Постанова № 40523692, 31.07.2014, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

Україна

ВІЛЬНОГІРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2014 року Справа № 174/454/14-а

п/с № 2-а/174/25/2014

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області,

в складі: головуючого судді Шаповала Г.І.,

при секретарі Шараповій О.О.

з участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, про зобов'язання вчинити дії з призначення пільгової пенсії, третя особа у справі: Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області,

У С Т А Н О В И В:

Згідно позову, що надійшов до суду 13.05.2014 р. та змінам до нього від 21.05.2014 р. (а.с. 15-16), позивач зазначив, що 26 квітня 1986 року в Україні, на Чорнобильській АЕС сталась аварія.

В цей час позивач працював водієм в АТП 11267 м. Вільногірська і згідно наказу по підприємству № 237 від 11 березня 1987 року, він був відряджений на роботу в зону ліквідації наслідків вказаної аварії, про що свідчить довідка від 18.06.1991 року № 18, яка додана до позову. Він працював в 30- ти км. зоні відчуження на будівництві автодороги «Чорнобиль - Гдєнь» в складі автоколони Мінтяжстрой, 30 днів в період з 12 березня 1987 року по 10 квітня 1987 року, і в зв'язку з цим він отримав статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, категорію - 2, про що йому 05 квітня 1994 року було видане відповідне посвідчення.

В подальшому, в зв'язку з перевіркою, яка здійснювалась по всій Україні, всих осіб, яким видавались посвідчення ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС, проводилась перевірка і факту дійсної участі його в ліквідації наслідків аварії. В процесі проведення перевірки цей факт підтвердився, і він був перереєстрований як учасник ліквідації наслідків аварії, і в його посвідченні про це зробили письмову відмітку - "Перереєстровано ".

Таким чином, відповідно до вимог ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", він має право як особа, яка знаходилась в зоні ліквідації аварії в 1987 році понад 14 календарних днів, на призначення пенсії з зниженням пенсійного віку на 8 років, тобто з 52 років.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року йому виповнилося 52 роки, і згідно з положеннями ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи" у нього виникло право на призначення йому пенсії. Реалізовуючи це право він звернувся до відповідача з відповідною заявою до якої додав документи в підтвердження свого статусу.

Відповідач, розглянувши його заяву відмовив йому в призначені пенсії, про що повідомив листом № 5792/07-40 від 27 листопада 2013 року. Підставою відмови відповідач вказав те, що відповідно до наданих ним документів неможливо встановити кількість днів, відпрацьованих саме в зоні відчуження, а тому йому необхідно надати в тому числі і довідку форми № 122 затверджену Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 р. № 51.

Він вважає відмову відповідача незаконною і вимушений звернутись з цим позовом до суду за наступних підстав.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Згідно п.2 ч.І ст.14 вказаного Закону, він має статус учасника 2-ї категорії.

Відповідно до вимог ст. 15 цього Закону, його статус визначено на підставі документів підприємства, яке відряджало його на роботу в зону відчуження. В той час ним надавалась довідка від 24 березня 1993 року № 61 за підписом директора АТП-11267 м. Вільногірська, яка скріплена мокрою печаткою. Згідно вказаної довідки, він працював у зоні відчуження 30 днів в період з 12 березня 1987 року по 10 квітня 1987 року. Він пройшов перевірку і перереєстрацію учасників ліквідації наслідків аварії і таким чином є дійсним учасником ліквідації. Також, в підтвердження його перебування в зоні ліквідації в даний період свідчить довідка № 18 від 18 червня 1991 року, яка також була надана відповідачу. Таким чином є всі підстави для призначення йому пенсії з 52 - річного віку.

Факт не збереження первісних документів на підприємстві АТП-11267 м. Вільногірська, де він працював, не є підставою у відмові йому в призначенні пенсії. Вказані документи не збережені не з його вини, і, крім того, вони надавались ним раніше при вирішенні питання його перереєстрацію, як дійсного учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Довідка форми 122 надавалась в одному примірнику і здавалась на підприємство. Видача дубліката зазначеної довідки не передбачена законом.

