Вирок № 40533701, 02.06.2014, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.06.2014 Справа №607/5075/14-к Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Делікатної Л.В.

за участю секретаря Бєлоусової К.О.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду, в м. Тернополі кримінальне провадження № 12014210010000565 про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Хирів Старосамбірського району Львівської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, має на утримання двох неповнолітніх дітей, проживаючого за адресою АДРЕСА_1, раніше судимий:

- 28 листопада 2001 року Тернопільським міським судом за ч. 1 ст. 309, ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України з призначенням покарання у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України, встановлено випробувальний термін 1 рік;

- 26 липня 2002 року Тернопільським міським судом за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, з призначенням покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі. Звільнений постановою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 02.02.2005 року умовно - достроково на не відбутий строк покарання 1 рік 5 місяців 6 днів;

- 16 серпня 2005 року Тернопільським міськрайонним судом за ч. 2 ст. 185 КК України, з призначенням покарання у виді 2 (двох) років 6 (місяців) місяців позбавлення волі. Звільнений 30 листопада 2007 року по відбуттю строку покарання.

- 07 жовтня 2009 року Тернопільським міскрайонним судом за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 309 КК України, з призначенням покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, за участю сторін кримінального провадження: прокурора Гавіловського Ю.В., потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_1, -

В С Т А Н О В И В:

28 лютого 2014 року о 09 год. 00 хв., у обвинуваченого ОСОБА_1, який знаходився на третьому поверсі приміщення «Тернопільелектротранс», що по вул. Тролейбусна № 7, в м. Тернополі, виник злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний намір, 28 лютого 2014 року о 09 год. 00 хв., обвинувачений ОСОБА_1 знаходячись на третьому поверсі приміщення «Тернопільелектротранс», що по вул. Тролейбусна № 7, в м. Тернополі, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає та він не буде помічений сторонніми особами, таємно викрав жіночу сумочку чорного кольору «Ваlіnа», вартістю 258,50 грн., в який знаходився жіночий гаманець чорного кольору «SE», вартістю 64,00 грн., з грошовими коштами в сумі 300 гривень, що належить ОСОБА_2, та жіночу сумочку чорного кольору, вартістю 227,50 грн., в якій знаходився жіночий гаманець чорного кольору «Guxilai», вартістю 106, 25 грн., з грошовими коштами в сумі 500 гривень, що належить ОСОБА_3

Із викраденим майном, обвинувачений ОСОБА_1 з місця вчинення кримінального правопорушення втік, чим спричинив ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 622, 50 гривень та ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 833, 75 гривень.

Вказані дії ОСОБА_1 органами досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

21 березня 2014 року, між потерпілими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12014210010000565 та обвинуваченим ОСОБА_1, в порядку, передбаченому ст. ст. 468, 469 та 471 КПК України, укладено угоди про примирення між потерпілими та обвинуваченим.

Згідно даних угод, потерпілі та обвинувачений дійшли згоди, щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України. Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_1 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення та отримана згода обвинуваченого на його призначення, а саме у виді обмеження волі на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбуття вказаного покарання з випробуванням призначивши йому іспитовий строк, терміном на 1 рік, а також на підставі ст. 76 КК України, сторони погоджуються щодо покладення на ОСОБА_1 таких обов'язків, протягом іспитового строку:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'ясненні обвинуваченому.

Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, питання про можливість затвердження даних угод про примирення між потерпілими та обвинуваченим, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. ст. 468, 469 КПК України, у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Прокурор в судовому засіданні, вважає, що при укладенні даної угоди дотриманні вимоги і правила КПК України та КК України, просить дані угоди затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угодах міру покарання та інші передбачені угодами заходи.

Потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять затвердити угоди про примирення та призначити ОСОБА_1 обумовлену міру покарання.

Обвинувачений ОСОБА_1, в судовому засіданні також просить вказані угоди затвердити і призначити узгоджену в них міру покарання та інші передбачені угодами заходи, при цьому визнав себе винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, в обсязі підозри дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, а також інших заходів у разі затвердження угод, заявивши, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угод зобов'язання.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - ОСОБА_4 просить затвердити угоди про примирення та призначити ОСОБА_1 обумовлену міру покарання.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачується та визнав себе винуватим ОСОБА_1, згідно із ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості.

Суд, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угод сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угодах. При цьому, судом з'ясовано, що потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і обвинувачений ОСОБА_1 повністю усвідомлюють зміст укладених угод про примирення, характер обвинувачення, щодо якого ОСОБА_1 визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даних угод, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України, та наслідки їх невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Враховуючи викладене, оскільки умови угод про примирення між потерпілими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і обвинуваченим ОСОБА_1, відповідають вимогам КПК України та КК України, суд, враховуючи заслухані доводи сторін кримінального провадження, дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження даних угод.

За таких обставин, суд вважає доведеним в підготовчому судовому засіданні те, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, а тому його дії кваліфіковані вірно за ч. 2 ст. 185 КК України, за якою належить призначити ОСОБА_1 узгоджену сторонами угод про примирення, міру покарання.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 394, 471, 473, 474 та 475 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Затвердити у кримінальному провадженні № 12014210010000565 угоду про примирення від 21 березня 2014 року між потерпілою ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_1.

Затвердити у кримінальному провадженні № 12014210010000565 угоду про примирення від 21 березня 2014 року між потерпілою ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_1.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами угод про примирення від 21 березня 2014 року покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

Відповідно до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому 1 (один) рік іспитового строку.

Зобовязати ОСОБА_1, відповідно до вимог ст. 76 КК України, в період дії іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави (УК у м. ТЕРНОПОЛІ /м. Тернопіль/ 24060300 р/р 31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЕДРПОУ 37977726), процесуальні витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи № 6-150/14 від 17 березня 2014 року в розмірі 491 грн. 40 коп. (чотириста дев'яносто одна гривня 40 копійок).

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області, шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий суддяЛ. В. Делікатна