Ухвала суду № 40521971, 05.02.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

05 лютого 2014 року

справа № 2а-2303/10/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «ТрубоСтальКомплект – Максимальна Концентрація Засобів» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 липня 2010 року у справі № 2а-2303/10/0470 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «ТрубоСтальКомплект – Максимальна Концентрація Засобів» до Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «ТрубоСтальКомплект – Максимальна Концентрація Засобів» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.12.2005 року №000942342/3/52367 та № 000952342/3/52368, прийняті Нікопольською об’єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що податковим органом безпідставно застосовано положення Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 липня 2010 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «ТрубоСтальКомплект – Максимальна Концентрація Засобів» звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Доводи апелянта ґрунтується на вимогах статті 22 Закону України «Про господарські товариства», частині 7 статті 59 Господарського кодексу України та частини 5 статті 111 Цивільного кодексу України та підтверджуються доказами наявності реєстрації в Єдиному державному реєстрі підприємств та організації України на момент виникнення та вирішення спору контрагента позивача – ПП «Бовіс». Крім того, податкові накладні контрагента відповідали вимогам податкового законодавства України.

Сторони, належним чином повідомлені про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, у судове засідання не прибули, про причини неприбуття не повідомили.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У відповідності до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, Нікопольською об’єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби проведено планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «ТрубоСтальКомплект – Максимальна Концентрація Засобів» з питань правильності дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2002 року по 31.12.2004 року. За результатами зазначеної перевірки складено Акт №70/231.31256167 від 11.05.2005 року, яким встановлено, що позивач при розрахунку валових витрат включив до склад валових витрат суму отриманих послуг від приватного підприємства «Бовіс», яке на той час було ліквідовано та не було платником податку на додану вартість, в наслідок чого безпідставно віднесено податковий кредит на суму 4550,00 грн. На підставі акту перевірки прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході перевірки було встановлено, що позивач в порушення п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" при розрахунку валових витрат включив до складу валових витрат отриманих послуг від підприємства, яке на той час було ліквідовано, в результаті чого валові витрати за 3 квартали 2003р. були завищені на суму 22750,0 грн. (оборотна відомість по бух. рахунку 631 „Розрахунки з вітчизняними покупцями") та в порушення пп. 7.2.4. та 7.2.3 Закону України «Про податок на додану вартість» TOB ВКФ «ТСКМКЗ» включена сума податку на додану вартість до податкового кредиту, за податковою накладною, яка виписана підприємством, яке ліквідоване та на той час не було платником податку на додану вартість, в результаті чого безпідставно завищений склад податкового кредиту на загальну суму 4550,0 грн.

Також, в ході перевірки з'ясовано, що в серпні 2003р. ПП „Бовіс" (м. Марганець) згідно угоди № 8 - 08 від 22.08.2003р. було надано послуги маркетингу для TOB ВКФ „ТСКМКЗ", про що свідчить акт виконаних робіт на інформаційне обслуговування від 22.08.2003р. б/н на суму 27000,0 грн., в т.ч. ПДВ 4550,0 грн. Проте у перевіряємому періоді встановлено, що TOB ВКФ «ТСКМКЗ» не проводило розрахунки з ПП «Бовіс» за отримані послуги. Станом на 11.05.2005р. рахується кредиторська заборгованість у сумі 27000,00 грн. по рахунку 631 „розрахунки з вітчизняними постачальниками". TOB ВКФ «ТСК МКЗ» при розрахунку валових витрат за три квартали 2003р. було включено суму витрат у розмірі 22750,0грн.

Відповідачем направлено запит № 16691/7/23-від 27.04.2005р. до Марганецької ОДП. Згідно листа Марганецької ОДПІ № 4304/7 23-025 від 06.05.2005р. ПП «Бовіс» було ліквідовано згідно ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2002р. по справі №Б24/112/02, тобто за півроку до укладення і виконання спірної угоди. В своїх доводах позивач посилається на те, що ст. 22 ЗУ „Про господарські товариства", ч.7 ст.59 Господарського кодексу України та ч.5 ст. 111 ЦК України дозволяють суб'єктам господарювання здійснювати підприємницьку діяльність до моменту внесення відомостей про їх скасування до ЄДРПОУ.

Проте погодитись з такими доводами не можна з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу.

Згідно ч. 2 ст. 23 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядженням його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці, а також припиняються повноваження власника (власників майна) банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.

Оскільки ПП «Бовіс», відповідно до постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2002р. по справі № Б24/112/02, було визнано банкрутом, то подальша підприємницька діяльність, яка здійснювалась після 13.06.2002 р. є неправомірною. Договір купівлі-продажу № 1/2-08 від 22.08.2003 р. відповідно до якого, позивач отримав від ПП «Бовіс» маркетингові послуги, був укладений після 13.06.2002 р. Отже, договір купівлі-продажу № 1/2-08 від 22.08.2003 р. був укладений після того, як ПП «Бовіс» втратило право займатись підприємницькою діяльністю. Органи управління ПП «Бовіс» не мали повноважень на укладення договору купівлі-продажу № 1/2-08 від 22.08.2003 р., тому, що їх повноваження в силу Закону були припинені в день прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом. Також, органи управління ПП «Бовіс» не мали повноважень підписувати акт про виконання робіт від 29.08.2003 р. та податкову накладну від 22.08.2003 р. № 35.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ч.2 ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: посади та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

З наявних у матеріалах справи доказах вбачається, що акт про виконання робіт від 29.08.2003р., який був наданий позивачем, не містить положень про те, що йому надані послуги маркетингу за вказаним договором та здійснена передача у його власність документів, що стосуються вказаних послуг. Тобто, в ньому не зафіксовано факту здійснення господарської операції. Крім того, у вказаному акті не зазначено посади та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Крім того, податкова накладна від 22.08.2003 р. № 35 містить посилання на договір купівлі-продажу № 1/2-08 від 22.08.2003 р., а не на договір надання послуг маркетингу, та складена датою 22.08.2003 р. Проте, позивачем не надано документів, які б доводили те, що 22.08.2003 р. між ПП «Бовіс» та позивачем була здійснена будь-яка господарська операція чи здійснений платіж. Також, як вже було зазначено у перевіряємому періоді позивач не проводив розрахунки з ПП Бовіс" за отримані послуги. Станом на 11.05.2005р. у позивача рахується кредиторська заборгованість у сумі 27000,00 грн. по рахунку 631 „розрахунки з вітчизняними постачальниками". Отже позивачем не надано доказів та недоведено здійснення оплати послуг за договором.

Відповідно до п.5.1 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовлюються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Проте, зв'язок з господарською діяльністю позивача підприємством не підтверджено, оскільки наданий договір та акт про виконані роботи не містять інформації про предмет та вид отриманих від ПП «Бовіс» послуг та складені з порушенням ЗУ „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Позивачем до складу валових витрат включено витрати, пов'язані з отриманням послуг від підприємства, яке на той час було ліквідоване.

Таким чином, позивачем безпідставно був завищений склад валових витрат на загальну суму 22750,0 грн.

Відповідно до пп. 7.4.1. Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.2.4 ЗУ «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Згідно п.9.6 ст.9 Закону України „Про податок на додану вартість" свідоцтво про реєстрацію платника податку діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, якщо зареєстрована в якості платника податку особа припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку.

З рішення ДПА у Дніпропетровській області про результати розгляду скарги № 25629/10/25-008 від 10.10.2005р. вбачається, що ПП «Бовіс» звернулось до податкової інспекції за місцем реєстрації - Марганецької ОДПІ та подало заяву на виключення з реєстру платників ПДВ, яка тією ж датою була реалізована податковим органом, тобто згідно наказу № 1 від 13.11.2000р. ПП «Бовіс» був виключений з реєстру платників ПДВ. Отже, ПП «Бовіс" не мало права складати податкову накладну від 22.08.2003 р. №35.

Таким чином, позивачем була включена сума податку на додану вартість до податкового кредиту за податковою накладною, яка виписана ліквідованим підприємством, яке на час виписки податкової накладної не було платником податку на додану вартість, в результаті чого позивачем безпідставно завищений склад податкового кредиту на загальну суму 4550,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції щодо правомірності спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, вірно застосований матеріальний закон та не допущено порушень процесуального права, оскаржене судове рішення має бути залишено без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «ТрубоСтальКомплект – Максимальна Концентрація Засобів» – залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 липня 2010 року у справі № 2а-2303/10/0470 – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: А.В. Шлай

З оригіналом згідно. Помічник судді