Обставини, вказані в цьому позові, підтверджуються, крім документів, які надавалися ним раніше, поясненнями свідків і іншими письмовими доказами, про витребування яких він заявляє в самій позовній заяві.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 105 ч.3п.2,4, 162 КАС України, ст. 10,14,15,49,55,65 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", позивач прохає:

1. Визнати відмову Управління Пенсійного Фонду України в м. Вільногірську у призначенні ОСОБА_1 пенсії, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії - неправомірною.

2. Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Вільногірську призначити ОСОБА_1 пенсію, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії з дня виникнення у нього права на зазначену пенсію - з ІНФОРМАЦІЯ_3 року, відповідно до вимог ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням факту його роботи в зоні відчуження протягом 30 днів, в період з 12 березня 1987 року по 10 квітня 1987 року, за що йому була нарахована заробітна плата у розмірі 356 карбованців СРСР.

3. Стягнути з відповідача на його користь всі судові витрати.

В судовому засіданні позивач та його представник, який не обмежений в його повноваженнях, позовні вимоги, з врахуванням внесених змін, та їх обгрунтування, що викладені в позовній заяві, підтримали в повному обсязі. Із додаткових пояснень позивача витікає, що з АТП-11267, де він працював водієм, він разом з напарником ОСОБА_3 на автомобілі КАМАЗ були направлені у відрядження на будівництво дороги Чорнобиль-Славутич, з 12 березня по 10 квітня 1987 р. З ними на інших автомобілях були у відрядженні ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Проживали в пос. Лісний в межах 30 км. зони відчуження і працювали на будівництві дороги Чорнобиль-Славутич, безвиїзно і без вихідних. Всі документи після відрядження здавав за місцем роботи в АТП-11267, чому вони не збереглися, йому невідомо. Він пройшов перереєстрацію, як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, і перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення ДСГП Вільногірської міської ради, отримує державну допомогу на оздоровлення щомісячно в сумі 154 грн., а також має інші пільги, як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. За час роботи у відрядженні в зоні відчуження заробітна плата йому була нарахована в збільшеному розмірі. Вважає, що відповідач відмовив йому у призначенні пенсії незаконно.

Представник відповідача та третьої особи, ОСОБА_7, яка не обмежена в її повноваженнях, надала заяву про проведення судового засідання за її відсутності (а.с.23,78) та надала письмові заперечення на позов (а.с.28-29), із яких витікає, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 р. н., надав документи для призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" 06.11.2013 р.

Відповідно до статті 55 зазначеного Закону, особи які працювали у зоні відчуження у 1987 році не менше 14 календарних днів, мають право на призначення пенсії зі зменшенням віку на 8 років. Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. № 22-1 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 27.12.2005р. за № 1566/11846 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються зокрема: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988р. № 122, або довідка військової частини, в складі якої брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Для підтвердження періоду роботи особи в зоні відчуження при призначенні пенсії може бути наданий будь-який первинний документ із зазначенням періоду роботи особи в зоні відчуження та із назви населеного пункту чи об'єкту роботи.

Відповідно довідки від 18.06.1991р. № 91 № 18, виданої "Вільногірським автотранспортним підприємством 11267", ОСОБА_1 з 12.03.1987р. по 10.04.1987р. приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС на будівництві дороги Зелений Мис - Чорнобиль.

Актом перевірки встановлено, що ОСОБА_1, згідно журналу реєстрації відряджень, направлявся на роботу в м.Славутич РУ ДМС з 12.03.1987р. по 10.04.1987р. підстава проведення запису в журналі - наказ № 237 від 11.03.1987р. Наказ про відрядження в архівних документах відсутній.

В подорожніх листах та товарно-транспортних накладних "Вільногірського АПТ-11267 " за 1987 рік ОСОБА_1 не значиться.Відповідно до акту перевірки заробітної плати від 12.10.2011р. в особових рахунках по заробітній платі ОСОБА_1 оплата за дні роботи в зоні в кратному розрахунку не проводилася. Доплати за дні роботи в зоні відчуження не нараховувалися.

Відповідно листа Державного агентства України з управління зоною відчуження, Зелений Мис - вахтове селище учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, розташоване на території Страхоліської сільради Іванівського району Київської області. Дорога Зелений Мис Чорнобиль проходила по території зони відчуження.

Відповідно до „Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 23.07.1991р. № 106 (зі змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2008р. № 759) с. Страхолісся віднесено до зони гарантованого добровільного відселення. Іванівський район Київської області теж знаходиться в зоні гарантованого добровільного відселення.

В зв'язку з тим, що дорога Зелений Мис - Чорнобиль проходила по території відчуження, а не розташована у зоні відчуження, не можливо визначити чи відпрацював ОСОБА_1 в зоні відчуження не менше 14 календарних днів.

Листом архівного відділу Вільногірської міської ради Дніпропетровської області від 20.11.2013р. № 11-14/708 зазначено, що в документах архівного фонду "ВАТ АТП- 11267" в особових рахунках по заробітній платі за 1987 рік ОСОБА_1 нарахування заробітної плати по ЧАЕС не було.

Зважаючи на викладене, на підставі статті 55 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. № 22-1 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 27.12.2005р. за № 1566/11846, відповідач прохає, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити дії з призначення пільгової пенсії, відмовити у повному обсязі.

Із показань свідка ОСОБА_9 витікає, що на ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС він їздив два рази. З 10 березня по 10 квітня 1987 р. він з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 з ОСОБА_3 на двох автомобілях КРАЗ та КАМАЗ були направлені з АТП-11267 у відрядження на будівництво дороги Чорнобиль-Славутич. Проживали в пос. Лісний безвиїзно. Всі документи після відрядження він здавав в АТП-11267, чому вони не збереглися йому не відомо. Йому було призначено пенсію, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС за рішенням суду. Він перебуває на обліку в УСЗН і отримує державну допомогу на оздоровлення в сумі 154 грн. та має інші пільги.

Із показань свідка ОСОБА_5 витікає, що на ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС він їздив два рази. В період з 10 березня по 09 квітня 1987 р. він та його напарник ОСОБА_10 на автомобілі КРАЗ, ОСОБА_1 та його напарник ОСОБА_3 на автомобілі КАМАЗ були направлені з АТП-11267 у відрядження на будівництво дороги Чорнобиль-Славутич. Проживали в пос. Лісний і працювали в межах зони відчуження безвиїзно. Він має посвідчення чорнобильця 2 категорії, пройшов перереєстрацію, перебуває на обліку в УСЗН, де отримує щомісячно державну допомогу в сумі 154 грн. та має інші пільги.

Із показань свідка ОСОБА_6 витікає, що він та ОСОБА_1 працювали в АТП-11267 водіями і в 1987 р. в березні-квітні ОСОБА_1 з напарником ОСОБА_3 відряджалися на будівництво дороги Чорнобиль-Славутич. Проживали в пос. Лісний і працювали в межах зони відчуження безвиїзно. Він має посвідчення чорнобильця 2 категорії, пройшов перереєстрацію, перебуває на обліку в УСЗН, де отримує щомісячно державну допомогу в сумі 154 грн. та має інші пільги.

Дослідивши в судовому засіданні всі надані сторонами докази, в тому числі, письмові докази, а саме:

копію паспорту громадянина України на ОСОБА_1 та ідентифікаційного номеру платника податків на його ім'я (а.с.4-5, 36-37);

копію посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, категорія 2, на ім'я позивача ОСОБА_1 з відміткою про перереєстрацією (а.с.6,45);

копію довідки № 61 від 24.03.1993 р. в комісію з визначення статусу осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, згідно якої ОСОБА_1 приймав участь в роботах по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи в межах зони відчуження (30-ти км. зона) на будівництві дороги Чорнобильська АЕС - Славутич з 12 березня по 10 квітня 1987 р., наказ № 237 від 11.03.1987 р., зарплата по ЧАЕС склала 356 крб. СРСР (а.с.7)

копію довідки Вільногірського АТП-11267 від 18.06.1991 р. № 18, згідно якої ОСОБА_1 в якості водія, в період з 12 березня по 10 квітня 1987 року приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, на будівництві дороги Зелений Мис-Чорнобиль (а.с.8,43);

копію довідки Вільногірського АТП-11267 від 23.03.1993 р. № 11/236, згідно якої ОСОБА_1 в якості водія, в період з 12 березня по 10 квітня 1987 року приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, на будівництві дороги Чорнобильська АЕС - Славутич, наказ № 237 від 11.03.1987 р. (а.с.9);

копію довідки виконкому Вільногірської міської ради від 18.07.1997 р. № 969, згідно якої ОСОБА_1 має посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ІІ А категорії, яке тимчасово вилучене до перереєстрації (а.с.10,44);

копію листа відповідача від 27.11.2013 р. № 5792/07-40 на адресу позивача з повідомленням про відмову у призначення пенсії позивачу на пільгових умовах (а.с.11);

копію розпорядження від 11.11.2013 р. про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 (а.с.32);

копію заяви ОСОБА_1 від 06.11.2013 р. про призначення пільгової пенсії (а.с.33);

копію трудової книжки ОСОБА_1, де зазначено період його роботи в АТП-03667, перейменованого в АТП 21267 з 12.09.1986 р. по 01.11.2000 р. (а.с.38-40);

копію архівної довідки від 25.09.2013 року № 09-14/601 про наявність записів в особових рахунках ОСОБА_1 по заробітній платі в «ВАТ АТП-11267» нарахувань заробітної плати за березень, квітень 1987 р. (а.с.46);

копію акту перевірки характеру виконуваної роботи або умов праці для підтвердження права робітника на пільгове пенсійне забезпечення від 14.11.2013 р. (а.с.55);

копію протоколу № 15 від 22.11.2013 р. засідання комісії по розгляду питань, пов'язаних з призначенням та виплатою пенсій, згідно якого відмовлено у призначенні пільгової пенсії ОСОБА_1 (а.с.56-57);

копію листа Управління зоною відчуження на адресу УПФ України в м. Вільногірську від 11.07.2011 р., згідно якого Дорога Зелений Мис - Чорнобиль проходила по території зони відчуження (а.с.58);

копії паспортів громадян України, на ім'я допитаних в якості свідків: ОСОБА_9, ОСОБА_6 (а.с.64-69);

довідку УСЗН ДСГП Вільногірської міської ради від 10.07.2014 р. № 2990/01/01-57/14-03/03-02, згідно якої ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та перебуває на обліку в Єдиному державному реєстрі осіб, які мають право на пільги (а.с.70)

копії посвідчень учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, з відмітками про перереєстрацію, на ім'я допитаних в якості свідків: ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_5 (а.с. 80-82) - оцінивши зазначені докази в їх сукупності та взаємозв'язку, керуючись законом, суд доходить висновку про задоволення позову в повному обсязі, з наступних підстав.

