Ухвала суду № 40521797, 04.12.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 грудня 2013 року

справа № 2а-5112/09/0870

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційні скарги Підприємства з іноземними інвестиціями «АТ Автоінвестстрой-Запоріжжя» та Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року по справі № 2а-5112/09/0870

за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «АТ Автоінвестстрой-Запоріжжя»

до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Підприємство з іноземними інвестиціями «АТ Автоінвестстрой-Запоріжжя» звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ДПІ в Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0000132301/1, 0000122301/1 від 07.04.2009, №№ 0000132301/2, 22301/2 від 19.06.2009, №№ 0000132301/3 0000122301/3 від 04.09.2009.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року по справі № 2а-5112/09/0870 позовні вимоги Підприємства з іноземними інвестиціями «АТ Автоінвестстрой-Запоріжжя» задоволені частково, а саме, скасовані податкові повідомлення-рішення №№ 0000122301/0 від 29.01.2009, 0000122301/1 від 07.04.2009, 0000122301/2 від 19.06.2009, 0000122301/3 від 04.09.2009, винесені ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя, в частині визначення підприємству з іноземними інвестиціями «АТ Автоінвестстрой-Запоріжжя» суми податкового зобов’язання ( з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, у розмірі 56250 (п’ятдесяти шести тисяч двохсот п’ятдесяти) гривень, в тому числі 37500 гривень за основним платежем, 18750 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями. В іншій частині позову - відмовлено.

В обгрунтування постанови суд вказав на протиправність висновків податкового органу щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства в частині, що стосується віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ при використанні товарного знаку, оскільки позивачу надано лише дозвіл на використання товарного знаку, а отже суми платежів за використання товарного знаку є об’єктом оподаткування ПДВ. Щодо інших порушень - не включення до складу податкових зобов'язань суми витрат по зберіганню автомобілів, отриманих за договором комісії, суд, виходячи з встановлених обставин та перевірених доказів, дійшов висновку про правомірність визначених відповідачем у акті перевірки висновків про порушенням позивачем пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість».

Не погодившись з постановою суду, Підприємством з іноземними інвестиціями «АТ Автоінвестстрой-Запоріжжя» подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить змінити постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року по справі № 2а-5112/09/0870 в частині відмови у задоволенні позовних вимог, та ухвалити нове рішення яким позов задовольнити повністю. На думку апелянта, суд не врахував, що відповідно до умов договору комісії № АТ/К009-22 від 28.04.2007 та додаткових угод до нього, в тому числі додаткової угоди від 30.04.2007, в переліку витрат комісіонера, що підлягають відшкодуванню комітентом, відсутні витрати на зберігання автомобілів.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби також подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року по справі № 2а-5112/09/0870 , як таку що винесена, з порушенням норм матеріального, та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. На думку апелянта, суд не врахував, що в порушення абз. 2 пп. 3.2.7 п. 3.2 ст. З Закону України «Про податок на додану вартість» в частині: «не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з ... роялті...», підприємство позивача віднесло до складу податкового кредиту суми ПДВ при використані товарного знаку, що призвело до заниження ПДВ.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені ним у апеляційній скарзі, просить постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року по справі № 2а-5112/09/0870 змінити, ухвалити нове рішення яким позов задовольнити повністю; апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби просить залишити без задоволення.

Відповідач та третя особа по справі у судове засідання не прибули, про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується розпискою від 30.10.2013 року.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, згідно ч. 4 ст. 196 КАС України, нез'явлення в судове засідання представників сторін апеляційної скарги не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, в тому числі отримані на вимогу суду апеляційної інстанції, та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги як позивача, так і відповідача не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ДПІ в Шевченківському районі м. Запоріжжя було проведено виїзну планову перевірку ПІІ «АТ «Автоінвестстрой-Запоріжжя» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.09.2008, за результатами якої складено акт № 152/23-5/30599776 від 21.01.2009.

Відповідно до висновків, викладених у акті перевірки зазначено про порушення позивачем:

п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 (далі – Закон № 334/94-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 29 352 гривень;

п.4.1 ст.4, п.5.1 ст. 5 вищевказаного закону, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 888325 гривень;

пп.3.1.1 п.3.1, абз. 2 пп.3.2.7 п.3.2 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 (далі – Закон № 168/97-ВР), в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 236848 гривень.

На підставі вказаного акту заступником начальника ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя 29.01.2009 були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000122301/0 - з податку на прибуток у розмірі 44028 гривень, № 0000132301/0 - з ПДВ у розмірі 355272 гривень.

На думку відповідача, підприємством порушено п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР, оскільки ним не включено до валових доходів плату за оренду площадок, магазину, офісних приміщень і приміщень станції технічного обслуговування автомобілів, а також витрати на комунальні послуги. ДПІ вважає, що, відповідно до умов договору комісії № АТ/К009-22 від 28.04.2007, укладеному з ТОВ «Автосервіс-Т», зазначена вище орендна плата є витратами по зберіганню автомобілів, прийнятих на комісію за цим договором, а тому, на їх думку, ця орендна плата мала відшкодовуватися комітентом — ТОВ «Автосервіс-Т» та включатися до валового доходу «АТ «Автоінвестстрой-Запоріжжя».

Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджено матеріалами справи позивач протягом перевіряємого періоду здійснював реалізацію автомобілів як по договорам купівлі-продажу з переходом права власності, так і по договору комісії № АТ/К 009-22 від 28.04.2007 (додаткова угода від 25.04.2008 до вказаного договору комісії), укладеному з ТОВ «Автосервіс-Т».

За вказаною угодою позивач виступає комісіонером, а ТОВ «Автосервіс–Т» - комітентом.

