Бородянському бюро технічної інвентаризації; земельна ділянка передається в оренду для виробничої діяльності; цільове призначення земельної ділянки - землі промисловості.

27 липня 2011 року відповідачем зареєстровано декларацію позивача про початок виконання будівельних робіт, а 23 травня 2012 року - декларацію про готовність до експлуатації об'єкта - виробничо-промислової адміністративно-побутової бази по вул.Гагаріна,67 в с.м.т.Клавдієво-Тарасове Бородянського району Київської області.

20 березня 2013 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області складено протоколи №№1-Л-3-2003/369 та 1-Л-3-2003/370 про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, згідно яких за результатами позапланової перевірки встановлено, що позивачем проведено реконструкцію введеної в експлуатацію виробничо-промислової адміністративно-побутової бази шляхом зміни функціонального призначення, а саме розміщення в існуючій будівлі технологічного процесу виробництва литих алюмінієвих дисків, про які раніше позивач не заявляв та не надавав відповідачу вихідні дані; проводились будівельно-монтажні роботи з підключення об'єкту до інженерних мереж (акт перевірки системи протипожежного водогону від 03 вересня 2012 року та акт прийняття системи газопостачання від 20 грудня 2012 року); документу, що підтверджує право на виконання будівельних робіт з реконструкції виробничо-промислової адміністративно-побутової бази у виробничо-промислову адміністративно-побутову базу з виробництва литих алюмінієвих дисків, а також виконавчої документації, актів випробувань технологічного обладнання та устаткування до перевірки не надано.

20 березня 2013 року відповідачем складено припис, яким позивача зобов'язано у строк до 01 серпня 2013 року усунути допущені правопорушення та привести у відповідність до чинного законодавства будівництво та експлуатацію виробничо-промислової адміністративно-побутової бази з виробництва автомобільних легко сплавних дисків.

На підставі акту перевірки від 20 березня 2013 року та протоколів про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, 04 квітня 2013 року відповідачем прийнято постанову №3-0404/1, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз.4 п.4 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у розмірі 103230 грн., а також постанову №3-0404/2, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз.4 п.6 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у розмірі 103230 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування вказаних припису та постанов про накладення штрафу.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до ч.1 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - IIІ категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Форма декларації про готовність об'єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.

Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката (ч.5 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, виробничо-промислова адміністративно-побутова база позивача прийнята в експлуатацію у встановлену законом порядку, декларація про готовність об'єкта до експлуатації зареєстрована Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області 23 травня 2012 року за № КС14312080811. При цьому, як вірно відзначено судами, функціональне призначення вказаного об'єкту визначено як виробничо-промислове, у зв'язку з чим розміщення позивачем та використання у ньому виробничого обладнання є правомірним, а додаткове чи повторне введення об'єкта в експлуатацію у зв'язку із встановленням такого обладнання законом не передбачене.

Судами обґрунтовано відхилені доводи Інспекції про те, що розміщення на об'єкті лінії з виробництва литих алюмінієвих дисків є реконструкцією об'єкта нерухомості.

Відповідно до п.3.10 розділу 3 ДБН А.2.2-3-2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» реконструкція - це перебудова введених в експлуатацію в установленому порядку об'єктів будівництва, яка передбачає удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та проживання, якості послуг, зміну основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність, функціональне призначення, геометричні розміри тощо).

Реконструкція передбачає збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об'єкта в цілому або його частин (за умови їх автономності).

Розташування у виробничо-промисловій базі лінії з виробництва литих алюмінієвих дисків не є перебудовою об'єкта та не вважається реконструкцією у розумінні положень чинного законодавства України.

Відповідно до ч.9 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об'єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об'єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.

Підключення закінченого будівництвом об'єкта, прийнятого в експлуатацію, до інженерних мереж здійснюється протягом десяти днів з дня відповідного звернення замовника до осіб, які є власниками відповідних елементів інженерної інфраструктури або здійснюють їх експлуатацію.

Отже, після реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації позивач має право на укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об'єкт необхідних для його функціонування ресурсів, у зв'язку з чим судами вірно зазначено про безпідставність висновків відповідача щодо неправомірного здійснення позивачем дій, спрямованих на підключення об'єкта нерухомого майна до інженерних мереж.

Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст.220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді