Вирок № 40542619, 17.06.2014, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.06.2014 Справа №607/9297/14-к Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Делікатної Л.В.

за участю секретаря Бєлоусової К.О.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду, в м. Тернополі кримінальне провадження № 12014210000000099 про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Калуш Івано-Франківської області, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, проживаючого за адресою АДРЕСА_1, раніше судимого :

- 22 листопада 2012 року Калуським районним судом Івано-Франківської області за ч. 2 ст. 185 КК України, з призначенням покарання у виді арешту строком на 1 (один) місяць;

- 02 жовтня 2013 року Івано-Франківським міським судом за ч. 2 ст. 369 КК України до 2 (двох) років обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України, звільнено від відбування покарання з встановлення іспитового строку 1 (один) рік.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, за участю сторін кримінального провадження: прокурора Левчука А.О., захисника ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_1, -

В С Т А Н О В И В:

В вересні 2013 року у обвинуваченого ОСОБА_1, який перебував в м. Калуш, Івано-Франківської області, виник злочинний умисел спрямований на незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, обвинувачений ОСОБА_1 за невстановлених обставин, в порушення вимог ст. 7 Закону України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори" від 22 грудня 2006 року, незаконно придбав у невстановленої слідством особи наркотичний засіб - бупренорфін, який зберігав при собі та мав намір в подальшому збути.

Згідно ст.ст. 2, 7 Закону України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори" від 22 грудня 2006 року та Таблиці №2, Списку № 1, Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06 травня 2000 року, із змінами, внесеними згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 1890 від 12 грудня 2002 року, «бупренорфін» відноситься до наркотичних засобів, обіг яких обмежено.

Так, 20 вересня 2013 року обвинувачений ОСОБА_1, перебуваючи по вул. Л. Українки, 12/249 в м. Калуш, Івано-Франківської області, маючи в наявності заздалегідь незаконно придбану, у невстановленої слідством особи, таблетку «Субутексу» білого кольору, яка містять наркотичний засіб бупренорфін, незаконно, з корисливою метою, збув громадянину ОСОБА_3 1/4 частину таблетки «Субутексу» білого кольору, яка містить бупренорфін, за грошові кошти в сумі 80 грн.

Вказані дії ОСОБА_1 органами досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 307 КК України, тобто - незаконне придбання, зберігання з метою збуту та незаконний збут наркотичного засобу.

29 травня 2014 року між старшим прокурором прокуратури Тернопільської області Левчук А.О., якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні № 12014210000000099 та обвинуваченим ОСОБА_1, в порядку, передбаченому ст. ст. 468, 469 та 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно даної угоди, прокурор та обвинувачений дійшли згоди, щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 307 КК України. Обвинувачений ОСОБА_1 у повному обсязі сформульованої підозри, беззастережно визнав свою винуватість у вчинені даного кримінального правопорушення. Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_1 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, із застосуванням ст. 69 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів остаточне покарання визначити 1 (один) рік обмеження волі за даним вироком та 2 (два) роки обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України, звільнити від відбування покарання і встановити іспитовий строк 1 (один) рік за вироком Івано-Франківського міського суду від 02 жовтня 2013 року, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 369 КК України, який виконувати самостійно.

Згідно ст. 72 КК України, визначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання із співвідношення, що одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.

Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. ст. 468, 469 КПК України, у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Прокурор в судовому засіданні, вважає, що при укладенні даної угоди дотриманні вимоги і правила КПК України та КК України, просить дану угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні також просить укладену з прокурором угоду затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені угодою заходи, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, в обсязі підозри, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, а також інших заходів у разі затвердження угоди, заявивши, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить затвердити угоду про визнання винуватості та призначити ОСОБА_1 обумовлену міру покарання.

Злочин, у вчиненні якого ОСОБА_1 беззастережно визнав себе винуватим, згідно із ст. 12 КК України є тяжким злочином, від якого потерпілих немає.

Суд, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому, судом з'ясовано, що ОСОБА_1 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості між старшим прокурором відділу прокуратури Тернопільської області Левчук А.О. та обвинуваченим ОСОБА_1, відповідають вимогам КПК України та КК України, суд, враховуючи заслухані доводи сторін кримінального провадження, дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження даної угоди.

