Ухвала суду № 40521795, 29.01.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

29 січня 2014 рокусправа № 2а/0470/14042/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Територіальної державної інспекції праці у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2011 року у справі № 2а/0470/14042/11 за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» до Територіальної державної інспекції праці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати акт перевірки, прийнятий Територіальною державною інспекцією праці у Дніпропетровській області № 04-05-97/341 від 20.10.2011 року та припис № 04-05-97/341-289 від 29.10.2011 року. В обґрунтування позовних вимог зазначив про незаконність та необґрунтованість акту перевірки на підставі якого прийнято припис.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2011 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано припис Територіальної Державної інспекції праці у Дніпропетровській області №04-05-97/341-289 від 20.10.2011 року. В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із судовим рішенням, Територіальна державна інспекція праці у Дніпропетровській області звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Апелянт зазначає, що відповідно до абз. 3 пункту 4, 7 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, при обчисленні середнього заробітку для виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві періоди, протягом яких за працівником зберігалась заробітна плата, не виключаються з розрахунку, а відтак припис відповідача є обґрунтованим.

У судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обґрунтоване.

Відповідач, належним чином повідомлений про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, у судове засідання не прибув, про причини неприбуття не повідомив.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, 20.10.2011 року Територіальною державною інспекцією праці у Дніпропетровській області за результатами перевірки Публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» з питань додержання законодавства про працю, про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, прийнято Акт № 04-05-97/341 та Припис про забезпечення видання довідки громадянину ОСОБА_1 про середній заробіток для розрахунку витрат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань. (а.с.13)

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність припису.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 259 Кодексу законів про працю України нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють спеціально уповноважені на те органи та інспекції, які не залежать у своїй діяльності від власника або уповноваженого ним органу.

Порядок проведення перевірки стану додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що проводиться посадовими особами Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю та його територіальних органів,здійснюється відповідно до Положення про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 18.01.03р. № 50 (далі - Положення №50).

Однак, в силу постанови КМУ від 28.03.11 р. № 346 «Про ліквідацію урядових органів» (далі - Постанова №346) прийнято рішення про ліквідацію Держнаглядпраці. Зазначеною постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 18.01.03р. № 50 "Деякі питання Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю", якою було затверджено Положення № 50. Постанова № 346 набрала чинності 08.04.11р., у зв'язку із чим, того ж числа, втратило чинність Положення №50. А відтак, з наведеного вище вбачається, що при проведенні перевірки 20.10.2011 на виконання службових обов'язків згідно з Положенням про Держнаглядпраці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 № 50 відповідач керувався нормою, яка втратила чинність, а отже не мав повноважень для здійснення перевірки додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про скасування акту перевірки, оскільки акт не є рішенням суб'єкта владних повноважень.

Щодо позовних вимог про скасування припису, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідно до абзацу першого пункту 7 Порядку № 1266 середня заробітна плата (грошове забезпечення) застрахованої особи обчислюється, виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці» (грошового забезпечення, розмір якого визначається згідно з нормативно-правовими актами, що регулюють порядок та умови його виплати), та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб, не враховуючи передбачені законодавством пільги щодо сплати зазначеного податку чи суми, на які цей дохід зменшується, з яких сплачувалися страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Оскільки страховий випадок з ОСОБА_1 настав 01.12.2009 р., то згідно з п. 4 Порядку № 1266: «Розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) для застрахованих осіб (включаючи осіб, які працюють неповний робочий день (робочий тиждень) та добровільно застрахованих осіб), є останні шість календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок (для страхування на випадок безробіття - в якому припинено дію трудового договору або особу знято з обліку у державного реєстратора як суб'єкта підприємницької діяльності, припинення адвокатської, нотаріальної, творчої або іншої діяльності, закінчення проходження служби; для страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання осіб, у яких через деякий час погіршився стан здоров'я у зв'язку з раніше отриманим ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання - період роботи за останнім основним місцем роботи перед настанням тимчасової непрацездатності)».

Відповідно до п. 12 Порядку № 1266 у разі, коли на дату встановлення медико-соціальною експертною комісією ступеня втрати застрахованою особою професійної працездатності минуло більше року з дня настання страхового випадку, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з розміру заробітної плати перед настанням нещасного випадку на виробництві або перед звільненням з роботи (переходом на іншу роботу), з якою пов'язане професійне захворювання, з урахуванням її коригування, що проводиться робочим органом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, за встановленою формулою. Розрахунок середньомісячної заробітної плати в цьому випадку розраховується, виходячи із відпрацьованих днів в розрахунковому періоді. В такому разі у довідці про середню заробітну плату проставляються відпрацьовані дні, а не календарні; підстави включати у довідку календарні дні знаходження працівника у оплачуваній щорічній відпустці та суми оплати відпусток - відсутні.

Як встановлено у акті перевірки № 04-05-97/341 від 20.10.2011 р., відповідно до акту про нещасний випадок № 2, складеному 06.01.1995, із слюсарем 4 розряду шахти «Центральна» ОСОБА_1 П.П.03.01.1995 стався нещасний випадок - «падіння постраждалого з поверхні», діагноз лікарняного закладу: «розтягнення зв'язок правого коліна». Згідно з висновком ВТЕК - довідки травматологічної МСЕК м. Кривого Рогу серії 2-18АК № 057645 від 05.03.1996 ОСОБА_1 була встановлена з 05.03.1996 інвалідність 3 групи з ступенем втрати 30% професійної працездатності по 01.03.1997 р. Відповідно до акту розслідування хронічного професійного захворювання № 21 від 22.12.2009, потерпілому ОСОБА_1 встановлено хронічне професійне захворювання з 01.12.2009 за період його роботи у ПАТ «Інгулецький ГЗК» з 01.11.1996 по 09.01.1998.

Таким чином середня заробітна плата ОСОБА_1 має обчислюватися відповідно до п. 12 Порядку №1266 з урахуванням того, що на дату встановлення медико-соціальною експертною комісією даній особі ступеня втрати професійної працездатності минуло більше року з дня настання страхового випадку.

Позивачем надана ОСОБА_1 довідка від 16.08.2011р. за №10/14972 за період липень 1997р. - грудень 1997р., яка відповідає вимогам п. 12 Порядку №1266 (відпрацьованих днів в цьому розрахунковому періоді у ОСОБА_1 не було). Розрахунок середньої заробітної плати гр. ОСОБА_1 було здійснено із дотриманням норм діючого в Україні законодавства. Крім того, зазначена обставина також відображена в актах перевірки, раніше здійснюваних Відповідачем відносно того ж самого питання, а саме: акт перевірки №04-05-96/111 від 12.04.11р. та акт перевірки № 04-05-47/319 від 27.09.11р., в яких зазначено, що довідка про середню заробітну плату видана ОСОБА_1 у відповідності із вимогами чинного законодавства. При проведенні зазначених перевірок жодних порушень з боку Позивача не було виявлено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, вірно застосований матеріальний закон та не допущено порушень процесуального права, оскаржене судове рішення має бути залишено без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Територіальної державної інспекції праці у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2011 року у справі № 2а/0470/14042/11 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: А.В. Шлай

З оригіналом згідно. Помічник судді