Ухвала суду № 40521820, 19.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 березня 2014 рокусправа № 808/2017/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01.04.2013 р. По справі № 808/2017/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізькі машинобудівні технології"

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізькі машинобудівні технології» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби №0000382214/4874 від 26.06.2012. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що спірне рішення податкового органу є протиправним, оскільки під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки відповідач безпідставно дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту за серпень 2011 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби звернулась з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апелянт вважає, що позивачем не підтверджена сплата податкового зобов'язання постачальниками товару по ланцюгу проходження послуг, що дає підстави вважати здійснення позивачем господарських операцій без мети настання реальних наслідків.

У судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обґрунтоване.

Відповідач, належним чином повідомлений про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, у судове засідання не прибув, про причини неприбуття не повідомив.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується письмовими доказами, що містяться в матеріалах справи, на підставі наказу №350 від 18.05.2012 Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби у період з 18.05.2012 по 11.06.2012, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізькі машинобудівні технології» з питань документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Енергетик-21», їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень 2011 року. За наслідками цієї перевірки відповідачем складено акт №116/22-1421/31230458 від 11.06.2012. Згідно висновку акту №116/22-1421/31230458 від 11.06.2012 відповідач встановив, що позивачем порушені вимоги пп. 14.1.36, пп. 14.1.181 п. 14 ст. 14, п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, ст. 201 Податкового кодексу України, а також вимоги Наказу ДПА України від 25.01.2011 за №41 «Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення та подання», а саме завищено податковий кредит за серпень 2011 року на загальну суму 9833 грн., який сформований від контрагента ТОВ «Енергетик-21», що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість (далі ПДВ) за серпень 2011р. на загальну суму 9833 грн.; заниження суми ПДВ за серпень 2011 р., яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на загальну суму 9833 грн. 26 червня 2012 року, на підставі акту перевірки №116/22-1421/31230458 від 11.06.2012, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000382214/4874, яким ТОВ «Запорізькі машинобудівні технології» було нарахована сума грошового зобов'язання по ПДВ у розмірі 12291 грн. 25 коп., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2458 грн. 25 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч.1 ст. 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, відповідач фактично дійшов висновків про заниження відповідачем податкових зобов'язань у зв'язку з твердженням про нездійснення зазначених господарських операцій. В обґрунтування цього, відповідач посилається на висновки акту перевірки ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя №2541/2302/33700749 від 02.12.2011р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Енергетик-21» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Рембудпостач 2008» за період серпень 2011р., де податковий орган зробив висновок про те, що ТОВ «Запорізькі машинобудівні технології» є вигодонабувачем, тобто здійснював облік операцій з метою податкового обліку, які не носять реального характеру, вчинення удаваного правочину з метою приховування, ухилення від сплати податків.

Проте, позивачем, у відповідності до вимог Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» сформовано податковий кредит за серпень 2011р. у розмірі 9833,36 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Енергетик-21» з придбання металопрокату у кількості 11,8 тон на суму 59000,08 грн. Взаємовідносин відбувались без укладання договору, згідно рахунку-фактури СФ-0001070 від 22.08.2011р. та видаткової накладної №РН-0000681 від 26.08.2011р., про що ТОВ «Енергетик-21» були виписані позивачеві податкові накладні №89 від 22.08.2011 на суму 51550,06 грн., у тому числі ПДВ 8591,68, та №99 від 25.08.2011 на суму 7450,02 грн., у тому числі ПДВ 1241,68 грн. Транспортування придбаного позивачем у ТОВ «Енергетик-21» товару відбувалось згідно товарно-транспортної накладної №260811 від 26.08.2011 (автомобіль МАЗ НОМЕР_1, водій ОСОБА_1). Придбаний товар було отримано позивачем за дорученням №410 від 23.08.2011р. Розрахунки між позивачем та його контрагентом проведені у безготівковій формі у повному обсязі згідно платіжних доручень №3903 від 22.08.2011 у сумі 51550,06 грн., та №3914 від 25.08.2011 у сумі 7450,02 грн. Відповідні первинні документи на підтвердження правомірності формування податкового кредиту були надані позивачем відповідачу під час перевірки.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності заниження позивачем у періоді, що перевірявся, податку на додану вартість.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01.04.2013 р. По справі № 808/2017/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: А.В. Шлай