Вирок № 40533724, 27.05.2014, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.05.2014 Справа №607/18491/13-к Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Делікатної Л.В.

за участю секретаря Бєлоусової К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тернополі матеріали кримінального провадження № 12013210010002832 про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Тернополя, громадянина України з неповною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, проживаючого за адресою АДРЕСА_1, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Тернополя, громадянина України з середньо- спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, проживаючого за адресою АДРЕСА_3, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця м. Тернополя, громадянина України з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, проживаючого за адресою АДРЕСА_4, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця м. Тернополя, громадянина України з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, проживаючого за адресою АДРЕСА_5, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України, за участю сторін кримінального провадження: прокурора Ороновського С.І., захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9, обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_4,

В С Т А Н О В И В:

21 липня 2013 року близько 23 години 45 хвилин у ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1, які перебували неподалік бару «Шинок», що в парку імені Т.Г. Шевченка в м. Тернополі, виник злочинний намір направлений на відкрите викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_2 за попередньою змовою із ОСОБА_3 та ОСОБА_1, 21 липня 2013 року о 23 годині 45 хвилин, перебуваючи неподалік бару «Шинок», що в парку імені Т.Г. Шевченка в м. Тернополі, підійшли до ОСОБА_8 та застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, що виразилось у нанесенні ударів руками та ногами в різні частини тіла останнього, чим спричинили йому синці, садна на обличчі, садна на ліктях, колінах та гомілках, які згідно висновку експерта №1041 від 22 серпня 2013 року за ступенем тяжкості тілесних ушкоджень належать до легких тілесних ушкоджень, відкрито викрали чоловічу сумку, вартістю 120 гривень, в якій знаходились наступні речі: паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_12, військовий квиток на ім'я ОСОБА_8, оригінал ідентифікаційного коду, які цінності в грошовому вигляді для потерпілого не становлять, грошові кошти в сумі 1223 гривні, шкіряний чохол, вартістю 120 гривень, в якому знаходився мобільний телефон торгової марки «Samsung 85230», вартістю 559,89 грн., в даному телефоні знаходилась картка оператора мобільного зв'язку «LIfe», вартістю 15 гривень, на рахунку якої було 2 гривні та картка нам'яті micro SD об'ємом 4 Гб, вартістю 160 гривень, шкіряний чохол, вартістю 120 гривень, в якому знаходився мобільний телефон «Nokia», вартістю 1000 гривень, в якому знаходилась картка оператора мобільного зв'язку «Діджус», вартістю 10 гривень, флеш-картка пам'яті об'ємом 4 Гб, вартістю 60 гривень та флеш-картка пам'яті об'ємом 8 Гб, вартістю 98 гривень, картка пам'яті micro SD об'ємом 4 ГБ, вартістю 160 гривень, чохол із шкірзамінника, вартістю 60 гривень. Із викраденим майном ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з місця вчинення кримінального правопорушення втекли, чим спричинили ОСОБА_8 шкоду на загальну суму 3705,89 гривень.

Крім цього, 22 липня 2013 року близько 03 години 50 хвилин у ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4, які перебували по вул. Веселій в м. Тернополі, виник злочинний намір, направлений на відкрите викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний намір ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1, 22 липня 2013 року о 03 годині 50 хвилин, перебуваючи по вул. Весела в м. Тернополі, діючи за попередньою змовою, підійшли до ОСОБА_9 та застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, що виразилось у нанесенні ударів руками та ногами в різні частини тіла останнього, чим спричинили йому синець і садно (на тлі синця) правої тім'яної-скроневої, синці лівої половини потиличної та лівої лобно-скроневої ділянок голови, садно лівої вушної раковини, синець і садно (на тлі синця) лівої половини чола, синець повіки лівого ока з поширенням на ліву підочну та виличну ділянки, садно на тлі цього синця в проекції нижнього краю очної ямки, садно на правій заднє-боковій поверхні шиї, синці на заднє-верхній поверхні ділянки правого надпліччя та задній поверхні правого плеча, садна на тильній поверхні правої кисті (в п'ястковій ділянці, основній фаланзі 4-го пальця, середній і нігтьовій фалангах 5-го пальця) та синець нігтьової фаланги 4-го пальця цієї кисті, синець на зовнішній поверхні верхньої третини правого стегна, синець і садна (на тлі синця) на передній поверхні правого коліна, садна на переднє-зовнішній поверхні лівого коліна, які згідно висновку експерта №967 від 08 серпня 2013 року за ступенем тяжкості тілесних ушкоджень належать до легких тілесних ушкоджень, відкрито викрали із кишені штанів гроші в сумі 2 гривні, мобільний телефон марки «Nokia 1280», вартістю 147 гривень, клубну карту з написом «Коза та Шинок» та освіжувач рота, які матеріальної цінності для потерпілого не становлять. Із викраденим майном ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 з місця вчинення кримінального правопорушення втекли, чим спричинили ОСОБА_9 шкоду на загальну суму 149 гривень.

