Ухвала суду № 40536506, 16.09.2014, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

16 вересня 2014 року Справа № 915/717/14

м. Миколаїв

Кредитор: Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», вул. Горького, 127, м. Київ, 03150

в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Миколаєві.

Банкрут: Виробничий кооператив «Віра»,

Юридична адреса: вул. Дорожна, 5, смт. Воскресенське, Жовтневий район, Миколаївська область, 57210, код ЄДРПОУ 23088380.

Адреса для листування: вул. Садова, 1, м. Миколаїв, 54001.

Ліквідатор: Герман Оксана Степанівна (АДРЕСА_1).

Суддя Ткаченко О.В.

Представники:

Від кредитора: Чеботарьов О.О., дов. № 010-01/4629 від 05.07.2014 р.

Від банкрута: не з'явились.

Ліквідатор: Герман Оксана Степанівна.

Суть справи: про визнання кредиторських вимог

27.06.2014р. кредитором подано до суду заяву про визнання кредиторських вимог до боржника в сумі 1804679,91 грн.

Ліквідатором у відповідності до наданого повідомлення від 10.07.2014 року кредиторські вимоги в сумі 1 804 679,91 грн. визнано в повному обсязі.

Ухвалами суду від 14.08.2014 року та від 09.09.2014 року розгляд кредиторських вимог відкладався відповідно на 09.09.2014 року на 16.09.2014 року

До судового засідання 09.09.2014р. від Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 надійшло заперечення щодо визнання кредиторських вимог ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України».

Кредитором до судового засідання 09.09.2014 р. було надано додаткові обґрунтування кредиторських вимог.

Розглянувши заяву про визнання кредиторських вимог, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив.

Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» звернулось до господарського суду Миколаївської області із заявою від 27.06.2014 року № 62-003/1355 про визнання кредиторських вимог на суму 1 804 679,91 грн., у тому числі:

- 1 380 000,00 грн. - заборгованість за кредитами;

- 266 812,81 грн. - заборгованість за відсотками;

- 16 529,03 грн. - комісія за управління кредитом;

- 55,87 грн. - комісія за зобов'язання;

- 124 999,95 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту;

- 15 031,55 грн. - пеня за несвоєчасне погашення процентів;

- 1244,72 грн. - пеня за несвоєчасне погашення комісії за управління кредитом;

- 5,98 грн. - пеня за несвоєчасне погашення комісії за зобов'язання.

Ліквідатор у відповідності до повідомлення кредиторські вимоги ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» визнав в повному обсязі.

Розглянувши заяву про визнання кредиторських вимог, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив.

11 червня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» та ТОВ «Сотол» було укладено Генеральну угоду № 62608N1 від 11.06.2008р. з загальним лімітом заборгованості 2000,0 тис. грн. строком дії до 10 червня 2013р.

В рамках і на умовах зазначеної Генеральної угоди укладено 2 кредитних договори:

1) № 62610К6 від 26.07.2010р. з лімітом заборгованості 1 400 000,00 грн., кінцевим терміном погашення 25.07.2011р.

2) № 62611К4 від 26.04.2011р. з лімітом заборгованості 1200 000,00 грн. кінцевим терміном погашення 25.04.2012 р. (надалі - Кредитні договори).

ВК «Віра» виступило майновим поручителем по зобов'язаннях ТОВ «Сотол» перед АТ «Укрексімбанк». В забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Сотол» за Генеральною угодою між майновим поручителем ВК «Віра» та АТ «Укрексімбанк» укладено договір застави №6260824 від 11.06.2008р. та іпотечний договір №6260825 від 11.06.2008р.

В зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за Кредитними договорами рішенням Господарського суду Миколаївської області від 24.05.2012р. по справі №5016/712/2012(13/51) було задоволено позов прокурора Жовтневого району Миколаївської області в інтересах держави в особі АТ "Укрексімбанк" та присуджено до стягнення з ТОВ «Сотол» заборгованість за кредитними договорами в загальній сумі 1 804 679,91 гривень, стягнення звернуто на заставлене майно за договором застави №6260824 від 11.06.2008р та договором іпотеки № 6260825 від 11.06.2008р., що укладені з майновим поручителем ВК «Віра».

Згідно ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З огляду на наведене розмір заявлених кредитором грошових вимог у встановленій рішенням господарського суду Миколаївської області від 24.05.2012р. у справі № 5016/712/2012(13/51) сумі заборгованості 1 804 679,91 грн. не потребує доведення.

Проте у відповідності до наданої копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 07.11.2013 року внесено запис про припинення ТОВ «Сотол» за судовим рішенням господарського суду Миколаївської області від 10.09.2013 року у справі № 5016/1163/2012 про припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням його банкрутом.

Встановивши обставини справи, господарський суд не вбачає підстав для визнання заявлених кредитором грошових вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставного майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

За визначенням ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Частиною 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що у разі ліквідації боржника - сторони основного зобов'язання - право застави, що забезпечувало його виконання, також є припиненим.

Таким чином, виходячи з однорідної юридичної природи поруки та застави як засобів забезпечення виконання зобов'язань, а також того факту, що як порука, так і застава припиняються у разі припинення основного зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 575, п. 1 ч. 1 ст. 593, ч. 1 ст. 609 ЦК України, ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку", іпотека як вид застави припиняється в разі припинення основного зобов'язання (кредитного договору).

Зважаючи на це, припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом є підставою припинення іпотеки, оскільки зобов'язання за кредитним договором припиняється.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом України у постанові від 11.09.2013 року.

Крім того, суд вважає, що відповідно до ч. 1 ст. 609 ЦК України, ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку" наявність рішення господарського суду Миколаївської області від 24.05.2012р. по справі №5016/712/2012(13/51), яке набрало чинності, щодо стягнення з ТОВ «Сотол» на користь кредитора заборгованості за кредитними договорами в загальній сумі 1804679,91 гривень, також не може вплинути на факт припинення зобов'язань між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ВК «Віра» за договором застави №6260824 від 11.06.2008р та договором іпотеки № 6260825 від 11.06.2008р. у зв'язку з припиненням основного зобов'язання.

До аналогічного висновку дійшов також Вищий господарський суд у постанові від 22.01.2013 року по справі № 5006/2/73пн/2012.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для визнання заявлених ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» грошових вимог в розмірі 1 804 679,91 грн.

Керуючись ст. 86 ГПК України, ст.ст. 23, 24, 45, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» у визнанні грошових вимог в розмірі 1 804 679,91 грн.

2. Ухвалу направити на адресу ліквідатора, кредитора та боржника.

Суддя О.В.Ткаченко