Ухвала суду № 40533970, 16.09.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

16 вересня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/4080/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Милосердного М.М.,

суддів - Домусчі С.Д. та Ступакової І.Г.,

за участю: особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пост Медіа" до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання недійсним (нечинним) та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Пост Медіа" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - ДПІ у Приморському районі м. Одеси) про визнання недійсним (нечинним) та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.03.2013р. №0000652210 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 8420 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на помилковий та не відповідаючий дійсності висновок про нікчемність та нереальний характер господарських операцій позивача з ТОВ "Соло-25", що зроблений на підставі припущень, без достатнього вивчення первинних документів, які оформлені відповідно до вимог законодавства та у повному обсязі підтверджують здійснення господарських операцій. Крім того, посадові особи податкового органу не наділені законодавчо повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають закону, та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року позовні вимоги задоволено. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 14.03.2013р. №0000652210.

Не погоджуючись з постановою суду, представником ДПІ у Приморському районі м. Одеси подана апеляційна скарга, в якій зазначено, що вказана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не з'ясовані усі обставини, що мають значення у справі, тому постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги ДПІ у Приморському районі м. Одеси, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 14.02.2013р. по 20.02.2013р. на підставі направлення від 12.02.2013 №000283/362, посадовою особою ДПІ у Приморському районі м. Одеси згідно до вимог пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.1, пп.78.1.4 ст.78 ПК України з урахуванням Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984, та відповідно до наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 12.02.2013р. №416, проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Пост Медіа" щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ "Соло-25" за податковий період з 01.01.2012р. по 30.11.2012р.

За результатами перевірки складено акт №973/22-1/35696588 від 27.02.2013р., в висновках якого зазначено, що ТОВ "Пост Медіа" порушено п.198.3 ст. 198, п.201.1 ст.201 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 8420,06 грн., у т.ч. по періодам: лютий 2012р. - 6020,06 грн., березень 2012р. - 1400 грн., квітень 2012р. - 1000 грн.

На підставі акту прийняте оскаржуване по даній справі податкове повідомлення-рішення від 14.03.2013р. №0000652210, яким, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 8420 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 2105 грн.

За наслідками адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення було залишено без змін, а подана скарга, відповідно без задоволення.

Посилаючись на протиправність податкового повідомлення-рішення від 14.03.2013р. №0000652210, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Під час судового розгляду судом першої інстанції встановлено, що висновки контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту податку на додану вартість та відповідно заниження податку на додану вартість, ґрунтуються на інформації, яка надійшла до ДПІ у Приморському районі м. Одеси від слідчого відділу ДПС у Закарпатській області (лист від 17.12.2012 №2803/09). Згідно з якою ТОВ "Соло-25" має ознаки фіктивності, що підтверджено внесений до ЄДР запис про відсутність за місцезнаходженням. Листом ДПІ у Закарпатській області від 17.12.2012р. №2803/09 надійшла доказова база, а саме пояснення громадянина ОСОБА_2, що взято лейтенантом міліції ВДСБЕЗ Дарницького РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_3, про нереальність здійснення господарської діяльності TOB "Соло-25". Актом від 13.06.2012р. №572/22-40/30399950 "Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB "Соло-25" з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовано податковий кредит за період з 01.11.2011 по 30.04.2012р." встановлені порушення TOB "Соло-25" п.198.1, п.198.2, n.198.6 cт.198, п.185 ст.185, п.188.1 cт.188, п.187.1 ст.187 ПК України; п.l, п.5 ст.203, п.l, п.2 cт.215, п.l cт.216, ст.228, cт.626, cт.629, cт.650, cт.655, cт.658, ст.662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених контрагентами TOB "Соло-25" при визначенні податкових зобов'язань та податкового кредиту, у зв'язку з чим підлягає зменшенню податковий кредит, який задекларований контрагентом-покупцем, до 0 за період з 01.11.2011р. по 30.04.2012р.

На підставі зазначеного, контролюючим органом зроблено висновок про невизнання по ланцюгу постачання податкового кредиту, сформованого TOB "Пост Медіа" від постачальника TOB "Соло-25", в результаті чого TOB "Пост Медіа" завищено податковий кредит у лютому, березні, квітні 2012 на суму ПДВ у розмірі 8420,06 грн.

Вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з наступного.

Відносини між TOB "Пост Медіа" та TOB "Соло-25" ґрунтувались на договорі про надання кур'єрських послуг від 16.03.2012р. №16-03, яким передбачено здійснення кур'єром (ТОВ "Соло-25") кур'єрської діяльності, що включає доставку бандеролей та посилок, розповсюдження поліграфічної та рекламної продукції, інші кур'єрські послуги від імені, в інтересах та під контролем замовника (TOB "Пост Медіа").

У зв'язку з виконанням умов договору, сторонами оформлені акти надання послуг: №325 від 16.02.2012р. про надання кур'єрських послуг з 01.02.2012р. по 15.02.2012р. на суму 13800 грн. (ПДВ - 2300 грн.); №331 від 28.02.2012р. про надання кур'єрських послуг з 16.02.2012р. по 28.02.2012р. на суму 22320,36грн. (ПДВ - 3720,06 грн.); №810 від 16.03.2012р. про надання кур'єрських послуг з 01.03.2012р. по 15.03.2012р. на суму 4200грн. (ПДВ - 700 грн.); №811 від 30.03.2012р. про надання кур'єрських послуг з 16.03.2012р. по 31.03.2012р. на суму 4200 грн. (ПДВ - 700 грн.); №0000001085 від 16.04.2012р. про надання кур'єрських послуг на суму 3000 грн. (ПДВ - 500 грн.); №0000001088 від 30.04.2012р. про надання кур'єрських послуг на суму 3000грн. (ПДВ - 500грн.).

Розрахунки TOB "Пост Медіа" з TOB "Соло-25" здійснювались у безготівковій формі, оригінали платіжних документів (платіжних доручень), підтверджуючих зазначене, досліджувались під час перевірки.

У зв'язку з здійсненням вказаних господарських операцій ТОВ "Соло-25" виписані позивачу податкові накладні №193 від 16.02.2012р. на суму ПДВ 2300 грн., №199 від 28.02.2012р. на суму ПДВ 3720,06 грн., №342 від 16.03.2012р. на суму ПДВ 700 грн., №343 від 30.03.2012р. на суму ПДВ 700 грн., №202 від 16.04.2012р. на суму ПДВ 500 грн., №205 від 30.04.2012р. на суму ПДВ 500 грн., копії яких надані позивачем і залучені до матеріалів справи.

На підставі отриманих від контрагента податкових накладних TOB "Пост Медіа" включено до складу податкового кредиту ПДВ на суму 8420,06 грн., у т.ч. по за лютий 2012р. - 6020,06 грн., за березень 2012р. - 1400 грн., за квітень 2012р. - 1000 грн.

Первинні документи, що підтверджують товарність господарських операцій з придбання позивачем послуг, а також виникнення права на віднесення сум сплаченого ПДВ до складу податкового кредиту залучені до матеріалів справи та підтверджують реальність господарських операцій позивача з визначеним в акті перевірки контрагентом, та обґрунтованість віднесення спірної суми ПДВ до податкового кредиту (договір, податкові накладні, акти надання послуг, платіжні доручення).

Будь-яких зауважень стосовно статусу ТОВ "Соло-25" як платників ПДВ на час виписки податкових накладних в акті перевірки позивача не міститься. Укладений між позивачем та ТОВ "Соло-25" договір є дійсним, оскільки, відсутні судові рішення про визнання його недійсним, реальність господарських операцій за цим договором підтверджується первинними документами в матеріалах справи. Позивач та його контрагент - ТОВ "Соло-25" належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності, дефектність яких нічим не підтверджена.

Таким чином, висновок акту про нікчемність договорів та безтоварність господарських операцій, а отже і про завищення податкового кредиту за вказаними операціями, є довільним припущенням перевіряючого, не заснованим на будь-яких належних доказах.

В акті перевірки ТОВ "Пост Медіа" не обґрунтовано згідно з вимогами Порядку, в чому полягає порушення позивачем п.198.3 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України з посиланням на первинні або інші документи бухгалтерського та податкового обліку, тому цей акт оцінюється судом за правилами ст.86 КАС України як доказ, що не підтверджує наявність такого порушення у зв'язку з включенням ТОВ "Пост Медіа"до складу податкового кредиту спірної суми ПДВ по господарським операціям з ТОВ "Соло-25".

