Вирок № 40533686, 13.06.2014, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.06.2014 Справа №607/9296/14-к Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Делікатної Л.В.

за участю секретаря Мостовської І.Б.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду, в м. Тернополі кримінальне провадження № 12014210000000100 про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Калуш Івано-Франківської області, громадянина України, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину - сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, проживаючого за адресою АДРЕСА_1, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 317 КК України, за участю сторін кримінального провадження: прокурора Левчука А.О., захисника ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_1, -

В С Т А Н О В И В:

21 січня 2014 року у обвинуваченого ОСОБА_1, який перебував в АДРЕСА_2, виник злочинний умисел спрямований на незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, обвинувачений ОСОБА_1 за невстановлених обставин, в порушення вимог ст. 7 Закону України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори" від 22 грудня 2006 року, незаконно придбав у невстановленої слідством особи наркотичний засіб - бупренорфін, який зберігав при собі та мав намір в подальшому збути.

Згідно ст.ст. 2, 7 Закону України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори" від 22 грудня 2006 року та Таблиці №2, Списку № 1, Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06 травня 2000 року, із змінами, внесеними згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 1890 від 12 грудня 2002 року, «бупренорфін» відноситься до наркотичних засобів, обіг яких обмежено.

Так, 21 січня 2014 року обвинувачений ОСОБА_1, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_1, незаконно, з корисливою метою, безоплатно збув громадянину ОСОБА_4 рідину, що знаходилась в одноразовому шприці ємкістю 2 мл., яка згідно висновку експерта № 2-123/14 від 27 лютого 2014 року, містить дифенгідраміну гідро хлорид (димедрол), який є сильнодіючим лікарським засобом та бупренорфін, який відноситься до наркотичних засобів, обіг яких обмежено, маса димедролу в перерахунку на основу становить 0,0411 грама, маса бупренорфіну в перерахунку на основу становить 0,00021 грама.

Окрім цього, в продовження своєї злочинної діяльності, обвинувачений ОСОБА_1 з метою вжиття заходів конспірації, 21 січня 2014 року використав приміщення своєї квартири по АДРЕСА_1, для зберігання з метою збуту та збуту наркотичного засобу бупренорфіну, обіг якого обмежено, а також надавав приміщення своєї квартири за вищевказаною адресою, для вживання зазначеного наркотичного засобу жителю АДРЕСА_2, ОСОБА_4

Вказані дії ОСОБА_1 органами досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 307 КК України, тобто - незаконне придбання, зберігання з метою збуту та незаконний збут наркотичного засобу та за ч. 1 ст. 317 КК України, - надання приміщення для незаконного вживання наркотичних засобів.

29 травня 2014 року між старшим прокурором прокуратури Тернопільської області Левчук А.О., якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні № 12014210000000100 та обвинуваченим ОСОБА_1, в порядку, передбаченому ст. ст. 468, 469 та 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно даної угоди, прокурор та обвинувачений дійшли згоди, щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 317 КК України. Обвинувачений ОСОБА_1 у повному обсязі сформульованої підозри, беззастережно визнав свою винуватість у вчинені даних кримінальних правопорушень. Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_1 повинен понести за вчинені кримінальні правопорушення, а саме:

за ч. 1 ст. 307 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік;

за ч. 1 ст. 317 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 3000 гривень.

На підставі ст. 70 КК України, призначити ОСОБА_1 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

Згідно ст. 72 КК України, визначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання із співвідношення, що одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.

Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. ст. 468, 469 КПК України, у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Прокурор в судовому засіданні, вважає, що при укладенні даної угоди дотриманні вимоги і правила КПК України та КК України, просить дану угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні також просить укладену з прокурором угоду затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені угодою заходи, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 317 КК України, в обсязі підозри, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, а також інших заходів у разі затвердження угоди, заявивши, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просить затвердити угоду про визнання винуватості та призначити ОСОБА_1 обумовлену міру покарання.

Злочин, у вчиненні якого ОСОБА_1 беззастережно визнав себе винуватим, згідно із ст. 12 КК України є тяжким злочином, від якого потерпілих немає.

Суд, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому, судом з'ясовано, що ОСОБА_1 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості між старшим прокурором відділу прокуратури Тернопільської області Левчук А.О. та обвинуваченим ОСОБА_1, відповідають вимогам КПК України та КК України, суд, враховуючи заслухані доводи сторін кримінального провадження, дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження даної угоди.

За таких обставин, суд вважає доведеним в підготовчому судовому засіданні те, що ОСОБА_1 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 317 КК України, а тому його дії кваліфіковано вірно за якими належить призначити ОСОБА_1 узгоджену сторонами угоди про визнання винуватості, міру покарання

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 394, 474 та 475 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Затвердити у кримінальному провадженні № 12014210000000100 угоду про визнання винуватості від 29 травня 2014 року між старшим прокурором відділу прокуратури Тернопільської області Левчук Андрієм Олександровичем та обвинуваченим ОСОБА_1.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 317 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 29 травня 2014 року покарання:

за ч. 1 ст. 307 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік;

за ч. 1 ст. 317 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 3000 гривень.

На підставі ст. 70 КК України, призначити ОСОБА_1 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 22 січня 2014 року, зарахувавши в строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення та відповідно до вимог ст.72 КК України визначити покарання із співвідношення, що одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.

Запобіжний захід ОСОБА_1, до вступу вироку в законну силу, залишити попередній, тримання під вартою, який продовжити на 2 місяці, визначивши кінцевий термін його дії - 07 серпня 2014 року о 19 год. 20 хв.

Процесуальні витрати за проведення судової експертизи № 2-123/14 від 27 лютого 2014 року в розмірі 367 грн. 08 коп. (триста шістдесят сім гривень 08 копійок) стягнути з ОСОБА_1 в користь держави (УК у м. ТЕРНОПОЛІ /м. Тернопіль/ 24060300 р/р 31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЕДРПОУ 37977726).

Речові докази: медичний шприц ємкістю 2.5 мл., в якому знаходиться рідина білого кольору масою 3.2135 грами, який згідно постанови про долучення речових доказів та передачу їх на зберігання від 04 березня 2014 року, зберігаються в камері зберігання речових доказів УМЗ УМВС України в Тернопільській області - знищити, після набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області, шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй копії вироку.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий суддяЛ. В. Делікатна