Ухвала суду № 40536538, 16.09.2014, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

16 вересня 2014 року Справа № 915/717/14

Кредитори:

1. Жовтнева об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Миколаївській області,

2. Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», вул. Горького, 127, м. Київ, 03150

в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Миколаєві

3. Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 49128.

Банкрут: Виробничий кооператив «Віра»,

Юридична адреса: вул. Дорожна, 5, смт. Воскресенське, Жовтневий район, Миколаївська область, 57210, код ЄДРПОУ 23088380.

Адреса для листування: вул. Садова, 1, м. Миколаїв, 54001.

Ліквідатор: Герман Оксана Степанівна АДРЕСА_2

Суддя Ткаченко О.В.

Представники:

Від кредитора 1.: Матвєєв Є.В. дов. 256/8/10-024 від 20.08.2013 р.

Від кредитора 2.: Чеботарьов О.О., дов. № 010-01/4629 від 05.07.2014 р.

Від кредитора 3.: не з'явились.

Від банкрута: не з'явились.

Ліквідатор: Герман Оксана Степанівна.

Суть спору: затвердження реєстру вимог кредиторів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

07.08.2014 року від ліквідатора Виробничого кооперативу «Віра» Герман Оксани Степанівни надійшов реєстр кредиторських вимог.

У відповідності до вимог ст. 25 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також п. 36.7. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 № 01-06/606/2013 за результатами розгляду грошових вимог кредиторів господарським судом затверджується реєстр вимог кредиторів.

До судового засідання 14.08.2014 року від Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 надійшли заперечення щодо визнання кредиторських вимог ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», згідно яких він просив відмовити ПАТ «Укрексімбанк» у задоволенні заяви про визнання кредиторських вимог, наголошуючи, що оскільки зобов'язання по кредитному договору припинились через ліквідацію основного боржника, то припиненим, в силу вимог ст. 559 ЦК України та ст. 17 Закону України «Про іпотеку», є і зобов'язання боржника, як поручителя.

Крім того до судового засідання 14.08.2008 року від Жовтневої ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області надійшла заява від 11.08.2014 року з поясненнями щодо заявлених кредиторських вимоги в сумі 1715486,06 грн.

Ухвалами суду від 14.08.2014 року та від 09.09.2014 року розгляд реєстру вимог кредиторів відкладався відповідно на 09.09.2014 року на 16.09.2014 року.

У судовому засіданні присутні представники кредиторів просили визнати заявлені грошові вимоги в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши ліквідатора та представників кредиторів, дослідивши докази, суд встановив:

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 29.05.2014р. за заявою боржника Виробничого кооперативу «Віра» було порушено провадження у справі про банкрутство Виробничого кооперативу «Віра».

У відповідності до постанови господарського суду Миколаївської області від 05.06.2014р. Виробничий кооператив «Віра» було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії боржника Герман Оксану Степанівну.

На виконання вимог постанови суду на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 06.06.2014 року за номером 4601 було здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про визнання Виробничого кооперативу «Віра» банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором голову ліквідаційної комісії Герман Оксану Степанівну.

Протягом місяця після офіційного оприлюднення до господарського суду та ліквідатора з заявами про визнання грошових вимог звернулись кредитори:

- Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» з вимогами на суму 1 804 679,91 грн.,

- Жовтнева об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Миколаївській області з вимогами на суму 1 715 486,06 грн.,

- Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 з вимогами на суму 650 000,00 грн.

Згідно ч. 2 ст.25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство), у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, які вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, розмір та перелік невизнаних судом вимог кредиторів, дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів, дата підсумкового засідання суду. У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги. Неустойка (штрафу, пені) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов»язань у шосту чергу та може бути предметом мирової угоди.