Згідно умов договору комісії № АТ/К 009-22 від 28.04.2007 з додатковою угодою від 25.04.2008, (пп.2.1 п.2) до витрат комісіонера, що підлягають відшкодуванню, відносяться витрати зі зберігання товару.

Згідно з додатковою угодою від 25.04.2008 до основного договору внесені лише зміни, які стосуються включення у вартість автомобіля відповідної марки вартості його технічного обслуговування.

Судом першої інстанції встановлено, та перевірено колегією суддів, що витрати пов'язані з продажем автомобілів, понесені комісіонером, виставлялися комітенту та включалися до складу валових доходів комісіонера, окрім витрат, пов'язаних із зберіганням автомобілів.

Також, отримані від ТОВ «Автосервіс-Т» автомобілі як за договором комісії, так і за договором купівлі-продажу, знаходяться на орендованих позивачем площадках в м. Запоріжжя та м. Мелітополь.

Для здійсненні господарської діяльності «АТ» Автоінвестстрой-Запоріжжя» орендує майданчики, згідно із договорами:

№ К/А 003-282 від 15.12.2004,

№ К/А 003-281 від 30.12.2004,

№ К/А 003-192/1 від 30.12.2008,

№ К/А 003-42 від 25.02.2007,

№ К/А 28 від 01.07.2008,

№ К/А 003-230 від 14.12.2007,

№ К/А 003-13/4 від 20.02.2008,

№ К/А 003-02/1 від 03.01.2008.

На зазначених площадках позивач зберігав як автомобілі, придбані за договором купівлі-продажу, так і отримані за договором комісії.

З матеріалів справи вбачається, що за перевіряємий період позивачем одержано всього автомобілів на суму 172 558 593 гривень, з них по договору комісії на суму 162 150 406 гривень, по договорам купівлі-продажу – на суму 10 408187 гривень.

При цьому валові доходи позивачем не збільшувались на суму орендної плати (як передбачено п.2.1 договору комісії № АТ/К 009-22 від 28.04.2007), яка і є витратами зі зберігання автомобілів, отриманих за цим договором.

Судом першої інстанції встановлено, що «АТ «Автоінвестстрой-Запоріжжя» у декларації з податку на прибуток до складу валових витрат між іншими витратами віднесено понесені витрати з орендної плати та ці витрати не виставлені комітенту, як витрати зі зберігання.

Також позивачем не включено до складу податкових зобов'язань суми витрат по зберіганню автомобілів, отриманих за договором комісії.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем безпідставно не включено до складу податкових зобов'язань суми витрат зі зберігання автомобілів, отриманих за договором комісії, та вважає зазначити наступне.

Відповідно до ст. 1024 Цивільного кодексу України, комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за договором комісії.

Відповідно до пп.3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону №168/97-ВР, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України ... .

Згідно із п. 4.1 ст. 4 вищевказаного Закону, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідно до пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону №168/97-ВР, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно із п. 4.1 Закону № 334/94-ВР, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що додаткова угода від 30.04.2007 до договору комісії № АТ/К 009-22 від 28.04.2007 під час перевірки позивачем не надавалася.

При цьому, у ході перевірки «АТ» Автоінвестстрой-Запоріжжя» було надано лист № 43974/10/23-114 від 23.12.2008 з проханням надати пояснення та копії договору комісії, видаткових накладних до цього договору, договору оренди, податкових накладних тощо, що свідчать про заниження об'єктів оподаткування. Але листом «АТ» Автоінвестстрой-Запоріжжя» № 56-12/08 від 25.12.2008 було відмовлено ДПІ в наданні копій зазначених документів.

Також, в акті перевірки посадовими особами «АТ «Автоінвестстрой-Запоріжжя» підтверджено, що первинні, бухгалтерські та інші документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі, а додаткові (інші) документи, що свідчать про діяльність суб’єкта господарювання за період, що перевірявся, відсутні.

Також, у додатку до акту перевірки наведений перелік документів, що надавалися під час перевірки та були досліджені податковим органом, однак додаткова угода від 30.04.2007 до договору комісії № АТ/К 009-22 від 28.04.2007 у даному переліку не відображена.

Отже, посилання позивача на додаткову угоду від 30.04.2007 як на доказ відсутності в переліку витрат комісіонера витрат на зберігання товару є безпідставними.

Стосовно неправомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість при використанні товарного знаку колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що АТ «Автоінвестстрой-Запоріжжя» уклало договір з ТОВ «Автосервіс Т» № АТ/Р 015-27 від 23.04.2007, згідно якого АТ «Автоінвестстрой-Запоріжжя» має право платно використовувати товарний знак ТОВ «Автосервіс Т».

Згідно умов договору, позивач по справі має право використовувати товарний знак, предметом вказаного договору є платна передача ліцензії на право використання товарного знаку.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону № 168/97-ВР, платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до пп. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3 Закону № 168/97-ВР, не є об'єктом оподаткування операції з виплат дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом.

Згідно з п. 1.30 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, «роялті - платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудиокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншим способом такий об'єкт власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошування) є обов'язковим згідно із законодавством України».

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивачу надано лише дозвіл на користування товарним знаком, а не його придбання, то суми платежів за використання товарного знаку є об’єктом оподаткування ПДВ.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ при використанні товарного знаку на загальну суму 37500 гривень.

З урахуванням наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції про часткове задоволення позову ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні усіх обставин справи в їх сукупності. Порушень норм процесуального закону, які б могли призвести до прийняття невірного рішення, не встановлено.

Доводи апеляційних скарг не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.160, ст.196, ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Підприємства з іноземними інвестиціями «АТ Автоінвестстрой-Запоріжжя» та Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року по справі № 2а-5112/09/0870 - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року по справі № 2а-5112/09/0870 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: А.В. Шлай