Суд вважає, що між сторонами мають місце правовідносини, які виникли внаслідок дій суб'єкта владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної фізичної особи, а саме, стосовно винесення суб'єктом владних повноважень рішення про відмову фізичній особі у призначенні пенсії на пільгових умовах, як особі, що постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Суд вважає встановленим, що позивач має статус громадянина, постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи, 2-ої категорії, що він, відповідно до вимог закону, відпрацював не менше 14 діб в 30-ти кілометровій зоні відчуження ЧАЕС в 1987 році, що надає йому право на отримання пільгової пенсії після досягнення 52 років, тобто пенсійний вік його зменшується на 8 років, що вимоги позивача обґрунтовані і підтверджуються рядом доказів в їх сукупності та взаємозв'язку, а саме:

Згідно копії посвідчення серії НОМЕР_3 учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 р. (Категорія 2) зазначено: ОСОБА_1, дата видачі 05.04.1994 р., є відтиски трьох круглих печаток та штампу - Дніпропетровської ОДА перереєстровано 05.03.1998 р., зазначено також, що пред'явник посвідчення має право на пільги і компенсації, встановлені Законом УРСР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с.6,46); даний документ не викликає у суду сумнівів стосовно його дійсності, оскільки відповідає вимогам, передбаченим Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 р. N 51, та підтверджує факт визнання державою України ОСОБА_1 учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС в 1987 році, категорії 2, з наданням йому відповідних пільг, передбачених ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно копій: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, категорія 2, на ім'я позивача ОСОБА_1 з відміткою про перереєстрацією (а.с.6,45); довідки № 61 від 24.03.1993 р. в комісію з визначення статусу осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, згідно якої ОСОБА_1 приймав участь в роботах по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи в межах зони відчуження (30-ти км. зона) на будівництві дороги Чорнобильська АЕС - Славутич з 12 березня по 10 квітня 1987 р., наказ № 237 від 11.03.1987 р., зарплата по ЧАЕС склала 356 крб. СРСР (а.с.7); довідки Вільногірського АТП-11267 від 18.06.1991 р. № 18, згідно якої ОСОБА_1 в якості водія, в період з 12 березня по 10 квітня 1987 року приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, на будівництві дороги Зелений Мис-Чорнобиль (а.с.8,43); довідки Вільногірського АТП-11267 від 23.03.1993 р. № 11/236, згідно якої ОСОБА_1 в якості водія, в період з 12 березня по 10 квітня 1987 року приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, на будівництві дороги Чорнобильська АЕС - Славутич, наказ № 237 від 11.03.1987 р. (а.с.9); довідки виконкому Вільногірської міської ради від 18.07.1997 р. № 969, згідно якої ОСОБА_1 має посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ІІ А категорії, яке тимчасово вилучене до перереєстрації (а.с.10,44); заяви ОСОБА_1 від 06.11.2013 р. про призначення пільгової пенсії (а.с.33); трудової книжки ОСОБА_1, де зазначено період його роботи в АТП-03667, перейменованого в АТП 21267 з 12.09.1986 р. по 01.11.2000 р. (а.с.38-40); архівної довідки від 25.09.2013 року № 09-14/601 про наявність записів в особових рахунках ОСОБА_1 по заробітній платі в «ВАТ АТП-11267» нарахувань заробітної плати за березень, квітень 1987 р. (а.с.46); протоколу № 15 від 22.11.2013 р. засідання комісії по розгляду питань, пов'язаних з призначенням та виплатою пенсій, згідно якого відмовлено у призначенні пільгової пенсії ОСОБА_1 (а.с.56-57); листа Управління зоною відчуження на адресу УПФ України в м. Вільногірську від 11.07.2011 р., згідно якого дорога Зелений Мис - Чорнобиль проходила по території зони відчуження (а.с.58); довідки УСЗН ДСГП Вільногірської міської ради від 10.07.2014 р. № 2990/01/01-57/14-03/03-02, згідно якої ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та перебуває на обліку в Єдиному державному реєстрі осіб, які мають право на пільги (а.с.70); посвідчень учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, з відмітками про перереєстрацію, на ім'я допитаних в якості свідків: ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_5 (а.с. 80-82) - повністю підтверджується факт роботи позивача ОСОБА_1, як водія вантажного автомобіля в зоні відчуження, розташованій в межах 30-кілометрової зони ЧАЕС, тобто, як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії, на будівництві дороги Чорнобиль-Славутич, протягом 30 днів в період з 12 березня по 10 квітня 1987 р., за що йому була виплачена заробітна плата - 356 крб. СРСР, що дає йому право на зменшення пенсійного віку на 8 років.