Черговість задоволення вимог кредиторів встановлена ч. 1 ст. 45 Закону про банкрутство: у першу чергу задовольняються вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати перед працюючими та звільненими працівниками банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі, а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі; вимоги кредиторів за договорами страхування, витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі: виплати на оплату судового збору, витрати кредиторів на проведення аудиту, витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство, введення процедури санації, визнання боржника банкрутом; у другу чергу задовольняються вимоги із зобов»язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров»ю громадян, шляхом капіталізації у ліквідаційній процедурі відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за громадян, які застраховані в цьому фонді, зобов»язань зі сплати страхових внесків на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, крім вимог, задоволених позачергово, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб»єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників); у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов»язкових платежів), вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, незабезпечені заставою, у тому числі і вимоги куредиторів, що виникли із зобов»язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника; у п»яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства, вимоги щодо виплати додаткової грошової винагороди керуючому санацією або ліквідатору у частині 5 відсотків обсягу стягнутих на користь боржника активів, які на дату порушення провадження у справі про банкрутство перебували у третіх осіб, вимоги щодо виплати додаткової грошової винагороди керуючому санацією або ліквідатору у частині 3 відсотків обсягу погашених вимог конкурсних кредиторів, які підлягають позачерговому задоволенню та віднесені до конкурсних згідно з цим Законом; у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

Розглянувши вимоги кредиторів, господарський суд зазначає наступне.

Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» звернулось до господарського суду Миколаївської області із заявою від 27.06.2014 року № 62-003/1355 про визнання кредиторських вимог на суму 1 804 679,91 грн., у тому числі:

- 1 380 000,00 грн. - заборгованість за кредитами;

- 266 812,81 грн. - заборгованість за відсотками;

- 16 529,03 грн. - комісія за управління кредитом;

- 55,87 грн. - комісія за зобов'язання;

- 124 999,95 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту;

- 15 031,55 грн. - пеня за несвоєчасне погашення процентів;

- 1244,72 грн. - пеня за несвоєчасне погашення комісії за управління кредитом;

- 5,98 грн. - пеня за несвоєчасне погашення комісії за зобов'язання.

Ліквідатор у відповідності до повідомлення кредиторські вимоги ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» визнав в повному обсязі.

Розглянувши заяву про визнання кредиторських вимог, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив.

11 червня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» та ТОВ «Сотол» було укладено Генеральну угоду № 62608N1 від 11.06.2008р. з загальним лімітом заборгованості 2000,0 тис. грн. строком дії до 10 червня 2013р.

В рамках і на умовах зазначеної Генеральної угоди укладено 2 кредитних договори:

1) № 62610К6 від 26.07.2010р. з лімітом заборгованості 1 400 000,00 грн., кінцевим терміном погашення 25.07.2011р.

2) № 62611К4 від 26.04.2011р. з лімітом заборгованості 1200 000,00 грн. кінцевим терміном погашення 25.04.2012 р. (надалі - Кредитні договори).

ВК «Віра» виступило майновим поручителем по зобов'язаннях ТОВ «Сотол» перед АТ «Укрексімбанк». В забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Сотол» за Генеральною угодою між майновим поручителем ВК «Віра» та АТ «Укрексімбанк» укладено договір застави №6260824 від 11.06.2008р. та іпотечний договір №6260825 від 11.06.2008р.

В зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за Кредитними договорами рішенням Господарського суду Миколаївської області від 24.05.2012р. по справі №5016/712/2012(13/51) було задоволено позов прокурора Жовтневого району Миколаївської області в інтересах держави в особі АТ "Укрексімбанк" та присуджено до стягнення з ТОВ «Сотол» заборгованість за кредитними договорами в загальній сумі 1 804 679,91 гривень, стягнення звернуто на заставлене майно за договором застави №6260824 від 11.06.2008р та договором іпотеки № 6260825 від 11.06.2008р., що укладені з майновим поручителем ВК «Віра».

Згідно ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З огляду на наведене розмір заявлених кредитором грошових вимог у встановленій рішенням господарського суду Миколаївської області від 24.05.2012р. у справі № 5016/712/2012(13/51) сумі заборгованості 1 804 679,91 грн. не потребує доведення.

Проте у відповідності до наданої копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 07.11.2013 року внесено запис про припинення ТОВ «Сотол» за судовим рішенням господарського суду Миколаївської області від 10.09.2013 року у справі № 5016/1163/2012 про припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням його банкрутом.

Встановивши обставини справи, господарський суд не вбачає підстав для визнання заявлених кредитором грошових вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставного майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

За визначенням ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Частиною 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що у разі ліквідації боржника - сторони основного зобов'язання - право застави, що забезпечувало його виконання, також є припиненим.

Таким чином, виходячи з однорідної юридичної природи поруки та застави як засобів забезпечення виконання зобов'язань, а також того факту, що як порука, так і застава припиняються у разі припинення основного зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 575, п. 1 ч. 1 ст. 593, ч. 1 ст. 609 ЦК України, ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку", іпотека як вид застави припиняється в разі припинення основного зобов'язання (кредитного договору).