Заперечуючи проти позову, відповідач не наводить на спростування доводів позивача інших ніж зазначені в акті, обставин та міркувань, в порушення вимог Порядку №984 висновки по ТОВ "Пост Медіа" зроблені переважно як похідні від результатів перевірки іншого підприємства.

Відповідно до ст.83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Таким чином, висновок документальної перевірки про безтоварність господарських операцій ТОВ "Пост Медіа" з ТОВ "Соло-25" обґрунтований переважно даними додаткового характеру, одержаними з матеріалів, складених іншими податковими органами (у т.ч. їх слідчими відділами), хоча висновки про встановлені порушення податкового законодавства не можуть бути обґрунтовані виключно додатковою інформацією, одержаною не з первинних документів ТОВ "Пост Медіа", а з документів за результатами перевірки іншого платника податків. При формуванні висновків акту перевірки ТОВ "Пост Медіа", ДПІ в порушення вимог Порядку №984 та ст.83 ПК України оперує переважно чи повністю виключно податковою інформацією, яка не може бути єдиним джерелом одержання даних для формування висновків про порушення платником, що перевіряється, вимог податкового законодавства.

Враховуючи необґрунтованість висновків акту перевірки, суд дійшов висновку про протиправність оскарженого податкового повідомлення-рішення, що є підставою для визнання його протиправним та скасування і задоволення позову ТОВ "Пост Медіа" у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

Відповідно до пп. 14.1.181. п. 14.1. ст.4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість можливе, за умови придбання ним товарів та послуг для використання їх при здійсненні ним господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Підставою для виникнення такого права є виписана контрагентом, зареєстрованим як платник податку на додану вартість, податкова накладна, оформлена відповідно до вимог чинного законодавства України.

Також, відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією, в свою чергу є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В той же час посилання податкового органу в акті перевірки і надана до суду копія акта ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 13.06.2012 №572/22-40/30399950 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Соло-25", є неналежним і недопустимим доказом по справі і правомірно не брався судом до уваги, оскільки він є недопустимим доказом по справі в частині визначення органом ДПС правомірності правочинів і оцінки дійсності господарських зобов'язань ТОВ "Соло-25" та визнання їх недійсними і нікчемними, оскільки за відсутності відповідних правових і фактичних підстав та без належного документального підтвердження органами ДПС зроблено суб'єктивні висновки щодо результатів господарської діяльності платника податків. Неможливість органів ДПС провести перевірку чи зустрічну звірку не є достатнім доказом відсутності фінансово-господарських відносин між позивачем і ТОВ "Соло-25", не спростовує правового значення складених за такими операціями первинних документів, а тому не є підставою для неврахування відповідачем наданих до перевірки первинних документів.

Посилання Податкового органу на недійсність і нікчемність правочинів ТОВ "Соло-25" суд не бере до уваги, оскільки в порушення п. 83.1 ст. 83 Податкового кодексу України такі висновки перевірки зроблені відповідачем без належних і достатніх матеріалів, які достовірно підтверджували відповідні юридичні факти і могли бути підставою стверджувати про недійсність або нікчемність правочинів, а також не відповідають вимогам ст.ст. 204, 215, 216, 228, 234 Цивільного кодексу України і ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України. Відповідачем не надано конкретних доказів порушення публічного порядку, а саме спрямованості правочинів на заволодіння коштами (майном) держави. Водночас надходження до ДПІ акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Соло-25", не є підставою визнання правочинів недійсними або нікчемними, оскільки цивільний закон таких підстав не встановлює.

Твердження податкового органу про відсутність необхідних умов (відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів) для провадження ТОВ "Соло-25", господарської діяльності є необґрунтованими і не беруться судом до уваги, оскільки в даному випадку вони не підтверджені належними доказами, а ґрунтуються виключно на припущеннях.

Проте помилковість таких посилань податкового органу в акті у даному випадку не може бути достатньою підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, адже не спростовує встановленої судом відсутності у позивача належно оформлених первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ "Соло-25", на основі яких ґрунтуються дані бухгалтерського та податкового обліку.

Частиною другою статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Враховуючи вищевикладене та встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000652210 від 14.03.2013 року.

Підсумовуючи все викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки, під час розгляду справи, не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами, окрім того ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: