Ухвала суду № 40521968, 21.07.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

21 липня 2014 рокусправа № 804/1403/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Лівобережного районного центру зайнятості м. Дніпропетровська до ОСОБА_1 про стягнення коштів у сумі 2 455,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Лівобережний районний центр зайнятості м. Дніпропетровська звернувся з адміністративним позовом до ОСОБА_1, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Лівобережного районного центру зайнятості м. Дніпропетровська кошти в загальній сумі 2 455,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 перебуваючи на обліку в Лівобережному районному центрі зайнятості м. Дніпропетровська як безробітний з 22.02.2010 р. по 16.02.2011 р., фактично з 19.03.2010 р. по 26.08.2010 р. перебував у трудових відносинах з Монтажним технікумом м. Дніпропетровська та отримував дохід, не проінформувавши про це позивача, при цьому, незаконно отримував допомогу по безробіттю.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 р. адміністративний позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Лівобережного районного центру зайнятості м. Дніпропетровська кошти в загальній сумі 2 455,00 грн.

Рішення суду обґрунтовано тим, що у період з 19.03.2010 р. по 26.08.2010 р. відповідач не підпадав під категорію безробітних осіб, тому як перебував у трудових відносинах з Монтажним технікумом м. Дніпропетровська та отримував дохід. Зважаючи на це, з 22.02.2010 р. по 04.11.2010 р. відповідачем була безпідставно отримана за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття допомога по безробіттю у сумі 2 455,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на те, що позивачем було пропущено процесуальний строк звернення до суду, також, оскільки підстави позову випливають зі спірних відносин, що мають цивільно - правовий характер і він не пов'язаний безпосередньо зі здійсненням позивачем владних управлінських повноважень, даний спір не відносить до компетенції судів адміністративної юрисдикції.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України не

перешкоджає розгляду справи за відсутності останнього.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив останню задовольнити на підставах, що в ній зазначені та скасувати рішення суду першої інстанції і закрити провадження у справі.

Заслухавши представника відповідача, перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, 22.02.2010 р. ОСОБА_1 звернувся із заявою до Лівобережного районного центру зайнятості м. Дніпропетровська про надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю (а.с. 5).

Наказом № НТ 100222 від 22.02.2010 р. ОСОБА_1 було надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю (а.с. 6-7).

18.04.2011 р. начальником відділу надання соціальних послуг Лівобережного районного центру зайнятості м. Дніпропетровська було проведено звірку даних з ДПА за I квартал 2010 р. по особі ОСОБА_1, на підставі чого, 18.04.2011 р. було складено акт № 16 про розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (а.с. 11-12).

З висновку зазначеного акту вбачається, що ОСОБА_1 перебуваючи на обліку в Лівобережному районному центрі зайнятості м. Дніпропетровська як безробітний, приховав факт свого працевлаштування та незаконно отримував допомогу по безробіттю в сумі 2 955,00 грн.

Факт перебування відповідача у трудових відносинах з Монтажним технікумом м. Дніпропетровська та отримування ним у зв'язку з цим доходу у період з 19.03.2010 р. по 26.08.2010 р. підтверджується наказами Монтажного технікуму м. Дніпропетровська від 19.03.2010 р. за № 21-к про прийняття ОСОБА_1 на посаду викладача підготовчих курсів предмета «Малюнок» на 2009-2010 навчальний рік, за сумісництвом, з оплатою за фактично відпрацьовані години (кваліфікаційна категорія «Спеціаліст», тарифний розряд 9) та від 26.08.2010 р. за № 64-к про звільнення ОСОБА_1 з посади викладача підготовчих курсів предмета «Малюнок» 26.08.2010 р. у зв'язку із закінченням терміну трудового договору (а.с. 8-9).

Таким чином, у період з 19.03.2010 р. по 26.08.2010 р. відповідач не підпадав під категорію безробітних осіб.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, що підлягає поверненню від 04.11.2010 р., складеного Лівобережним районним центром зайнятості м. Дніпропетровська, відповідачем було отримано дохід у розмірі 2 955,00 коп. у вигляді допомоги по безробіттю (а.с. 10).

Відповідачем добровільно повернуто 500,00 грн., згідно з квитанцією № 3468260П від 04.11.2010 р. Таким чином, його заборгованість склала 2 455,00 грн. (а.с. 16).

20.04.2011 р. Лівобережним районним центром зайнятості м. Дніпропетровська було видано наказ № 254 про повернення безпідставно виплачених відповідачу коштів, у сумі 2 455,00 грн.

Претензія про необхідність повернення коштів була направлена відповідачу 20.04.2011 р.

У відповідності до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 р. № 60/62 та постановою Управління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 р. за № 7-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 12 березня 2009 р. за № 232/16248 у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до пункту 7 цього Порядку, а саме рішення про повернення коштів особою оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти, що і було вчинено позивачем.

Однак, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що суд першої інстанції помилково не звернув увагу на приписи ст. 99 КАС України, відповідно до якої для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлено, що позивач звертався до Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська з аналогічним позовом. Ухвалою Амур - Нижньодніпровського районного суду від 02.06.2010 р. по справі № 2а-4086/11 позовна заява була повернута, з підстав не підсудності Амур - Нижньодніпровському суду м. Дніпропетровська. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2012 р. ухвала Амур - Нижньодніпровського районного суду від 02.06.2010 р. по справі № 2а-4086/11 залишена без змін (а.с. 43-44).

Аналізуючи наведене, колегія суддів зазначає, що позивач дізнався про своє порушене право, ще 20.04.2011 р., тобто з моменту винесення ним наказу № 254 про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 2 455,00 грн. Однак, звернувся до належного суду лише 21.01.2013 р., тобто з пропуском строку для звернення, встановленого ст. 99 КАС України.

Клопотання про поновлення останнього, позивачем не подавалось.

Приписами ст. 100 КАС України встановлено, що адміністративний позов поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У відповідності до ст. 155 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, в тому числі, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду.

При цьому, колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції щодо посилання на п. 4 ст. 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» і як наслідок не застосування строку давності в разі стягнення штрафних санкцій, штрафів, а також інших видів заборгованості, тому як за своєю правовою природою зазначена переплата є безпідставно виплаченими коштами і аж ніяк не штрафними санкціями, тим більше заборгованістю.

Також, колегія суддів не погоджується з позицією відповідача щодо необхідності розгляду даної справи в порядку цивільного судочинства, тому як з системного аналізу приписів Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та Закону України «Про зайнятість населення» Державній службі зайнятості та її структурним підрозділам надано право на звернення до суду з відповідними позовами, тобто останні в даному випадку діють на виконання своїх владних управлінських функцій.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а адміністративний позов - залишенню без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 100, 155 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Лівобережного районного центру зайнятості м. Дніпропетровська до ОСОБА_1 про стягнення коштів у сумі 2 455, 00 грн. - скасувати.

Адміністративний позов - залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай

Згідно з оригіналом.

Помічник судді Я.І. Троянова