Рішення комісії по розгляду питань, пов'язаних з призначенням та виплатою пенсій Управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську від 22.11.2013 р. та заперечення відповідача на позов суд приймає, як такі, що не обґрунтовані, оскільки висновки відповідача, про відсутність підстав для призначення пільгової пенсії позивачу, суперечать змісту досліджених ним же вищезазначених документів і суперечать закону. Заперечення відповідача обґрунтовуються, фактично, лише відсутністю одного документу - довідки ф. № 122, і відповідач не бере до уваги наявність ряду документів, які підтверджують факт роботи позивача в зоні відчуження Чорнобильської АЕС у визначений законом період часу, зокрема, в протоколі № 15 та в запереченнях не зазначено, що до уваги приймався факт наявності у позивача посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 р. (Категорія 2) з відміткою про перереєстрацію, що позивач перебуває на обліку в Єдиному державному реєстрі осіб, що мають пільги, як особи, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та фактично отримує ці пільги. Факт роботи позивача в 30 кілометровій зоні відчуження ЧАЕС в 1987 році, протягом більше ніж 14 днів, також підтверджується показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9, які самі мають посвідчення учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в 1987 р. категорії 2 з відмітками про їх перереєстрацію і які також перебувають на обліку в Єдиному державному реєстрі осіб, що мають пільги, як особи що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС.

Згідно підпункту "г" пункту 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", для призначення пенсії особа повинна надати посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідку про період участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, форма якої затверджена Постановою Державного комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988р. № 122. У разі неможливості подання довідки за формою № 122, внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, для визначення права на призначення пенсії надаються інші первинні документи, що стверджують період роботи в зоні відчуження: довідки про період роботи в зоні, табелі обліку робочого часу за період роботи в зоні, подорожні листи для водіїв, копії відомостей (особових рахунків) на виплату заробітної плати.

Оскільки довідка Ф № 122 та первісні документи: табелі обліку робочого часу за період роботи в зоні, подорожні листи для водіїв за період роботи позивача в зоні відчуження не збереглися за вини підприємства АТП-11267, яке не передало їх на зберігання до архіву, то суд вважає, що відсутність цих документів не може бути перешкодою у призначенні позивачу пільгової пенсії, враховуючи, що доказів, яких фактично було надано та досліджено в судовому засіданні, достатньо для однозначного висновку, що позивач, дійсно, як водій вантажного автомобіля, перебував у відрядженні та працював в зоні відчуження, розташованій в межах 30-кілометрової зони ЧАЕС, в 1987 р. більше 14 днів, а саме - 30 днів, що є підставою для призначення йому пільгової пенсії, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії.

Згідно ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пенсії надаються із зменшенням віку, встановленого для одержання державних пенсій. Учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження у 1987 році - не менше 14 календарних днів, пенсійний вік зменшується на 8 років.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами). Тобто, оформляти відповідні документи має право лише адміністрація підприємства, установи або організації (військкомат), яке направляло особу для виконання відповідних робіт.

Стосовно інших тверджень відповідача, в тому числі про неможливість встановлення факту нарахування позивачу заробітної плати, як ліквідатору наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, суд доходить висновку, що відповідач не надав будь-яких доказів та розрахунків саме цього твердження, враховуючи, що згідно досліджених вищезазначених документів, за січень 1987 р. позивачу була нарахована зарплата у розмірі 356 крб. СРСР (а.с.7), що свідчить про те, що зарплата за період відрядження була вище, порівняно з іншими місяцями роботи, тому ці заперечення суд вважає безпідставними.