Зважаючи на це, припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом є підставою припинення іпотеки, оскільки зобов'язання за кредитним договором припиняється.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом України у постанові від 11.09.2013 року.

Крім того, суд вважає, що відповідно до ч. 1 ст. 609 ЦК України, ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку" наявність рішення господарського суду Миколаївської області від 24.05.2012р. по справі №5016/712/2012(13/51), яке набрало чинності, щодо стягнення з ТОВ «Сотол» на користь кредитора заборгованості за кредитними договорами в загальній сумі 1804679,91 гривень, також не може вплинути на факт припинення зобов'язань між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ВК «Віра» за договором застави №6260824 від 11.06.2008р та договором іпотеки № 6260825 від 11.06.2008р. у зв'язку з припиненням основного зобов'язання.

До аналогічного висновку дійшов також Вищий господарський суд у постанові від 22.01.2013 року по справі № 5006/2/73пн/2012.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для визнання заявлених ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» грошових вимог в розмірі 1 804 679,91 грн.

Жовтнева об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Миколаївській області з вимогами на суму 1 715 486,06 грн. звернулась до господарського суду Миколаївської області із заявою від 03.07.2014 року № 6316 про визнання кредиторських вимог в загальному розмірі 1 715 486,06 грн., у тому числі:

- 1 713 401,56 грн. з податку на додану вартість;

- 783,00 грн. авансові внески з податку на прибуток;

- 351,76 грн. земельний податку;

- 949,74 грн. податку на прибуток.

Ліквідатором у відповідності до наданого листа від 10.07.2014 року заявлені кредитором вимоги визнано частково в сумі 646 616,06 грн. Заявлені вимоги в розмірі 1068870,00 грн. ліквідатором не визнано у зв'язку з їх неузгодженістю.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, господарський суд встановив:

Заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 1 713 401,56 грн. виникла у зв'язку з неповною сплатою визначених згідно податкових повідомлень-рішень :

- від 28.09.2012 року № 0021791501 податкового зобов'язання в сумі 116 537,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 58 262,50 грн.;

- від 02.11.2012 року № 0022251501 податкового зобов'язання в сумі 137 144,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 68 572,00 грн.;

- від 17.06.2013 року № 0001321500 штрафних санкцій в сумі 1020,00 грн.;

- від 18.06.2013 року № 0000232200 податкового зобов'язання в сумі 183 922,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 45 980,50 грн.

- від 17.12.2013 року № 0003981500 штрафних санкцій в сумі 3060,00 грн.;

- від 28.05.2014 року № 0003411500 штрафних санкцій в сумі 1020,00 грн.;

- від 28.05.2014 року № 0003391500 податкового зобов'язання в загальному розмірі 1 068 870,00 грн.

Крім того, у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкових зобов'язань по податку на додану вартість боржнику було нараховано 29 053,13 грн. пені.

Враховуючи, що розмір погашеного з переплати зобов'язання склав 39,57 грн., сума заявленої кредитором заборгованості з податку на додану вартість становить 1 713 401,56 грн.

Як свідчить надана копія скарги з вхідним штампом ГУ Міндоходів у Миколаївській області, 13.06.2014 року боржник звернувся до Головного управління Міндоходів у Миколаївській області зі скаргою на податкове повідомлення-рішення від 28.05.2014 року № 0003391500.

У відповідності до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у п.п. 54.3.1.-54.3.6 п. 54.3. ст. 54 Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом цього строку таких платник податків розпочинає процедуру адміністративного оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно ч. 56.3. ст. 56 Податкового кодексу України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

За приписами п. 56.15 ст. 56 Податкового кодексу України скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3. цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного провадження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання , що оскаржується, вважається неузгодженою.

Враховуючи, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 28.05.2014 року № 0003391500 було отримане боржником 04.06.2014 року, що підтверджено копією поштового повідомлення про вручення, при зверненні до контролюючого органу вищої інстанції зі скаргою було дотримано визначений пунктом 56.3. ст. 56 Податкового кодексу України десятиденний строк, а тому грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 068 870,00 грн. вважається неузгодженим.

За таких обставин суд погоджується з позицією ліквідатора та не вбачає підстав для визнання кредиторських вимог в частині грошового зобов'язання 1 068 870,00 грн. з податку на додану вартість.