Також, 22 липня 2013 року близько 04 години 10 хвилин у ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4, які перебували по вул. Збаразькій в м. Тернополі, виник злочинний намір, направлений на відкрите викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний намір ОСОБА_2 22 липня 2013 року о 04 годині 10 хвилин, перебуваючи по вул. Збаразька в м. Тернополі, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1, останній підійшов до ОСОБА_14 та застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, що виразилось у нанесенні ударів руками в різні частини тіла останнього, чим спричинив йому фізичний біль, відкрито викрав наручний годинник, вартістю 360 гривень, сумку, вартістю 200 гривень, в якій знаходились наступні речі: мобільний телефон марки «Samsung Galaxy S3», вартістю 3163,65 гривень, в якому знаходилась сім-карта, яка матеріальної цінності для потерпілого не становить, грошові кошти в сумі 20 євро, які згідно курсу Національного Банку України станом на момент вчинення злочину становить 209,8 гривень. В цей час ОСОБА_3 разом із ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з метою недопущення перешкоджання виконанню задуманого, підійшли до ОСОБА_15 та застосовуючи насильство, утримували його від вчинення будь-яких дій. Із викраденим майном ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 з місця вчинення кримінального правопорушення втекли, чим спричинили ОСОБА_14 шкоду на загальну суму 3933,45 гривень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав повністю та показав, що дійсно 21 липня 2013 року близько 23 год. 45 хв. він разом із ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вчинив відкрите викрадення майна потерпілого ОСОБА_8, а саме чоловічої сумочки, при цьому нанісши йому тілесні ушкодження. Що знаходилося в чоловічій сумочці він не пам'ятає, оскільки з моменту вчинення кримінального правопорушення пройшло багато часу. Також він не пам'ятає хто конкретно в які частини тіла наносили удари потерпілому ОСОБА_8 В подальшому викрадену чоловічу сумочку вони викинули. Крім цього, 22 липня 2013 року близько 03 год. 50 хв. він, разом із ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 відкрито викрали у потерпілого ОСОБА_9 мобільний телефон та грошові кошти застосовуючи до нього насильство, що виразилося у нанесенні останньому ударів руками та ногами в різні частини тіла. Також, 22 липня 2013 року близько 04 год. 10 хв. він, разом із ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 відкрито викрали у потерпілого ОСОБА_14 його сумочку та наручний годинник, при цьому він наносив потерпілому тілесні ушкодження а інші обвинувачені утримували ОСОБА_15 від вчинення будь-яких дій.

У вчиненому обвинувачений ОСОБА_1 щиро розкаюється та просить суд, суворо його не карати, оскільки завдана потерпілим матеріальна шкода відшкодована, обіцяє в подальшому кримінальних правопорушень не вчиняти. Також, обвинувачений ОСОБА_1 визнав частково пред'явлений потерпілим ОСОБА_9 цивільний позов, пояснивши, що згоден відшкодувати завдану шкоду, але її сума занадто завищена.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав повністю та показав, що дійсно 21 липня 2013 року близько 23 год. 45 хв. він разом із ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вчинив відкрите викрадення майна потерпілого ОСОБА_8, а саме чоловічої сумочки, при цьому нанісши йому тілесні ушкодження. Що знаходилося в чоловічій сумочці він не пам'ятає, оскільки з моменту вчинення кримінального правопорушення пройшло багато часу. Також він не пам'ятає хто конкретно в які частини тіла наносили удари потерпілому ОСОБА_8 В подальшому викрадену чоловічу сумочку вони викинули. Крім цього, 22 липня 2013 року близько 03 год. 50 хв. він, разом із ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відкрито викрали у потерпілого ОСОБА_9 мобільний телефон та грошові кошти застосовуючи до нього насильство, що виразилося у нанесенні останньому ударів руками та ногами в різні частини тіла. Також, 22 липня 2013 року близько 04 год. 10 хв. він, разом із ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відкрито викрали у потерпілого ОСОБА_14 його сумочку та наручний годинник, при цьому ОСОБА_1 наносив потерпілому тілесні ушкодження а він із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 утримували ОСОБА_15 від вчинення будь-яких дій.