Відповідно до ст. 49 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ, пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії ; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Позивач фактично пропрацював у зоні відчуження, категорії 2, більше 14 днів в 1987 р. і має право на зниження пенсійного віку на 8 років. Враховуючи, що позивач вчасно звернувся до відповідача з проханням призначити пільгову пенсію з моменту досягнення ним віку 52 років, що відповідач не надав доказів на підтвердження своїх заперечень, суд вважає, що державну пенсію позивачу, як особі постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 2, слід призначити з дня звернення з заявою про призначення даної пенсії, тобто з 06.11.2013 р., відповідно до вимог ст. ст. 49, 55 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ.

Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Конституційний Суд України неодноразово (зокрема, рішення від 11.10.2005р.№ 8-рп/2005, від 09.07.2007р. № 6-рп/2007, від 22.05.2008р. № 10-рп/2008, від 27.11.2008р. № 26-рп/2008 ) розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Право на пенсійне забезпечення, передбачене статтями 1, 3, ч.2 ст.6, статтею 8, ч.2 ст.19, статтями 22, 23, ч.1 ст.24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства в Україні.

Згідно ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», сума пенсії, не одержана своєчасно з вини органу, що призначає або сплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком. Відповідно до вимог ч.2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", сума пенсії, не одержана своєчасно з вини органу, що призначає та виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Згідно висновку Європейського Суду з прав людини у рішенні від 08.11.2005 року у справі «Кечко проти України», зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Згідно ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», від 23 лютого 2006 року N 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

За приписами ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно вимог ч.2 ст.11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Суд дійшов висновку, що відповідач, не діяв у відповідності до Конституції України та законів, які регулюють правовідносини з питань призначення та виплати пенсії позивачу, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (ЧАЕС), 2-ї категорії, не забезпечив в установленому законами порядку здійснення права позивача на отримання зазначеного виду пенсії та у відповідному розмірі.

Враховуючи невідповідність дій відповідача вимогам законів та Конституції України, з метою захисту прав позивача від порушень з боку відповідача, суд дійшов висновку про необхідність захисту цих прав шляхом визнання неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України (УПФУ) в м. Вільногірську, Дніпропетровській області, код ЕДРПОУ 21923924, здійснити призначення та виплату позивачу, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (ЧАЕС), 2-ї категорії, з 06.11.2013 року, відповідно до вимог ст. ст. 49, 55 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та шляхом зобов'язання відповідача призначити, нарахувати та виплатити позивачу зазначену пенсію, як учаснику та потерпілому з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, 2-ї категорії, з 06.11.2013 року.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується ст. 94 КАС України та ЗУ «Про судовий збір», відповідно до яких судові витрати, в виді судового збору - 73.08 грн., слід покласти за рахунок Державного бюджету України, оскільки відповідач звільнений від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2-15,86,87,94,158-163,167,183-2, 185,186,254,255 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити в повному обсязі.

1. Визнати відмову Управління Пенсійного Фонду України в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 21928924, юридична адреса: вул. Жовтнева, буд. 14, в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, у призначенні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 р. н., уродженцю с. Лихівка, Пятихатського району, Дніпропетровської області, і/к № НОМЕР_1, зареєстрованому за місцем проживання в АДРЕСА_1 пенсії, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії - неправомірною.

2. Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, 2-ої категорії, з дня звернення його з заявою про призначення даної пенсії, тобто, з 06 листопада 2013 року, відповідно до вимог ст.ст. 49, 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням факту його роботи в якості водія вантажного автомобіля в зоні відчуження, розташованій в межах 30-кілометрової зони ЧАЕС, на будівництві дороги Чорнобиль - Славутич, протягом 30 днів, в період з 12 березня 1987 р. по 10 квітня 1987 р., за що йому була нарахована заробітна плата у розмірі 356.00 карбованців СРСР, і що дає право на зменшення пенсійного віку на 8 років.

Судові витрати у справі, в виді судового збору - 73.08 грн., покласти за рахунок Державного бюджету України.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо постанову було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то 10 денний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий суддя Шаповал Г.І.