За таких обставин, суд вважає доведеним в підготовчому судовому засіданні те, що ОСОБА_1 вчинив незаконне придбання, зберігання з метою збуту та незаконний збут наркотичного засобу, а тому його дії кваліфіковано вірно за якими належить призначити ОСОБА_1 узгоджену сторонами угоди про визнання винуватості, міру покарання.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 394, 474 та 475 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Затвердити у кримінальному провадженні № 12014210000000099 угоду про визнання винуватості від 29 травня 2014 року між старшим прокурором відділу прокуратури Тернопільської області Левчук Андрієм Олександровичем та обвинуваченим ОСОБА_1.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 29 травня 2014 року покарання, із застосуванням ст. 69 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів остаточне покарання визначити 1 (один) рік обмеження волі за даним вироком та 2 (два) роки обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України, звільнити від відбування покарання і встановити іспитовий строк 1 (один) рік за вироком Івано-Франківського міського суду від 02 жовтня 2013 року, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 369 КК України, який виконувати самостійно.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 22 січня 2014 року, зарахувавши в строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення та відповідно до вимог ст. 72 КК України визначити покарання із співвідношення, що одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.

Запобіжний захід ОСОБА_1, до вступу вироку в законну силу, залишити попередній, тримання під вартою, який продовжити на 2 місяці, визначивши кінцевий термін його дії - 14 серпня 2014 року о 19 год. 20 хв.

Процесуальні витрати за проведення судових експертиз № 2-91/14 від 22 січня 2014 року в розмірі 489 грн. 44 коп. (чотириста вісімдесят дев'ять гривень 44 коп.); № 1-103/14 від 06 лютого 2014 року в розмірі 305 грн. 90 коп. (триста п'ять гривень 90 коп.); № 1-105/14 від 10 лютого 2014 року в розмірі 146 грн. 70 коп. (сто сорок шість гривень 70 коп.) на загальну суму 942 грн. 04 коп. (дев'ятсот сорок дві гривні 04 коп.) стягнути з ОСОБА_1 в користь держави (УК у м. ТЕРНОПОЛІ /м. Тернопіль/ 24060300 р/р 31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЕДРПОУ 37977726).

Речові докази:

- дві таблетки білого кольору, які згідно постанови про долучення речових доказів та передачу їх на зберігання від 06 лютого 2014 року, зберігаються в камері зберігання речових доказів УМЗ УМВС України в Тернопільській області - знищити, після набрання вироком законної сили.

- п'ять нерозпечатаних пластикових флаконів «Тропікамід» ємкістю 10 мл. глазні краплі, пачка таблеток «Димедролу», в якій знаходиться 13 білих таблеток, один медичний шприц ємкістю 2 мл. та скляний пошкоджений плафон, один медичний шприц ємкістю 5 мл., із залишками речовини червоного кольору, три порожніх поліетиленових пакети прозорого кольору, які, згідно постанови від 05 березня 2014 року, долучені до матеріалів кримінального провадження та здані в камеру схову СУ УМВС України в Тернопільській області - знищити, після набрання вироком законної сили.

- комп'ютерна підставка для мишки, шкіряне портмоне коричневого кольору, шість чеків Приват Банку за різні дати, кредитний договір № 07.06.2013 року 000000367, дві кредитних картки Приват Банку, електронна ощадна книжка Приват Банку, Пластикова картка Державний ощадний банк України на прізвище ОСОБА_5, використана картка пластикова МТС, мобільний телефон «Самсунг» чорного кольору без стартового пакету, мобільний телефон «Нокіа - С2» білого кольору із стартовим пакетом «МТС», які згідно постанови від 05 березня 2014 року, долучені до матеріалів кримінального провадження та здані в камеру схову СУ УМВС України в Тернопільській області - повернути ОСОБА_1, після набрання вироком законної сили.

- грошові кошти в сумі 2294 грн., вилучені під час обшуку з квартири ОСОБА_1, які згідно постанови від 05 березня 2014 року здані на зберігання в бухгалтерію УМВС України в Тернопільській області - повернути ОСОБА_1, після набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області, шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй копії вироку.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий суддяЛ. В. Делікатна