У вчиненому обвинувачений ОСОБА_2 щиро розкаюється та просить суд, суворо його не карати, оскільки завдана потерпілим матеріальна шкода відшкодована, обіцяє в подальшому кримінальних правопорушень не вчиняти. Також, обвинувачений ОСОБА_2 визнав частково пред'явлений потерпілим ОСОБА_9 цивільний позов, пояснивши, що згоден відшкодувати завдану шкоду, але її сума занадто завищена.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав повністю та показав, що дійсно 21 липня 2013 року близько 23 год. 45 хв. він разом із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вчинив відкрите викрадення майна потерпілого ОСОБА_8, а саме чоловічої сумочки, при цьому нанісши йому тілесні ушкодження. Що знаходилося в чоловічій сумочці він не пам'ятає, оскільки з моменту вчинення кримінального правопорушення пройшло багато часу. Також він не пам'ятає хто конкретно в які частини тіла наносили удари потерпілому ОСОБА_8 В подальшому викрадену чоловічу сумочку вони викинули. Крім цього, 22 липня 2013 року близько 03 год. 50 хв. він, разом із ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відкрито викрали у потерпілого ОСОБА_9 мобільний телефон та грошові кошти застосовуючи до нього насильство, що виразилося у нанесенні останньому ударів руками та ногами в різні частини тіла. Також, 22 липня 2013 року близько 04 год. 10 хв. він, разом із ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відкрито викрали у потерпілого ОСОБА_14 його сумочку та наручний годинник, при цьому ОСОБА_1 наносив потерпілому тілесні ушкодження а він із ОСОБА_2 та ОСОБА_4 утримували ОСОБА_15 від вчинення будь-яких дій.

У вчиненому обвинувачений ОСОБА_3 щиро розкаюється та просить суд, суворо його не карати, оскільки завдана потерпілим матеріальна шкода відшкодована, обіцяє в подальшому кримінальних правопорушень не вчиняти. Також, обвинувачений ОСОБА_3 визнав частково пред'явлений потерпілим ОСОБА_9 цивільний позов, пояснивши, що згоден відшкодувати завдану шкоду, але її сума занадто завищена.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав повністю та показав, що дійсно 22 липня 2013 року близько 03 год. 50 хв. він, разом із ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відкрито викрали у потерпілого ОСОБА_9 мобільний телефон та грошові кошти застосовуючи до нього насильство, що виразилося у нанесенні останньому ударів руками та ногами в різні частини тіла. Також, 22 липня 2013 року близько 04 год. 10 хв. він, разом із ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відкрито викрали у потерпілого ОСОБА_14 його сумочку та наручний годинник, при цьому ОСОБА_1 наносив потерпілому тілесні ушкодження а він із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 утримували ОСОБА_15 від вчинення будь-яких дій.

У вчиненому обвинувачений ОСОБА_4 щиро розкаюється та просить суд, суворо його не карати, обіцяє в подальшому кримінальних правопорушень не вчиняти. Також, обвинувачений ОСОБА_4 визнав частково пред'явлений потерпілим ОСОБА_9 цивільний позов, пояснивши, що згоден відшкодувати завдану шкоду, але її сума занадто завищена.

Крім визнання вини обвинуваченими ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України, їх вина доводиться показами потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9, дослідженими в судовому засіданні.

Потерпілий ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що 22 липня 2013 року о 03 год. 00 хв. він проходив по вул. Веселій в м. Тернополі, навпроти продуктового магазину «Сусід», де побачив чотирьох невідомих йому хлопців, які стояли та між собою розмовляли. Коли він проходив біля даних хлопців, вони підійшли до нього та почали його бити. Першим вдарив ОСОБА_1, потім до нього приєднались інші хлопці та почали бити ногами в голову. Після того, ОСОБА_2 вдарив його ногою в спину і він перестав пручатись. Тоді ОСОБА_2 його припідняв та витягнув з правої кишені його штанів мобільний телефон торгової марки «Нокіа», клубну картку з надписом «Коза та Шинок», дві гривні та освіжувач рота, після того обвинувачені залишили його на тому ж місці та побігли вверх по вул. Веселій в м. Тернополі, в сторону старого парку. Після інциденту, що стався він перебував в глибокій депресії, ходив на допити в міліцію, після даного випадку в нього появились фобії, він перестав спати та втратив роботу в Москві, а тому моральну шкоду оцінює в 200 000 гривень і просить стягнути вказану суму з обвинувачених. Щодо міри покарання для обвинувачених, вважає, що їх слід карати суворо.