Заборгованість з авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 783,00 грн. виникла у зв'язку з несплатою визначеного боржником податкового зобов'язання у вказаному розмірі згідно податкової декларацій від 14.02.2013року № 9087493573.

Заборгованість по земельному податку у розмірі 351,76 грн. виникла у зв»язку з несплатою визначеного боржником податкового зобов'язання у вказаному розмірі згідно податкового розрахунку від 31.01.2014року № 1400001099.

Наявність боргу з податку на прибуток в сумі 949,74 грн. підтверджується податковим повідомленням-рішенням від 28.05.2014 року № 0003461500, згідно якого до боржника було застосовано штрафні санкції в сумі 1020,00 грн. Враховуючи наявну розмірі 70,26 грн. переплату за цим податком, розмір несплаченого боргу склав 949,74 грн.

Відповідно до п.п. 16.1.4. п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим кодексом.

У відповідності до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.

За приписами п. 54.5 ст. 54 Податкового кодексу України, якщо сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим кодексом.

Враховуючи викладене, судом визнаються грошові вимоги кредитора в загальному розмірі 646 616,06 грн. та відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону про банкрутство вимоги в сумі 438 698,19 грн. відносяться до третьої черги задоволення кредиторських вимог, в сумі 207 917,87 грн. слід віднести до шостої черги кредиторських вимог.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 08.07.2014 року звернувся до господарського суду Миколаївської області із заявою про визнання кредиторських вимог в загальному розмірі 650 000,00 грн.

Ліквідатором у відповідності до наданого повідомлення від 10.07.2014 року заборгованість в сумі 650 000,00 грн. визнано в повному обсязі.

Розглянувши заяву про визнання кредиторських вимог, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив.

04 липня 2011 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_6 укладений договір позики № 3, відповідно до умов якого ОСОБА_6 отримав грошові кошти в сумі 650 000,00 грн. та зобов'язався їх повернути в строк до 20 листопада 2012 року.

Згідно із договором поруки від 04.07.2011 р., ВК «Віра» поручилося за виконання ОСОБА_6 своїх зобов'язань перед ФОП ОСОБА_1 за договором поруки № 3 від 04.07.2011 р.

Станом на день подання цієї заяви, заборгованість ОСОБА_6 перед ФОП ОСОБА_1 за договором позики № 3 від 04.07.2011 р. складає 650 000,00 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 530 ЦК України зазначає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 612 ЦК України Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання основного зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, порукою.

Згідно з ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Враховуючи, що зобов'язання з повернення грошових коштів за договором позики № 3 від 04.07.2011 р. залишились невиконаними, вимоги ФОП ОСОБА_1 в сумі 650 000,00 грн. визнаються судом та відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону про банкрутство підлягають внесенню да четвертої черги реєстру вимог кредиторів, а в сумі 1218,00 грн. витрат по сплаті судового збору - до першої черги задоволення кредиторських вимог.

У відповідності до вимог ст. 25 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також п. 36.7. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013р. № 01-06/606/2013 за результатами розгляду грошових вимог кредиторів господарським судом затверджується реєстр вимог кредиторів.

Розглянувши наданий реєстр вимог кредиторів та додані до нього документи, а також заслухавши пояснення представників кредиторів та ліквідатора, господарський суд вважає, що реєстр підлягає затвердженню з урахуванням виключення з нього невизнаних судом грошових вимог ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України».

Керуючись ст. 86 ГПК України, ст.ст. 25, 45 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Затвердити реєстр вимог кредиторів Виробничого кооперативу «Віра» на загальну суму 1 297 834,06 грн., в тому числі:

- вимоги першої черги:

1) Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в сумі 1218,00 грн. - витрати по сплаті судового збору.

- вимоги третьої черги:

1) Жовтнева об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Миколаївській області в сумі 438 698,19 грн.

- вимоги четвертої черги:

1) Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в сумі 650 000,00 грн.

- вимоги шостої черги:

1) Жовтнева об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Миколаївській області в сумі 207 917,87 грн.

2. Зобов'язати ліквідатора в десятиденний термін з моменту винесення ухвали надати реєстр вимог кредиторів Виробничого кооперативу «Віра», схвалений відповідно до цієї ухвали.

3. Ухвалу надіслати на адресу всіх кредиторів, банкрута, ліквідатора.

Суддя О.В. Ткаченко