Показаннями потерпілого ОСОБА_8, даними ним в судовому засіданні, який пояснив, що 21 липня 2013 року о 23 год. 40 хв., він знаходився на острівку «Чайка» в парку ім. Т. Шевченка м. Тернополя. До нього підійшов ОСОБА_1 та почав з ним розмову, про що саме вони розмовляли він не пригадує, однак під час розмови вони почали відходити в сторону забору, де проводились ремонтні роботи. Не доходячи до вказаного забору, він відчув, як йому нанесли два удари в область голови. Після цього, ОСОБА_1 почав наносити йому удари кулаками в голову, від чого він впав на землю, а ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 продовжували наносити йому удари ногами в область голови та по тулубу. Хто саме та куди наносили йому удари він повідомити не може, оскільки не бачив. Після того, обвинувачені викрали в нього чоловічу сумку темно-коричневого кольору, в сумці був телефон торгової марки «Самсунг S5230» зі стартовим пакетом «Лайф» та картою пам'яті, телефон торгової марки «Нокіа», зі стартовим пакетом «Діджус» та картою пам'яті, дві флешки: одна на 4 Гб, друга на 8 Гб. Також в сумці був військовий квиток на його ім'я та паспорт його матері на ім'я ОСОБА_12, який 29 липня 2013 року невідома особа залишила біля входу в його квартиру. Також, в сумці було два шкіряних чохли для мобільних телефонів та один чохол для мобільного телефону зі шкірозамінника. Крім того, в сумці були грошові кошти в сумі 1223 гривні. Хто саме з обвинувачених взяв сумку він сказати не може, оскільки не бачив. Щодо міри покарання для обвинувачених, вважає, що їх слід карати суворо.

Крім власного визнання вини, обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 повністю погодилися зі всіма доказами по справі, що були зібрані під час досудового розслідування і підтверджували їх винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, згідно повідомлення про підозру та обвинувального акта, відмовившись від їх дослідження під час судового розгляду.

З'ясувавши думку учасників судового провадження про визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правильність розуміння обвинуваченими зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, проаналізувавши вищевказані обставини та докази, суд, приходить до переконання про доведеність вини обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень та вважає, що органами досудового розслідування їх дії кваліфіковано вірно:

обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчинений повторно за попередньою змовою групою осіб;

обвинуваченого ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчинений повторно за попередньою змовою групою осіб;

обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчинений повторно за попередньою змовою групою осіб;

обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчинений повторно за попередньою змовою групою осіб;

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд, відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, його вік, конкретні обставини справи, обставини, які пом'якшують покарання, а саме: визнання ним своєї вини, щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, відшкодування майнової шкоди завданої кримінальними правопорушеннями. Обставин, які б обтяжували покарання, суд не вбачає.

Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що з метою виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 йому слід призначити покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді позбавлення волі, із застосуванням ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням.

Приймаючи рішення про звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, суд враховує те, що ОСОБА_1 є особою молодого віку, визнав свою вину та обіцяє в подальшому не вчиняти кримінальних правопорушень.

Водночас, суд вважає, що з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 в період дії іспитового строку, відповідно до ст. 76 КК України, на нього слід покласти обов'язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд, відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, його вік, позитивну характеристику по місцю проживання, конкретні обставини справи, обставини, які пом'якшують покарання, а саме: визнання ним своєї вини, щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, відшкодування майнової шкоди завданої кримінальними правопорушеннями. Обставин, які б обтяжували покарання, суд не вбачає.

Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що з метою виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_2 йому слід призначити покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді позбавлення волі, із застосуванням ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням.

Приймаючи рішення про звільнення обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, суд враховує те, що ОСОБА_2 є особою молодого віку, визнав свою вину та обіцяє в подальшому не вчиняти кримінальних правопорушень, те, що він позитивно характеризується по місцю проживання.

Водночас, суд вважає, що з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_2 в період дії іспитового строку, відповідно до ст. 76 КК України, на нього слід покласти обов'язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3, суд, відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, його вік, позитивну характеристику по місцю проживання, конкретні обставини справи, обставини, які пом'якшують покарання, а саме: визнання ним своєї вини, щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, відшкодування майнової шкоди завданої кримінальними правопорушеннями. Обставин, які б обтяжували покарання, суд не вбачає.

Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що з метою виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 йому слід призначити покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді позбавлення волі, із застосуванням ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням.

Приймаючи рішення про звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, суд враховує те, що ОСОБА_3 є особою молодого віку, визнав свою вину та обіцяє в подальшому не вчиняти кримінальних правопорушень, те, що він позитивно характеризується по місцю проживання.

Водночас, суд вважає, що з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_3 в період дії іспитового строку, відповідно до ст. 76 КК України, на нього слід покласти обов'язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4, суд, відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, його вік, позитивну характеристику по місцю проживання, конкретні обставини справи, обставини, які пом'якшують покарання, а саме: визнання ним своєї вини, щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень. Обставин, які б обтяжували покарання, суд не вбачає.

Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що з метою виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 йому слід призначити покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді позбавлення волі, із застосуванням ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням.

Приймаючи рішення про звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, суд враховує те, що ОСОБА_4 є особою молодого віку, визнав свою вину та обіцяє в подальшому не вчиняти кримінальних правопорушень, те, що він позитивно характеризується по місцю проживання.

Водночас, суд вважає, що з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 в період дії іспитового строку, відповідно до ст. 76 КК України, на нього слід покласти обов'язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

По справі є цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 про відшкодування моральної шкоди на суму 200000 грн., який підлягає до часткового задоволення виходячи із наступних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат та з урахуванням інших обставин.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову потерпілого ОСОБА_9, суд враховує стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, ступінь зниження його авторитету, пережитий стрес, враховуючи майновий стан обвинувачених, визнання ними своєї вини та готовність відшкодувати завдану ними шкоду, виходячи із засад розумності та справедливості, суд приходить до переконання про необхідність стягнення з обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 солідарно в користь ОСОБА_9 4000 грн. завданої моральної шкоди, по 1000 грн. з кожного.

По справі є процесуальні витрати за проведення товарознавчої експертизи № 6-326/13 від 23 серпня 2013 року в розмірі 342 грн. 30 коп.; № 6-311/13 від 12 серпня 2013 року в розмірі 342 грн. 30 коп.; № 6-343/13 від 10 вересня 2013 року в розмірі 342 грн. 30 коп. на загальну суму 1026 грн. 90 коп. (одна тисяча двадцять шість гривень 90 копійок), які суд вважає, слід стягнути з обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в рівних долях по 256,73 грн. (двісті п'ятдесят шість гривень сімдесят три копійки) з кожного в користь держави (УК у м. ТЕРНОПОЛІ /м. Тернопіль/ 24060300 р/р 31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЕДРПОУ 37977726), оскільки вони виникли у зв'язку із витратами органами досудового розслідування при провадженні у даній справі.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому 3 (три) роки іспитового строку.

Зобов'язати ОСОБА_1, відповідно до вимог ст. 76 КК України, в період дії іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому 3 (три) роки іспитового строку.

Зобов'язати ОСОБА_2, відповідно до вимог ст. 76 КК України, в період дії іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому 3 (три) роки іспитового строку.

Зобов'язати ОСОБА_3, відповідно до вимог ст. 76 КК України, в період дії іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому 2 (два) роки іспитового строку.

Зобов'язати ОСОБА_4, відповідно до вимог ст. 76 КК України, в період дії іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 солідарно в користь ОСОБА_9 4000 (чотири тисячі) грн. завданої моральної шкоди по 1000 (одній тисячі) грн. з кожного.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 витрати за проведення товарознавчої експертизи № 6-326/13 від 23 серпня 2013 року в розмірі 342 грн. 30 коп.; № 6-311/13 від 12 серпня 2013 року в розмірі 342 грн. 30 коп.; № 6-343/13 від 10 вересня 2013 року в розмірі 342 грн. 30 коп. на загальну суму 1026 грн. 90 коп. (одна тисяча двадцять шість гривень 90 копійок) в рівних долях по 256,73 грн. (двісті п'ятдесят шість гривень сімдесят три копійки) з кожного в користь держави (УК у м. ТЕРНОПОЛІ /м. Тернопіль/ 24060300 р/р 31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЕДРПОУ 37977726).

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області, шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий суддяЛ. В. Делікатна